Креативна освіта для розвитку інноваційної особистості

Креативне навчання – це процес постійної співпраці вчителя та учня. Навчальний процес організовується як живий контакт партнерів, зацікавлених один у одному та в справі, якою вони займаються разом. Креативне навчання має характерну рису: навчальний процес зливається з життям, із рішенням реальних творчих задач.

Нові реалії життя в Україні, її поступове перетворення на демократичну, соціально орієнтовану країну обумовили глобальні зміни у філософії освіти, визначенні її мети, завдань, методів діяльності.

Сьогодні  створюється нова школа, де учень повноцінно живе, проектує своє майбутнє, свій шлях, враховуючи власні можливості, ставлячи перед собою завдання самовдосконалення, самовиховання, самоосвіти. При цьому особливого значення набуває креативність особистості, її здатність до творчого нестандартного мислення, вміння ефективно вирішувати складні проблеми власної життєдіяльності.

Такі якості можуть бути сформовані у процесі спеціально організованих педагогічних впливів в системі освіти, яка сама є креативною, прагне до творчого вирішення проблем через використання сучасних інноваційних технологій для досягнення визначеної мети.

Концепція сучасної креативної освіти відповідає  основним документам, що забезпечують діяльність освітньої галузі: Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини, Національна доктрина розвитку освіти України, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», державні документи щодо реформування сучасної освіти.

Науковою основою  є дослідження творчого потенціалу особистості відомими вченими, такими як Г.Айзенк, А.Алейніков, М.Бердяєв, Д.Богоявленська, Л.Виготський, В.Лернер, А.Маслоу, О.Моляко, А.Полякова, Я.Пономарьов, В.Рибалко,  В.Семиченко,  С.Сисоєва,  Р.Штайнер,  Е.Фромм,    Б.Юсов та інші.

Креативність розглядається ними як основа, психологічний механізм, що зумовлює творчу активність людини для самоактуалізації та творчої самореалізації у різних видах життєдіяльності. Отже, креативність є характерною ознакою творчої особистості, спроможної реалізовувати свій творчий потенціал за власною ініціативою і з вибором відповідних засобів. Креативність розглядається дослідниками  і як передумова для будь-якої творчої діяльності, вмотивованої прагненням  індивідуума  до  самоствердження.

В системі освіти творчі можливості, закладені у кожній людині природою, мають бути розвинені та педагогічно скориговані, школа повинна закласти підгрунття розвитку творчого потенціалу особистості та визначити сталий напрямок цього процесу.

Таким чином, креативна освіта відповідає такій організації навчання, виховання і розвитку творчої активності, у якій як педагог, так і учень має сприятливі умови для самореалізації,  прагне до  отримання творчого продукту інтелектуальної діяльності і самостійного створення нового. Креативну концепцію освіти досліджують такі педагоги і вчені, як А. Сологуб, В. Мадзігон, А. Хутірський, С. Сисоєва та інші, які в своїх працях розробили загальні засади та принципи використання евристичного підходу в навчанні . У визначенні умов розвитку творчих здібностей як складової креативної освіти вони зверталися до досліджень таких психологів: Дж. Гілфорда, В. Дружиніна, Д. Богоявленської, О. Матюшкіна.

Креативна педагогічна освіта визначає таку організацію навчання, виховання і розвитку творчої активності, яка прагне отримання творчого продукту інтелектуальної діяльності та самостійного створення нового. Учень у ній – один із головних суб’єктів або головних дійових осіб співробітництва і педагогічного сприяння. Сучасна стратегія освіти передбачає особистісно орієнтоване навчання. Сутністю його є партнерство всіх учасників навчально-виховного процесу, утвердження ідей гуманізму, стимулювання до творчості й самореалізації дітей і педагогів.

Головні ознаки креативності освіти:

• перехід від дисциплінарно-орієнтованої системи навчання до проектно-творчої;
• організація навчально-виховного процесу, що здійснюється з позицій особистісного підходу, у межах якого розвиток виявляється як оволодіння дитиною морально усвідомленою внутрішньою свободою, як формування у неї творчих здібностей і розкриття усіх потенцій індивідуальності;
• зміна стратегій, спрямованих на особистісно-відтворюване засвоєння фундаментальних знань за допомогою викладача, паралельне застосування та адаптація їх у практиці та створення максимальних умов для використання знань у передбачуваних обставинах на основі розвинутих творчих здібностей;
• зміна суб’єкт-об’єктних взаємин у навчанні на суб’єкт-суб’єктні; зростання значення наукових знань і можливості їх практичної реалізації;
• зміна ціннісних орієнтацій, установка на рефлексивно-творче засвоєння нових знань, продуктивне їх впровадження і творче використання;
• застосування інноваційних технологій навчання;
• реалізація безперервності освіти.

Креативна педагогіка включає:

1. Позитивний емоційний зміст навчального процесу (Творчий процес можливий лише в умовах позитивного емоційно – інтелектуального натхнення).

2. Критичне ставлення до стереотипів до установлених норм, “Творчість починається з сумніву”.

3. Пошук варіативних рішень будь якої проблеми.

4. Використання методу відкритого питання. (Дуже ефективно розвиває творчий потенціал учнів пошук відповідей на запитання, навіть, якщо не буде знайдена відповідь, але розвиваючим є сам процес пошуку).

5. Винахідницька, діяльність. (Не обов’язково чогось нового. Навіть якщо це “свій велосипед”).

Учень разом з вчителем самовіддано грає – грає в серйозну науку, в авторів винаходів, у наукових доповідачів, опонентів, рецензентів. Зникає рутина навчальної  діяльності, окрім того активізується пізнавальний інтерес учнів, розвиваються їх вміння і навички аналізу і систематизації здобутих знань, колективного розв’язання тих чи інших проблем, нестандартного бачення цих проблем. А індивідуальні дослідження – не тільки поглиблюють знання, а й надають можливість учням випробувати себе, оцінити рівень своїх здібностей, пе редбачити недоліки своєї освіти і її переваги

Висновки. Для того, щоб критичне мислення розвивалося, необхідно створити в класі таку атмосферу, яка б переконала учнів, що кожна їх думка чи ідея є бажаною і допустимою. Навчально-методичні технології, які залучають учнів до теоретичних міркувань і практичних дій та спонукають їх ділитися своїми ідеями, підвищують їхню активність. Тільки тоді, коли учні на уроці активно залучені до навчально-виховного процесу на досить складному рівні, вони відчувають задоволення від цього, а їхній інтелектуально-розвивальний аспект значно підвищуються. На таких уроках формується самооцінка власних знань і оцінка своїх взаємовідносин з іншими людьми та довкіллям.