Посібник містить контрольні роботи з літературного читання для 4 класу ІІ семестру. Художні тексти дібрано відповідно до вимог програми. Може використовуватись у практичній діяльності вчителями початкових класів. Контрольна робота за 4 клас перебачає закріплення навичок читання мовчки, вголос, аудіювання та інших.
Зведений перелік робіт для підсумкових перевірок, які проводяться
в 4 класі з літературного читання
Вид перевірки |
4 клас |
|
І сем. |
ІІ сем. |
|
Навичка читання вголос (усно). Контрольні роботи № 4 і № 8 |
1 |
1 |
Навичка читання мовчки (письмово). Контрольні роботи № 2 і № 6 |
1 |
1 |
Аудіювання (письмово). Контрольні роботи у 3-4 класах № 1 і № 5; у 2 класі № 1, № 2, № 5, № 6 |
1 |
1 |
Усний переказ прочитаного твору (усно). Контрольна робота № 3 |
1 |
- |
Робота з літературним твором (письмово). Контрольна робота № 7 |
- |
1 |
Підсумкова контрольна робота/ Державна підсумкова атестація |
– |
1 |
Загальна кількість перевірок за семестр |
4 |
5 |
Контрольна робота № 5
Аудіювання (письмово)
І. Прослухай уважно оповідання
ДИКІ КАЧЕНЯТА
Любить Тетянка плавати з татом на човні, коли Десна розливається. Бо завжди вони на щось натрапляють. Ось і зараз – пливли мимо старої верби, і враз над ними щось як фуркне.
– Еге, це ж ми качку сполохали, – сказав тато. – Та он і дупло у вербі. Там вона, мабуть, каченят висиджує.
Тато підчалив до верби, звівся у човні, заглянув у дупло.
– Так і є. П’ятеро яєць у гнізді.
– І я хочу подивитися! – забажала Тетянка.
Тато підняв її на руках, і вона також заглянула в дупло.
– Еге ж, п’ятеро. Трішки зелененькі.
– А тепер поїхали звідсіля хутчіш, доню, – взявся тато за весла. – Бо качка може злякатися нас, і тоді покине гніздо.
Вони попливли далі.
– А чи скоро каченята вилупляться? А де вони житимуть, у дуплі? – допитувалась Тетянка.
– У качки-крижня* каченята наприкінці квітня з’являються. Отож уже скоро. Спочатку вони плаватимуть разом з матір’ю, а потім навчаться літати, – розказував тато.
– А як же вони до води доберуться зі своєї верби, такі маленькі? – замислилася Тетянка.
– Мабуть, на парашутиках, – пожартував тато. Минуло кілька днів. І знову плив їхній човен між вербами. Коли підпливали до старої верби, почули кахкання дикої качки. Тато завернув човна за кущ лози.
– Подивимось, що сталося.
Качка кружляла довкола верби і кахкала, задерши дзьоба.
– Може, хто гніздо її зруйнував? – стривожився тато.
І тут Тетянка закричала:
– Ой, тату, дивися: парашутики летять!
І справді, з верби летіли парашутики чи жовті кульбабки. Шубовснули у воду і...запищали. Та це ж каченята!
– От і приводнилися! – засміявся тато. А Тетянка заплескала в долоні.
Качка радісно кахкала, повертала голову то до одного, то до другого каченяти.
Каченята кульбабками плавали довкола матері. А вона про щось порозмовляла з ними й тихенько попливла до ближнього очерету. А каченята за нею – рівненьким шнурочком. (282 слова)
Василь Чухліб
*Качка-крижень – велика дика качка.
ІІ. Виконай завдання
А Дніпро
Б Десна
В Дунай
А на парашутики
Б на парасольки
В на літачки
Чому тато якнайшвидше покинув місце біля старої верби з дуплом?
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
От і приводнилися!
________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Навичка читання мовчки ( письмово)
Комбінована контрольна робота № 6
з перевірки сформованості навички читання мовчки та завдань до тексту для перевірки розуміння змісту прочитаного, уміння працювати з текстом, творчого на побудову висловлювання власної думки за змістом прочитаного
Зразок 1
ЧИМ ХАТА БАГАТА
Визолотило сонце лани. Скрізь розпросторився густий гарячий дух стиглого зерна. Денисків тато і днює й ночує в полі. Він у комбайнерів за бригадира, і роботи в нього у час жнив – непочатий край. Дениско так, бува, скучить за татом, що більше й витерпіти несила. Тож відпроситься в домашніх, осідлає замість коня довгу лозину – й бігцем на лан. Перетне ріденький лісок, за ним ярок та смугу колючої стерні*, і вже ось він у кабіні татового комбайна, що пливе по безмежному жовтому морю.
– Це добре, що ти допомогти прийшов, – пригладжує Денискові непокірного чубчика тато. – Тут, брат, поспішати треба, бо врожай не той, що в полі, а той, що в коморі. Як думаєш, упораємо за сьогодні цей лан?
