Краєзнавча пошукова робота "Українські народні ігри"

 

Красноградський навчально-виховний комплекс

 (загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад) № 2 Красноградської районної державної адміністрації Харківської області

 

 

 

 

Краєзнавча пошукова робота

 

Українські народні ігри

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2014 рік

 

Творче об’єднання

учнів та батьків 3-А класу

Красноградського навчально-виховного комплексу №2

«Народознавчик»

 

 

 

Керівник

Кізіченко Наталія Володимирівна,

вчитель початкових класів

Красноградського НВК №2

тел. 0506192601

 

 

 

 

 

 

 

 

Список учасників творчого об’єднання «Народознавчик»

Учні 3-А класу Красноградського НВК №2

 

1. Бондаренко Дмитро

2. Буженко Уляна

3. Буньковська Валерія

4. Воротнікова Дар’я

5. Глуховєров  Антон

6. Давидюк Дар’я

7. Дорофеєв Владислав

8. Запорожець Уляна

9. Ізвєков Артем

10. Кіріченко Максим

11. Коваленко Даниїл

12. Кондрин Марія

13. Лисенко Вікторія

14. Макаренко Данило

15. Михальченко Катерина

16. Міщенко Єлизавета

17. Найкало Артем

18. Приходько Степан

19. Птушкін Ілля

20. Селіна Віола

21. Сердюк Анастасія

22. Смірнов Максим

23. Ширкова Анастасія

24 .    Шокодько Максим        

 

Батьки учнів 3-А класу Красноградського НВК №2

 

1. Воротнікова Оксана Генадіївна
2. Коваленко Ірина Олегівна
3. Кіріченко Марина Валеріївна
4. Макаренко Анастасія Володимирівна

 

Класний керівник 3-А класу Красноградського НВК №2

 

Кізіченко Наталія Володимирівна

 

 

Мета. На прикладі українського фольклору показати, що ігри та забави дітей завжди посідали чільне місце в житті українців; виховувати бажання грати в народні ігри та повагу до надбань українського народу, до мови, традицій та обрядів.

 

Зміст

І. Вступ

ІІ. Характеристика народних ігор

ІІІ. Класифікація народних ігор

ІV. Специфіка народних ігор

V. Практичне використовування народних ігор в навчально-виховному процесі

VІ. Висновок

VІІ. Додатки

 

Вступ

            Гра — важливий засіб виховання, який доступний кожному, має тісний зв‘язок з життям. Граючись, дитина пізнає світ, навчається спілкування з іншими, виконує побутові дії, фантазує. Для маленької дитини гра — це життя.

           Жива гра дає дитині можливість насолоджуватись вільним проявом своїх фізичних і духовних сил. В.О. Сухомлинський порівнював гру з „величезним світлим вікном, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ”.

            Серед скарбів народної гри є забавлянки, хороводи, танці, віршовані історії, що не мають кінця, рухливі ігри.

 

 

 

 

 

Характеристика народних ігор

           Народні ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки, вони передаються з покоління в покоління. Із їх змісті відбито національну психологію кожного народу: «У всіх народів існує чималий запас ігор, котрі якоюсь мірою відбивають побут народу».

           Перші записувачі та збирачі українських народних ігор з'явилися в XIX ст. Це етнографічні праці Н.Маркевича, П.П.Чубинського, О.В. Богдановича. У наш час у Києві було започатковано Клуб друзів гри, учасники якого впродовж 10 років (1973— 1983) вирушали в етнографічні експедиції для збирання й записування українських народних ігор. Вони зібрали й опублікували понад 400 українських народних ігор.

          Ігри та забави становлять чималий розділ народної дидактики й охоплюють найрізноманітніші її аспекти: народознавчий, мовленнєвий, математичний, природничий, пізнавальний, розважальний, оздоровчий тощо. Народні ігри супроводжують свята та національні обряди, у їх змісті відбиті сезонні явища, звичаї, пов'язані з хліборобською та землеробською працею.

Народні ігри - це історія народу, оскільки вони відображають соціальне життя кожної епохи.

           З допомогою народних ігор діти опановують перші елементи грамотності, вивчаючи напам'ять вірші, скоромовки, лічилки. Окремі ігри розвивають і математичні здібності (класики, деркач, цурка, клітка та ін.).

Ігри відкривали дітям живу історію свого народу, вчили любити народних героїв і ненавидіти кривдників.

            Вуличні ігри були і своєрідним «дитячим садком». Батьки багатодітних родин постійно були в полі, і діти об'єднувались для ігор у самостійні осередки. «Для багатьох дітлахів, - пише В. Скуратівський, - такі забави були не тільки формою дозвілля, але й своєрідною школою, де засвоювалися перші абетки науки. Адже далеко не всім щастило відвідувати парафіяльні чотирикласки».

