"Культура українських земель у другій половині XVI – першій половині XVII ст."

Культура українських земель в др. пол. XVI ст. – пер. пол. XVII ст. КЗ «ДФМХКК» ДОР»Малига Надія Миколаївна

Освіта Школи існували при церквах і монастирях, а також у містах. Деякі магнати відкривали школи в своїх маєтках. Відкривалися братські школи, а також єзуїтські (для посилення католицького впливу). 1586 р. – перша братська школа Львівського Успенського братства. 1615 р. – братська школа Київського Богоявленського братства. Львівська братська школа. Київська братська школа

Костянтин-Василь Острозький 1576 р. – в Острозі князь відкрив слов’яно-греко-латинську школу (Острозька академія). Першим ректором її став Герасим Смотрицький. Навчання тривало 12 років. Тут викладали «сім вільних мистецтв»: граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, астрономію, музику. Тут навчалися Мелетій Смотрицький, Петро Конашевич Сагайдачний, Йов Борецький, Дем’ян Наливайко. Костянтин-Василь Острозький. Герасим Смотрицький

Острозький замок

Київська колегія 1631 р. – у Києві відкрито Лаврську школу, засновану Петром Могилою. 1632 р. – Лаврська школа була об’єднана з Братською. Так створено Київську колегію (Києво-Могилянська колегія). У 1701 р. учбовий заклад отримав статус академії від Петра І завдяки протекції І. Мазепи та Ф. Прокоповича. Навчання тривало 12 років. Тут також викладали «сім вільних мистецтв». Тут навчалися: гетьмани – Ю. Хмельницький, І. Виговський, П. Тетеря, П. Дорошенко, І. Мазепу, П. Орлик, І. Самойлович, Д. Апостол.філософи – Г. Сковорода, Ф. Прокопович, М. Бантиш-Каменський.композитори – М. Березовський, А. Ведель.козацькі літописці – С. Величко, Г. Граб’янка.

Усна народна творчість Поширення набули думи, балади, історичні пісні. Прикладом можуть послужити такі твори: «Маруся Богуславка», «Втеча трьох братів з города Азова», «Самійло Кішка». Ці пісні виконувалися під супровід кобзи, ліри, бандури. Розвивалася перекладна література. Зберігалася традиція літописання: Густинський, Острозький, Київський та Львівський літописи. В них засуджувалися загарбання українських земель сусідніми державами і висловлювалося підтримка національно-визвольної боротьби українського народу.

Полемічна література Полемічна література – це публіцистичні твори, в рамках яких відбувалася дискусія навколо необхідності об’єднання між католицькою та православною церквами. Поштовхом до полеміки стала книга польського монаха єзуїта Петра Скарги “Про єдність церкви Божої” (1577 р.), де автор висловив думку про необхідність між церковної унії. Видатні українські полемісти: Герасим Смотрицький – “Ключ царства небесного”, “Календар новій римський”. Мелетій Смотрицький – “Тренос” (“Плач”)Іван Вишенський – автор двадцяти послань. За життя автора видано тільки один твір – “Послання до єпископів”. Стефан Зизаній – “Казання святого Кирила”Іпатій Потій – “Унія, або виклад попередніх артикулів”Йов Борецький – “Протестація” Захарій Копистейський – “Полінодія”Петро Скарга

Початок книгодрукування Перша українська друкарня була відкрита у 1573 р. у Львові Іваном Федоровим за сприяння братства. Тут вийшли «Апостол» та «Буквар» («Азбука») у 1574 р. Іван Федоров«Апостол», 1574 р.

Трохи згодом, І. Федоров, за запрошенням князя, відкрив друкарню в Острозі, де і вийшла «Острозька Біблія» (1581 р.). «Острозька Біблія», 1581 р.