– Щось йому ні кінця ні краю, – з непевністю в голосі каже Дениско.
– Не питає добрий жнець, чи широкий загонець, – усміхається тато й,підморгнувши синові, додає: – Очі роботи лякаються, а руки роблять...
Так, перемовляючись та жартуючи, вони і жнивують, поки сонце не похилить до обрію і не ляже на землю передвечірня сутінь**. Частенько в цей час приходить по Дениска бабуня. Та не з порожніми руками, а з повним кошиком ще тепли пиріжків, з баночкою липового меду і бідончиком квасу чи узвару.
Тато зупиняє комбайн, подає знак своїм хлопцям, щоб усі ставали на підвечірок. І тут-таки купа обмолоченої соломи обертається на скатертину-самобранку. Призволяються комбайнери пирогами, найласіші шматки Денискові підсовують. А бабуня припрошує:
– Їжте, любі женчики, їжте. Чим хата багата, тим і рада.
– Е, бабо Насте, ваша хата не тільки пирогами багата, – весело усміхається Степан, високий парубок, що любить підкидати Дениска мало не під самісіньке небо. – Он
який у вас хлібороб росте! Не хлопець – золото. Якби не Дениско, ми б сьогодні й половини не зробили. Недарма кажуть, що нива потребує доброї погоди, доброго насіння та доброго робітника.
Дениско опускає долу очі, бо не звик, щоб його хвалили. Якийсь час мовчки вминає пирога з яблуками, а тоді каже баском:
– Зараз мені вже додому треба. А завтра я знову прийду. Буду щодня вам допомагати, поки весь лан не вижнемо.
І, взявшись з бабунею за руки, вони повертають у бік запнутого вечірнім серпанком*** села.
(346 слів)
Анатолій Григорук
*Стерня – поле, на якому зібрано хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їх стебла.
**Сутінь – напівтемрява, що настає після заходу сонця.
***Серпанок – легка, подібна до туману поволока, яка обмежує видимість.
Розуміння твору (6б.)
4. Кому віддавали найласіші шматки пирога?
А парубкові Степану
Б Денискові
В бригадирові комбайнерів
________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Комбінована контрольна робота № 6
з перевірки сформованості навички читання мовчки та завдань до тексту для перевірки розуміння змісту прочитаного, уміння працювати з текстом, творчого на побудову висловлювання власної думки за змістом прочитаного
Зразок 2
ЗАГУБЛЕНІ РУАВИЧКИ
Товаришів у мене багато — у школі, в нашому класі й у сусідських дворах. Але найбільше дружу з Ігорем. Ми живемо в одному будинку й навчаємося в одному класі, і сидимо за однією партою. Яка в нас дружба — судіть з такої пригоди.
Коли похолодало й випав сніг, Ігореві, щоб не мерзли руки, купили зелені вовняні рукавички, м’якенькі й теплі-теплі. Я теж захотів такі самі. Мама купила й мені.
Одного разу на великій перерві ми кидалися сніжками. Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули — а в нас обох немає по рукавичці. У мене лівої, в Ігоря — правої.
Наступної перерви майже всім класом шукали. Перерили в шкільному дворі геть увесь сніг і не знайшли.
— Ну, де вона пропала? — сумував Ігор. — Тепер удома будуть лаяти….
— І мене лаятимуть…. — журився я.
Після того вже й учителів мало слухали на уроках. Все думали про загублені рукавички і про те, як пояснити вдома, де вони поділися. А що, як віддати йому свою рукавичку? — раптом подумав я. — У нього ж права, в мене — ліва. Якраз і буде пара!..”
Авжеж, так і зроблю — віддам свою. Тоді вдома не узнають, що він загубив, і не лаятимуть. Але якщо вже віддавати Ігореві свою рукавичку, то треба, щоб і він про це не знав!..
Так і зробив. Наприкінці останнього уроку засунув тихцем рукавичку в Ігорів ранець, глибоко, на саме дно. Однак вийшло непередбачене, довелося самому дивуватися. Коли я вдома виклав на стіл зі свого ранця книжки та зошити, то разом з ними витягнув і зелену вовняну рукавичку. Спершу подумав, що ми з Ігорем переплутали ранці. Таке вже не раз було, бо вони однакові. Щоб остаточно переконатися в тому, подивився на зошити. Ні, зошити мої. Значить, не переплутали. А як же тоді в мій ранець потрапила оця рукавичка? Адже я добре пам’ятаю, що засовував її не у свій, а в Ігорів.
Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки! Тепер усе ясно… виявляється, Ігор теж хотів мене виручити й засунув у мій ранець свою рукавичку. От сміхота, от комедія!..
Хапаю рукавичку і мерщій до Ігоря. Тільки відчинив двері, відчиняються навпроти і його. Я тримаю зелену вовняну рукавичку, і у нього в руці така ж…
За Борисом Комаром
(355 слів)
Виконай завдання.
2.У якому реченні описано пригоду, що сталася з персонажами твору?(1б.)
