Коригуюче повторення. Складна синтаксична конструкція

   СКЛАДНА СИНТАКСИЧНА КОНСТРУКЦІЯ (СКЛАДНЕ БАГАТОКОМПОНЕНТНЕ РЕЧЕННЯ)

1В

Списати, визначити частини мови, синтаксично розібрати.

1. Спартак дізнався від неї,  що прибула нова партія полонених, і серед них є кілька студентів .
2. Ласкаво слухало небо простосердечну молитву,  добродушно хмурився Бескид, а вітер, пролітаючи далі, старанно вичісував трави на полонині, як мати дитячу головку.
3. Віяло теплими пахощами з луків, десь далеко лунав спів, співали дівчата, сміялися
   хлопці, награвала гармонія тихої літньої ночі.
4. Притихли далі охололі, і висвист птичого крила
   затих над хвилею і в полі, і небо падає поволі в холодній краплі із весла. 
5. Я босоніж іду, щоб землі дорогої тепло, наче
   струмінь палкий, прямо в серце до мене текло, щоб довіку мене зігрівало святе відчуття, що лиш рідна земля може дати нам силу життя.
6. Людей пильнує правда у житті, брехня жене у нетрі непролазні, де повзають гидкі
   отруйні плазні; а звідтіля вернутись то путі людина може тільки чесна, сміла,
   в якої совість ще не заніміла! 

2В

Списати, визначити частини мови, синтаксично розібрати.

1.  Виходиш із лісу — в голову тобі цілять сонячні стріли, спека оповиває твоє тіло, в'ялить думки, і ти стаєш її безвольним бранцем. 
2.  Дивишся вгору — світло заливає очі, сліпить; опустиш погляд на землю — відбите від землі, воно теж починає різати зір, і ти примружуєшся, кліпаєш... 
3. Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де-не-де, кружляючи, лягає під дерева.
4. Серце в нього щеміло, немов хто стискав його в жмені, однак він не міг спинити бажання хоч раз у житті зазнати того щастя.
5.   Хтось нараяв їй писати у військкомат, і вона написала, й через два тижні надійшло їй пояснен­ня, що податки з неї стягнено неправильно, оскільки вона солдатська жона і солдатська мати і має право на пільги, й що військкомат поклопочеться за неї.
6.   Як швидко минають дні, коли в людини є хліб і вода, і як повільно течуть вони, коли немає ні ковтка води.

3В

Списати, визначити частини мови, синтаксично розібрати.

1.  Недарма деякі люди життя своє присвячують, щоб ви­будувати й дослідити своє генеалогічне дерево, бо людина — єди­на істота, яка має відчуття історії, і коли відчуття в ній зга­сає, вона морально дичавіє.
2. Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відби­вається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
3.  Як мала у тебе сила, то з гуртом єднайся ти: вкупі більше зробиш діла, швидше дійдеш до мети.
4.  Щастя дурно не дається: тільки той його придбає, хто за його в бої б'ється.
5.   Не може кермувати той людьми, хто сам не бачить шляху із пітьми, не може дати волю той народу, хто душу закував у темноту.
6. Невдача мовби примирила нас з тими, від кого ми досі уперто намагалися відірватись: беремося тепер спільно обмірковувати становище, в яке тут разом потрапили . 
    

4В

Списати, визначити частини мови, синтаксично розібрати.

1. Я подумав: як то добре отако вірити в когось, поклас­тися на когось, але все те до пори, бо надходить час, і ти мусиш узяти на себе всю відповідальність не тільки за власне життя, а й за життя інших, близьких, а часом і не близьких людей та справи.
2. Але землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів, і кудись шалено, в метушливій тривозі летить жит­тя, засмоктує і не залишає тієї чистої години для душі, коли можна замислитись над собою і подумати про головне.
3. Гудуть два бубни, ухкають брязкальцями, рвуться на скрипках струни, зубатий рубель гризе качалку, заслінка деренчить, жалібно дзвенить під ногами, — танцюють дере­ва, хилитаються з боку на бік хати, танцюють цигани, тан­цює ведмідь з кільцем у носі, а козак іде видрібця, а козак притупує, відтак зриває з голови шапку і летить, неначе шу­ліка, по колу, перекидається в повітрі, б'є ногами та долоня­ми по землі, аж курява встає.
4. Не китайкою покрились козацькії очі, не вмили біле личко слізоньки дівочі: орел вийняв карі очі на чужому полі, біле личко вовки з’їли.
5. А наді мною вечір жменями засіває зорі, а біля мене арфами бринять підморожені верби, а під ногами голубі тіні бавляться з снігом.
6. Я світ сприймаю оком, бо лінію і цвіт люблю, бо рала промінні глибоко урізались в мою ріллю.

5В

Списати, визначити частини мови, синтаксично розібрати.