1615 р. – при Києво-Печерській лаврі архімандрит Єлисей Плетенецький відкрив друкарню. У цей же час, для забезпечення її потреб, у Радомишлі була відкрита перша у Центральній Європі паперова фабрика. 1627 р. – у Києві Памва Беринда видав “Лексикон словенороський” (словник). Споруда млина на місці папірні XVII століття, спорудженої за повелінням Єлисея Плетенецького. Радомишль, історико-культурний комплекс «Замок Радомисль»Єлисей Плетенецький

Образотворче мистецтво. Розвивався іконопис; 1630 – 1638 рр. – ікона “Христос перед Пилатом” М. Петрахевича. Кінець ХVI ст. – ікона “Святий Миколай” із Київської церкви Святого Миколая Наберережного.

Портрет Криштофа Збаразького – визначний зразок шляхетського парадного портрета початку XVII століття, що відображає могутність і статус князівського роду Збаразьких. На портреті Криштоф Збаразький зображений у багатому вбранні, характерному для тогочасної польсько-української шляхти: оздобленій делії, кармазиновому жупані та з шаблею при боці. Його виразний погляд і гордовита постава підкреслюють його військовий і політичний авторитет. Цей портрет є частиною мистецької традиції барокового портретного живопису Речі Посполитої і сьогодні зберігається в музейних колекціях.

Гравюра «Портрет Петра Конашевича-Сагайдачного» – одна з найвідоміших зображень гетьмана, що міститься у книзі «Вірші на жалісний погреб...» (1622), присвяченій його пам’яті. На гравюрі Сагайдачний постає як мудрий воєначальник і оборонець православної віри, одягнений у шляхетське вбрання з шаблею та булавою, що підкреслює його високий статус. Гравюра «Здобуття Кафи» ілюструє славну морську експедицію запорозьких козаків проти Османської імперії у 1616 році. Вона зображає атаку козаків на важливу фортецю Кафу (сучасна Феодосія), де вони звільнили тисячі невільників. Це одна з перших військово-історичних гравюр, яка прославляє звитяги козацтва. Обидві гравюри є унікальними пам’ятками української графіки XVII століття, що закарбували героїчний образ козацької доби.

Книжкова мініатюра Пересопницьке Євангеліє – визначна пам’ятка української писемності та культури XVI століття. Це перший відомий переклад Євангелія староукраїнською мовою, здійснений у 1556–1561 роках у монастирях Пересопниці та Двірця. Книга відзначається розкішним оздобленням, мініатюрами та каліграфічним письмом. Вона стала символом української духовності, а з 1991 року на ній складають присягу президенти України. Це унікальний пам’ятник, що поєднує риси української мови, культури та релігійної традиції.

Поширення набули портретні, історичні, пейзажні жанри; У рукописних книжках продовжує панувати мініатюра. У друкованих виданнях ілюстрації виконані у техніці гравюри; Видатні художники доби: Микола Петрахевич, Гринь Іванович (оформлювач книг у друкарні І. Федорова); Широко використовується інкрустація (оздоблення) золотом, сріблом, коштовним камінням.

Фасади будинків починають прикрашати скульптурами та рельєфами, пишним різьбленням по дереву та каменю; У світському мистецтві розповсюджується скульптурний портрет. Особливо як надгробні пам’ятники (надгробок князя Костянтина Острозького в Успенському соборі Києво-Печерської лаври). надгробок князя Костянтина Острозького в Успенському соборі Києво-Печерської лаври

Архітектура та містобудування Міста зазнали впливу європейського Відродження. Пануючим стилем був пізній Ренесанс: «Високий замок» у Львові, Луцька, Острозька та Кам’янець-Подільська фортеці. Почалася регулярна забудов міст. 1502 р. – церква Зішестя Святого Духа в Потеличі.

1580 р. – будинок Корнякта у Львові.

1591 – 1629 рр. – Успенська церква та вежа Корнякта у Львові.

Чорна кам'яниця – унікальна ренесансна будівля у Львові, розташована на площі Ринок, 4. Збудована в другій половині XVI століття, вона отримала свою назву через темний колір фасаду, що виник від багаторічного покриття вапнякових плит спеціальним розчином. Кам'яниця славиться багатим різьбленим декором та історично пов’язана з відомими львівськими родинами. Сьогодні тут розташований відділ Львівського історичного музею. Це одна з найцікавіших архітектурних пам’яток міста.

