Короткий термінологічний словник з екології

ДПТНЗ «Білоцерківське вище професійне училище будівництва та сервісу»

 

 

 

 

 

 

 

Короткий термінологічний словник з екології

 

 

 

Степаненко Наталії Вікторівни                викладач хімії та біології

 

 

 

 

Короткий термінологічний словник

 

Абіотичне середовище - сили і явища природи, походження яких безпосередньо: не пов’язане із життєдіяльністю існуючих організмів і людини.

Адміністративно-господарська зона - частина території природно-заповідного об’єкта, яка виділяється для виконання ним господарських завдань і функцій.

Аерозоль - завислі в газоподібному середовищі частинки твердих або рідких речовин (радіус твердих частинок 10^-8-10^-2 см, крапель 10^-5-10^-1см).

Антропогенні зміни - зміни, що відбуваються в природі в результаті господарської діяльності людини.

 Артеприродне середовище (населених пунктів, техногенне) - штучне оточення людей, що складається з технічних і природних елементів.

Баланс водний - співвідношення між кількістю води, що надходить, і тією,що витрачається, на будь-якому етапі колообігу води на планеті.

Баланс тепловий - сукупність приходу і відтоку тепла. Розрізняють Б.т. атмосфери, ґрунту, Землі. У тепловому балансі Землі відбуваються порушення в результаті світового виробництва.

Бедленд - непридатні для землекористування землі.

Біогеохімічний бар’єр - зона різко підвищених концентрацій тих чи інших хімічних елементів порівняно із середнім вмістом їх у даному ландшафті (ландшафтним кларком).

Біогеохімічний колообіг - циклічні процеси переміщення і трансформації хімічних елементів у межах біосфери, що відбуваються між її підрозділами: біогеоценозами, ландшафтами тощо.

Біогеоценоз - однорідна природна система функціонально взаємозв’язаних живих організмів і навколишнього абіотичного середовища (неживої природи).

 Б. - елементарна складова частина біосфери.

Біологічна продуктивність (біопродуктивність) - приріст біомаси оргаізмів екосистеми за одиницю часу.

Біом - сукупність угруповань будь-якої зони або підзони (біом тундри, біом степу).

Біомаса - маса живих організмів у популяції чи екосистемі в перерахунку на суху речовину.

Біосферний заповідник (біосферний резерват) - природоохоронна, науково-дослідна установа міжнародного значення, створена з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних чинників.

Біота - сукупність видів рослин і тварин, що населяють певну територій;

Біотичне середовище - сили і явища природи, що зобов’язані своїм походженням життєдіяльності організмів.

Біотоп - однорідне за абіотичними чинниками середовище існування біоценозу (угруповання організмів).

БСК повний - біологічне споживання кисню — кількість кисню, необхідна повного розкладання всіх органічних решток, що містяться в стічних водах.

Буферна зона - частина природного і біосферного заповідників навколо заповідної зони, виділяється з метою посилення стану збереження її від зовнішніх негативних чинників, термінового запобігання зникненню окремих компонентів екосистем, уникнення чи послаблення загроз.

Викиди - короткочасне або довготривале (протягом певного часу) надходження в навколишнє середовище будь-яких забруднювачів.

Відновлення навколишнього середовища — комплекс заходів, спрямованні на підтримання параметрів середовища існування в межах сприятливих для існування людського суспільства.

Відновлювальна територія - структурний елемент екомережі, який забезпечує формування просторової цілісності екомережі, виконуючи першочергові заходи

щодо відтворення первинного природного стану, насамперед рослинного покриву в інших елементах екомережі.

Водокористування - порядок, умови і форми використання водних ресурсів для потреб населення і господарства.

Всеєвропейська екологічна мережа - система природних територій Європи, які особливо охороняються відповідно до світового та європейського екологічного права.

Вторинні ресурси - сукупність будь-яких матеріальних і енергетичних відхо­дів виробництва, які можуть бути використані повторно.

Географічна оболонка (геосфера) - природний комплекс, що виник у сфері взаємодії і взаємопроникнення літосфери, гідросфери й атмосфери, що сформувався під дією сонячної енергії та органічного життя.

Геоекологія - підрозділ прикладної екології, яка вивчає екологічні аспекти геосфер (атмосфери, гідросфери, літосфери, ландшафтної сфери), розглядає екологічні наслідки ендо- і екзогенних геологічних процесів, видобутку корисних копалин, здійснює екологічне картографування.