 

 

Класифікація народних ігор

Народні ігри можна класифікувати за такими групами: 

• дидактичні,
• рухливі з обмеженим мовленнєвим текстом,
•   рухливі хороводні ігри,
•   ігри мовленнєвої спрямованості,
•   обрядові та звичаєві ігри;
•   ігри історичної спрямованості;
•   ігри з відображенням трудових процесів та побуту народу.

       Дидактичні ігри - це ігри розумової спрямованості, які потребують використання раніше набутих знань, кмітливості, активної мислительної діяльності. Народні дидактичні ігри вчать дитину ненав'язливе, легко, захоплюють змістом гак, що вона навіть не помічає того навчання. У скарбниці народної дидактики є дидактичні ігри для будь-якого віку. Наприклад, для найменших: «Кую-кую чобіток», «Гу-ту-ту, варю кашу круту», «Сорока - ворона»; для старших: «Чорне та біле», «Фарби», «Краска», «Дід Макар», «Фанти», «Бірка», «Кури» та ін.

        Значну групу становлять народні рухливі ігри з обмеженим мовленнєвим текстом. У них текст подається як лічилка, примовка, перегукування. Це ігри «Панас», «їду, їду», «Звідки ти?», «Жмурки», «Горю-дуб», «Котилася бочка...», «На чім стоїш?», «Іваночку, покинь схованочку», «Зайчик і Бурчик», «Бочечка», «Квочка», «Ірву, ірву горішечки» та ін. Наприклад:  Гра «Їду, їду»,  «Іваночку, покинь схованочку»

         Рухливі хороводні ігри супроводжуються пісенним текстом. На першому плані — слова, рухи — нескладні (ходіння в колі), по закінченні слів, співу можливий біг. Серед таких ігор найвідоміші: «Огірочки», «Галя по садочку ходила», «Подоляночка», «Перепілочка», «Ой ягіл, ягілочка», «Іде, іде дід» та ін.

          Обрядові та звичаєві ігри передають характерні події з життя українського народу: початок жнив, косовицю, великодні та купальські ігри, калиту, веснянки.

          Ігри історичної та соціальної спрямованості відбивають характер тієї епохи, коли вони складались. У їх змісті трапляються архаїзми, як для нас, гравцями виступають «пан», «король», «цар», «царівна». Це ігри: «Король», «У короля», «Воротарчик», «Пускайте нас», «Нема пана дома», «У відьми», «Дзвін», «Прослужив я в пана рік», «Кружок» тощо.

          Ігри побутової спрямованості відображають у своєму змісті буденне життя людей («Жили у бабусі...», «Ой сусіди, сусідоньки», «Здрастуй, сусіде», «Куй-куй, ковалі...», «Як було у баби...»). Чимало серед них ігор з сюжетами про сімейне життя: «Батько», «Батько й діти», «Горщечки», «Гладущики», «Сімейка» тощо.

Специфіка народних ігор

           Народні ігри як фольклорний жанр мають специфічні особливості. Це ігри гуртові, вони об'єднують від 10-ти до 20-ти і більше дітей, їх структурна особливість дозволяє об'єднати всіх бажаючих грати.

Народні ігри можуть проводитись у будь-якій обстановці: у помешканні й на галявині, на подвір'ї і біля ставу, на луках і на річці

Народні ігри багатоваріантні. Одна й та сама гра у різних регіонах України має не однакові приспіви, повтори. Це легко простежити на таких іграх, як: «А ми просо сіяли», «Мак», «Калина».

Так, в одному варіанті гри «А ми просо сіяли...» є приспів «Ой дід-лада»:

А ми просо сіяли, сіяли, 
Ой дід-лада, сіяли, сіяли...,

а в другому варіанті –

«Зеленая рута, жовтий цвіт»:

А ми просо сіяли, сіяли, 
Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт...

           У грі «Мак» у першому варіанті діти звертаються до Городника, чи полив він мак та чи поспів мак. При цьому кожне запитання оспівується приспівом: «Маки, маки, маківочки, золотії голівочки».

          Є й такий варіант гри, в якому після приспіву йде суцільний діалог з козачком:

- Козачок, чи виорав мачок? 
- Козачок, чи посіяв мачок? 
- Козачок, чи посходив мачок? 
- Козачок, чи пора молоть мачок?

         Характерною особливістю народних ігор є навчальний зміст, який подається в ігровій формі. Мати бавить немовля, перебирає його пальчики, приказуючи:

Печу, печу хлібчик 
Дітям на обідчик. 
- Цьому дам, цьому дам, 
Цьому дам і цьому дам... 
А цьому не дам, бо цей буцман. 
Він дров не носив, 
Він діжі не місив, 
Він печі не топив, 
Діток гулять не водив - 
Справжній лежень. 
То я цьому не дам.