А “ Ми живемо в одному будинку й навчаємося в одному класі, і сидимо
за однією партою ”.
Б “ Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули, а в
нас обох немає по рукавичці ”.
В “ Все думали про загублені рукавички і про те, як пояснити вдома, де
вони поділися ”.
3 3. Які слова тексту передають переживання хлопців через пригоду, що з ними сталася? (1б.)
А “…все думали про загублені рукавички ”
Б “…як пояснити вдома, де вони (рукавички) поділися ”
В “…засунув тихцем рукавичку в ранець ”
4. 4. Чому учні всього класу перерили в шкільному дворі увесь сніг?(2б.)
_ __________________________________________________________________
__________________________________________________________________
5. Установи відповідність між словами і їхніми лексичними значеннями. (2б.)
А комедія
А |
|
Б |
|
В |
|
Б тихцем
В ранець
1 потай, непомітно, криючись
2 школярська сумка, яку носять на спині
3 драматичний твір з веселим, смішним сюжетом
1 6. Як могли б розвиватися події, пов’язані з загубленими рукавичками, якби хлопці не були справжніми друзями? Свою думку обґрунтуй. (2б.)
_ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Контрольна робота № 7
Робота з літературним твором.
Зразок 1
Велосипед для Катрусі
Тієї осені Катрусі купили велосипед. О, скільки щастя! У її старшого братика Дениса давно вже був великий, з рамою. Він часто возив на ній Катруську, коли батьки казали. А по своїй волі катати не хотів. Тож мрією дівчинки був свій, власний велосипед.
Що й казати, Катруська просто марила цією покупкою.
А тут уже наступного дня батьки привезли новенького, лискучого червоного велосипедика. Ох і щаслива була дівчинка — її мрія здійснилася!
Та тут нагодився братик і геть зіпсував настрій сестрі:
— Малече, ти спочатку навчися їздити на ньому!
— Синку, не ображай сестру, вона навчиться, обов’язково. Ти ж також колись не вмів, а потім навчився. Доню, ходімо вчитися!
Вони вийшли з квартири. Денис — за ними. Катруся вилізла на сидіння, яке тато підкрутив спеціально для неї, стиснула ручками кермо і поглядом тріумфатора обвела всіх навколо. Мовляв, от я сиджу на велосипеді — своєму, власному, а зараз поїду.
Як тільки тато відпустив велосипед, Катруська скрутила кермо і наїхала пряменько на дерево. Коли тато з Денисом добігли до місця пригоди, то знайшли там покарлючений велосипедик і Катрусю, яка сиділа на траві й тільки кліпала очима.
— Тату, відремонтуй, будь ласка, чимшвидше мого велосипедика, а то так ще й літо мине, а я не навчуся їздити, — тихо промовила Катруся.
За день велосипедика було відремонтовано, і Катруся продовжувала падати. Вона набивала синці й здирала лікті та коліна, доки не навчилася тримати кермо у правильному напрямку і не перехилятися набік. Словом, доки не навчилася їздити сама без підтримки.
З того великого дня вона майже не злізала зі свого залізного друга. І до подружок, і до бабусі, й до магазину на ньому їздила. Вона не тямила себе від щастя відтоді, як їй купили велосипед.
Та якось Денис прийшов додому дуже засмучений, бо зламав свого велосипеда — врізався в дерево.
— Не переживай! На моєму їздитимеш — поділимося якось.
Денис аж очі витріщив на сестру від подиву. Але відразу йому стало соромно, що от він колись не хотів катати Катрусю на своєму велосипеді, а тут вона так просто пропонує йому свій. Денис підійшов до Катруськи, обійняв і вперше в житті зрозумів, що кращого друга, ніж його маленька сестра, у нього немає.
За Дариною Мурмуєнко
(347 слів)
Виконай завдання.
1. Визнач жанр твору.
А легенда
Б казка
В оповідання
2. Оповідання – це:
А невеликий за розміром розповідний художній твір
про одну чи кілька подій у житті людей, тварин.
Б народний або літературний твір про вигадані, часто
фантастичні події.
В поетичний твір, поділений на рядки, які римуються.
3. Яку з ознак справжньої дружби демонструє героїня твору?
А справжні друзі завжди раді вашим успіхам
Б справжні друзі завжди готові прийти на допомогу
В справжні друзі не нав’язливі
4. Обери рядок, у якому записано речення, що допомагає краще уявити
стосунки між героями твору.
А “ Не переживай! На моєму їздитимеш — поділимося якось ”.
Б “ За день велосипедика було відремонтовано, і Катруся продовжувала
падати ”.
В “ Денис аж очі витріщив на сестру від подиву ”.
5. Яке прислів’я найточніше виражає основну думку твору?
А Без біди друга не пізнаєш
Б Людина без друзів, що дерево без коріння
В Вірний приятель — то найбільший скарб
6. Розташуй пункти плану твору в правильній послідовності.
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
А Перший виїзд Катрусі на велосипеді.
Б Здійснилася мрія Катрусі.