Геосистема - матеріальна система взаємозумовлених природних компонентів, взаємозв’язаних у своєму розташуванні та розвитку.

Гербіцид - речовина, яку використовують для вибіркового або повного винищення небажаних трав’янистих або деревних рослин. Небезпечна для здоров’я людей і тварин.

Господарська зона - частина національних природних, регіональних ландшафтних і зоологічних парків, яка виділяється для активізації та розвитку зба­лансованого менеджменту природними ресурсами, проведення господарської діяльності, спрямованої на виконання завдань, які покладаються на відповідну установу природно-заповідного фонду.

Деградація середовища - погіршення якості природних умов і соціального середовища життя людини.

Деградація ґрунту - процес, що призводить до часткової втрати ґрунтом накопичених раніше речовин, які споживаються рослинами (гумус, солі), та організ­мів, що сприяють його розвитку (мікрофлора та ін.).

Деградація природних компонентів - погіршення якості окремих природних компонентів.             

Дезактивація - ліквідація радіоактивного забруднення з поверхні ґрунту, предметів.

Дендрологічний парк — науково-дослідна природоохоронна установа, яка ство­рюється з метою збереження і вивчення в спеціально створених умовах різнома­нітних деревних видів рослин для ефективного наукового, культурного, рекре­аційного й іншого використання.

Екологічна мережа — єдина територіальна система, створена з метою поліпшення екологічних умов для формування та відновлення довкілля, підвищення його природно-ресурсного потенціалу, збереження ландшафтного і біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цін­ність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів і міжнародних зобов’язань підлягають особливій охороні.

Екологічна стежка - спеціальний маршрут для проведення екскурсій у при­роді з метою ознайомлення відвідувачів з її живими і неживими об’єктами, запровадження теоретичних і практичних занять у відповідних пунктах, пропаганди природоохоронних знань, інформування про стан біорізноманіття, пам’я­ток природи, історії та культури.

Екологія (наука про довкілля) - комплекс наук про будову, функціонування, взаємозв’язки полікомпонентних і багаторівневих систем «природа-суспільство» та засоби кореляції взаємного впливу техносфери і біосфери з метою збереження життя на Землі.

Екосистема - будь-яке угруповання живих організмів і їхнє середовище існування, об’єднане в єдине функціональне ціле на основі взаємозалежності між його складовими (акваріум, космічний корабель).

Екотоп - місце існування угруповання, з підкресленням зовнішніх щодо угруповання чинників середовища.

Екран озоновий - шар атмосфери (стратосфери), у межах якого концентрація молекул озону (0₃) в 10 разів вища, ніж біля поверхні землі. Е. о. поглинає ультрафіолетове випромінювання, небезпечне для живих організмів.

Експертиза екологічна - оцінка впливу комплексу господарських нововведень на середовище життя, природні ресурси і здоров’я людей. Базується на екологічних нормативах. Виражається як в економічних, так і в неекономічних показниках.      

Забруднення ландшафту - збільшення концентрації тих чи тих речовин, енергії вище за природні (фонові чи допустимі межі норм, а також внесення невластивих для ландшафту речовин, організмів і джерел енергії під впливом як антропогенних так і природних (вулканізм, природна міграція речовин) чинників. Унаслідок взаємодії компонентів ландшафту забруднення одного з них (напр., повітря) спричинює забруднення інших компонентів (рослинності, ґрунту), охоплюючи весь ландшафт.

Заказний режим — система обмеженої господарської діяльності на відповідних територіях природно-заповідного фонду (переважно заказників), що забезпечує збереження і відтворення їх окремих компонентів екосистем.

Заказник - природна територія чи акваторія, що виділяється і створюється з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їхніх окремих компонентів; буває ботанічний, лісовий, ландшафтний, загальнозоологічний, орнітологічний, ентомологічний, іхтіологічний, гідрологічний, загальногеологічний, палеонтологічний і карстово-спелеологічний.

Запас біопродукції — кількість накопиченої в угрупованнях органічної речовини, віднесеної на одиницю площі чи обсягу.

Заповідання - процес вилучення природної території чи акваторії зі сфери усталеного господарського використання для природоохоронних та інших еколого-соціальних цілей.

Заповідна зона — частина біосферного заповідника, національного природного, регіонального ландшафтного і дендрологічного парку, ботанічного саду, парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва, яка призначена для збереження найбільш цінних природних і мінімально порушених антропогенними чинниками природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.

