Доповідь «ОРГАНІЗАЦІЯ АКМЕОЛОГІЧНОГО ПРОСТОРУ УРОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЧИ ЛІТЕРАТУРИ»

Про матеріал
Актуальністю теми: «Організація акмеологічного простору уроків української мови чи літератури» є обумовлення особливими інтересами в педагогіці та методиках щодо проблем оцінки якості освіти. Пошуком оптимальної, найбільше ефективної методики є вплив на оцінку якості освіти, що за останній час здебільшого розповсюджується. Застосовуються новітні технології в педагогіці, стають актуальними вже ті, що є відомими нам, так як на сьогоднішній день є проблемою знеможливлювання традиційної системи освіти відповідати новому соціокультурному та економічному становищу.
Перегляд файлу

1

 

 

 

 

 

 

Методична розробка

 

«ОРГАНІЗАЦІЯ АКМЕОЛОГІЧНОГО ПРОСТОРУ УРОКІВ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЧИ ЛІТЕРАТУРИ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНОТАЦІЯ

 

Актуальністю теми: «Організація акмеологічного простору уроків української мови чи літератури» є обумовлення особливими інтересами в педагогіці та методиках щодо проблем оцінки якості освіти. Пошуком оптимальної, найбільше ефективної методики є вплив на оцінку якості освіти, що за останній час здебільшого розповсюджується. Застосовуються новітні технології в педагогіці, стають актуальними вже ті, що є відомими нам, так як на сьогоднішній день є проблемою знеможливлювання традиційної системи освіти відповідати новому соціокультурному та економічному становищу.

Під час розробки було розглянуто проблеми якості освіти в розрізі акмеології. Отже, в центрі уваги буде подана перспектива створення акмеологічної освіти, а також ефективність акметехнологій.

В контексті даної теми можливе дослідження проблем педагогічних проектувань у рамках акмеологічного підходу.

Наукова зацікавленість в розрізі акмеології тільки зростає. Незважаючи на те, що акмеологія являється новою наукою, джерело якої лежить у підґрунті психології та педагогіки, все ж таки проблеми підвищень якості освіти на сьогоднішній день займає великий інтерес у дослідників та активно вивчається.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Дана тема являється новою, але все ж таки актуальною та цікавою в сьогоденні. Акмеологія являється наукою, що вивчає досягнення вершин духовності.

В даний час соціального та економічного розвитку нашої країни здійснюється поступове, але кардинальне оновлення освіти, причиною чого є: входження України до Європейського культурного простору і змін професійної умови роботи навчального закладу та всіх рівнів ієрархії в освіті. Тож, сьогодення потребує покращення розвитку у сфері особистості, а також творчого потенціалу.

Велику увагу потрібно зосереджувати на питанні виховання у підростаючого покоління, творчого відношення до навколишнього середовища та розвитку індивідуумів на основі творчої позиції.

В контексті даної теми розкривається актуалізація пізнання особистості, вивчаючи заздалегідь існуючі шляхи в розкритті її творчого потенціалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ АКМЕОЛОГІЧНОГО ПРОСТОРУ УРОКІВ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЧИ ЛІТЕРАТУРИ

 

Акмеологія — це інтегрована галузь знань про досягнення людиною вершин своєї творчості, освіти, професіоналізму, це теорія вищих досягнень людини і цивілізації. Основне поняття акмеології — зрілість, вона має дві істотні характеристики:

1) етап вікового розвитку, дорослість;

2) рівень розвитку тих чи інших сфер людини як суб’єкта освіти і життєдіяльності в цілому.

Одночасно з диференціацією предмета акмеології развивались її міждисциплінарні зв’язки, в тому числі і з педагогікою. Предметом педагогічної акмеології служать професійна зрілість і професіоналізм викладача, його досконалість.

