КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ

КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ

Мета: Ознайомити дітей з періодом козаччини. Дати елементарні знання про умови життя козаків, розкрити значення визвольної боротьби для українського народу. Виховувати у дітей шанобливе ставлення до запорізьких козаків і спонукати до наслідування їх кращих рис (добродушності, безкорисності, товариськості, героїзму тощо).

Класна кімната прибрана портретами гетьманів та ілюстраціями картин з життя запорізьких козаків. На підвищеному місці стоїть козацький курінь і дуб, що росте біля нього. Діти в українських костюмах.

Вчитель: У літописі українських земель є славний, майже упродовж трьохсот років,період козаччини (з 1550 р. по 1828 p.). Це Запорізька, а пізніше Задунайська Січ. Козацтво стало організованою військовою силою, яка боронила наші землі від варварських нападів турків і татар, а також від польських колонізаторів. Особливо відзначився своєю енергією, хистом наш земляк з Вишнивець князь Дмитро Байда Вишнивецький. Січовики були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими і вільними людьми. Наш народ завжди пам'ятатиме цю героїчну сторінку української історії, а хлопці наслідуватимуть козаків. Готуючись до сьогоднішнього свята, ми дізналися про життя козаків, багато чого навчилися. Дівчатка, поки наші хлопці-козаки готуються показати нам сценку з життя запорізьких козаків, давайте згадаємо, що означає слово "козак"?

  Ідівчинка: Вважають, що слово "козак" походить від слова "коза". Козаки були спритні, як кози, вдягалися в козячі кожухи, говорили гучним голосом.

2дівчинка: Кажуть, що слово "козак" пішло від слова "коса". Люди, які йшли у бій з татарами, були озброєні косами, серпами. Вчитель: Які риси характеру були притаманні козакам?

Здівчинка: Козакам були властиві добродушність, безкорисливість, щедрість, схильність до щирої дружби. Особливо цінували вони особисту свободу. Через те козаки частіше обирали люту смерть, ніж ганебне рабство. Мандрівники відзначали гостинність, привітність і виняткову чесність козаків. Можна було залишити на вулиці гроші і не боятись, що їх украдуть. Вчитель: Діти, а що таке Січ?

4дівчинка: Козаки мали за столицю Січ. Це було розчищене серед лісу або укріплене частоколом місце. На ньому козаки зводили селище. Січ була резиденцією всіх головних старшин козацтва.

Вчитель: Дякую, діти. Пора нам закінчувати бесіду, бо чую, що на підході наші славні гості — запорізькі козаки.

До класу заходять Тарас Бульба з синами.

Тарас Бульба: Ось, сини мої, ми на славній Запорізькій Січі. Встроміть тут по стрілі, покладіть по шматку хліба і сала, бо такий уже звичай у козаків: приходити до цього велетня-дуба і приносити йому жертву.

• Сини встромляють біля дуба стріли, кладуть хліб, сало. Заходить писар.

Писар: Оґо-го! Хотів дуже вас бачити, Тарасе. Ось ми і зустрілися. Проходьте, проходьте. Тарас Бульба обнімається з писарем.

Тарас Бульба: Здоров був, Печерице! Ось привів тобі синів своїх. Ану, глянь, які славні козаки.

Андрій і Остап: Здорові були! (Вклоняються.)

Писар: Здорові, здорові! Ну що, в Христа віруєте?

Остап: Віруємо.

Писар: І в Трійцю святу віруєте?

Андрій: Віруємо.

Писар: А в церкву ходите?

Остап: Ходимо.

Писар: Ану, перехрестіться. (Хлопці хрестяться.) Хороші козаки з вас вийдуть.

Тарас: Дорогі мої сини, підійдіть до мене, нехай благословлю вас. Сини підходять до батька, стають на коліна, схиляють голови. Благословляю вас, дорогі мої діти. Свято бережіть козацьку честь і Боже вас збав зрадити своїй землі, своєму народові. Хай береже вас Господь. (Цілує синів.)

Писар: Вибирайте собі куреня. Зараз і козаки підійдуть. Козаки заходять в зал з піснею "Ой на горі та женці жнуть ".

Козак: Та в нас, товариство, поповнення. Чиї ж ви будете? (Звертається до Остапа і Андрія.)

Остап: Ми — сини славного козака Тараса Бульби.

Козак: Ну що ж, будьмо знайомі. Кожен козак подає руку і називає своє прізвище. Козак: В гарний час приїхали, кошового отамана вибирати будемо.

1 козак: Кучубенка вибирайте!

2козак: Не хочемо Кучубенка!