Заповідне урочище - лісовий, степовий, болотний чи інший відокремлений цілісний контур ландшафту, що має важливе наукове, природоохоронне й естетичне зна­чення і створюється з метою збереження його в незайманому природному стані.

Заповідний режим - система заходів, спрямованих на збереження в незайманому або рідше слаборегульованому стані унікальних і типових природно-територіальних комплексів або їхніх компонентів, що охороняються у межах відповідних територій та об’єктів природно-заповідного фонду, здебільшого природних заповідників.

Зарезервована природна територія - природна місцевість з особливою екологічною цінністю, яка офіційно правовим шляхом оголошена в резерв для наступного перспективного заповідання.

Землі еродовані - порушені в процесі ерозії земельні угіддя, що втратили частину природної родючості.

Зміна ландшафту - набуття ландшафтом нових чи втрата колишніх властивостей під впливом зовнішніх чинників чи внаслідок саморозвитку. У ході функціо­нування чи динаміки розвитку ландшафту спостерігаються оборотні й необоротні, прогресивні чи регресивні зміни ландшафту, цілеспрямовані чи побічні, спонтнні і зовнішні, ландшафт змінюється повністю чи лише його окремі компоненти.

   Зона антропогенних ландшафтів — частина біосферного заповідника, до якої включаються території традиційного землекористування, лісокористування,

водокористування, місць поселення, рекреації, а також виділяється для активі­зації та розвитку збалансованого менеджменту природних ресурсів та інших видів господарської діяльності.

Зона водоохоронна - територія вздовж русла річки, зайнята рослинністю, яка охороняє воду від прямих надходжень поверхневих стоків, забруднення долини ріки. У 3. в. заборонена або обмежена господарська діяльність.

Зона зелена - територія за межами міста, зайнята лісами і лісопарками, яка виконує захисні, санітарно-гігієнічні і рекреаційні функції.

Зона регульованого заповідного режиму (регульованої заповідності) - частина біосферного заповідника, до якої можуть включатися регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, ймовірно заповідні урочища з додержанням вимог щодо їхньої охорони, встановлених для цих категорій, а також особливо цінні природні комплекси, що розташовані в усіх функціональних зонах, опріч заповідної.

Зона регульованої рекреації - частина національного природного парку (регіо­нального ландшафтного парку), призначена для короткострокового відпочинку й оздоровлення населення, огляду особливо мальовничих і пам’ятних місць, а також для запобігання негативному впливу природних чи антропогенних чинників на екосистеми заповідної зони.

Зона стаціонарної рекреації - частина національного природного парку (регіо­нального ландшафтного парку), призначена для розміщення об’єктів рекреацій­ної інфраструктури, сфери послуг готелів, кемпінгів тощо.

Індекс якості середовища - чисельний показник, який показує сприятливість середовища для існування організмів. Може бути виражений як в балах, так і в аб­солютних одиницях (у тому числі ГДК речовин - гранично допустимі концентрації).

Індекси забруднення - кількісна та якісна характеристика забруднювача, яка включає обсяги речовин забруднювачів і ступінь їхнього впливу на об’єкти, у тому числі й на людину.

Індикація - кількісне та якісне визначення хімічних речовин в об’єктах навколишнього середовища, в організмах людей і тварин.

Канцероген - речовина або фізичний агент, які пригнічуюче діють на еритроцити крові і сприяють розвитку злоякісних утворень.

Ключова територія - структурний елемент екомережі спеціального призначення, який забезпечує збереження найбільш цінних і типових для даного регіо­ну компонентів ландшафтного та біорізноманіття, відрізняється від сполучної чи відновлювальної території за значенням, функціями, більшою науковою цінніс­тю та високою концентрацією біотичного різноманіття, а також виконує основну роль в екологічній стабілізації ландшафтів екомережі.

Колообіг речовин і потоки енергії — багаторазова участь речовин і енергії у процесах, які тривають у географічній оболонці планети. Розрізняють геологічний колообіг планетарного характеру і біологічний, який відбувається між організ­мами і середовищем існування. Особливе значення для біосфери мають колообіги азоту, фосфору, сірки тощо.

Комплекс природно-територіальний - взаємозумовлене поєднання природних компонентів даної території. Синоніми - геосистема, ландшафт.

Компоненти ландшафту - основні складові частини ландшафту, представлені фрагментами окремих сфер географічної оболонки: літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.

Концентрація гранично допустима - кількість шкідливої речовини в середо­вищі, яка практично не впливає на здоров’я людини і не призводить до негативних наслідків. Встановлюється законодавчо.