Диференціація педагогічної акмеології привела до виділення нової науки про розвиток людини в освіті — учбовій акмеології, або освітньої акмеології, яка має розширений в порівнянні з історично сформованим об’єктом дослідження — зростаючої людини. Найбільш інтенсивне зростання людини відбувається в навчальні роки, що супроводжується розвитком, якісним перетворенням усіх боків його життєдіяльності та індивідуальності.

Учня характеризує взаємозв’язок факторів росту і розвитку його як індивіда, особистості, індивідуальності, як суб’єкта життєдіяльності в цілому. Виникла акмеологія освіти, мов дослідник закономірності досягнення вершин розвитку учня, як суб’єкта освітньої діяльності, вершин, що створюють фундамент зрілої особистості і подальшого професіоналізму.

Відповідно можливе трактування предмета освітньої акмеології:

1) як соціальної зрілості випускника закладу, готового до життєвого самовизначення;

2) як зрілості, що характеризує рівень взаємодії суб’єктів педагогічного процесу на уроках української мови та літератури в цілісній педагогічній (освітній) системі.

Очевидно, що акмеологія на уроках української мови чи літератури вивчає вершини в розвитку індивідуальності учня і проектує педагогічні системи їх формування з урахуванням всіх інших факторів, що створюють передумови і умови оптимального онтогенезу і соціогенезу зростаючої людини. З позиції ідей саморозвитку як вищого рівня розвитку предметом акмеології на уроках української мови та літератури виступає саморозвиток суб’єктів педагогічного процесу (викладача і учня) засобами освітньої діяльності.

Це нове вчення про інтеграцію в освіті вирішує багато завдань, однією з яких є модель освітньої системи і стратегії досягнень індивідуальних, групових та колективних навчально-пізнавальних діяльностей учнів і професіоналізму викладачів, їхньої творчості.

Провідною і загальної формою навчання і виховання, обов’язковим компонентом всієї діяльності викладача української мови та літератури є урок. Урок є живою клітинкою навчально-виховного процесу, все найважливіше і найголовніше для учня відбувається на уроці української мови чи літератури. Кожен наступний урок це новий вклад в формування розумової і моральної культури учня, сходинка нового знання і розвитку, що, з точки зору акмеології, означає просування до свого «акме».

Якість уроку української мови чи літератури в закладі має велику «амплітуду коливань». Безліч уроків, заснованих на традиційному підході до освіти, не має достатнього виховного і розвивального впливу на учнів. Такий підхід характеризується прагненням до догматизму, бажанням викладача будь-що домогтися досягнення якоїсь проголошуючої норми.

Актуальним стає питання про те, яким чином можна на уроці української мови чи літератури створити акмеологічний простір, в енергетиці якого відбудеться установка в діяльності викладачів і учнів на успіх, високі результати, творчі пошуки. Традиційні методичні служби не приділяють цій проблемі серйозної уваги в силу того, що акмеологія наука нова, що знаходиться в стадії активного становлення.

Разом з тим, в сучасній системі освіти з’явилися нові можливості, які спираються перш за все на парадигму особистісно орієнтованої освіти. Призначення особистісно орієнтованого підходу до освіти висвітлюється для того, аби створити умови, в яких проявляється потреба і готовність учня до самоосвіти, самовиховання і самовдосконалення, сприяти становленню людини: його неповторної індивідуальності, духовності, творчого потенціалу. Звернемо увагу на те, що творчість є основною категорією, що характеризує взаємодію акмеології з науками про людину. Саме ця категорія визначає ключові для акмеології поняття: розвиток, обдарованість, здібності, вдосконалення, майстерність, евристика, креативність, рефлексія, особистість, індивідуальність і інші. Таким чином, особистісно орієнтований і акмеологический підходи до утворення близькі за своєю суттю. Однак модель простору уроку української мови чи літератури залишається найменш розробленою областю цих двох теорій.

