Сценарій виховного заняття "Християнські цінності, відображені в святах"

          Тема:  Християнські цінності відображені в святах

         Розповідь викладача

В світі немає жодного народу, який би був поза  релігією. Від самого народження  християнські свята входять в наше життя як певні річні віхи,  до яких, з дорослішанням, змінюється наше ставлення.  Всі ми, навіть ті, що вважають себе атеїстами, так чи інакше зазнаємо  значного  впливу  християнства. Ми стаємо хрещеними батьками дітей своїх друзів, ми освячуємо паски на Великдень, ми ховаємо своїх покійників за християнськими звичаями, ми готуємо подарунки близьким людям на Миколая,  врешті-решт, на календарі сьогодні 2020 рік від Різдва Христового, а , отже, і час ми рахуємо під впливом християнських традицій.

Можливо, за майже сторічне панування на наших землях комуністичного режиму, який заперечував не лише християнство, а й саму ідею існування Бога, вплив релігії в суспільстві зменшився. Але, не дивлячись на всі багаторічні і часто криваві старання різноманітних державних органів радянських часів, повністю заборонити Бога, Церкву  в радянські часи не вдалося. Після років заборон, переслідувань, руйнувань   ми все більше уваги приділяємо релігійним святам, святкуємо їх із все більшим натхненням і, поступово, ці свята стають загальнонаціональними,  перетворюються на найбільш шановані в суспільстві, об’єднуючи нас в єдиний, цілий організм – націю.

 Сьогодні ми поговоримо про вічні цінності, про християнські свята і традиції. Існує безліч  християнських свят. Майже кожен  день присвячений якщо не якійсь події з земного життя Ісуса чи Богородиці, то народженню або успінню  якогось святого, певній  значимій події в церковному житті. Але виділяють лише 12 найголовніших в християнському світі свят. Вісім  з них присвячено подіям із земного життя Ісуса, чотири  - Богородиці.Трохи осторонь цих дванадцяти свят стоїть Пасха – Світле Христове Воскресіння. Воно є найголовнішим, найочікуванішим, найяскравішим серед усіх християнських свят. «Христос Воскрес», - з таким вітанням недільного дня  звертаються люди один до одного, навіть ті, хто не ходить до церкви. Віднедавна  християнське свято Пасхи є державним.

 Враховуючи те, що святкувати Воскресіння Христове  почали ще з І століття після земного життя Ісуса,  вже   дві тисячі років звучить «Христос Воскрес»  серед християнського люду.

 А історія свята, як завжди, цікава і багатогранна. Історики-науковці майже не сумніваються в тому, що Ісус Христос – це особистість історична, тобто така людна дійсно жила на зорі нашої ери. Чи був він сином Бога… питання яке неможливо ні довести за допомогою науки, ні спростувати. Його вчинки, відповіді на запитання і чудеса, говорять про те, що маємо справу, як мінімум, з людиною неординарною, яка всього за три роки своєї проповідницької діяльності змінила  хід історії. Протягом  існування  людства було замучено, страчено мільйони людей: лише тогочасний правитель Іудеї Понтій  Пілат тільки на розп’яття відправив не одну сотню засуджених, але смерть бідняка, нічим не примітного на перший погляд,  пам’ятають, його смерть оплакують щороку в Страсну П’ятницю, і його воскресіння святкують як  найбільше свято. Християни вірять в те, що Ісус є сином Божим, який був народжений земною жінкою для того, щоб спокутувати гріхи людства  і зробити доступним для людей Царство Небесне. Його смерть (не звичайна, а ганебна і болісна) як звичайної людини, а потім воскресіння, символізують у християнстві перемогу життя над смертю, що і є найвищою метою християн.

 Здійснивши одне з найбільших своїх чудес (воскресивши Лазаря), Ісус в неділю, за тиждень до свого воскресіння, йшов з учнями до Єрусалиму святкувати єврейське свято Песах, свято виходу євреїв з єгипетського рабства. Точніше учні йшли святкувати, а Ісус, будучи сином Бога, не міг не знати що йде на страждання і смерть.  Також він знав про те, що воскресне на третій день, а учні, не витримавши випробування, розбіжаться, і, навіть, зречуться його. 

 Але мова не про смерть. Адже в християнстві символічним є не лише хрест з розп’ятим на ньому Ісусом, а й просто хрест, тому що історія Христа закінчилась не його розп’яттям, а його воскресінням. Тому вже дві тисячі років звучить весняного недільного ранку: «Христос Воскрес – Воістину Воскрес!»

Весь тиждень перед Пасхою, християни згадують страждання Ісуса. Свято ж починається в суботу ввечері, коли господині збирають пасхальний кошик, кладучи туди  паски і крашанки, як символ життя, і йдуть до церкви.  Після служби  християни, які перед цим дотримувалися посту сідають розговлятись. До свята Пасхи намагаються навести лад в оселях, наготувати смаколиків, напекти пасок.  Весь Великодній тиждень – святковий, працювати – гріх. Люди, святкуючи, ходять в гості один до одного. Серед пригощання обов’язково – паска і   крашанки.

Свято Пасхи не прив’язане до певної дати. Його дату визначають по місячному календарю, але свято завжди припадає на неділю.               

Говорять, що сонце, сходячи  на Пасху, грає по-особливому, адже воно зустрічає воскреслого Христа. А це значить, що життя переможе над  смертю, а добро отримає гору над злом.

 Студент 1  А початком історії Ісуса Христа є його Різдво – одне з найказковіших, найчарівніших, найвеселіших, найтаємничіших свят християнського календаря. Відзначають його взимку, коли немає польових робіт і можна більше часу приділити святкуванню. Тож в зимові дні лунають колядки і щедрівки, прославляючи народження Ісуса Христа – Спасителя світу.

 Майже всі християни святкують Різдво 25 грудня, але за різними календарями – католики за григоріанським (25 грудня), православні за юліанським (7 січня).  Дата святкування Різдва досить символічна, тому що у Святому Письмі немає чіткої прив’язки до календаря. Загалом, ця подія в Євангелії  описана досить детально. Ми знаємо, що Спаситель народився у Віфлеємі (де й мав народитися за пророцтвом), хоча його родина, мати Діва Марія і її обручник Йосип, проживали у Назареті.  Щоб збулось Писання, напередодні народження Христа  був оголошений перепис населення, і всі мешканці Іудеї мали прийти в ті місця, де народились. Для бідної родини Ісуса не знайшлось місця в жодному домі, тож вони змушені були зупинитись в печері, де в негоду ховали худобу. А першою колискою для маленького Ісуса стали ясла для овець. Першими ж , хто поклонився новонародженому були не царі і правителі,  не вишукані красуні і принцеси, а бідні пастушки, які душею відчули в ньому незвичайну людину.

 Різдво – свято родинне. Тож увечері, напередодні Різдва, родина збирається за столом. Але страви на столі  - пісні , їх дванадцять, і, як правило, подають в глинянім посуді. З першою зіркою родина  сідає вечеряти зі словами: «Христос Рождається, Славімо Його».

 Взагалі існує безліч традицій пов’язаних з Різдвом. Христа прославляють вертепами і колядками, адже це веселе свято і весь християнський світ радіє народженню обіцяного Месії.

 Студент 2  Естафету від Різдва приймає ще одне величне свято християн - Богоявлення або Водохреща. Це свято завершує цикл різдвяних свят. Воно пов’язане з хрещенням Ісуса в водах Йордана, при цьому на Ісуса, який приступав до здійснення своєї місії, зійшов Дух Святий у вигляді голуба.  А з неба було чути голос Бога : «Це є Син мій возлюблений, в Ньому  Моє благовоління». Звідси друга назва свята – Богоявлення. В народі  ще іноді називають  це свято  Йордань. Християни вважають, що в цей день всі водні джерела отримують освячення, а вода – речовина, без якої неможливе життя на землі, насищається життєдайною силою. Тож, основний обряд свята – освячення води. Саме після хрещення Ісуса Іоанном Хрестителем у річці Йордан розпочинається Його служіння, Його місія, заради якої Він народився, і яка завершиться стратою і подальшим воскресінням.  Це свято відзначають християни різних конфесій, які представлені в Україні, але, як і інші свята, в різні дні – католики 6 січня, а православні 19. Січень – найхолодніший місяць зими, навіть вислів такий існує: «Хрещенські морози». І, традиційно, християни відзначають Водохрещення пірнаючи в ополонку, попередньо освятивши воду в ній, символічно змиваючи цим   гріхи. Клімат змінився, і останні декілька років на Водохреща криги немає, але традиція не зникає і багато хто просто обливаються холодною водою.

 Студент 3   Коли настає 15 лютого приходить час святкувати ще одне  свято, яке є віхою в християнському календарі. Народна назва його  – Стрітення, бо зима з весною зустрічається. Насправді, значення цього свята значно глибше і змістовніше, і як і всі християнські свята, сповнене символічного змісту. Стрітення – зустріч, яка дійсно мала місце в біографії тоді ще зовсім маленького Ісуса, мала розмежовувати моральні цінності Старого і Нового Заповітів. Історія така: старець Симеон, якому було напророчено, що він не помре, поки не побачить обіцяного Месію, зустрів на порозі храму Немовля-Спасителя, якого батьки на сороковий день після народження принесли до храму для знайомства з Богом. Звичайно, зустріч була не випадковою. В християнстві вважається, що зустрілись не просто Старець із Немовлям, а зустрілись цілі епохи - Старий Заповіт із Новим. Адже з народженням Ісуса між Богом і людьми укладався Новий Заповіт, який базувався на зовсім нових моральних принципах. « Око за око, зуб за зуб» - принцип рівноцінної відплати у Старому Заповіті, і принцип всепрощення (ударили по правій щоці – підстав ліву) у Заповіті Новому. Святкують це свято не так масштабно, як Пасху чи Водохреща. Хоча Богоявлення є завершальним у циклі Різдвяних святок. Державним воно не є, на вихідний припадає не часто, але його глибокий філософський зміст  з давніх-давен шанують християни. З того часу бере початок традиція, після сорока днів по народженні  приносити немовлят до храму для зустрічі з Богом.

Студент 4  Після Стрітення дійсно наступає весна, і скільки б лютому не лютувати, але   сонце вже високо, світловий день збільшується, прокидається земля.  Скоро весна, а , отже, час готуватися до Пасхи. Але перед Пасхою є ще одне свято, яке відзначає  християнський світ – це Вхід Господній в Єрусалим. В побуті це свято називають Вербною Неділею, тому що основним його атрибутом  є вербові гілочки, які в нашій місцевості розпускаються найраніше. 

Коли Ісус входив до Єрусалиму, то натовп людей, вражений Його недавніми чудесами, кидав йому під ноги пальмове листя і кричав: «Осана, Вишній». Цей же натовп через декілька днів кричатиме: «Розіпни Його, розіпни», ось як змінюються настрої людей. В нашій місцевості пальми не ростуть, тож роль  листя, яке кидали під ноги Ісусу, в нас виконують вербові гілочки.

Свято входу Господа в Єрусалим припадає на дуже строгий піст,  але, в зв’язку зі святом, віруючим в цей день дозволяється їсти рибу.

Студент 5  Через чотири дні після входження в Єрусалим, Ісус зі своїми учнями повечеряє востаннє, ще через день Його розіпнуть, потім Він воскресне. А на сороковий день після воскресіння вознесеться на небо. Цим, власне і завершиться земна біографія Боголюдини Ісуса Христа. А свято, яке відзначається  на честь цієї події, так і називається: «Вознесіння». Воно не є державним і відзначають його здебільшого лише службою в церкві, а люди в побуті намагаються, відвідавши церковну службу,  не працювати.

Студент 6  Через десять днів після Вознесіння, християни відзначають ще одне з величних, сповнених філософського змісту свят. В народі його називають по-різному: Трійця, Зелена Неділя, П’ятидесятниця. Свято приурочене  події, коли на  п’ятдесятий день після Воскресіння Ісуса, на його учнів зійшов Дух Святий і вони стали розмовляти різними мовами, і пішли по світу проповідувати Слово Боже різним народам. Деякі з цих учнів приймуть мученицьку смерть, але не відмовляться від своїх переконань. Саме цей день вважається днем створення Церкви.  Це свято, одне з найбільших у християнському світі, разом з тим є державним. Воно завжди припадає на неділю, хоча сталої дати не має.

 Студент 7  Ще одне свято, Преображення Господнє,  глибоко шановане серед християн, в народі називають Спас, або Яблучний Спас. Воно відзначається 19 серпня. Цього дня згадують  незвичайну подію з життя Ісуса і його учнів. В Євангеліє розповідається про те, що Ісус, бажаючи укріпити віру в  своїх учнів і довести їм, що він є Сином  Божим, взяв трьох з них з собою на гору Фавор  де преобразився перед ними. В середині серпня дозрівають яблука, тому відзначення цього свята супроводжується освяченням яблук, винограду і інших плодів нового урожаю.

 Студент 8   І останнє свято, яке прославляє Ісуса Христа, в народі називають Воздвиженням. Традиційно відзначається 27 вересня на честь віднайдення матір’ю римського імператора Костянтина  Оленою в ІV столітті хреста, на якому було розіп’ято Ісуса. Як відомо, разом з Ісусом було розіп’ято ще дві людини. Хрести, на яких здійснювалась страта, викинули, а місце куди їх викинули, забули. За легендою, коли хрести були знайдені,  проходила похоронна процесія  і хрести приклали по черзі до покійника, і сталось чудо воскресіння. Сам хрест було піднято на горі Голгофі на тому місці, де відбувалось розп’яття.

Розповідь вчителя.  Пройшло дві тисячі років з того моменту як відбулись згадані нами події, але їх значення не втрачає своєї актуальності і понині. Адже спосіб життя, стосунки між людьми і моральні цінності запропоновані християнством –  вічні. Кожна подія в житті Ісуса Христа  повчальна і сповнена глибокого філософського змісту. Як сучасники Ісуса Христа так і  далекі нащадки намагалися знайти у його поведінці, вчинках, повчаннях суперечності, невідповідності, сподівалися  спіймати  на порушенні норм тогочасної віри. Але так склалось, що імена багатьох людей, які опонували Ісусу, плели проти нього змови, історія зберегла лише завдяки тому, що вони перетинались зі Спасителем. Можна вірити чи не вірити в ті події, про які ми сьогодні говорили, але ми не можемо заперечити той факт, що мільйони людей по всьому світу щорічно відзначають події, пов’язані з життям простого бідняка за людськими мірками, який пішки ходив з міста в місто, який помер ганебною смертю, але цим самим переміг саму смерть, і є для нас прикладом християнської любові, віри, терпіння.