В Пригода з Денисом.
Г Зміна ставлення Дениса до сестри.
Ґ Чому зіпсувався настрій у Катрусі?
Д Катруся навчилася їздити на велосипеді.
7. Чому Денис змінив ставлення до сестри?
_ __________________________________________________________________
_________________________________________________________________
8.Чи справді Катруся була справжнім другом? Доведи свою думку.
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Зразок 2
Прочитай текст.
КАЛИНА ЦВІТЕ ПІЗНО
Жила собі дівчинка Марійка. На цю осінь вже в третій клас перейшла. Після уроків біжить вона на город, а потім у сад. Тут Марійка нарве травички для кроликів, опалі яблука позбирає, вичистить гарбузи, а їхнє насіння покладе сушитися на підвіконня.
Якось покликала її сусідка бабуся Марина.
— Чуєш, онучко! Я на своїй калині вже кетяги обламала. Час і тобі пообламувати, бо незабаром дощі почнуться!
Пообламувала дівчинка кетяги калини і взялася пучечки в’язати. Коли це заходить у двір тітка Ольга. Марійка хутенько принесла стільця:
— Сідайте, тьотю!
— Та ніколи мені. Їду в місто до дочки. Вона просить, щоб на цілу зиму зоставалася. Щось я хворію часто. Ось вам пиріжків принесла. Бувай здорова!
Провела Марійка гостю та й сіла пиріжки їсти. Як же смачно! І враз дівчинці зробилося соромно-соромно. Згадала, що тьотя Оля все покашлювала, а вона, Марійка, не дала їй ані жменьки калини. Калина від застуди чи не найкращі ліки.
Швидко проминула зима. Ось і весна прийшла з теплими дощами. Облетіли з вишень білі пелюстки, перецвіли яблуні. Лише калина і досі чорніє. Жодного листочка на всьому кущі. А коли ж вона цвістиме?
Бабуся й каже:
— Бачиш, онучко, недарма калина завжди цвіте пізно. Наче прислухається, вагається. Всі дерева й трави дуже чутливі до зла і добра, до людського слова. А калина — особливо! Тобі видніше, за що вона могла на тебе нагніватись. Щось, мабуть, сталося, що цього року цвісти не хоче.
— Я починаю здогадуватись... От якби тітка Ольга додому вернулася! Я для неї три пучки ягід приберегла. А минулої осені, коли вона заходила до нас, якось не здогадалася з нею поділитися, — виправдовується дівчинка.
— Бачили Ольгу в місті, навесні вона знову розхворілася. Ти її не дочекаєшся. А коли надумаєш сама їхати до неї, то у мене адреса є — ось, візьми.
Ходила Марійка замислена цілий день, а тоді надумала разом з мамою поїхати до Києва, щоб знайти там тьотю Олю.
— Я перед нею так завинила! — каже дівчинка мамі. — І перед калиною винна теж, то через мене вона сохне.
За якийсь тиждень приїхали мати з донькою до міста, пішли до тітки Ольги. Зраділа вона гостям, привітала, посадила у вітальні й стала розпитувати, які в селі новини. Марійка мерщій і каже:
— Та все добре, все як було, тільки моя калина після зими чомусь не оживає. Пам’ятаєте, я вам не вділила ягід восени? То ось привезла. Візьміть, будь ласка!
Тітка Ольга усміхнулася:
— Та що ти! Такі дрібниці! Та й мені незручно було просити... Все гаразд, не мучся тим. Сідаймо чай пити!
Наступного дня увечері йшли Марійка з мамою рідною вулицею. Коли вже до хати підходили, прислухалися — а в їхньому садку соловейко щебече. Забігла дівчинка у двір, глянула — калина за одну нічку і зазеленіла, і рясним цвітом вкрилася.
І відтоді Марійчина калина цвіте щороку. Знає вже дівчинка, як її доглядати. Половину ягід вона людям роздає. А як дізнається, що хтось занедужав, то й останніми поділиться.
За Тетяною Майданович
Виконай завдання.
1. Встанови відповідність
Легенда невеликий за розміром розповідний художній
твір про одну чи кілька подій у житті людей, тварин.
Вірш народний або літературний твір про вигадані, часто
фантастичні події.
Оповідання поетичний твір, поділений на рядки, які римуються.
2. Установи відповідність між персонажами твору і їхніми висловлюваннями.
А |
|
Б |
|
В |
|
А Марійка
Б бабуся Марина
В тітка Ольга
3. Яке прислів’я найточніше виражає основну думку твору?
А Справжнє добро завжди просте
Б Добро не помре, а зло зникне
В Коли люди до тебе добрі, будь до них ще ліпший
4. Розташуй пункти плану твору в правильній послідовності.
Марійці зробилося соромно.
Марійка — господиня на городі й в саду.
Марійка і мама приїхали до тітки Олі.
Калина навесні не розцвіла.
Тітка Ольга зайшла у двір до Марійки.
Калина зазеленіла, рясним цвітом вкрилася.
