Корекційні техніки для дітей з ООП

Корекційні техніки для дітей з ООП

 

Вправа  «Панель»

 

Зміст завдання: накладання на фігуру-зразок відповідної фігури, яку потрібно скласти з двох симетричних частин.

Стимульний матеріал: планшет із зображенням фігур (або дошка з відповідної форми заглибленнями) та набір відповідних фігур, розрізаних симетрично на дві частини.

 

Хід дослідження: дитині демонструється планшет із зображенням фігур (чи дошка з відповідної форми заглибленнями) та кладуться на столі в довільному порядку симетричні частини фігур.

 

Інструкція: Накласти фігурки на їх зображення (заповнити заглиблення в дошці відповідними фігурами). «Склади такі самі фігури, як намальовані, та поклади кожну на своє місце».

Можливі рівні виконання завдання.

 

1. Повне самостійне виконання на рівні зорового орієнтування: дитина спочатку розглядає фігурки, шляхом зорового порівняння добирає відповідні до зображення на планшеті (заглиблення в дошці) частини та накладає їх, або добирає зразу дві, тримає їх у руці й кладе по одній, утворюючи потрібну фігуру. Оцінка — 4 бали.

2. Самостійне виконання завдання шляхом окремих проб. Поряд із зоровим співвіднесенням форм дитина застосовує практичні дії — прикладає до заглиблення частини фігурок і з допомогою таких спроб знаходить потрібні. Оцінка — 3 бали.

3. Завдання виконується після демонстрації зразка виконання (психолог сам накладає одну чи дві фігурки). Оцінка — 2 бали.

4. Спільне з дорослим виконання завдання. Дитина накладає частину фігурки на відповідне зображення після того, як першу покладе психолог. Оцінка 1 бал.

5. Завдання не виконано. Оцінка — 0 балів.

 

Інтерпретація. Для дітей з нормальним інтелектом характерне виконання завдання на рівні зорового співвіднесення форм. Іноді так виконують це завдання і діти із затримкою психічного розвитку, хоча частіше вони вдаються до проб (2 рівень). Іноді їм буває потрібна і демонстрація зразка (3 рівень). Діти з легкою розумовою відсталістю найчастіше потребують демонстрації зразка. Трапляються у них і

грубіші порушення ідентифікації форми, коли співвіднесення кожної фігури потребує допомоги (4 рівень). Можливе й успішне виконання завдання. Зауважимо, що це завдання дуже легке для старших дошкільників і молодших школярів. Тому будь-які труднощі під час його виконання повинні насторожувати щодо недорозвинення функції зорового сприймання, просторової орієнтації, що може бути й у дітей з нормальним інтелектом як парціальне порушення, яке дуже негативно позначається на формуванні шкільних навичок (письма, читання).

 

Вправа  «Будиночок»

 

Зміст завдання: складання «будиночка» з чотирьох деталей — двох квадратиків та двох прямокутних трикутників.

 

Стимульний матеріал: вирізані з картону чи пластику дві фігурки «будиночка», одна з них розкреслена на відповідні складові частини (два квадратики, що являють собою стіни «будиночка» і два трикутники — дах) та набір деталей — два квадрати, два прямокутні трикутники.

Хід дослідження. Дитині демонструють не розкреслений зразок «будиночка» і пропонують скласти такий самий з деталей, що лежать поруч.

Інструкція: «Подивись на «будиночок» і склади такий самий з цих деталей, що лежать поруч».

Можливі рівні виконання:

 

1. Самостійна побудова «будиночка» за не розкресленим зразком. Оцінка — 8 балів.

 

2. Виконання завдання шляхом самостійного примірювання деталей до не розкресленого зразка. Оцінка — 6 балів.

 

3. Виконання завдання на основі розкресленого зразка. Оцінка — 3 бали.

4. Спільне з психологом виконання: психолог накладає деталі на розкреслений зразок, після чого пропонує дитині скласти відповідну фігуру поряд зі зразком та

допомагає добирати деталі й надавати їм потрібного ракурсу. Оцінка — 1 бал.