             Змістом цієї гри - забавлянки мати вчила дитину бути працьовитою, не лінуватись. Народні ігри образні, в кожній з них відбивається якась подія або випадок, близький за своїм змістом дитині. Не можна переоцінити значення народних ігор у розвитку мови дітей, у збагаченні їхнього словника образними словами. Почувши спів зозулі, дитина, підстрибуючи, промовляє:

Зозулю - кавулю, зозуле, голубонько, 
Сім літ не кувала, 
Закуй мені в цьому літі, 
Скільки житиму на світі?

           За своєю структурою більшість народних ігор прості, однопланові, завершені, в них в єдине ціле поєднуються слово, рух, пісня.

 

 

Практичне використовування народних ігор

в навчально-виховному процесі

       Усі люблять гратися: ведмежата й вовченята, котики й собачки. Та чи не найбільше полюбляють гру дітки: хлопчики й дівчатка, чорняві та біляві, високі і низенькі, маленькі і не дуже...

      "Як дитина бігає і грається, так її здоров'я усміхається", - стверджує прислів'я.

       І так ведеться з давніх-давен. Любили гратися і наші батьки, так само, як батьки наших батьків, тобто бабусі і дідусі. І навіть дідусі та бабусі наших дідусів та бабусь теж любили погратися. Усі вони вигадували різні ігри, навчалися одне в одного. Старші передавали меншим свої вигадки, а менші додавали щось своє, придумували свої забавки. Колективна творчість, напевно, породила так багато ігор.

         Наші батьки ще пам'ятали всі ці ігри без книжок, але, на жаль, ми вже їх розгубили. А це, як і рідна мова, пісні, обряди, також наш найдорого-цінніший скарб і його втратити не годиться. Адже гра - це не просто забавка, а водночас і весела школа життя.

          В іграх закладена мудрість народна. Вони не лише розвивають фантазію, кмітливість, спритність, а й учать справедливості, чесності, знайомлять нас із давніми народними звичаями, уявленнями про світ.

           Колись діти збиралися і гралися в різні ігри. А для цього вони знали багато забавок. Послухайте їх:

Ходить квочка коло кілочка,

Водить діточок-одноліточок.

Печу, печу хлібчик

Дітям на обідчик.

Більшому - більший,

Меншому - менший, шур у піч!

Котилася торба з  високого горба,

А в тій торбі хліб, паляниця,

Кому доведеться, той буде жмуриться.

Гра «Сороки»

А сорока білобока: че, че, че, че, че, че!

Проти сонця до віконця крекоче, крекоче.

Нумо ж, діти, рвати квіти, поки час, поки час!

Будуть гості, ще й не прості, нині в нас, нині в нас!

      При словах "Нумо ж, діти, рвати квіти" і т.д. діти вдають, що збирають квіти. В чотирьох останніх тактах (із повторенням бігом, під ритм пісні наслідують руками лет сороки.)

      Діти гостям дарують квіти. /Додаток 1/

Гра «Була в лісі»

           Дівчаткам як дуже ніжним, так і таким, що їх злякати не легше, ніж хлопчиків, пасує ця гра. Стають у парі одна навпроти другої.

- Була в лісі?

- Була.

- Квіти збирала?

- Збирала.

- Бачила вовка?

- Бачила.

- А боялася його чи ні?

- Ні.

        Та, котра питала, змахує хустиночкою перед очима іншої. /Додаток 2/

Гра «До баби по сіль»

        Двоє хлопців стають один навпроти одного. Хтось починає:

- Підеш до баби по сіль?

- Піду.

- А не боїшся її псів?

- Ні.

        Щоб упевнитись, що це так, той, хто питав, сплескує перед очима іншого в долоні. Якщо той кліпне, то боїться, а як витримає - не боїться. Тоді той, кого випробували, каже:

- Ану подивимось, чи не злякаєшся?    Та міняються ролями.

 

Гра «Танцювала риба з раком»

Танцювала риба з раком: гоп, гоп, гоп, раз, два, три!

А петрушка з пастернаком: гоп, гоп, раз, два, три!

А цибуля дивувалась: гоп, гоп, раз, два, три!

Де та чвірка так дібралась: гоп, гоп, раз, два, три!

Танцював сніп з коромислом,

А коновка з перевеслом,

А макітра з макогоном

Реготалась під ослоном:

Ха, ха, ха, ха, го, го, го, го, гоп, гоп, раз, два, три!

При словах "гоп, гоп" діти підскакують.

При словах "раз, два, три!" - плещуть тричі в долоні.  /Додаток 3/

 

Гра «Перстенець»

           Діти сідають рядком і складають руки долонями докупи. Котрась дитина відходить у бік і закриває очі. А ведучий підходить до дітей і кладе в долоню комусь перстенець. У цей час та дитина, котра відійшла вбік, повертається, а гурт хором звертається до неї:

Гадуль, гадуль, гадулька,

Десь там моя зозулька,

По полю ходила

Золоте пір'я збирала.