______________________________________________________________________________________________________________________________________
6. Запропонуй власний заголовок твору. Обґрунтуй свій вибір.
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Зразок 3
ЯК Я СТАВ ВІДМІННИКОМ
Я не вірю ні в які чудеса. На відміну від моєї сусідки по парті Каті Мишки. Вона навіть уважає, що й сама вміє трохи чаклувати. Звісно, я в цьому сумніваюся. Але помічав, що, коли Катя не хоче, щоб її викликали до дошки, вона щось шепоче собі, і її не викликають.
Якось Катя сказала мені:
– Півнику (прізвище в мене таке), хочеш одержати одинадцять балів з української мови?
– Я знаю, що це неможливо, – відповів їй, – тому про таке й не мрію.
– А якщо я тобі допоможу? – не вгавала дівчинка.
– Почаклуєш? – запитав я.
– Авжеж, тільки ти повинен виконати всі мої умови. І якщо у твоєму щоденнику з’явиться одинадцятка, то віддаси мені свій брелок для ключів.
Я погодився. Бо впевнений, що швидше вся школа ходитиме на головах, ніж Леся Степанівна виведе в журналі навпроти мого прізвища одинадцять. Мишка загадала мені на завтра вивчити параграф 27 і розповісти їй. Наступного дня після уроків вона прискіпливо питала мене, ще й диктант примусила написати. А в п’ятницю був урок української мови. Я, чесно кажучи, хвилювався і не насмілювався підняти руку. Допомогла Катя, вона весь час штовхала мене в бік, аж поки Леся Степанівна не запитала її:
– Мишко, ти хочеш до дошки?
– Ні, це не я, а Сашко Півник хоче.
– Ну що ж, Півнику, іди відповідай, – сказала вчителька.
І я пішов. Коли я розповідав, Леся Степанівна здивовано дивилася на мене. Потім сказала:
– Півнику, я приємно вражена і з задоволенням ставлю тобі одинадцять балів.
Коли я сів за парту, Мишка одразу ж прошепотіла:
– Віддавай брелок, ти обіцяв.
А я не сперечався. Через кілька днів Мишка знову запитала мене:
– Одинадцять балів з природознавства хочеш?
– Це теж можливо? – засумнівався я.
– Авжеж! – відповіла Мишка впевнено.
І все повторилося. Я вивчив параграф із природознавства. Мишка знову вимогливо перевірила, я одержав гарну оцінку. А потім почав отримувати одинадцятку за оди-
надцяткою. Довелося віддати Мишці свій рожевий фломастер, гумку і ще багато чого. Зате в наступному семестрі я став відмінником.
У чаклунство я не вірю, але пояснити те, що сталося, не можу. Спробуйте ви.
За Ольгою Бусенко
(350 слів)
Виконай завдання.
1. Визнач жанр прочитаного твору.
А народна казка
Б авторська казка
В оповідання
2. Хто є головним героєм твору?
А Сашко Півник
Б Катя Мишка
В Леся Степанівна
3. Яким був учень Сашко Півник?
А лінивим, байдужим
Б здібним, але лінивим
В наполегливим, упевненим
4. З якого предмета учень Сашко Півник отримав першу гарну оцінку?
А з української мови
Б з математики
В з природознавства
5. Визнач головну думку твору.
А Знання – найбільша цінність.
Б Учитися ніколи не пізно.
В Тільки наполегливою та старанною працею можна досягти успіху.
6. Установи відповідність між назвою літературного жанру та його визначенням.
Скоромовка – • • короткий влучний народний вислів повчального
характеру,часто римований.
легенда – • • жартівливий вислів, складений з важких для швидкої
вимови слів.
Прислів’я – • • твір-переказ про події, факти, людей, оповитий
казковістю,фантастикою.
7. Постав і запиши два запитання за змістом твору.
1. ______________________________________________________________________
2._______________________________________________________________________
8. Що, на твою думку, допомогло Сашкові стати відмінником?
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Навичка читання вголос
Контрольна робота №8 (усно)
Тексти для перевірки сформованості навички читання вголос.
ЯК ЛИСИЦЯ ДРУЖИЛА З ВИДРОЮ
Давно це було. Одного дня зустрілися на дорозі лисиця і видра.
одна одну в гості,— відповіла лисиця.
Лисиця погодилася. Завітала вона до видри, поласувала коропами та вуграми, а на прощання сказала:
Наступного вечора видра йшла до лисиці і все думала: "Чим же вона мене пригощатиме?"
Переступила видра поріг, дивиться — ніяких страв на столі нема, лисиця сидить, утупивши погляд у стелю.
Розчарована видра подалася додому.
Наступного вечора вона знову прийшла.
Видра здогадалася, що лисиця її дурить.
Побігла вона на річку, опустила хвіст у воду й терпеливо чекає. Чекала-чекала, аж поки хвіст обважнів. "Ого, напевно, риби начіплялося!"— подумала лисиця.
