Контрольний диктант
Диво? Чи пересторога?
Ішов другий місяць зими. Не холодної і суворої, а надзвичайно лагідної і по-весняному теплої. Снігу ще не було, як і не було відчутно подиху зими. Іноді час від часу накрапав дощ, дув студений вітер, а дерева сумно хитали оголеним гіллям, немов запитуючи: «Зимо, де ти?!».
А часом визирало яскраве сонце, та його сліпуче проміння, на жаль, не зігрівало спраглу землю і зелень, яка де-не-де одинокими клаптями вкривала поля та городи. Зеленіла безсило трава у садках і левадах. Та дзвінко щебетали птахи, немов закликаючи весну, на яку ще так довго чекати.
Я повільно йду садом, роззираюся навкруги - і завмираю від несподіванки. На одній з клумб цвіте королева квітів – троянда. ЇЇ ніжні пелюстки завмерли напіврозкриті, немов застиглі у часі. А ніжно-рожевий колір не просто притягував погляд, а заворожував…
І мимоволі ловиш себе на думці, що це не просто диво, а мова матінкиземлі, яка просить про допомогу, подаючи знак. Який? Чому? Відповідь проста: цінуйте і оберігайте природу, не забруднюйте. Тому що вороття не буде! Екологічна катастрофа дуже близько. І ця чудова квітка посеред зими –лише одна з пересторог.