5. Завдання не виконано — 0 балів.

 

Інтерпретація. Перший рівень виконання завдання спостерігається лише у частини дітей з нормальним інтелектуальним розвитком та високим рівнем просторового гнозису. На другому рівні виконує завдання велика частина дітей з нормальним інтелектуальним розвитком та деякі діти із затримкою психічного розвитку. Серед

останніх найбільше таких, що виконують завдання на третьому рівні. Такий рівень трапляється й у частини дітей з розумовою відсталістю, але переважно вони виконують завдання спільно з психологом, не виявляючи при цьому достатньої продуктивності.

 

Вправа  «Кораблик»

 

Стимульний матеріал: два однакові «кораблики», вирізані з картону чи пластику, один з яких розкреслений на деталі, і набір деталей. П’ять з них (основні) ідентичні складовим «кораблика» (човник, два вітрила — прямокутні трикутники, щогла, прапорець з двома зубцями) і п'ять лише схожих на них (тонша щогла, вітрила іншої форми й менші за розміром, прапорець більший).

Хід дослідження: дитині демонструють не розкреслений зразок «кораблика» і пропонують скласти такий самий, вибравши потрібні деталі серед тих, що лежать поруч. При невдачі пропонується розкреслений «кораблик» з таким же завданням і при необхідності надається допомога.

Інструкція: «Розглянь добре цей кораблик і фігурки, які лежать поруч. З цих фігурок добери ті, з яких можна скласти такий самий кораблик, і склади його».

Можливі рівні виконання:

1. Самостійне складання «кораблика» за нерозкресленим зразком. Оцінка —12 балів.

 

2. Самостійне виконання завдання за нерозкресленим зразком, але з примірюванням деталей до нього чи окремими помилками, які самостійно виправляються.

 

Оцінка — 8 балів.

3. Самостійне викладання кораблика за розкресленим зразком — оцінка 4 бали.

4. Спільне виконання — дитина разом з дорослим примірює кожну деталь до розкресленого зразка, після цього складає кораблик поруч зі зразком. Оцінка — 1-2

бали в залежності від міри участі дитини в спільній діяльності.

5. Завдання не виконане. Оцінка — 0 балів.

Інтерпретація. Самостійне складання «кораблика» за нерозкресленим зразком властиве дітям з нормальним інтелектом, у яких добре розвинений просторовий гнозис. Велика частина дітей з нормальним розвитком виконує завдання за нерозкресленим зразком, помиляючись та виправляючи помилки, а деякі діти потребують і

розкресленого зразка. Діти із затримкою психічного розвитку найчастіше виконують це завдання за розкресленим зразком, в окремих випадках діють спільно з дорослим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вправа  «Четвертин зайвий»

 

Зміст завдання: об'єднання трьох предметів, що мають загальну суттєву ознаку, і виключення четвертого предмета як такого, що не має цієї ознаки.

Стимульний матеріал: два набори малюнків по чотири в кожному.

Хід дослідження: дитині пропонується перший набір. Якщо вона його виконала і пояснила свої дії, їй пропонується другий набір. Якщо ж дитина не справляється з цим набором, переходять до другого набору і в разі труднощів навідними запитаннями домагаються правильного його групування. Після цього повертаються до першого. Успішне його виконання свідчить про здатність дитини використовувати набутий досвід.

 

Інструкція: «Серед цих чотирьох малюнків три підходять один до одного, вони мають щось спільне, схоже, а один не підходить до нього. Знайди цей один предмет, відклади його і скажи, що є спільного в трьох, які залишилися».

 

Можливі рівні виконання.

1. Правильне самостійне виконання обох завдань зі словесним звітом — 4 бали.

2. Правильне самостійне групування першого набору тільки після групування другого, правильне обґрунтування своїх дій. Оцінка — 3 бали.

3. Виконання завдання лише за навідними запитаннями без самостійного пояснення принципу групування. Оцінка — 2 бали.

4. Завдання не виконано. Оцінка — 0 балів.