Настав ранок, звідусіль позбігалися на річку люди.
Лисиця почула голоси, злякалась і хотіла дременути. Але хвіст не пускав — примерз до криги. Лисиця смикалася-смикалася, аж поки хвіст у неї відірвався.
(264 слова)
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
3.Встанови послідовність подій
Лисиця запросила видру в гості.
Зустрілися лисиця та видра.
Лисиця утупила погляд в стелю.
Видра здогадалася, що лисиця її дурить.
Завітала вона до видри поласувати коропами та вуграми.
Але хвіст не пускав – примерз до криги.
4.Запиши, якою була лисиця.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
5. Чому видра вирішила провчити лисицю ? Обґрунтуй свою думку.
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Добре слово
Булa собі дівчинкa Оля. Коли їй виповнилось п’ять рочків, вонa зaнедужaлa. Простудилaсь і зляглa. Кaшлялa і тaнулa нa очaх.
До нещaсної дівчинки стaли приходити родичі — Олині тітки, дядьки, бaбусі, дідусі. Кожен приносив що-небудь смaчне і поживне: липовий мед і солодке мaсло, свіжі лісові ягоди та горіхи, перепелині яєчкa тa бульйон із курячого крильця. Кожен кaзaв: «Требa добре хaрчувaтися, требa дихaти свіжим повітрям — і недугa втече в глухі ліси й нa болотa».
Оля їлa медові щільники й солодке мaсло, лісові ягоди та горіхи, перепелині яєчкa тa бульйон із курячого крильця. Тa нічого не помaгaло. Дівчинкa вже ледве підводилaсь із постелі.
Якось біля її ліжечкa зібрaлися усі родичі. Дев’яностолітній дідусь Пaнас і кaже:
— Чогось їй ще не вистaчaє. А чого — і сaм не збaгну.
Коли це відчиняються двері - й до хати заходить столітня прaбaбуся Нaдія. Про неї зaбули родичі, вже бaгато років сиділa прaбaбуся Нaдія домa, нікуди не ходилa й ніде не бувaлa. Тa як почулa, що зaнедужaлa прaвнучка, одвaжилaся перевідaти.
Підійшлa до ліжечкa хворої, сілa нa стільчик, взялa Олину ручку в свою зморщену мaленьку руку і каже:
— Немає в мене ні щільників медових, ні мaсла солодкого, ні свіжих лісових ягід і горіхів, ні яєчок перепелиних, ні курячого крильця. Стaрa я стaла, нічого не бaчу. Принеслa я тобі, милa моя прaвнучко, один - однісінький подaрунок – щире бaжaння. Одне бaжaння лишилося в мене в серці — aби ти, моя квіточко, видужaлa й знову рaділа ясному сонечку.
Тaкa могутня силa любові булa в цьому доброму слові, що маленьке Олине сердечко зaбилося чaстіше, щічки стaли рум’яні, в очaх спaлaхнули рaдісні вогники.
— Ось чого не вистaчaло, — скaзaв дід Пaнас. — Доброго словa.
Василь Сухомлинський
(266 слів)
Завдання після першого перечитування.
1. Що сталося з дівчинкою?
2. Як родичі відреагували на хворобу дівчинки?
3. Як звали столітню прабабусю дівчинки?
4. Який подарунок принесла бабуся?
5. Яке бажання лишилося в серці старенької бабусі?
Завдання для перевірки після декількох перечитувань.
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
2.Допиши речення. Оленці стало краще, бо їй не вистачало
_____________________________________________________________________________________________________________________________________
3.Прономеруй послідовність плану.
Провідування і гостинці.
Щире бажання
Оленка занедужала.
Прихід бабусі Надії.
Не вистачало доброго слова
Нічого дівчинці не допомагало.
4.Постав два питання до змісту твору.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________5. Опиши, якою, на твою думку, була бабуся Надія.
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Петрик і Павлик
Біля столу сидять бaтько з мaтір'ю. Мaти шиє, бaтько щось читaє. Петрик бaвиться
на дивaні: коника сідлaє, в дaлеку дорогу збирaється, про мaндрівку за синє море мріє…
Глянула мaти у вікно й кaже бaтькові:
– Тітку Мaрфу чорт несе.
Петрик мерщій розсідлaв коня, підвівся, щоб глянути у вікно на те диво дивне,
та вже було пізно. Тітка Марфа стукала в двері.
Мaти сказала:
– Увійдіть, будь ласкa.
Коли тіткa Марфa завітaла до хaти, мaма лaскaвим голосом зaпросила її сісти.
Тіткa сілa, вaжко зітхнулa й промовилa:
– Ледве дійшлa. Тaк ноги болять, тaк болять.
Петрик довго дивився нa тітку Мaрфу й здивовaно зaпитaв:
– Тітко Мaрфо, хібa ви сaмі йшли?
– Тa не їхaлa ж, a йшлa, – відповілa тіткa й усміхнулaсь.
– А ви ж, мaмо, кaзaли, що тітку Мaрфу чорт несе, – дорікнув Петрик.