Криза екологічна - несприятливий стан взаємовідносин між суспільством і природою, який виникає внаслідок невідповідності розвитку продуктивних сил ресурсно-екологічним можливостям біосфери.

Культура екологічна - стан, складова частина загальнолюдської культури, яка характеризується глибоким усвідомленням насущної важливості гармонійного взаєморозвитку суспільства і природи. В основі її - етичне ставлення до живої і неживої природи.

Кумулятивний - концентрація дії в певному напрямку, накопичення ефектів кількох чинників.

Ландшафт - складний природно-географічний комплекс, у якому всі основні компоненти: рельєф, клімат, вода, ґрунти, рослинність і тваринний світ взаємо­діють, утворюючи однорідну за умовами розвитку нерозривну систему. Ланд­шафти поділяються на природні й антропогенні.

Мережа територій та об’єктів природно-заповідного фонду - система просторово-територіального розміщення в межах природного чи адміністративного регіону окремих ділянок земної поверхні чи водного простору, що підлягають особливій охороні відповідно до законодавства про природно-заповідний фонд.

Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП) - міжна­родна неурядова природоохоронна організація, яка об’єднує держави, державні організації та установи, а також широкий спектр неурядових громадських організацій у світове співтовариство для розроблення стратегії охорони природи, координації дій між країнами в цій галузі.

Моніторинг навколишнього середовища - система спостережень за станом навколишнього середовища. Моніторинг прийнято поділяти на базовий (загаль- нобіосферний), регіональний та імпактний (локальний).

Мутагени - фізичні і хімічні чинники, що викликають стійкі спадкові зміни - мутації.

Навантаження антропогенне - ступінь прямого і опосередкованого впливу людей, господарства на природу загалом та окремі її компоненти.

Національний природний парк (категорія МСОП) - природоохоронна, рекреаційна, культурно-освітня, науково-дослідна установа загальнодержавного зна­чення, що створюється з метою збереження, відтворення й ефективного викорис­тання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню й естетичну цінність.

Ноосфера - сфера розуму, еволюційна стадія розвитку біосфери, пов’язана з виникненням і становленням цивілізованого суспільства, коли продумана людська діяльність стає головним, провідним чинником розвитку на Землі.

Нормування якості (ґрунтів, повітря, води) - встановлення меж, у яких допускається зміна природних властивостей середовища.

Озеленення - культивування на незайманих ділянках території населених місць дикорослих або окультурених рослин для поліпшення якості середовища.

Опади кислотні - дощ (сніг), підкислений (Рн нижче 5,6) унаслідок сполучення атмосферної вологи з промисловими викидами оксидів, хлоридів.

Опади радіоактивні - продукти радіоактивного розпаду, які випадають на землю у вигляді пилу або з дощем (снігом).

Осушення - комплекс гідротехнічних заходів, спрямованих на вилучення над­лишків вологи з ґрунтів і гірських порід. Застосовується з метою підвищення родючості ґрунтів, будівництва доріг, технічних споруд, оздоровлення місцевості.

Охорона природи - 1) комплексна система міжнародних, державних і гро­мадських заходів, спрямованих на збереження, раціональне використання та відтворення природних ресурсів, захист довкілля від забруднення і руйнування;  2) наука про збереження природи, раціональне використання та відтворення її природних ресурсів.

Оцінка природних ресурсів - це значення екологічної, гігієнічної, соціальнопсихологічної і інших цінностей природного об’єкта. Оцінка виражається переважно в екологічних показниках.

Палеоекологія - розділ науки, що вивчає викопні організми у зв’язку з умовами у яких вони жили.

Пам’ятка природи - окремі унікальні природні утворення місцевого, загаль­нодержавного та всесвітнього значення, що мають особливе природоохоронне

наукове, естетичне та пізнавальне значення, і створюються з метою збереження їх у природному стані; вона буває комплексна, ботанічна, зоологічна, гідроло­гічна та геологічна (категорія МСОГІ).

Парникові гази - гази, які здатні поглинати і затримувати теплове випромінювання планети.

Пил атмосферний - завислі в повітрі дрібні (10^-2 -10^-4 см) та тверді частинки, здатні в безвітряну погоду осідати на поверхню землі. Джерела пилу можуть бути як природного походження (вивітрення гірських порід, виверження вулкана), так й індустріального (викиди промислових підприємств). Основна кількість пилу зосереджена на висотах до 500 м.

Плата за забруднення середовища - грошове покриття підприємством соціально-економічної шкоди, яка завдана господарству і здоров’ю людей. Принцип «забруднювач платить» широко застосовується у світі.

