Криза Організації Об"єднаних Націй

Криза Організації Об'єднаних Націй. ВВиконавец: викладач Будниченко Ю. С.

ООН — ключова міжнародна організація, створена одразу після Другої світової війни для підтримання міжнародного миру, безпеки та сприяння розвитку співробітництва між державами.ЇЇ мета: запобігати війнам, розв’язувати конфлікти, забезпечувати дотримання міжнародного права. Проте організація переживає кризу ефективності та легітимності….

Основні цілі ООН (стаття 1 Статуту)• Підтримання міжнародного миру та безпеки. ООН вживає колективних заходів для запобігання та усунення загроз миру, придушення актів агресії та мирного врегулювання міжнародних спорів відповідно до принципів справедливості та міжнародного права.• Розвиток дружніх відносин між націями. На основі поваги до принципу рівноправності та самовизначення народів, ООН сприяє зміцненню загального миру.• Міжнародне співробітництво. ООН сприяє вирішенню міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру, а також заохочує повагу до прав людини та основних свобод для всіх без розрізнення раси, статі, мови чи релігії.• Центр для узгодження дій націй. ООН виступає як центр для узгодження дій націй у досягненні цих загальних цілей.

Основні принципи діяльності ООН (стаття 2 Статуту)1. Суверенна рівність усіх членів. Усі члени ООН є рівноправними та суверенними.2. Сумлінне виконання зобов’язань. Члени ООН зобов’язані добросовісно виконувати зобов’язання, взяті на себе відповідно до Статуту.3. Мирне вирішення міжнародних спорів. Усі спори між державами мають вирішуватися мирними засобами, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир і безпеку.4. Утримання від погрози силою або її застосування. Члени ООН повинні утримуватися від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави.5. Надання допомоги ООНЧлени ООН зобов’язані надавати Організації всіляку допомогу в усіх діях, що здійснюються нею відповідно до Статуту.6. Утримання від допомоги державам, проти яких ООН вживає діїЧлени ООН повинні утримуватися від надання допомоги будь-якій державі, проти якої ООН вживає превентивні або примусові заходи.7. Невтручання у внутрішні справи держав. ООН не має права втручатися у справи, що належать до внутрішньої компетенції будь-якої держави.

Основні проблеми у діяльності ООНБлокування рішень у Раді Безпеки через право вето заінтересованих країн-порушниць чинного світового порядку. Неадекватна реакція на воєнні конфлікти. Недостатнє представництво Глобального Півдня. Застаріла структура та принципи функціонування ООН.

Приклади кризи. Вторгнення росії в Україну: вето рф блокує санкції. Сирія: гуманітарна криза без ефективного втручання. Палестина: десятиліття безрезультатних резолюцій.

Причини кризи. Конфлікт інтересів між великими державами. Забюрократизованість і повільність рішень. Відсутність примусу до виконання рішень. Зниження довіри до міжнародного права.

Пропозиції реформ. Розширити Раду Безпеки. Обмежити або реформувати право вето. Посилити роль Генеральної Асамблеї та надати їй міжнародно-правових механізмів примусу. Реформа фінансування і прозорості з метою усунення передумов до «державної корупції»

Необхідність розширення Ради Безпеки ООН є актуальною темою в міжнародних відносинах, і вона обумовлена кількома ключовими факторами, які вказують на недосконалість поточної структури цього органу:🔹 Невідповідність сучасним геополітичним реаліям. Поточний склад постійних членів (США, Велика Британія, Франція, Китай, Росія) відображає баланс сил після Другої світової війни. У ХХІ столітті з’явилися нові потужні гравці — такі як Індія, Бразилія, Німеччина, Японія, ПАР, які мають суттєвий вплив на глобальну політику, економіку та безпеку, але не мають постійного представництва в Раді.🔹 Брак регіонального представництва. Африка Латинська Америка та Океанія фактично не представлені серед постійних членів. Це створює дисбаланс у прийнятті рішень та знижує легітимність Ради Безпеки в очах країн, що не мають реального впливу.🔹 Проблема права вето. Постійні члени мають право вето, яке часто блокує рішення, навіть у критичних ситуаціях (наприклад, війна в Україні або сирійський конфлікт). Це призводить до паралічу роботи Ради, викликає критику щодо її неефективності та знижує авторитет ООН.🔹 Потреба в підвищенні легітимності та довіри. Реформа Ради Безпеки могла б підвищити її демократичність та довіру з боку міжнародного співтовариства. Розширення кількості постійних або непостійних членів могло б краще відображати глобальну багатополярність.🔹 Підтримка реформ різними державами. Ряд країн і блоків, зокрема G4 (Індія, Німеччина, Японія, Бразилія), активно виступають за реформу та розширення Ради. Африканський союз також вимагає як мінімум два постійних місця для африканських держав. Висновок: Розширення Ради Безпеки ООН є необхідним кроком для забезпечення справедливішого, ефективнішого й репрезентативнішого глобального управління. Без цього ООН ризикує втратити актуальність як головний інструмент міжнародної безпеки.