Материне лице нараз спалахнуло, потім зблідло. Вона похилилa голову й дивилaсь
на шитво. Бaтько зaтулився газетою. Тіткa Мaрфа підвелaся й тихо вийшлa. У хaті
зaпaла гнітючa тишa.
Минуло бaгaто років. Петрик стaв дорослий. Тепер у нього є дружинa й
синок Пaвлик.
Якось у гості до Петрa прийшлa стaра мaти погостювaти. А тут і вечір.
Мaти й роздумує вголос:
– Що його робити: чи додому йти, чи зaночувaти у вaс. Сутеніє, а дорогa дaлека.
– Ідіть, мaмо, додому, – кaже син Петро.
А Пaвлик сaме на дивaні бaвився: коникa сідлaв, у дaлеку дорогу збирaвся,
про мaндрівку за синє море мріяв.
Як почув, що бaтько виряджaє бaбусю, мерщій і своє встaвив:
– Я вaм, бaбусю, коникa дaм… Сідaйте нa нього і їдьте.
Бaбуся одягaлaся й зaтулилa хусткою обличчя.
Василь Сухомлинський
( 250 слів)
Завдання після першого перечитування.
Завдання для перевірки після декількох перечитувань.
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________4. Встанови відношення між дійовими особами та їх діями.
Петрик затулився газетою і мовчав
Мати сидів на дивані і мріяв про синє море
Батько похилила голову й дивилась на шитво
5.Як потрібно відноситися до батьків? Поясни.
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
НАЙЦІННІШЕ БАГАТСТВО
Турецька народна казка
Колись давним-давно, ще за сивих часів, один досить убогий юнак постійно скиглив і скаржився на свою бідність. Цілісінькими днями він плакався всім пересічним людям, що залишився самотнім на білому світі, та ще й без грошей, золота та багатства.
Відтоді юнак більше ніколи не скаржився на долю за те, що не наділила його золотом і грошима, а почав сумлінно працювати й радіти життю, співаючи про те, який він усе-таки щасливий.
(257 слів)
Завдання після першого перечитування.
3. Як дідусь заставив хлопчину задуматися над своїми скаргами?
4. Що є найціннішим скарбом кожної людини?
5. Як став жити юнак після повчань дідуся.
Завдання для перевірки після декількох перечитувань.
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Цілісінький день скаржився юнак на своє убоге життя, бо хотів
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________4. Встанови правильну послідовність подій.
Дідусь попросив хлопця продати свої ічі, руку та ногу.
В тебе є найцінніше багатство.
Бережи та радій тому, що є.
Юнак скаржився на своє убоге життя.
Продай мені свої очі.
Почав сумлінно працювати і радіти життю.
5.А що є для тебе найціннішим скарбом? Напиши.
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Поточні перевірні роботи
Поточна перевірка навички читання мовчки
(Тестова робота з перевірки навички читання мовчки)
ВИШЕНЬКА
Жив собі на світі бідняк. І був у нього син Янош. Та такий ледачий був той Янош, такий лежень, що й розказати не можна. Цілісінький день лежить, з боку на бік перекидається. Скажеш зробити що-небудь — пальцем не поворухне, бровою не поведе.
Якось сказав батько синові:
— Ходім, сину, подивимось, що на білому світі робиться.
І рушили вони в путь-дорогу. Ішли вони, йшли, і раптом бачить Янош: підкова лежить — корисна річ! Підняв би її Янош, та от біда — нагинатися ліньки. А батько його не полінувався — нагнувся, підкову підняв і заховав собі за пазуху.
Незабаром прийшли вони в село. Зайшов батько до крамниці й дав крамареві підкову.
— Ваша підкова коштує цілий гріш! — сказав крамар і дав біднякові монету.
Пішли вони далі. А сонце високо в небі. Янош то на небо гляне, то навкруги роззирнеться — чи нема поблизу села або якої корчми.
Уже й полудень настав, і обідати давно пора. Ох, як хочеться Яношу їсти, сил немає! Увійшли вони ще в одне село. Ідуть вулицею. По боках — хати, а на них стирчать димарі, мов вартові. Зрадів Янош! Та, мабуть, рано ще було радіти: димарі стирчать, а диму над ними нема. Всі вже пообідали. Зрозумів бідаха Янош, що піде він звідси, облизня впіймавши.
Сумний ішов він селом, навіть на перехожих не дивився. Раптом на базарному майдані побачив Янош віз із вишнями.
— Батьку, батьку! — загукав він. — Подивись-но, вишні! Адже гріш у тебе є?
— Є, — сказав батько і підійшов до воза.
Зрадів Янош, коли за гріш насипали їм цілу хустку ягід. Та рано ще було радіти: батько зав’язав хустку вузликом і пішов далі. Поплентався за батьком і Янош. Жде не діждеться, коли посідають вони під деревом, у затишку, та досхочу наїдяться вишеньок. А батько мовчить і йде далі.