З козак: Бородавка нехай буде!

Тарас Бульба: Сагайдачного вибирайте!

4козак: Нехай буде Сагайдачний!

Тарас Бульба: Чи хочете ви своїм отаманом мати Сагайдачного?

Всі: Хочемо! Хочемо!

Сагайдачний: Дякую вам, шановне товариство. (Вклоняється.) Тарас

Бульба: Тримай цю булаву. Керуй з розумом та душею. Господа поради питай. Сагайдачний бере булаву, вклоняється. Козаки виконують пісню "Гей, там на горі Січ іде".

Козак: Ось вона, наша Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі горді і дужі, як орли. Ось звідки розливаються воля і козацтво на всю Україну. Козаки сідають на лаву навпроти гостей свята.

Вчитель: Діти, давайте думками полинемо в славне минуле України і проведемо один день на Запорізькій Січі. А допоможе нам у цьому наказний отаман Рудзік.

Отаман: Якою б не була погода, козаки кожного куреня вставали до схід сонця і бігли на річку купатися. Потім снідали. А що їли вранці козаки, знаєте?

1 козак: Соломаху. Отаман: А що таке соломаха?

2козак: Затірка, заправлена салом або олією.

Отаман: Улюбленою їжею козаків була каша. Давайте і ми будемо варити кашу. Але щоб її зварити, треба води наносити. Чи ж охота є у вас на цім святі позмагатись, силу, спритність показати, як це в козаків ведеться?

Козаки: Згода! Згода!

Отаман: Тоді приготуйтесь до змагань. Розпочинаємо перше змагання. Чий курінь наносить в казанок більше води. Дві дівчинки з козацькими казанками в руках стають за кілька кроків від двох відер з водою. Козаки обох куренів під музичний супровід носять  ложками воду з відер у казанки.

Отаман: Щоб кашу зварити, потрібно вогонь запалити. Нумо, козаки, хто більше принесе дров для вогню. Розпочинаємо друге змагання. Чотири дівчинки стають одна навпроти одної і тримають у жменях сірники, ' а козаки обох куренів переносять їх.

Отаман: Поки кашовари зварять кашу, проведемо третє змагання. Перетягування канату. Посередині стоїть Тарас Бульба, а по обидва боки від нього по 2 козаки. На чий бік буде перетягнутий Тарас Бульба.

Отаман: Наступну гру проведе з вами кошова Софія. Мати одного з учнів класу повідомляє про те, що їй довелось недавно побувати у юних козачат Запоріжжя. Вони її навчили своєї улюбленої гри "Ой Василю-товаришу " і просили навчити цієї гри учнів Тернополя. Козаки стають у коло. В центрі — козак із зав 'язаними очима. Козаки (рухаючись вправо-вліво, співають пісню): Ой Василю — товаришу, Ну ж бо, глянь ти на нас, Чи вгадаєш, товаришу, Яка служба у нас. А як не вгадаєш, будемо карати, Будеш тоді перед нами Три дні танцювати.

Отаман: А тепер просимо кашоварівкашею нас почастувати. Батькикашовари пригощають козаків кашею, а вчитель розповідає бувальщину прозапорізьких козаків.

Вчитель: Запорожці як підмовлять, було, на Січ якого хлопця, то перше пробують, чи годиться він бути козаком.

Ото звелять йому варити кашу: "Гляди ж, вари так, щоб і не сира була, щоб і не перекипіла. А ми підем косить. То ти, як уже буде, готова, вийди на курган і зови нас, а ми почуємо та й прийдемо." От поберуть коси та й підуть нібито косить, а де в чорта їм хочеться косить! Заберуться в очерет та й лежать. То оце хлопець, зваривши кашу, вийде на могилу й зачне гукати, а ті не озиваються. То він гукає, гукає та й давай плакать: "От занесла мене нечиста сила між сії запорожці! Лучче було б дома сидіти при батькові та матері! Ой бідна моя головонько! Чого мене несло між сії запорожці?" То вони, лежачи в траві, вислухають все та й кажуть: "Ні, се не наш!" А далі вернуться до куреня, та дадуть тому хлопцеві коня й грошей на дорогу та й скажуть:-"їдь собі к нечистому! Нам таких не треба!"