В цілому актуальність проблеми має, як мінімум, три аспекти:

- педагогічний — передбачає розкриття педагогічних основ і умов організації акмеологического простору уроку української мови чи літератури;

- психологічний — зв’язаний з розквітом можливостей учнів у особистісному світогляді, зростанні; з наданням викладачем граничних шансів для самоактуалізації учнів на заняттях з української мови чи літератури;

- соціальний — полягає у впливі на міжособистісні відносини викладача і учнів на уроці української мови чи літератури і на систему їх відносин в цілому за допомогою розвитку творчого потенціалу обох сторін.

Незважаючи на широке вживання поняття «простір» не є чітких і однозначних визначень в науці. У найзагальнішому сенсі «простір» розуміється як оточення, середовище. В Європейському економічному співтоваристві прийнято термін «оточення» (середвище), під яким мається на увазі сукупність елементів, при складанні своїх відносин складових простору і умов життя людини.

У методологічному плані надається надзвичайно перспективною «теорія можливостей» Дж.Гібсона (1988), в якій автор, вводячи категорію можливості, підкреслює активний початок суб’єкта, який освоює своє життєве середвище. Можливість — це свого роду місток між суб’єктом і середовищем; вона визначається як властивостями середовища, так і властивостями самого суб’єкта. Чим більше і повніше особистість використовує можливості середовища, тим успішніше відбувається її вільне і активне акмеологічне просування.

Цікаво, що люди для інших людей також виступають як елемент навколишнього середовища, надаючи на нього вплив своїми відносинами і діями. Міжлюдські стосунки можуть складатися в основі взаємної терпимості та співпраці, переваги та експлуатації, гноблення і підпорядкування або ж турботи і підтримки. У всіх цих випадках особистість буде перебувати в абсолютно різному соціальному середовищі, відповідно по-різному буде проходити процес її формування, становлення і розвитку.

З вище сказаного випливає, що: по-перше, «простір» і «середовище» близькі за своєю суттю; по-друге, простір, тобто середовище людини — це його природне і соціальне оточення, що володіє комплексом впливів і умов.

З точки зору педагогічної акмеології, дуже важливим є розгляд освітнього простору як системи впливів і умов формування особистості учня, а також можливостей для її розвитку, що містяться в соціальному і просторово-предметному оточенні. Говорячи про освітній простір, я маю на увазі локальний простір навчального закладу, і, зокрема, конкретний простір уроку української мови чи літератури (мікропростір). Отже, мова йде про сукупність матеріальних чинників освітнього процесу і міжособистісних відносин, які встановлюють суб’єкти освіти (викладач та учні) в процесах своїх взаємодій під час уроків української мови чи літератури.

Основний намір створення акмеологічного простору уроку полягає в прагненні викладача так побудувати перебіг освітнього процесу, аби всі учні виявилися в перспективних творчих положеннях, відчували комфортний вплив всього освітнього простору уроку української мови чи літератури.

Основою моделювання може стати еколого-психологічний підхід до створення розвивального середовища уроку української мови чи літератури. Тоді модель уроків — акмеологічного простору складається як мінімум із трьох головних деталей:

1. Просторово-предметний;

2. Технологічний;

3. Соціальний.

Ці деталі компонуються комплексом необхідного елементу.

Змістовно в просторовий, предметний аспект акмеологічного простору уроку української мови чи літератури можуть бути включені:

- затишний кабінет, який закликає до ефективної роботи: теплий, добре освітлений, з необхідним мінімумом зручних меблів;

- естетичний наочний та дидактичний матеріал розвиваючого характеру;

- комп’ютер з виходом в Інтернет, телевізор з великою діагоналлю;

- символічна насиченість або атрибутика.

Просторовий, предметний аспект характеризує не стільки сукупність просторової чи предметної «одиниці», скільки способи їхніх стимулюючих функціонувань в даному просторі уроку для прагнення суб’єктів до акме.

Технологічний аспект компонується комплексом елементу, який дає учасникам навчання включитися в різні види діяльності, концентруючи їх особистісний ріст і рух до успіху:

- діяльнісний план процесів навчання;

- тип викладання, заснований на принципі розвитку партнерських взаємодій суб’єктів;

- особистісно орієнтовані форми навчання;

- гнучкість і розвиваючий характер програм.