От зійшли вони зі шляху. Пішли чистим полем: навкруги трава й квіти.
Ішов-ішов Янош за батьком, раптом бачить: упала вишенька на траву, лежить у зеленій траві, виблискує. Янош нагнувся, схопив вишеньку — і до рота. Ой, до чого ж добра! Соковита, м’ясиста, запашна!
Дивиться — знову вишенька упала на траву. Знову нагнувся Янош, підняв її й з’їв. А старий іде-йде мовчки та ненароком і кине з хустки крізь дірочку вишеньку на траву. Одну загубить, другу, третю...
Янош усі ягоди з’їв. Трохи перебив голод. Тоді батько озирнувсь на нього та й каже:
— Бачиш, синку, тобі ліньки було раз нагнутися за підковою, а довелося дев’яносто дев’ять разів нагинатися, вклоняючись кожній вишеньці.
Отак воно завжди буває з ледарями.
З угорського фольклору
(395 слів)
Виконай завдання.
А Яків
Б Янош
В Ярослав
А працював не покладаючи рук
Б допомагав батькові по господарству
В лежав з боку на бік п6ерекидався.
А піти заробити грошей
Б піти подивитися, що на білому світі робиться
В піти в гості до родичів.
А “ Уже й полудень настав, і обідати давно пора ”.
Б “ Підняв би її… та от біда — нагинатися ліньки ”.
В “ Сумний ішов він селом, навіть на перехожих не дивився ”.
6. Розташуй пункти плану твору в правильній послідовності. (2б.)
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
А Подорож батька й Яноша.
Б Як батько провчив Яноша - ледаря.
В Очікування Яноша.
Г Янош - лежень.
Ґ Батько купив вишні.
Д Підкова на дорозі.
7. Продовж речення. Обґрунтуй свою думку. (2б.)
Батько ніби ненароком кидав з хустки крізь дірочку вишеньку на траву,
тому що _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.
V
Поточна письмова перевірка досвіду читацької діяльності
Притча про мудре зернятко пшениці
Давно те було. Так давно, що на землі ще й кордонів не існувало. Люди
тоді могли вільно ходити із краю в край.
Жив у Карпатах старий мудрець. Ніхто й не знав, скільки йому років
було.
Одної ночі в хатинку до мудреця постукав запізнілий подорожній,
попросив кусень хліба. Рад би мудрець нагодувати гостя, але в самого — ні скоринки. Усього його багатства – єдина зернина, яка лежала на дні череп’яного горщика. А справжня щирість – поділитися з голодним і стражденним останнім, що маєш. Так мудрець учив людей, так і сам вчинив того вечора.
Обережно взяв він зернину і поклав на долоню подорожньому:
«Посади в землю, доглядай, поливай водою, щоб не засохло стебло. Тоді
через рік колосок виросте. Збереш колосок, розітреш у долоні, зігрієш
зернята – і знову посій у землю».
Не сказав мудрець тільки одного, що зернина та була всім його
багатством. Збігло кілька років. Зашуміла колоссям земля. У хату мудреця
знову зайшов подорожній – гарно одягнений, веселий, здоровий. А на дворі
стояли вози, повні пшениці та всякого добра.
«Це все для тебе, славний мудрецю. Щоб ти багато років міг учити
мудрості наш народ, як навчив мене». І вклонився низько господареві. Та мудрець узяв з усього багатства тільки одну зернину. Обійняв молодого хлібороба. «Мені, чоловіче, дороге не багатство, а пам’ять про мене. Радий урожаєві, але беру з нього тільки зернятко. Пшеничне зерно мудре. Воно несе в собі знак роду і народу і береже його навічно. А решту цих зернят роздай людям – хай вони засіють усю землю. І ти станеш найбагатшою людиною на землі. Бо тільки те твоє, що ти віддав людям».
Виконав молодий землероб заповіт свого вчителя. І обнесли люди довкола землі пшеничне зернятко. І виріс колос-богатир. І народилися з одного зерняти мільйони пшеничних зерен. І в усьому світі зашуміли пшеничні поля.
Ярема Гоян
(295 слів.)
Завдання до тексту
1. Визнач, де відбувалися події, описані у творі.
А) На Тибеті.
Б) На Кавказі.
В) У Карпатах.
2. Визнач, у якому розділі книги можна розмістити цей твір.
А) Українські народні казки.
Б) Притчі та байки.
В) Легенди народів світу.
3. Визнач речення з тексту.
А) А справжня щирість — поділитися з голодним і стражденним останнім, що
маєш.
Б) А справжня щедрість — поділитися з голодним і стражденним останнім,
що маєш.
В) А справжня щедрість — поділитися з голодним і стражденним.
4. Запиши, що заповідав учитель молодому хліборобу (1–2 речення).
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
5. Пронумеруй послідовність дій, викладених у творі.
Посій у землю.
Збереш, розітреш, зігрієш.
Посади, доглядай, поливай.
Розкажи про ставлення українців до хліба ( 4 – 5 речень)
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________