Проблема надмірного використання вето. Голова 78-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН Денніс Френсіс зазначив, що постійні члени Ради Безпеки заблокували ухвалення восьми резолюцій та однієї поправки, що перешкоджає здатності ООН оперативно реагувати на кризові ситуації в галузі миру і безпеки по всій планеті, включаючи Газу, Україну, Сірію. Пропозиції щодо реформи. У відповідь на ці виклики було запропоновано різні ініціативи щодо реформування механізму вето:пропозиція президента України Володимира Зеленського передбачає можливість подолання вето Генеральною Асамблеєю за підтримки двох третин голосів, а також розширення складу постійних членів Ради Безпеки за рахунок країн з Африки, Азії та Латинської Америки .франко-мексиканська ініціатива : пропонує добровільну відмову постійних членів від використання вето у випадках масових злочинів, таких як геноцид та військові злочини .група G4 (Німеччина, Японія, Індія, Бразилія): виступає за розширення Ради Безпеки та пропонує новим постійним членам відмовитися від права вето на 15 років

Основні аргументи "за" необхідність надання ООН механізмуміжнародно-правового примусу:🔹 1. Зміцнення міжнародного правопорядку. Без реального механізму примусу (наприклад, здатності примусити державу дотримуватись резолюцій Ради Безпеки), її рішення залишаються здебільшого декларативними.🔹 2. Недостатня дієвість у кризах. У випадках масових порушень прав людини або актів агресії ООН часто обмежена в діях через вето постійних членів Ради Безпеки.🔹 3. Нерівність у механізмах впливу. Деякі країни мають значно більше впливу через своє постійне членство в Раді Безпеки та право вето, що створює дисбаланс. 🔹 4. Запобігання безкарності. Міжнародні трибунали, санкції або навіть миротворчі інтервенції, допомогли би забезпечити невідворотність покарання за воєнні злочини чи злочини проти людяності.🔹 5. Підвищення авторитету та довіри до ООН. Надання ефективного механізму примусу могло б повернути авторитет організації як гаранта миру.

1. Основні джерела фінансування ООНОбов’язкові внески країн-членів. Це внески, які країни зобов’язані сплачувати до регулярного бюджету ООН (включає адміністрацію, політичні місії тощо). Вони розраховуються на основі ВВП, платоспроможності тощо. Добровільні внески застосовуються до агенцій як-от ЮНІСЕФ, ПРООН, ВООЗ. Країни або приватні донори надають кошти на конкретні проєкти або теми. Фінансування миротворчих операцій має окремий бюджет, в якому основні платники — США, Китай, Японія, Німеччина.🔹 2. Проблеми існуючої системи. Нерівномірний розподіл тягаря. Деякі країни (особливо США) сплачують велику частину бюджету, що створює політичний тиск. Агенції залежать від доброї волі донорів, що ускладнює довгострокове планування. Більшість внесків мають "мітки", які обмежують їхнє використання. Застаріла фінансова архітектура, складна система звітності та погоджень.🔹 3. Шляхи вирішення. Агенції мають самі визначати пріоритети на основі потреб. Необхідним є перегляд формули розрахунку обов’язкових внесків із більшим урахуванням реальної економічної ситуації країн. Має бути створена єдина цифрова платформа для моніторингу доходів і витрат ООН. Зменшення дублювання функцій серед агенцій ООН заохотить бізнес до сталого партнерства з агенціями ООН.

Висновки. ООН потребує термінової та глибокої модернізації. Без реформ вона повністю та безповоротно втратить авторитет. Громадянське суспільство — це рушій змін. ООН має його очолити.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУПрезентацію підготував студент 1 МАІП Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського Юрій БУДНИЧЕНКО