А як же котрий удасться розторопний і догадливий, то, прийшовши на могилу, кликне разів зо два: "Гей, панове! Ідіть кашу їсти!". Та як не озиваються, то він: "Чорт же вас бери, коли мовчите! Буду я й сам їсти!" Та ще перед відходом ударить на могилі гопака: "Ой, тут мені погуляти на просторі!" Та, затягнувши на весь степ козацьку пісню, піде собі до куреня і давай уплітати тую кашу. То запорожці, лежачи в траві, кажуть: "Оце наш!" Та, побравши коси; ідуть до куреня. А він: "Де вас в біса носило, панове? Гукав, гукав, аж горло заболіло, та щоб каша не перекипіла, то я гіочав сам їсти." То запорожці поглянуть один на одного та й кажуть йому: "Ну, чуро, вставай! Годі тобі буть хлопцем, тепер ти рівний нам козак!" І приймають у товариство.

Отаман: Рівно в полудень з фортечної гармати лунав постріл. За цим сигналом йшли козаки обідати. А що їли вони на обід, знаєте?

1козак: Тетерю — зварене пшоно або житнє борошно на квасі.

2козак. Варену або печену рибу, мед, пиво, галушки.

3козак: Юшку з риби, що називалася щербою, куліш із салом або олією.

4козак: Іноді баранину або дичину.

Отаман: Після обіду лунали козацькі пісні, думи. І козаки подумки линули до рідної хати, до неньки. Козаки співають українську народну пісню "Повіяв вітер степовий", Ті підхоплюють всі учасники.

Отаман: Для того, щоб бути сильними і відважними, козаки кожен день вправлялися. Часто робили це під музику. З того часу і живуть у нашому народі завзяті українські танці. Хлопчики в костюмах запорізьких козаків виконують танець "Повзунок".

Отаман: Вечір. Сміливі, веселі козаки часто вирушали на ближні хутори, туди, де були молоді дівчата, бо поспівати, потанцювати так хотілося.

Сагайдачний: Підемо, хлопці, в Глибоку Балку.

Всі: Підемо, підемо! Козаки підходять до дівчат-однокласниць, що сидять по ліву сторону в залі в українському вбранні.

Козаки (вклоняються): Доброго вечора вам, дівчата! Дівчата (вклоняються): І вам вечора доброго. Сагайдачний: Привезли вам славного музику. Дівчата: То хай заграє, а ми послухаємо. Музика грає польку.

Дівчина: Славно музика грає, дай Бог йому сили та здоров'я людей радувати.

Музика: Дякую.

Дівчина: Заграйте-но нам щось веселеньке. Затанцюємо, дівчата?

Всі: Затанцюємо! Дівчата з козаками виконують жартівливий народний танець.

Остап: Красно дякуємо вам, дівчата, за танець. Вчитель: У нас на святі присутні гості із Запорізької області. Це бабуся і дідусь учня нашого класу. Вам слово, шановні.

 Дідусь: Ми прийшли до вас на свято з запорізької землі, І принесли вам в дарунок краю рідного пісні. Разом з вами веселитись, танцювати і співать, Україну й козаків з вами разом прославлять. Гей, від Дніпра, з козацького краю, Вам принесли рушник з короваєм.

Бабуся: Край наш величаєм, Землю прославляєм, Щастя всім бажаєм. Дар наш прийміть від серця, будь ласка, Зичим добра вам, великого щастя. В цім рушнику і в цім короваї Праця дзвінка козацького краю. Кладуть на стіп коровай.

Вчитель: Діти, на сьогоднішньому родинному святі ми з вами проникли в одну із сторінок історії українського народу — козаччину. Будьте уважні і всі разом дайте відповідь. Скажіть, що говорить вам слово "козак" — Це крилате і гордеє слово?

Діти (хором): Козаки - це вільні люди! Козаки — безстрашні люди! Козаки — борці за волю, Занароду щасну долю! Тарас Бульба: Щоб козацькому роду не було переводу, присягніть на вірність Вітчизні й народу!

Діти: Присягаєм, що Вкраїну будемо любити; Що ввіллємо в неї силу, щоб розвеселити. Учні (виконують уривок з пісні "Ой у лузі червона калина"): А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну Гей, гей, розвеселимо.

Вчитель: Діти, ви є нащадками славних українських козаків. То ж любіть Україну, шануйте її народ. Хай кожен з вас своїми вчинками і добрими справами доведе, що козацькому роду нема переводу! Звучить пісня "Козацькомуроду нема переводу" (слова М. Мацьо, музика М. Балеми). її підхоплюють усі учасники свята.

Заключне слово вчителя:

На даній виховній роботі ми ознайомилися із славетним козацтвом, ознайомилися із умовами життя козаків. Побачили і почули, що це були люди сміливі, без лишніх сумніву та вагань, захищали українську мову та країну віддаючи своє життя за рідну неньку україну. Тому ми не повинні забувати славетних подвигів наших предків і не повинні ганьбити їх.