Коспект уроку з Я Досліджую світ "На гостині в Кобзаря" Хто живе у нашій пам'яті?

•          Чи спостерігали ви сьогодні вранці за природою? Поділіться своїми враженнями.

Вправа “Ми — художники”

•          Уявіть себе художниками. Якими фарбами ви б намалювали свій сьогоднішній ранок? Чому?

Переставте букви і прочитайте слова.

етпо
никхудож
кріакп
заркоб
тецьми
парітот

Перевірте себе

•          Що об’єднує ці слова?
•          Чи здогадались ви, про кого буде цей урок?

Розкодуйте слова і перевірте свої припущення.

Код: 2а, 1б, 4в, 1б, 3в.

Код: 1а, 2б, 4б, 1б, 2б, 2в, 3а, 3в.

Перевірте себе

•          Що ви можете розказати про Тараса Шевченка?
•          Чи здогадались ви, чому саме це ім’я було зашифроване?

Тарас Шевченко — гордість українського народу, його слава. Талановитих поетів і художників у нас багато — чому ж саме Тараса знають і шанують в усьому світі, чому саме він став справжнім символом України? Бо Шевченко — це не просто вірші й картини. Це боротьба за Україну, за її свободу, за її світле майбутнє. Сьогодні ми з вами дізнаємося більше про славетного митця, чиї твори як ніколи актуальні нині.

А що ще ви знаєте ви про Тараса Шевченка? Створіть у звичайних зошитах хмару слів.

•          Спробуйте вибрати із ваших хмар слова, що пов’язані між собою за змістом, і утворити з них ланцюжки.

Наприклад: Шеченко — кріпак — воля; Шевченко — художник — поет тощо.

•          Скільки ланцюжків ви утворили?
•          Зв’яжіться по телефону із сусідом / сусідкою і поцікавтеся, скільки ланцюжків вийшло у нього / неї.
•          З’ясуйте, чи є у ваших хмарах однакові слова. А якими словами різняться ваші хмари?
•          Чи хотілося б вам дізнатися більше про Тараса Шевченка? Що саме вас цікавить?
•          Які джерела інформації допоможуть отримати більше фактів про цього видатного поета?

•          Чому Тараса Шевченка називають Кобзарем?
•          Чому пам’ять про нього українці передають від покоління до покоління?

Форзац і перша сторінка “Кобзаря”, виданого 1840 року

Подивіться на “Кобзар” Тараса Шевченка. Яке ж довголітнє і прекрасне у нього життя! Цю безсмертну книгу читали ще сучасники Тараса Григоровича, далі — їх діти, онуки, правнуки. Сьогодні її читаємо ми — і розуміємо, що це книга правди, що єдина та безцінна для всіх поколінь.

У своїх віршах поет висвітлював життя українського народу, закликав до боротьби за його свободу, за справедливість.

Нелегкою була доля Шевченка. Довго люди не знали, що на світі є людина, яка живе дуже тяжким життям і таїть в собі такі великі здібності, про які зараз знає увесь світ.

•          Під час перегляду доповнюйте свої хмари слів.

•          Що нового ви дізналися про життя Тараса Шевченка?
•          Які факти з його біографії вас зацікавили / здивували?
•          Про що захотіли дізнатися більше?
•          Якими фактами ви доповнили свої хмари слів?

А тепер перепочиньмо. Виконуйте рухи в ритм музики разом.

•          Як ви думаєте, чому саме таку руханку ми сьогодні виконували?
•          Так, саме тому, що за допомогою нейрогімнастики ми вчимо свій мозок працювати активніше. Тепер ми можемо братися до наступного завдання.

Спробуйте передбачити, про що може йтися в оповіданні з назвою “Зустріч крізь віки”.

— Мам, тебе знову до школи викликають.

— Синку, що знов утнув?

— Нічого ніби, окрім того, що не вивчив вірша Тараса Шевченка.

— Вивчиш. Твоя прапрабабця читала напамять “Наймичку” і “Катерину”, хоча й була неграмотною. Тож у тебе тим паче все вийде!

Микита пішов до себе в кімнату. У навушниках, які подарував старший брат, голосно лунав реп. Але саме так Микита і любив засинати. На якусь мить навіть здалося, що репер зачитував ті рядки, які треба було вивчити. Та невдовзі хлопчика здолав сон, і він уже не чув музики. Натомість почув гудіння джмелів у полі, густо всіяному маками й ромашками.

— Дивина, — сказав уголос, — таке безмежне й гарне поле я бачив лише раз у житті! — коли їхали з батьками на авто відпочивати вліку. Але ж зараз би мала бути осінь… Де це я?

•          Як ви зрозуміли, хто головний герой оповідання?
•          Маму хлопчика викликали до школи, бо він наробив якоїсь шкоди?
•          Як ви гадаєте, де опинився хлопчик?
•          Спробуйте передбачити, що буде далі.

А навколо — ні душі, тільки отара овець і хлопчик-пастушок десь років тринадцяти, у якомусь лахмітті, з олівчиком і сірим папірцем у руках, змальованим уздовж і впоперек.

— Ти хто? — запитав Микита.

— Тарас.