Право природоохоронне - розділ міжнародного права і правової охорони природи держави, який розробляє юридичні основи збереження природних ресурсів і середовища життя.

Природний заповідник - природоохоронна, науково-дослідна установа загальнодержавного значення, створена з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Природні рекреаційні ресурси - природні та природно-технічні геосистеми, тіла і явища природи які мають комфортні властивості для рекреаційної діяльності.

Природно-заповідний фонд - природно-територіальна система, яка відобра­жає частину мережі особливо охоронюваних природних територій (екомережі) різних категорій і рангів, і забезпечує екологічну стабільність і повне збере­ження біотичного й ландшафтного різноманіття в окремому регіоні чи загалом країні.

Природно-ресурсний потенціал - важливий чинник розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови; тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людини.

Природокористування - сукупність усіх форм використання природного ресурсного потенціалу і заходів щодо його збереження.

Природоохоронне виховання - формування у людини свідомого сприйняття довкілля з метою вироблення гуманістичних природоохоронних поглядів, почуття особистої соціальної відповідальності за свою діяльність у природному середовищі, упевненості в необхідності бережливого ставлення до природи, розумного використання її багатств, усвідомлення важливості збагачення природних ресурсів.

Прогнозування екологічне - передбачення можливої поведінки природних систем унаслідок впливу природних процесів і людської діяльності.

Програма ООН з навколишнього середовища - міжурядова програма, почата з ініціативи стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища (1972 р.) і рішення Генеральної Асамблеї ООН (1973 р.). Програма спрямована на вирішення найбільш гострих проблем сучасної екологічної кризи (спустелення, деградації ґрунтів, погіршення якості і зменшення кількості прісних вод, забруднення Світового океану).

Програма ЮНЕСКО «Людина і біосфера» - міжнародна програма досліджень антропогенних змін у біосфері й управління ними, формування всесвітньої мережі біосферних резерватів і координація її роботи.

Реакліматизація - 1) штучне повернення в якусь місцевість раніше існуючого там виду живих організмів; 2) процес пристосування (адаптації) організму до умов середовища, які стали для нього незвичними, але раніше були звичайними.

Раціональне природокористування - використання природних ресурсів і обсягах та способами, які забезпечують сталий економічний розвиток, гармонізації взаємодії суспільства і природного середовища, раціоналізацію використання природно-ресурсного потенціалу, економічні механізми екологобезпечного природокористування.

Регенерація - відновлення цінних вихідних властивостей матеріалів, речовин, довкілля, ландшафтів після їхнього використання.

Регіональний ландшафтний парк - природоохоронна, рекреаційна установа (переважно установа, інколи територія без адміністрації) місцевого значення, що створюється з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Рекреація - відновлення здоров’я і працездатності шляхом відпочинку на лоні природи або під час туристичної поїздки з відвіданням національних парків, архітектурних пам’яток, музеїв.

Рекультивація - штучне відновлення родючості ґрунтів і рослинного покриву після техногенного порушення природи.

Реутилізація - отримання нової продукції у результаті переробки використаної готової продукції (виробництво паперу з макулатури, металу з брухту та ін).

Рівновага природна - стан динамічного балансу безперервного речовинно- енергетичного поновлення з відносним збереженням якісно-кількісних характеристик.

Самоорганізація - сувора послідовність фізико-хімічних і біологічних явищ у природних системах, яка зумовлює виникнення фізіологічно однорідного і функціонально єдиного цілого.

Самоочищення - природне знешкодження забруднення в середовищі (воді, ґрунті) в результаті фізичних, хімічних і біологічних процесів. Повне самоочищення води в природних умовах відбувається за 92 год.

Саморегуляція - здатність природної системи до відновлення внутрішніх параметрів і структур після будь-яких природних або антропогенних змін.

Ситуація екологічна - локальний або регіональний стан середовища існування (природних, соціальних складових).

Смог - сукупність частинок пилу і крапель туману. Інтенсивний смог спричинює алергійні реакції, подразнення слизової оболонки, напади бронхіальної астми, пошкодження рослинності, будівель, споруд. Розрізняють смог лондонського типу (вологий) і смог фотохімічний (сухий) - повторне забруднення повітря, яке виникає в результаті розкладу і сполучення забруднювальних речовин під дією сонячного випромінювання.

Соціоекологія - прикладний розділ сучасної екології, у якому вивчається специфічна роль людини в довкіллі як соціальної істоти, способи оптимізації взаємовідносин людського суспільства з природою.