         Тоді та дитина, котра відійшла, відгадує, в кого перстенець, промовляючи слова:

Вий, вий завивай

                   Ти, Оксанко, перстень дай. /Додаток 4/

 

 

 

 

Гра «Пташка в клітці»

- Пташко, пташко, коли з клітки в небо злетиш? - тричі повторюють діти, ходячи довкола "пташки", що стоїть непорушно із зав'язаними очима. Потім усі зупиняються, і один з гравців запитує:

- Пташко, пташко, відгадай, хто відчинить твою клітку?

Кого пташка впізнає по голосу, той і займає її місце. /Додаток 5/

 

Журавель

Учасників довільна кількість.

Посередині грища креслять коло діаметром 4-6 кроків ("гніздо", в якому - "журавель"). Він стоїть на одній нозі, другу підігнув під себе, одна рука - вбік, а другою тримається за ніс. Діти, взявшись за руки, ходять навколо "гнізда" і співають:

Заходився журавель, журавель

До бабиних конопель, конопель.

Сякий-такий, журавель,

Сякий-такий довгоногий,

Сякий-такий довгоногий,

Сякий-такий виступає,

Конопельки все щипає.

О це ж тобі, журавель, журавель,

Не літай до конопель, конопель,

Сякий-такий, журавель,

Сякий ...

Щоб ти більше не літав, не літав,

Конопельки не щипав, не щипав.

Сякий...

У процесі співу і руху діти зупиняються і виконують різні вправи.

                                                                                         /Додаток 6/

 

 

Пень

    Щоб було цікавіше, добирається відповідна лічилка, наприклад:

Раз, два, три, чотири, п'ять.

Стали в колі ми кружлять.

Покружляли, розійшлися,

Ні на кого не дивися.

     Ось уже й визначено, кому починати. Саме цю лічилку не випадково взято. Грають якраз уп'ятьох. Четверо стають по кутах, на гострих ріжках квадрата. А п'ятий - посередині. Він починає. Підстрибує на обох ногах і приказує або приспівує:

Пень, пень, дай конопель,

Трошки горошку,

Олії з ложку!

         За останнім словом усі четверо спішать помінятися місцями. Так грають, поки не потомляться.

 

Панас

       У грі можуть брати участь хлопчики і дівчатка. За бажанням хтось стає Панасом. Йому зав'язують очі хусткою та рушником, виводять на середину і звертаються до нього з такими словами:

- Панас, Панас! На чому стоїш?

- На камені!

- Що продаєш?

- Квас!

- Лови курей, але не нас!

Панас починає ловити. Кого піймає, той стає Панасом. /Додаток 7/

 

 

 

 

 

Мишка й котик

Ой до нори, Мишко, до нори

Та до золотої комори.

Чорний коточок мишки не зловить,

Мишка - у дірку, золоту комірку,

До нори, до нори!

Ой кот, та воркот,

На віконечко скок (діти підстрибують),

А з віконця на хижку,

Піймав котик мишку (плещуть у долоні).

Відмінність цієї гри буває така:

Вибирається 2-3 мишки (стільки ж, скільки котів) та визначається кожному котові, котру мишку він має ловити. /Додаток 8/

Час додому, час

Час додому, час,

Зорі кличуть нас.

Кличуть нас вечірні зорі,

Заспіваймо ж в дружнім хорі:

Час додому, час,

Зорі кличуть нас.

Тра-ра-ра! І т.д.

Час додому час,.

Пташки кличуть нас.

Кличуть пташки нас до хати,

З ними рано й нам би встати.

Час додому, час,

Пташки кличуть нас.

Тра-ра-ра! І т.д.

Діти трублять у паперові трубки чи, склавши руку в кулак, як трубку.

                                                                                                        /Додаток 9/

 

Висновок

        Як видно з наведених прикладів, ігри були різноманітні й розраховані на будь-яку пору року, до того ж ми не включили до цього переліку такий вид забави, як відгадування загадок, що було надзвичайно поширене в народі.

        Сподіваємось, що наші нащадки теж будуть вивчати й використовувати народні ігри й забави, аби не поринати у вітруальні комп’ютерні ігри, які негативно впливають на здоров’я та розвиток дитини.

         Пропонуємо  відеоматеріали, в яких показано як ми використовує народні ігри в навчально-виховному процесі. Діти із задоволенням граються в класі, на подвір’ї, на їхніх обличчях сяють усмішки, а це найбільше щастя для нас – дорослих. Приємного перегляду! /Додаток 10/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Додаток 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

 

 

 

 

Додаток 5

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 6

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 7

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 8

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 9

 

Додаток 10