Інтерпретація. Повністю з поясненням завдання виконують діти з нормальним розвитком. Частина дітей виконує перше завдання після виконання другого (легшого). Так само виконують завдання й окремі діти із затримкою психічного розвитку.

Іноді перший і другий рівень виконання завдання можуть показати й розумово відсталі діти, якщо такі види роботи проводилися з ними в спеціальному дитячому навчальному закладі чи вдома. Виконання завдання за навідними запитаннями та з участю дорослого властиве переважно розумово відсталим дітям, іноді дітям із затримкою психічного розвитку.

 

 

 

 

Вправа  «Гра-праця»

 

Зміст завдання: класифікація множини зображень об’єктів. На відміну від попередніх завдань, тут утворюється дві групи об’єктів, кожна з яких має підставу для об’єднання.

Стимульний матеріал: десять карток, на яких зображено дітей, які виконують певні дії: на п’яти зображеннях — бавляться, на інших п’яти — працюють.

 

Хід дослідження: перед дитиною розкладаються малюнки так, щоб кожний лежав у правильному положенні відносно дитини й щоб було добре видно кожний малюнок. Далі пропонується завдання розкласти малюнки на дві групи так, щоб у кожній групі вони підходили один до одного. Якщо дитина не починає виконувати завдання, їй повторюють інструкцію. Якщо і це не стимулює до діяльності або дитина виконує завдання неправильно, їй надається допомога, починаючи з найменшої. В разі необхідності допомога поступово доводиться до максимальної. Після утворення груп зображень вимагається пояснення виконаних дій.

Інструкція: «Розглянь добре малюнки. Їх треба поділити порівну на дві групи так, щоб в кожній групі малюнки чимось підходили один до одного. Коли розкладеш, поясниш, чому потрібно зробити саме так».

Можливі рівні виконання:

1. Правильне самостійне утворення груп, пояснення принципу поділу – 5 балів.

2. Правильне виконання після сприймання зразка (психолог починає групування). Оцінка — 3 бали.

3. Правильне виконання після актуалізації змісту зображених дій (психолог запитує про кожну дію).

4. Виконання завдання після повідомлення психологом ознак групування.

(«Поклади в один бік ті малюнки, на яких зображені діти, що граються, у другий —на яких зображені діти, що працюють»). Оцінка — 1 бал.

5. Завдання не виконане. Оцінка — 0 балів.

 

Інтерпретація. Перші два рівні виконання завдання властиві дітям з нормальним інтелектуальним розвитком і окремим дітям із затримкою психічного розвитку.

 

Третій рівень найхарактерніший для дітей із затримкою психічного розвитку. Можливі випадки такого виконання завдання і дітьми з нормальним інтелектуальним розвитком та розумово відсталими. Поділ малюнків після повідомлення ознаки групування (4 рівень) виконує значна частина дітей із затримкою психічного розвитку і розумово відсталих. Для останніх часто і така форма допомоги буває неефективною через труднощі утримування у свідомості умови групування під час сприймання великої кількості об’єктів.

 

 

Вправа  «Нісенітниці»

 

Зміст завдання: помітити нісенітниці в зображеній ситуації.

Стимульний матеріал: три окремих малюнки, на яких зображені несумісні в реальності явища та безглузді дії.

Хід дослідження: дитині пропонується перший малюнок з пропозицією сказати, що на ньому намальовано, та чи буває так насправді. Незалежно від того, правильно дитина відповіла чи ні, їй пропонуються наступні малюнки з таким самим запитанням. За кожну правильну відповідь виставляється 1 бал, за неправильну — 0.

 

Інструкція: «Подивись на малюнок, скажи, що на ньому намальовано і поясни, буває так насправді чи не буває».

Допомога: навідні запитання, які звертають увагу дитини на несумісність зображених явищ, наприклад, «В яку пору року ліплять снігову бабу?» «Коли цвіте соняшник?», «Де живуть риби?».

У зв’язку з нескладністю завдання рівні виконання його не виділяються, воно виконується або правильно і дитина відповідно одержує по 1 балу за кожну правильну відповідь, або неправильно, що оцінюється у 0 балів.