1. Словники, що побачать світ згодом, внесуть до своїх списків ті слова, що народжуються на наших очах, пройдуть випробування життям і займуть своє місце в мові.
2. Щоб там не було, які б не були зараз чи в майбутньому труднощі, яким би несподіваним і підступним не був ворожий удар, ніколи ворогу не перемогти нас, ніколи!
3. Думою тугу розвію, щоб був я завжди такий, яким мене мати вродила й благословила в світи.
4. Нехай не знає втоми та рука, Що добре зерно в добру землю сіє, Що зневажає чорні суховії І щедра, як напровесні ріка.
5. Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі, – змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі.
6. Забіліли сади лебединими зграями, снить зелена земля урожаями, а блакить аж напнулась вітрилами над мінливими небосхилами, над просторами, над дорогами, що у даль лягли за порогами, що овіяні щедро веснами та ще мріями пречудесними.

6В

Списати, визначити частини мови, синтаксично розібрати.

1. Повний місяць стояв над степом, через нього перепливали легкі хмарки, і здавалося, що місяць котився морем, занурюючись у шумовиння.
2. Земля довкола - і на галявині, і попід деревами - була, правда, ще зовсім біла, наче сніжна, але то щедро і рясно визоріло першим весняним цвітінням : буйно квітував пролісок.
3. Сьогодні груша розцвіла рясна, і в веснянім я чую повороті : іде, надходить людська весна ! 
4. День і ніч стугоніли під вікнами ковані колеса возів, коні кресали копитами іскри, від ходи танків хата тремтіла, і мати боялася, щоб оселя не сповзла з пагорба.
5. Букет півоній, які мати несла в руці, поширював п'янкий запах - власне, в руках її наче вигойдувався букет тонких пахощів.
6. В темряві подеколи траплялись ягоди, вони проходили мимо дивною сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.

7В

Списати, визначити частини мови, синтаксично розібрати.

1.  І хоч зараз гудки вже відмінено, проте Віруньці й досі вони часом озиваються в душі, адже під спів цих гудків привело її кохання на Зачіплянку.
2. А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимий смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипки.
3. Коні чвалають по калюжах, у повітрі свіжа вологість, де-не-де блимають далекі вогники.
4. Про себе мати не згадала, і відколи я знаю її, вона найменше турбувалася собою і зверталася до таємних сил лише тоді, коли вже дуже в'їдалась у тіло  чи кістки якась недуга, яку мати відганяла у нетрі, болота, у безвість, бо треба було ділечко робити.
5. Як швидко минають дні, коли в людини є хліб і вода, і як повільно течуть вони, коли немає ні ковтка води.
6. Стародавня Ольвія давно їх цікавить обох, давно їм хочеться досліджувати, розкопувати її, занесену пісками, щоб дізнатись, чому вона загинула, чому люди покинули її.

8В

Списати, визначити частини мови, синтаксично розібрати.

1. Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та юнацтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного; ніщо не гріє її, не будить радості ані людяного суму.
2. І стало легше дихати, і серце забилось радісно у моло­дих, ще дужих грудях, і шлях йому прослався, найлегший шлях, додому, на Україну, між люд простий, трудящий та нелукавий; і не було такої сили в світі, яка б його спинила на цім шляху.
3.  Твоя душа за мною не жалкує, а тільки серце вражене сумує, і жаль тобі, що ти мене кохаєш.
4. І марили айстри в розкішнім півсні про трави шовкові, про со­нячні дні, – і в мріях ввижалась їм казка ясна, де квіти не в’януть, де вічна весна.
5. Сидячи, Галатин задрімав, а коли розплющив очі – вже зовсім розвиднілось і страва парувала на столі.
6. Усі погляди схрестилися на ньому, а він мовби й не помічав нічого, лежав і дивився на далекий обрій, що плив у легкому мареві, на дівчину, яка сапала картоплю, прикривши від сонця обличчя химерним капелюшком.

9В

Списати, визначити частини мови, синтаксично розібрати.

1. Лиш, тоді, як танкісти промчаться по полю і сурма зарокоче в поході з полками, устають, щоб побачить, і стогнуть від болю, і шаблі-гартуванці дзвенять під руками.
2. З дідового оповідання він зрозумів, що приїхав начальник будівництва інженер Набатов, прізвище якого недавно згадувалося в урядовій постанові, і від того вчорашня поразка на іспиті ще дужче загострювала тривогу.
3. Мені хотілося відповісти, що розумію, що я завжди любив ці лермонтовські вірші, але й слова не мовив, бо збагнув, що для Віктора ці вірші важили значно більше, що вони супроводжували його завжди, що він бачив у них щось та­ке, чого, можливо, мені не побачити.
4. То був мовчазний, суворий чоловік, і коли Миколина мама сказала якось, що хоче кудись поїхати у справі, він відповів, що машина призначена зовсім не для цього.
5. Ніхто з хлопців її не знав, а вона мовчала, не відаючи до кінця, що й до чого, бо коли б відала, то, мабуть, сказала б, що її батько — мельник з Пізнього, що вони недавнечко вернулися з міста, поселились на Ба­совім Куті.
6. І в епіцентрі логіки і стресу, де все змішалось – рідне і чуже, цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні стереже.