Інакше кажучи, технологічний аспект є забезпеченням викладачів щодо розвиваючих можливостей освітнього простору.

Соціальний компонент несе на собі основне навантаження по забезпеченню можливостей втіхи і вдосконалення необхідності суб’єктів навчальних процесів у безпеці, в зберіганні та поліпшенні самоутвердження, в самоактуалізації.

Основні елементи соціального компонента:

- авторитетність викладача;

- взаєморозуміння і задоволеність учасників взаємовідносинами;

- позитивні установки на діяльність і взаємодію;

- участь присутніх в управлінні процесуальною освітою;

- позитивні результати співпраці учасників.

Модель передбачає співзалежність компонентів між собою. Так, «перетин» просторово-предметного і технологічного компонентів забезпечує зміст уроку. «Перетин» просторово-предметного і соціального компонентів створює певний психологічний клімат, а «перетин» соціального і технологічного — певний характер взаємовідносин суб’єктів. Учасники процесуальної освіти — викладач і учні — знаходяться в епіцентрі моделі. Безумовно, викладач регулює організацію акмеологічного простору уроку. Викладачі української мови та літератури будуть професійно успішні, якщо вони відчувають свій зв’язок з іншими людьми, розглядають себе в якості компетентних фахівців, які несуть відповідальність за свої дії і заслуговують на довіру, оцінюють себе як привабливих і улюблених іншими людьми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


ВИСНОВОК

 

Вивчаючи тематику: «Організація акмеологічного простору уроків української мови чи літератури», мною був зроблений висновок, що актуальність даної теми на сьогоднішній день є надзвичайною.

В ході розробки було детально розглянуто дві істотні характеристики акмеології. Досліджувалися основні наміри створення акмеологічного простору на уроці української мови чи літератури, які полягають в прагненні так спланувати освітній процес, щоб всі учні проявили себе в перспективних творчих положеннях, а також, щоб відчувався комфортний вплив всього освітнього процесу.

 

 

 

 


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

  1.               Пальчевський С. С. Акмеологія — К.: Кондор, 2008. — 397 с.
  2.               Пальчевський С. С. Акмеологія : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — Київ: Кондор, 2008 — 378.
  3.               Пальчевський С. С. Акмеологічні підходи до вивчення основ наук у сучасній школі. Шкільний інформаційно — методичний журнал №11 листопад 2010.
  4.               Сазоненко Г. С. Педагогіка успіху ( досвід становлення акмеологічної системи ліцею) — К.: Гнозис, 2004. — 684 с.
  5.               Коломис  Г.Г. Життєві компетентності школяра: акмеологія в навчанні мови та літератури // Вивчаємо українську мову та літературу / Видавнича група «Основа». — 2013. — № 15 — с. 10 — 12.
  6.               Сидоренко В. В. Педагогічна майстерність учителя української мови і літератури в системі післядипломної освіти : акме-синергетичний аспект : термінологічний словник-довідник [Текст] / автор-укладач В.В. Сидоренко. — Донецьк: Каштан, 2013. — 100 с.
  7.               Кузьмина Н. В. Предмет акмеология / Н. В. Кузьмина. — СПб. : Политехника, 2002. — 189 с.
  8.               Рибалко Л. С. Методолого-теоретичні засади професійно-педагогічної самореалізації майбутнього вчителя (акмеологічний аспект): монографія / Л. C. Рибалко. — Запоріжжя : ЗДМУ, 2007. — 442 с.
  9.               Перевозчиков В. І. Актуальні питання розвитку акмеологічної науки в Україні / В.І. Перевозчиков // Акмеологія в Україні: теорія і практика. — 2010. — № 1
  10.          Акмеологія з основами психології кар’єри : навч. посібник / Уклад. О.М. Гавалешко, В.В. Пасніченко., Т.А. Кривко. — Чернівці : Рута, 2004. — 84 с.
docx
Додано
11 вересня 2020
Переглядів
123
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку