Круглий стіл вихователів ЗДО і вчителів НУШ на тему: "Реалізація принципу наступності ЗДО і початкової школи".

 Реалізація принципу наступності

ЗДО і початкової школи

                                                   Автор Тронь Людмила Романівна, вихователь                                                        

    Актуальність і основна ідея

    Соціалізації особистості дитини – одна із основних функцій ЗДО. У дошкільному віці закладаються основи соціальної компетентності дитини, визначається напрямок її розвитку і успішної адаптації у соціумі.

    Працюючи над обласною науково-методичною проблемою «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства» актуально надавати перевагу проблемам адаптації та соціалізації до нових умов життя в НУШ і ЗДО; реалізовуючи особистісно орієнтовану модель дошкільної освіти, розвиваючи у дитини відповідальність, здатність самовизначатися у життєвому просторі, ціннісно ставитися  до природи, світу, людей і самої себе; гармонізуючи процес входження кожної дитини в новий колектив однолітків; допомагаючи визначити в суспільстві своє місце, налагодити стосунки з новим колом людей і почуватися компетентною, життєво вправною і життєрадісною; формуючи почуття солідарності, згуртованості, відданості.

     Сьогодення вимагає створити усі необхідні умови для ефективності соціалізації дітей в освітній діяльності. Це створення позитивного мікроклімату у дитячих колективах, розвиваючого освітнього простору, який гармонійно  сприяє соціалізації особистості, впливає на всі аспекти її розвитку;

використання інноваційних освітніх технологій для формування цілісного світогляду, соціальної компетентності дітей дошкільного віку; залучення педагогічних працівників до виявлення проблем соціального становлення особистості; організація сучасних форм роботи з педагогічним колективом з метою удосконалення рівня професійної майстерності у формуванні соціальної компетентності особистості дитини; вивчення стану реалізації змісту БКДО та рівня сформованості соціально-моральної  компетентності дітей дошкільного віку; соціалізації  дошкільника до умов навчання в початковій школі; активізація роботи з батьками дітей з урахуванням їх вікових особливостей соціалізації; співпраця з усіма соціальними партнерами.

    Працюючи у тісній взаємодії з початковою школою в умовах НУШ над обласною науково-методичною проблемою «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства» маємо високі результати в активізації механізмів соціалізації та адаптації, розвитку громадянської активності та зростання рівня життєвої компетентності дошкільника. Дитина відчуває себе членом соціальної групи, зберігає свою індивідуальність, живе в гармонії з оточенням. Це вкрай важливо для дитини  як особистості, що лише розпочинає свій життєвий шлях. Сприяємо поширенню набутого ППД серед педагогічних працівників сучасних закладів дошкільної і початкової освіти. 

        Умови соціалізації дитини дошкільного віку, без дотримання яких неможлива успішна її адаптація до суспільства:

- самостійність (дитина навчається самостійно мислити, аналізувати, опанувати нові знання);

- самоорганізація дитини (старших дошкільнят формується уміння сприймати завдання, планувати свою діяльність, контролювати і оцінювати);

- колективна взаємодія (спілкування з дітьми різного віку забезпечує дитині соціальну практику, що дозволяє адаптуватися у соціумі).

      На успішність соціалізації впливають такі чинники:

   - зовнішні чинники визначають напрям подальшого розвитку (сім’я, дитячий колектив  в садочку, у дворі, гуртки за інтересами, культура соцгрупи); 

   - внутрішні чинники є індивідуальними особливостями малюка, що безпосередньо впливають на формування у нього картини суспільства і визначають стиль  стосунків між особами.

      Важливе значення відіграють фактори педагогічного впливу на розвиток соціальної компетентності дитини (розвивальний освітній простір, сприятливі комунікації, особистісно орієнтований підхід в організації освітнього процесу, доцільне і оптимальне використання  інноваційних технологій, спрямованих на розвиток соціальних компетентностей особистості).

Вибір підходів до процесу соціалізації дитини в освітньому соціалізуючому просторі

   Педагогічна діяльність базується на інтересах та потребах дитини. Важливим виховним фактором є найближче соціальне оточення (сім’я, дитячий колектив, товариші, дорослі люди), з якими безпосередньо спілкуються діти.

   Готовність взаємодіяти з соціумом – ознака успішності процесу соціалізації особистості дошкільника. Шляхи формування цієї ознаки: 1, коли дорослі самі формують ті чи інші життєві компетентності дошкільників у особистістих взаємовідносинах; 2 (набуття життєвого досвіду відбувається в стосунках з однолітками); 3 (одночасно в стосунках з дорослими і з однолітками).

     В освітньому соціалізуючому просторі ми надаємо великого значення вибору підходів до процесу соціалізації дитини.

   Особистісно-ціннісний підхід, який визнає особистість найвищою цінністю. Визначаємо самостійність особистості, її здатність до самореалізації, її творчу активність, що є основою демократичного громадянського суспільства.

    Застосовуємо континіумний підхід, розглядаючи освіту як єдність процесів що впливають на становлення особистості дитини (навчання, виховання, розвиток, соціалізацію). 

    Діяльнісно-комунікативний підхід сприяє встановленню партнерських відносин між усіма учасниками освітнього процесу.

    Середовищний підхід – створення освітніх умов з метою збагачення освітнього простору, який сприяє засвоєнню соціально значущих способів діяльності.

Моделювання освітнього розвивального середовища відповідає

цілому ряду таких принципів:

1.Дистанції, позиції при взаємодії. Візуальний зв’язок, спілкування: дорослий-дитина, дитина – дитина забезпечує контакт дорослого з дитиною з позиції «очі в очі» (різновисокі меблі, розмір і планування приміщень, що сприяє комфортній дистанції взаємодії).

2.Активності. Включення всіх приміщень у діяльне середовище. Можливість вільно моделювати середовище, діяти в ньому, дає можливість прояву і розвитку активнос­ті в дитини і в дорослого; наявність умов для відтворення дитиною дорослих форм діяльності: кухонний блок, куточок відпочинку тощо.

3.Стабільності і динамічності. Стабільність вияв­ляється в постійності складу групи дітей. Динамічність дозволяє змінювати середовище, що оточує дитину, при використанні мобільних елементів устаткування зі змінними габаритами.

4.Комплектації і гнучкого зонування (музична зала, творча майс­терня).

5.Індивідуальної комфортності й емоційного благо­получчя. Надання «особистісного простору», можливості усамітнитися, зайнятися улюбленою справою; куточки психологічного розвантаження (іграшки, які сприяють індивідуа­льним іграм, устаткування для індивідуальних занять, музика, тощо).

6.Відкритості-закритості. Взаємодія і зв’язок із природою (озеленення, елементи культури свого краю). Урахування особливостей, можливостей дитині виражати своє «Я». Виключення всього, що веде до порушення прав дитини.

7.Урахування статевих і вікових відмінностей. Вибір оптимальної дистанції і позиції в спілкуванні дітей, надання можливості проявляти свої схильності відповідно до прийнятих у суспільстві еталонів мужності і жіночності.

8.Поєднання звичних і неординарних елементів в естетично органі­зованому середовищі. Насичення життя дитини витворами мистецтва, етюдами, скульптурами, що відображають на­ціональну своєрідність культури, традицій, мистецтва, сприяють значному підвищенню рівня якості дошкільної освіти.

 Реалізація соціалізації дитини через сюжетно-рольову гру.

         Сучасний дошкільник застосовує свої знання і досвід, імітує та моделює відносини, поведінку і діяльність оточуючих його дорослих. Таке моделювання має великий вплив на соціальний розвиток дитини і відбувається у вигляді сюжетно-рольової гри.                       

        Гра  є провідним видом діяльності в дошкільному дитинстві, важливою школою соціальних відносин  Діти, які в дитинстві багато граються, краще адаптуються в суспільстві.  Ігрові дії та ігрове спілкування стають для них першою школою життя.

       Сюжетно-рольова гра – це основний вид дитячої гри, що забезпечує розвиток соціалізації дітей дошкільного віку. Вільна сюжетно-рольова гра приваблює дитину тим, що у грі дитина відчуває внутрішню свободу. У сюжетно-рольовій грі відбувається засвоєння норм суспільної поведінки та опанування правил партнерської взаємодії. Здатність виявляти вольові якості, регулювати свою діяльність, активно виконувати задумане, протистояти іншим у випадку впевненості у своїй правоті є самостійністю – найважливішою соціальною якістю людини. Розвиток спілкування, встановлення відносин, формування дружніх стосунків з однолітками – одна з основних складових соціального розвитку дитини.

     Отже, сюжетно-рольова гра є засобом включення дитини в соціальні відносини, посідає надважливе місце в освітньому процесі і вимагає особливої уваги педагогів. В грі дитина тренує соціальні прояви майбутнього дорослого життя, вчиться взаємодіяти з однолітками, набуває соціального досвіду.

Гра як засіб адаптації першокласників до шкільного життя.

Особливого значення в освітньому процесі слід надавати дидактичним іграм. В умовах дидактичної гри дитина засвоює програму значно успішніше. За таких умов засвоєння нового матеріалу відбувається без особливого напруження, ніби саме собою. Гра сприяє розвитку психічних процесів, нових видів розумової діяльності, засвоєнню молодшими школярами нових знань та вмінь. Поетапне відпрацювання розумових дій в дидактичній грі відбувається довільно і ненав’язливо. Гра озброює дитину доступними для неї засобами активного відтворення, моделювання з допомогою зовнішніх, предметних дій.     В ході гри діти мають можливість активно спілкуватися, а це сприяє формуванню дитячого колективу.

Під час проведення дидактичних ігор варто підтримувати дух змагання, емоційне забарвлення гри, об'єктивно і позитивно оцінювати успіхи дітей з точки зору не лише розв'язання дидактичного завдання, а й участі в ігрових діях: хто грав чесно, не підглядав, придумав цікавий хід у грі, допомагав друзям. Поглядом, інтонацією, мімікою, жестами слід намагатися викликати позитивні емоції, створити бадьорий настрій.

Молодших школярів слід привчати до зосередженої самостійної роботи, формувати вміння визначати посильний обсяг роботи, працювати на уроці з повною віддачею, не втрачаючи жодної секунди дорогоцінного часу, щоб після його закінчення відчути задоволення від гарно виконаної роботи.                                                                          

             Готовність до школи – провідний етап соціалізації дитини.

 Актуальній багатоаспектній проблемі, якій ми приділяємо значну увагу – адаптація дітей шестирічного віку до нових умов навчання і виховання.

Адаптація навчальна – процес активного пристосування дитини до вимог нового середовища за допомогою різноманітних засобів.

Активність адаптації полягає не тільки у пристосуванні організму до нових умов, у виробленні способів поведінки, що допомагають долати труднощі.

Великий педагог Сухомлинський В.А. наголошував «Школа не повинна вносити різкого перелому в життя дітей. Нехай, ставши учнем, дитина продовжує робити сьогодні те, що робила вчора, нехай нове з’являється в його житті поступово і не приголомшує його лавиною вражень»

Якщо правильно підготувати дитину до школи, то вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не призведуть до порушення здоров’я  дитини та безболісно пройти наступний етап соціалізації.

Потреба в позитивних емоціях – найперша людська потреба. Коли дорослі люблять дитину, добре ставляться до неї, визнають її права, постійно уважні до неї, вона отримує емоційне задоволення – почуття впевненості, захищеності. В цих умовах розвивається життєрадісна, фізично і психічно активна дитина. Емоційне благополуччя сприяє нормальному розвитку особистості дитини, виробленню в неї позитивних якостей, доброзичливого ставлення до інших людей. Почуття любові, ніжності до близьких людей формує дитину як психологічно здорову особистість.

Велике значення має уміння налагоджувати контакт із однолітками, уміння поступатися і захищатися, підкорятися загальним правилам і відстоювати власну  думку. Соціально-комунікативна готовність полягає в уміннях дитини будувати взаємини із однокласниками та дорослим (вчителем), спілкуватися, вмінням слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати…

Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але воно не повинно забирати радості від гри. На уроках  в школі, як і на заняттях в ЗДО, використовуються ігрові елементи. Для першокласника, як і для будь-якої дитини іншого віку, потрібно гратися. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять. Одним з компонентів готовності дитини до шкільного навчання є соціальна готовність. Головний акцент поставлено на набуття дитиною соціального досвіду через спілкування, гру, спільну діяльність.

Вправи «Соціалізація дошкільника»,

«Дошкільник як соціально компетентна особистість».

    У БКДО зведено сумарний кінцевий показник набутих компетенцій випускником ЗДО перед вступом його до школи. Інваріантна частина містить 7 освітніх ліній. Організація життєдіяльності дітей з урахуванням освітніх ліній забезпечує належний рівень соціально-особистісного розвитку дітей  дошкільного віку в структурі неперервної освіти. Пропонуємо І групі визначити, що означає соціалізувати дошкільника, а ІІ – якого дошкільника можна вважати соціально-компетентним.

 І група визначить, що означає соціалізувати дошкільника: 

- збагатити його індивідуальний досвід позитивними враженнями від спільної з іншими життєдіяльності, розвинути в нього соціальні потреби,

- сформувати соціальні вміння та навички,

- виховати «відчуття іншого»,

- сформувати готовність та здатність брати іншого до уваги, працювати в команді, домовлятися, узгоджувати свою позицію, в разі потреби поступатися власними інтересами на користь соціальної групи,

- діставати насолоду від допомоги та підтримки іншої людини у складній ситуації, тобто жити обличчям до людей, з відкритим серцем, умінням гармонійно знаходити в дитячому угрупованні своє місце,

 - визначати свій статус серед однолітків відповідно до своїх можливостей та домагань, товаришувати.

    ІІ група визначить якого дошкільника можна вважати соціально-компетентним. Якщо він:

 - володіє елементарними знаннями про соціальні явища, події, людей, взаємини, способи їх миролюбного та конструктивного налагодження;

- цінує, визнає значущість для себе всього, що пов’язане із соціальним життям, цікавиться ним;

 - називає словами основні назви, пов'язані з життям людини серед інших;

 - передає свої враження про соціальні події та взаємини людей художнім образом  (малює, ліпить, складає оповідання, співає пісні...).

Визначимо характеристики соціально-компетентного дошкільника. Соціально-компетентного дошкільник характеризується здатністю:

•         приймати соціальні правила і норми, знаходити правильні орієнтири для побудови своєї соціальної поведінки;
•         виявляти гнучкість у сприйнятті нових вражень та їх оцінюванні, прилаштовуватися до вимог соціальної групи та водночас зберігати власне обличчя;
•         добирати корисні для свого соціального розвитку ролі, поводитися відповідально, співвідносити чекання інших з власними можливостями й домаганнями;
•         орієнтуватися у своїх правах та обов’язках;
•         брати інших до уваги, рахуватися з їхніми бажаннями та інтересами, визнавати сильні сторони інших людей;                                   
•         виявляти толерантність, емпатію, здатність співчувати і співрадіти;
•         налагоджувати з однолітками та дорослими гармонійні взаємини, домовлятися з ними, уникати конфліктів або розв'язувати їх мирним шляхом, утримуватися від образливих слів та агресивних дій;
•         бути домірним стану людей, які оточують (не веселитися, коли їм сумно, стримано поводитися у присутності хворого тощо);
•         оптимістично ставитися до труднощів, уміти мобілізовуватися на їх подолання; проявляти витримку у стресових ситуаціях;
•         бути здатним до самопокладання відповідальності, ініціювати допомогу та підтримку іншого;
•         розраховувати на себе, рідних, близьких, знайомих, товаришів;
•         гідно вигравати і програвати;
•         узгоджувати свої бажання з можливостями та вимогами;
•         контролювати та регулювати свою поведінку та поведінку людей, що оточують; утримуватися від образливих слів та негативних проявів;
•         у разі потреби звертатися по допомогу, вміти нею скористатися;
•         володіти мовленнєвим етикетом, бути здатним ініціювати, підтримати та культурно завершити розмову;
•         уміти тримати дистанцію, відчувати межу бажаної-небажаної поведінки;
•         орієнтуватися у понятті «авторитет», пов’язувати його зі справжніми чеснотами й цінностями;
•         поводитися совісно за відсутності контролю з боку дорослого;
•         бути людяним, справедливим, уміти ставати на точку зору іншої людини.

   Моделі організації дітей у колі з метою обміну настроєм, інформацією, отриманням позитивних емоцій на весь день.

 Модель «Ранок радісних зустрічей».

 Обов’язковими компонентами ранкового прийому є:

- бесіди з дітьми і батьками (емоційне передавання дитини «з рук до рук» має стратегічне і тактичне значення);

- індивідуальне спілкування з дитиною (рівень довіри дитини до дорослого визначає подальший формат взаємодії);

 - групове спілкування з дітьми (налагодження міжособистісного простору).

  Найскладнішими в роботі є хвилини спілкування з дітьми, у яких ще не висохли сльози на очах, думки – з мамою чи татом, а в серці – сум і страх.

   Вихователю важливо опанувати такі три прийоми:

- усмішка – нічого не коштує, але дає дуже багато. Вона піднімає настрій; посилює довіру  одне до одного; допомагає зародженню віри, надії, любові; сприяє взаєморозумінню; робить життя красивим і радісним.

- ім’я викликає приємні асоціації, пов'язані з материнською любов'ю, схваленням, душевним комфортом. Приємні емоції, що виникають під час такого спілкування, сприяють виникненню симпатії, довіри і поваги.

- комплімент – особлива форма похвали, поваги, визнання або захоплення. («У тебе сьогодні красива сукня», «Твоя зачіска має привабливий вигляд»).  Для кожного дошкільника треба знайти свій рецепт комфортного «входження» (бесіда віч-на-віч, гра, а за потреби – можливість побути на самоті й заспокоїтися). Тут стане у пригоді «кишенька професійних секретиків», які допоможуть полегшити переживання самотності дитини, зменшити страх розлуки з батьками, безболісно і швидко подолати цей «перехід».

 У такій «кишенці» завжди мають бути:

- домашні предмети, улюблені речі, сюрпризні моменти, заспокійливі ігри у розвивальному середовищі групи, трудові доручення;

- різноманітні ігри – пальчикові, мовленнєві (примовлянки, забавлянки, рухливі, настільні, конструкційно-будівельні, ігри-перевтіленення, рольові ігри;

- уміння розпізнати емоції і поведінкові прояви дитини. Наприклад, сльози – від страху чи демонстраційний виклик батьків; сум – від невпевненості в колі однолітків чи меланхолія за домівкою; зовнішній спокій – ознака адаптованості чи психологічного дискомфорту й апатії;

- уміння  відчути дитині, що її розуміють і приймають такою, як вона є;

- володіння інтонацією голосу, перехід на «регістри» друга («Я за тобою скучила!», «Я чекала на тебе!»), інтриги («Я зараз тобі покажу!», «Який сюрприз на тебе чекає!»), захоплення («Яка у тебе чудова кофтинка!»);

- навички педагогічного спостереження за дитиною («Ти вчора не встиг добудувати замок, ідемо доробимо», «Ми вчора з тобою не дограли в настільну гру, продовжимо?», «Улюблена лялька Оксанка за тобою вже скучила»);

- цікаві картинки й змінні написи на вхідних дверях «Добрий день! Я прийшов!», «Ми вас любимо».

                        Модель «Ранкове коло настрою і радості».

У процесі роботи в колі відбувається обмін досвідом дітей; окреслюються різні точки зору; активізується творчий потенціал дитини; забезпечується особистісно зорієнтований формат взаємодії дітей та дорослих.

Запитання:

-  3 яким настроєм ти прийшов до дитячого садка?

- Хто як хоче провести сьогодні час? Чим хто хоче займатися?

- Про що ти хочеш сьогодні дізнатися?

- Який настрій у тебе зранку?

- Що вплинуло на твій сьогоднішній настрій?

- Який настрій у твого друга (зліва, справа). Як ти його відчуваєш?

- Чи передається настрій від одного до іншого?

- Чи відчував ти сьогодні радість? Коли?

- Чи приніс ти сьогодні радість іншому? Кому саме?

- Яку радісну новину ти понесеш додому?

- Як твоя радість вплинула на навколишній світ? Що змінилося?

 Діти із педагогом стають в коло. Усі звертаються одне до одного на ім’я. Вітання забезпечує спокійний і розважливий настрій. Вправи: Назви лагідно: «Привіт, Іриночко!», «Доброго ранку, Петрику!», «Вітаю тебе, Олюню!».

Комплімент: «У тебе сьогодні красива сукня», «Твоя зачіска має привабливий вигляд», «Ти сьогодні усміхнений».

Закінчи речення: «Мене радує сьогодні...твоя щира усмішка»; «Мені сподобався...будинок, який ти побудував», «Мені цікаво з тобою гратися».

Етюд душі: дотиком руки одне до одного діти передають по колу «Радість», «Тепло», «Доброту» або «Настрій» (гарний, сонячний, суперовий, класнючий), «Усмішку» (дитячу, квіткову, сонячну, котикову, іграшкову).

Ігрові ситуації, рольові інтерв’ю «Розкажіть, про що цікаве ви дізнались учора ввечері?» або вправи «Заверши речення».

Обмін інформацією «Щоденні новини».

Завершальним елементом ранкової зустрічі є щоденні новини. Вони допомагають дітям активізувати індивідуальну роботу або діяльність у розвивальних предметно-ігрових осередках, тренувати навчальні навички, що сприяють розвиткові мовленнєвих та пізнавальних здібностей.

Психолого-педагогічні умови, що забезпечують сприятливий перебіг процесу адаптації першокласників до шкільного навчання

    Одним із пріоритетних завдань співпраці ЗДО і школи – створення психолого-педагогічних умов, що забезпечують сприятливий перебіг процесу адаптації першокласників до шкільного навчання.

  В класі створенні умови для соціально-психологічної адаптації дітей в школі: згуртований дитячий колектив; шкільна програма адаптована до вікових і індивідуально особових можливостей і потреб учнів; взаємодія педагогів і батьків; взаємодія школи та дитячого садка. Усе це сприяє утворенню цілісного простору для реалізації в освітньому процесі єдиної динамічної та перспективної системи розвитку, виховання і навчання особистості дитини.

   На кінець вересня більшість дітей вже адаптована, період гострої адаптації пройшов успішно. Діти активні, мають загальні навчальні вміння і навички.       

  Школа, як наступник, підхоплює досягнення дитини-дошкільника і розвиває накопичений їм потенціал. Оптимальний період адаптації залежить від індивідуальних особливостей. Освітній процес налаштований на індивідуальні особливості дітей, можливості і потреби. Діти позитивно ставляться до школи, легко засвоюють навчальний матеріал, уважно вислуховують вказівки і пояснення, виявляють високу зацікавленість до освітньої діяльності.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

      Працюючи у тісній взаємодії ЗДО з початковою школою в умовах НУШ над науково-методичною проблемою «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства» на коригуючому і підсумковому етапі:

1.Здійснити самооцінку інноваційних змін;

2.Провести діагностування та здійснити комплексну оцінку компонентів соціалізуючого освітнього простору на рівень готовності особистості взаємодіяти з соціумом, оцінку впливу методичної проблеми на стан соціалізації дітей;

3.Провести моніторинг рівня готовності особистості до взаємодії з соціумом;

4.Підготувати матеріали моніторингу;

5.Провести діагностування  динаміки розвитку професійної компетентності педагогічних працівників в умовах роботи над проектом і оцінити стан підготовки педагогічних працівників до здійснення соціалізації дітей;

6.Зробити аналіз педагогічної діяльності у спектрі науково-методичної проблеми;

7.Підвести підсумки роботи педагогічного колективу з проблеми соціалізації дітей;

8.Здійснити аналіз і узагальнити ППД, визначити його основні ідеї  для широкого запровадження;

9.Підготувати матеріали для науково-практичної конференції щодо результатів впровадження методичної проблеми з питань соціалізації особистості в сучасному освітньому середовищі;

10.Підготувати матеріали для публікацій з питань розвитку соціальної компетентності дітей;

11.Висвітлити результати  роботи над проектом на сайті освітнього

закладу, фахових педагогічних виданнях.

  СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – Київ, 2012
2. Білан О.І.Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля»/О.І.Білан, Л.М. Возна, О.Л. Максименко. – Тернопіль: Мандрівець, 2018. – 264 с.
3. Бойчук О.В.,Фесюкова Л.Б. Дитячий садок із поглядом в майбутнє.-:Веста, 2005. 136.с
4. Бібліотека «Шкільного світу» «Адаптація дітей у 1 класах» Київ «Шкільний світ» , 2008р., с.9
5. Біда О.А., Кравчук О.В. «Інтерактивні технології навчання в початковій школі». – Умань, РВЦ «Софія», 2007.
6.  Володарська М.О. Батьківські збори. 1 – 4 класи / Упоряд. М.О. Володарська/ Друге видання – Х.: Веста: Вид-во «Ранок» 2008.
7. Галина Спіченко, Галина Сердцева, Наталія Пахомова, Олена Левкович // Початкова школа. – 2007.- № 2.- С. 33-38.
8. Державний стандарт початкової загальної освіти.
9. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. – Київ: Академвидав, 2004.
10.  Крутін І.А. Виховуємо творчістю / Крутін І.А., Чулкова Н.М. // Дошкільний навчальний заклад, -2008, №1, С. 18-40.
11. 18. Крутій К.Л. Сучасне заняття в дошкільному закладі: традиції чи інновації?: монографія. – Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2009. – 176 с.
12. Кузьменко В.У.,Копернік О.Г. Відверті розмови дитячого психолога з батьками.-К. Нора-прінт. 2002.-83с.
13. Можаєва О. М. Формування і розвиток основних компетентностей особистості в початковій школі // Початкова освіта. – 2009. - №32.
14. Новікова Т. Розвивальне навчання та формування ключових компетентностей учнів // Початкова освіта. – 2008. - №41.
15. Психологічний розвиток дитини-дошкільника: навчальний посібник для педагогів, психологів/ С.О. Ладивір,Т.О.Піроженко та ін.-К.: Світоч,20045.
16. Пометун О. Сучасний урок: інтегровані технології. – Київ: А.С.К., 2005.
17. Рижук В. І. Гра як метод навчання й виховання // Початкове навчання та виховання. – 2005.
18. Северина С. М. Успішна адаптація як умова гармонійного розвитку особистості / С. М. Северина//Психолог. – 2008. – № 40. – С. 21 – 24. 6.
19. Успішна адаптація як умова гармонійного розвитку особистості / М. С. Бондар // Сучасна школа України (вкладка). – 2011. – № 6. – С. 1 – 72. 3.
20. Шкільова Г. М. Система завдань як умова забезпечення успішності процесу адаптації молодшого школяра до вимог навчального процесу/Г.М. Шкільова//Вісник держ. ун-ту ім. Франка. – Житомир, 2011. – Вип. 58. – С. 13 – 16.
21. Єресько О.В. Поради батькам майбутніх першокласників. / О.В. Єресько // Початкова школа. - 2011. -№ 8. – С. 17-21.

                                                                                                                                                           ДОДАТОК А

 ДОДАТОК Б

                                                                                                              ДОДАТОК В                                                                                                          

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СТВОРЕННЯ УМОВ

ПЕДАГОГАМИ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ ДО ШКІЛЬНИХ УМОВ НУШ                         

ЗАВДАННЯ

1. Проаналізувати використані на уроці методи, прийоми, форми і засоби навчання та їх узгодженість з дошкільною дидактикою.
2. Які активні форми наступності в методичній роботі простежуються між вчителями початкових класів та вихователями ЗДО?
3. Виділити основні навички навчальної діяльності дітей, які були сформовані в дошкільному закладі; яким чином необхідно продовжувати розвиток учнів НУШ на основі надбань дошкільного дитинства із застосуванням дошкільних технологій.
4. Які психологічні труднощі адаптації молодшого шкільного віку виділяє вчитель (режимні моменти адаптації до колективу, стосунки з учителем, соціальна адаптація дитини в сім’ї)?
5. Як здійснює вчитель індивідуальний підхід в процесі адаптації першокласників до шкільних умов в ході навчального процесу і в позакласній роботі?
6. Проведіть бесіду з першокласниками, використовуючи анкету.

       Вирішення проблеми успішної адаптації дитини багато в чому визначається характером взаємодії ЗДО, школи і сім’ї. Від благополуччя  протікання періоду адаптації залежить успішність оволодіння навчальною діяльністю,  комфортність перебування в школі, здоров'я дитини, його ставлення до школи і вчення, здатність до подальшого психологічного, особистісного, соціального розвитку.

         На сучасному етапі одним із пріоритетних завдань співпраці ЗДО і школи є: створення психолого-педагогічних умов, що забезпечують сприятливий перебіг процесу адаптації першокласників до шкільного навчання (природність переходу з дитячого садка в школу).

         На основі проведеного мною  спостереження за дітьми молодшого шкільного віку, отримала інформацію, що більшість дітей вже адаптована, період гострої адаптації пройшов успішно на кінець вересня. Діти активні, мають загальні навчальні вміння і навички (організаційні, загально-пізнавальні, контрольно-оцінні, загально-мовленнєві).  У спілкуванні з вчителем я дізналася, що на етапі вступу дітей до школи у співпраці з психологом була проведена психолого-педагогічна діагностика, спрямована на виявлення особливостей статусу школярів, готовність до навчання у школі.       

          З жовтня почався активний період навчання. Школа, як наступник, підхоплює досягнення дитини-дошкільника і розвиває накопичений їм потенціал.  Вчителька для дітей – надзвичайна людина.  Вона зацікавлена в успіхах класу, розуміє дітей, виявляє душевну турботу про них, створює оптимістичний настрій, дружелюбну і доброзичливу атмосферу. У вчителя втілені вимоги товариства, які він поступово вводить в повсякденне життя малюка, вчить жити його за певними правилами.

         Оптимальний період адаптації залежить від індивідуальних особливостей. Педагог налаштовував освітній процес на індивідуальні особливості дітей, можливості і потреби. Вчитель для діагностування рівня адаптації використовувала методику «Намалюй себе їстівним продуктом». Разом з психологом виявила дітей з різним рівнем адаптації. У 6-річного хлопчика Андрійка  спостерігається на уроці більш низька працездатність. Рівень його адаптації низький. Вчитель підтримує дитину при невдачах, допомагає повірити в себе, опирається на сильну сторону Андрійка. Там де можливо, дозволяє самостійно вирішити завдання. Педагог допомагає дитині сформувати навики для успішного навчання і спілкування в шкільному середовищі, використовуючи індивідуальний підхід.

        В більшості діти з високим рівнем адаптації. Вони позитивно ставляться до школи, легко засвоюють навчальний матеріал, уважно вислуховують вказівки і пояснення, виявляють високу зацікавленість до навчальної діяльності.  

      Спостерігається наступність освітнього процесу між ЗДО і школою:

• узгодженість цілей і завдань виховання і навчання;
• подальше вивчення навчального матеріалу на більш високому рівні за рахунок розширення і поглиблення тематики;
• наступність форм, засобів, прийомів і методів виховання і навчання.

        Освітній процес насичений ігровими прийомами, різними видами предметно-практичної діяльності. Використані методи і прийоми дошкільної освіти. На початку уроку – сюрпризний момент для мотивації, зацікавлення.У роботі з Букварем були використані ігрові вправи для вимови звуків та прискорення техніки читання «Юла», «Футбол», «Вудочка» тощо. Створена атмосфера взаємодії і співпраці, відчувалась  емоційна підтримка дітей з боку вчителя. Результативним і ефективним було використання методів «Ейдетики». Вчитель не використовував позначки для оцінок успіхів дітей, їх знань і поведінки. Діти самі себе оцінювали за допомогою «Лінійки».

        Педагог застосовувала технічні засоби навчання, що насичувало заняття більш цікавими моментами. Це давало змогу за короткий термін вирішити більшу кількість завдань. За допомогою ТЗН (телевізор, ноутбук) вчителька провела фізкульхвилинку, що створило позитивно емоційний фон, дозволило зняти напругу шкільного навантаження.

          У класі створенні умови для соціально-психологічної адаптації дітей в школі: згуртований дитячий колектив; шкільна програма адаптована до вікових і індивідуально особистих можливостей учнів; взаємодія педагогів і батьків; взаємодія ЗДО і школи.

        Це сприяє утворенню цілісного простору для реалізації в освітньому процесі єдиної динамічної та перспективної системи розвитку, виховання і навчання особистості дитини.

         Після уроку я провела з дітьми бесіду за підготовленим запитальником. Дізналася, що першокласникам в школі цікаво. Їм подобається навчатися в ігровій формі. Віддають превагу урокам математики, малювання, фізкультури. Вони люблять і поважають свою вчительку. В школі їм подобається більше, ніж в дитячому садку. Тільки Андійко сказав, що сумує за дитячим садком. Діти продовжують відвідувати гуртки, полюбляють грати в рухливі ігри, малювати, танцювати, грати в шахи і шахмати. Більшість дітей хваляться гарними успіхами в школі, вміють себе оцінювати.

       Зробила висновок, що методи і прийоми координально не відрізняються від методів і прийомів дошкільної освіти. Школа не вносить різкого перелому в життя дітей. Створення вчителем оптимістичного настрою, дружелюбної і доброзичливої атмосфери зменшило період адаптації першокласників до шкільного навчання. Прослідковується продовження тем. У нагоді дітям знання і життєвий досвід, який вони набули в ЗДО. Діти адаптовані, активні, дисципліновані, дружелюбні, мають навчальні вміння і навички.  Першокласники продовжують робити те, що робили вчора, продовжують пізнавати те, що дізналися в ДНЗ, тільки поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Створені педагогічні і соціально-психологічні умови забезпечили сприятливий перебіг процесу адаптації першокласників до шкільного навчання, дозволили дітям успішно розвиватися в педагогічному середовищі.