Замок у Підгірцях – один із найкрасивіших к Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. Архітектори: Андреа дель Аква і Гійом де Боплан.

Кодацька фортеця – укріплення, збудоване у 1635 році на правому березі Дніпра біля сучасного Дніпра (раніше – Кодак). Її звели за наказом польського уряду для контролю над козаками та запобігання їхнім походам. Архітектор: Гійом де Боплан. Того ж року фортецю захопило і зруйнувало козацьке військо під проводом Івана Сулими. Пізніше її відбудували, і вона відігравала важливу роль у подіях Визвольної війни 1648–1657 років. Нині від фортеці залишилися лише вали та руїни, а місце є історичною пам’яткою.

Каплиця Боїмів – унікальна пам’ятка пізнього ренесансу у Львові, розташована поруч із Латинським катедральним собором. Зведена на початку XVII століття як родинна усипальниця львівських купців Боїмів. Фасад каплиці оздоблений багатим скульптурним декором на біблійні сюжети, а її головною окрасою є рельєфне зображення Христа в Гетсиманському саду. Купол увінчаний скульптурою скорботного Христа. Ця каплиця – одна з найвизначніших пам’яток сакральної архітектури Львова, що вражає своєю мистецькою довершеністю.

Каплиця Кампіанів – ренесансна усипальниця багатої львівської родини Кампіанів, розташована біля Латинського катедрального собору. Зведена наприкінці XVI – на початку XVII століття, вона вирізняється багатим скульптурним оздобленням та майстерною різьбою. Фасад каплиці прикрашений рельєфами із зображенням святих та гербами родини Кампіанів. Усередині збереглися унікальні надгробки, що є шедеврами львівської скульптури. Ця каплиця – один із найкращих зразків ренесансної сакральної архітектури Львова.

Костел і монастир Бернардинів у Львові – одна з найвеличніших пам’яток сакральної архітектури міста. Збудований у стилі ренесансу з елементами бароко у 1600–1630 роках для ордену бернардинців. Фасад храму прикрашений багатим різьбленням та скульптурами, а всередині збереглися розкішні фрески, дерев’яний вівтар і унікальні розписи XVII століття. Фортифікаційні мури навколо костелу свідчать про його оборонне значення в минулому. Сьогодні колишній костел виконує функцію греко-католицького храму святого Андрія, залишаючись важливою історичною та архітектурною пам’яткою Львова.

Костел Єзуїтів у Львові (храм святих Петра і Павла) – один із перших та найбільших барокових храмів міста, збудований у 1610–1630 роках за зразком римської базиліки Іль-Джезу. Величний фасад із колонами та скульптурами доповнюється просторим інтер’єром із розкішними фресками XVII століття, які частково збереглися. У підземеллях храму розташовані крипти, що приховують багато таємниць минулого. Після радянського періоду занепаду костел повернули вірянам, і нині він належить Українській греко-католицькій церкві, залишаючись однією з найвизначніших пам’яток Львова.

Іллінська церква в Суботові – унікальна пам’ятка української архітектури XVII століття, зведена у 1653 році за наказом гетьмана Богдана Хмельницького. Це не лише храм, а й оборонна споруда, що поєднує риси козацького бароко та фортифікаційного будівництва. Церква стала місцем поховання Богдана Хмельницького (за одними даними, його прах зник під час польсько-московських воєн). Вона зображена на звороті купюри 5 гривень. Сьогодні Іллінська церква – важлива історико-культурна пам’ятка, що символізує героїчну добу Козацької держави.

Театр Основою театру були народні ігри та обряди. Популярними були п’єси на побутові теми та дійства скоморохів. Свій початок бере вертеп – ляльковий театр. У навчальних закладах влаштовували «шкільні драми» - театралізовані дійства, повністю розроблені студентами. За часту, вони тривали в 2-4 години, тому робилися антракти - інтермедії. Інтермедія – гумористичні сценки народно-побутового характеру, які показували в антрактах шкільного театру. Фактично це п’єса в п’єсі. Вертеп