— Тарас?

— Тарас Шевченко.

— Не сміши.

— Я тебе не смішу. Це ти якийсь смішний. Що це на тобі?

Новий знайомий аж здригався від сміху, показуючи пальцем на Микитину футболку з незрозумілими і йому самому ієрогліфами (теж спадок від брата).

— Це футболка, у якій я сплю.

Микита глянув на вимкнений телефон, який увесь час тримав у руках. “Невже я бачу самого Шевченка? Хіба таке може бути:

— Тарасе, скажи, а який зараз рік?

— 1827, літо.

— Та бачу, що літо. Тільки от дивися, яка штука — спати я лягав осіннього вечора 2019 року.

— То ти з майбутнього? Та ну…

— Виходить, що так. І як тепер мені повернутися?

•          Чи справдилися ваші передбачення?
•          Як ви зрозуміли, куди потрапив Микита?
•          З ким зустрівся хлопчик?
•          Що здивувало малого Тараса? Чому?
•          Що буде далі?

Тарас почухав потилицю, знизав плечима:

— Як сюди втрапив, так і вернешся. Можеш, коли не знаєш, що робити, мені з вівцями допомогти. А потім разом до пана сходимо.

— До пана?

— Еге, треба води свіжої в покої наносити.

— І так щодня?

— І так щодня. А хіба в тебе, Тарас показав пальцем у небо, — не так?

— Ні, не так. У нас вода з крана тече.

— А що це таке — той кран?

Микита хотів показати на мобільному, але згадав, що той не працює, і спробував пояснити на словах. І про мобільник також розповів. І про школу, і про свої захоплення. Єдине, що оминув, то це вчорашнє невиконане завдання. Перед ним стояв худорлявий, стомлений тяжкою працею, але з дуже розумними і світлими очима хлопчик.

— Це як сон, — сказав Тарас, — але мені про це, мабуть, краще забути. Кому скажи — ніхто не повірить. Добре тобі.

Я от не можу ходити до школи. Але якби ти знав, як хочеться вчитися!

— Хочеться вчитися?

— Так. Я трохи вчився, та як мама померла — перестав, доглядав малих і чумакував із батьком. Коли помер і він, я знову до школи пішов, але туди прислали нового дяка вести уроки, а він незлюбив мене.

— І що?

— Що-що? Тебе били малого?

— Ні, ніколи!

— А мене дяк бив. Терпів я, терпів, а тоді втік. Тепер от наймитую по сусідніх селах у малярів і вчуся в них ремесла — малюю. А ще інколи вірші пишу… Я навіть деякі з них уже Оксанці прочитав.

— А хто така Оксанка?

— Дівчинка, яка мені подобається… Он вона до нас біжить. Микита хотів сказати Тарасу, що всі його мрії здійсняться, що його вірші читатимуть і через багато-багато літ, що його картинами захоплюватимуться. І що на долю Тараса так батато ще всього випаде… Але йому стало соромно від того, що коли Тарас попросить прочитати хоча 6 одну з тих поезій, він, окрім кількох на ходу вивчених дорогою до школи рядків, нічого пригадати не зможе… І Микита мовчав.

•          Про що розповів Тарас Микиті?
•          Що здивувало Микиту в розповіді Тараса?
•          Про що мріяв Тарас? Чи могла здійснитися його мрія? Чому?
•          Як ви гадаєте, чому Микиті стало соромно?
•          Як будуть розвиватися події далі?

Задзвенів будильник. Микита схопився, труснув головою і зрозумів, що він не на полі біля Моринців, а у своєму ліжку, що в нього дуже щасливе, безтурботне й чудове дитинство.

Не таке, як у Тараса… А може, то був не сон? Підбіг до шухляди, витягнув “Кобзаря” і почав читати вголос, аби краще запам’ятати Тарасові вірші: “Тепер я хочу знати їх, хай не всі, але багато. Можливо, колись зустрінемося ще.”

“Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога.” — почула мама Микити, зайшовши покликати сина до сніданку. Усміхнулася і тихенько зачинила за собою двері.

•          Чи справдилися ваші передбачення?
•          Чи насправді Микита зустрівся із Тарасом?
•          Як вплинула “зустріч” із малим Тарасом на Микиту?
•          Чи справдилися ваші передбачення стосовно заголовку і змісту оповідання?

•          Які факти з життя Тараса Шевченка згадані у творі?
•          Що з цього ви вже знали?
•          Які факти для вас були новими?
•          Чим ви доповнили свої хмари слів?

Перевірте, що ви знаєте про Тараса Шевченка. Виконайте завдання.

ВИКОНАТИ ОНЛАЙН-ЗАВДАННЯ

•          Чи легко було давати відповіді на запитання?
•          Чи були питання, відповідь на які викликали сумнів? Чому?
•          А які запитання дописали б у цю вправу ви?

•          З яким настроєм ви закінчуєте урок?
•          Що нового ви дізналися про Тараса Шевченка, про його життя?
•          Що вас зацікавило на уроці?
•          Що вас здивувало?
•          Що схвилювало?
•          Що змусило задуматись?
•          Що вам найбільше запам’яталось?