Красива, барвиста, заплакана дощами осінь

                            Красива, барвиста, заплакана дощами осінь

      Красива, барвиста, заплакана дощами й усміхнена сонцем, осінь цьогоріч прийшла в Україну, бо не могла не прийти, як і весна з літом.

Сьогоднішнє осіннє свято заспокоює, обнадіює, умиротворює розбурхане людське єство, немов промовляючи: "Люди, ви не самі, ви під захистом".

14 жовтня - свято Покрови Пресвятої Богородиці, День захисників і захисниць України, День українського козацтва.

Хай Матір Божа врятує і вбереже людей українських від ворожої навали, візьме під свій покров всіх, хто захищає Україну.

                 Барвиста осінь

Осінній дощик дрібно плаче,

і листячко жовтогаряче

з дерев поволі опадає,

лиш клен рудий горить-палає,

       дарує нам барвиста осінь

       буяння фарб і неба просинь,

       ранкові прохолодні роси,

       верби старої жовті коси,

багрянець лісу світанковий,

пташиний щебет загадковий

і павутиння візерунки –

це щедрі осені дарунки.

       Так чудово й неповторно розповіла про барвисту осінь Тетяна  Корольова,  велика шанувальниця поетичного слова.

         Погляньте навколо: осінь завжди зачаровує серце людини незбагненністю кольорів і відтінків, а ще дивовижною неповторністю краси природи. Кожен день не схожий на попередній. Він дивує, дарує нові кольори і форми, тривожить сумними звуками і подіями, бо кожного дня відбуваються зміни. То небо синє-синє, безмежне і бездонне, то пливуть по ньому дивні хмарки, то стало воно сірим і сумним, задощило густим дощиком, все втратило свої кольори, то знову засміялося сонце з висоти, розфарбувало дивосвіт і зігріло все довкола, ніби літо повернулося... Заблищать павутинки бабиного літа і натягнуться між гіллям, мов срібні струни, а вітер зачепить їх і зазвучить чарівна симфонія осені. А піднімеш голову вгору, там пташки летять у вирій і сумно стає на душі. А за ними вслід злітає жовте, червоне, багряне, руде листячко, воно танцює в парі з вітром, тільки не судилося йому довго літати... Опускається на землю, лягає, ще пошумить під ногами, закінчить свою останню пісню і... Осінь приходить... Тривожно і сумно, щемливо і якось незбагненно дивно. Чому? А хто знає? Прощатись завжди сумно, і з красою навколишнього світу прощатися також шкода. Тому й сумно, тривожно й щемливо. А в школі в такі дні проходить осінній бал, бо кожна молода душа трепетно відчуває красу навколишнього світу, то як же не оспівати її, не зробити казку з отої дивовижної краси, яка тебе оточує... Саме тому в такі дні учні майстерно виготовляють дивовижні витвори мистецтва з природного матеріалу, організовують виставки, пишуть твори і, звичайно, вірші… Юні художники створюють   шедеври, композитори – пісні, а осінній вітерець витанцьовує такі па, що ні в казці сказати, ні пером описати: він у цій справі великий мастак! А от прекрасні поезії створюють справжні поети, майстри своєї справи. Їхні поезії ні з чим не порівняти, вони залишаються в серці назавжди…

  А в нашім краї осінь догорає

А в нашім краї осінь догорає —

Туманні ранки і короткі дні.

Тож вже краси разючої немає,

І трохи посумнішали пісні…

Й немає вже квіток у чистім полі,

Хоч би де-небудь квіточка одна…

Та й в лісі листяні дерева голі,

Лиш в зелені ялина і сосна.

І всюди тиша… Дивовижна тиша…

Жук не літає й джмелик не гуде…

Вітрець затих, напевно вірші пише,

Та й їжачків уже нема ніде…

Це пізня осінь з сумом і дощами…

А сонечка усе нема й нема…

Похмурі й сірі небеса над нами

І зовсім скоро прилетить зима. Надія Красоткіна

БАРВИСТА ОСІНЬ

Осінь барвами своїми пишається,

Бо повсюди ароматами вмивається,

А красоти її непрості,

То осінні квіти чарівні.

У садах гойдає гілля,

Розмаїття яблук запашних,

А святкує своє дозвілля

Крона груш смачних.

Рання осінь святкує

І своїми дарами частує,

А вони пишні та соковиті,

Бо сонячним промінням налиті.

Та недовго тягнеться краса,

Бо у гості йде осінь золота,

Яка навколо позолотить все,

А рання осінь у тінь відійде.

Осінь золотить, святкує

І своєю красою чарує.

Та недовго дивує вона,

Бо на порозі пізня пора.

На крилах вітрів поспішає

І осінь пізня швидко прибуває.

У володіння свої все прибере

І сусідці-зимі надбання віднесе. Василина Манчуленко

1 024 × 633