Сполучна територія екомережі - природний або відновлений до природного стану структурний елемент екомережі, який поєднує ключові території, забезпечує міграцію тварин та обмін генетичного матеріалу в межах екомережі.

Спустелення - зниження природно-ресурсного потенціалу території нижче за умовний (допустимий) рівень, що проявляється в деградації рослинного покриву; погіршення біопродуктивності земель, може призвести до виникнення умов, аналогічних до пустельних. Спустелення відбувається в 75 % через антропогенні причини, в 25 % - через природні.

Стійкість — здатність природної системи протистояти зовнішньому впливу та повертатися до попереднього стану, не змінюючи при цьому своєї структури.

Стік забруднений - стічні води, які містять домішки в кількості, що перевищують ГДК (гранично допустиму концентрацію). Розрізняють промислові, сільськогосподарські комунально-побутові стоки.

Техногенез - походження і зміна ландшафтів під впливом виробничої діяльності людини.

Техногенний рельєф - рельєф, утворений у результаті промислової діяльності людини.

Техноекологія - блок прикладних екологічних напрямів, що вивчає обсяги, механізми і наслідки впливів на довкілля і здоров’я людини різних галузей та об’єктів господарської діяльності, особливості використання ними природних ресурсів, а також розробляє технічні засоби охорони природи, утилізацію відходів виробництва тощо.

Технологія маловідходна - технологія, яка дає технічно досягнутий мінімум твердих, рідких, газоподібних і теплових відходів і викидів.

Техносфера - частина біосфери, докорінно перетворена людиною в технічні і технологічні об’єкти (будівлі, дороги, механізми) за допомогою прямого і опосередкованого впливу технічних засобів.

Токсичність - властивість деяких хімічних елементів, сполук і біогенних речовин згубно впливати на живі організми, погіршувати здоров’я людей (бензапірен, важкі метали, кислотні сполуки тощо).

Транскордонна природно-заповідна територія - природоохоронна територія, розташована на прикордонних землях країн і виділена міжнародними документами для збереження, насамперед, біотичного та ландшафтного різноманіття.

Урочище - закономірно складена група однорідних ділянок природи (фацій), яка відособлена більш-менш чіткими природними або антропогенними межами. Урочище - одна з нижчих таксономічних одиниць ландшафтознавства (степова балка, річкова долина).

Утилізація - використання енергії і речовини, вилучення корисних компонентів з побутових і промислових відходів, стічних вод, викидів в атмосферу.

Фація - елементарна складова частина ландшафту - ділянка території з характерними для неї однорідною літогенною основою, рельєфом, мікрокліматом, ґрунтами, рослинним і тваринним світом.

Фітонцид(и) - хімічно активні продукти виділення рослин (переважно газо­подібні), згубно діють на бактерії, гриби, у т. ч. і на хвороботворні.

Фітоценоз - більш-менш стійке рослинне угруповання, яке складене організмами одного чи кількох поколінь і утворює властиве йому середовище існування. Фітоценоз нероздільний з біоценозом і біогеоценозом.

Чинник - серед екологічних чинників розрізняють: абіотичні (кліматичні, орографічні, гідрологічні); біотичні (відносини між організмами - симбіоз, паразитизм, нейтралізм та ін.); антропогенні (вплив людини).

Шламосховище — спеціальний басейн для зберігання рідких відходів.

Шумозахист - шумозахисні заходи, спрямовані на зниження негативного шумового впливу (як у джерелі, так і на шляху поширення).

ЮНЕСКО - Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (англ. UNESCO: United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization), міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй, яка за співпраці своїх держав-членів у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвиткові національної культури, охороні пам’яток культури тощо. ЮНЕСКО була заснована 4 листопада 1946 p., 1987 вона охоплювала 158 країн-учасниць; консультативний статус при ній мають неурядові організації (приблизно 250). Головний осередок ЮНЕСКО перебуває в Парижі. ЮНЕСКО має видавництво Office des Presses de l’Unesco (різними мовами), у якому видаються 26 періодичних видань, серед них «Кур’єр ЮНЕСКО» (35 мовами), «Культури», «Музеум», «Перспективи освіти» та ін. Деякий час в ЮНЕСКО мали перевагу африкансько-азійські країни, які провадили антизахідну політику, унаслідок чого США (кін. 1984), Велика Британія (кін. 1985) та ін. країни тимчасово відмовилися від співпраці в ній.