Культурні епохи європейської історії. Історія України на шкалі часу.

Урок 4

Тема: Культурні епохи європейської історії. Історія України на шкалі часу.

1. Що таке історична епоха?

Дослідники минулого поділяють історію на великі відносно цілісні й завершені періоди — епохи. Кожна історична епоха вирізняється своєрідністю розвитку культури, господарювання, управління державою, поглядів на світ тощо.

Традиційно вирізняють такі великі епохи європейської історії: Первісне суспільство, Античність, Середні віки, Новий час, Новітній час. 

Епоха первісного суспільства — найдовший період історії людства. Він починається з появи ймовірних предків людини близько трьох мільйонів років тому і завершується появою перших міст та держав на Землі (кінець IV — початок ІІІ тис. до н.е.). Близько 70 тисяч років тому виникла сучасна людина і поступово розселилася по всіх континентах. Тривалий час первісні люди перебували в дуже складних природних умовах — в Європі відбулося значне похолодання і частину її території вкривав льодовик. Це був льодовиковий період.

Жили первісні люди в цей час переважно в печерах або хижах із дерева та кісток мамонта. Вони виготовляли прості знаряддя праці з каменю, кісток та дерева. Основними заняттями людини були полювання, рибальство й збиральництво. У цей час виникає мистецтво, складаються первісні уявлення про богів і духів.

Із завершенням льодовикового періоду (близько 10 тисяч років тому) життя людей змінилося — вони почали займатися землеробством і скотарством. Вдосконалюються та з’являються нові знаряддя праці. Люди опановують ремесла — починають виготовляти глиняний посуд, прясти, ткати, обробляти різноманітні метали тощо. Одними з найдавніших землеробських спільнот були трипільці, які проживали на наших землях у V-IV тис. до н.е.

Античність — це історія і культура Стародавньої Греції і Стародавнього Риму від виникнення перших давньогрецьких держав (кінець ІІІ—ІІ тис. до н.е.) і до падіння Римської імперії (V ст.н.е.). Роль античної спадщини в розвитку європейської культури неможливо переоцінити. Античність сформувала державний устрій, що став моделлю для сучасного суспільства,— демократію.

Саме в добу античності склалися й утвердились такі поняття, як громадянин, громадянська свобода і громадянський обов'язок, людяність. Велика увага приділялася вихованню патріотизму, почуття власної гідності, волелюбності, мужності, допитливості. Символом миру і дружби стали Олімпійські ігри, які беруть свій початок зі Стародавньої Греції.

Амфітеатр — антична споруда для різних масових видовищ; овальна арена, навколо якої уступами розташовувалися місця для глядачів.

В античному світі досягли розквіту всі сфери культури — освіта, наука, література, мистецтво. Шедеври, створені античними митцями, стали в подальшому сприйматись як неперевершені й гідні наслідування зразки.

У VII—VI ст. до н.е. стародавні греки заснували міста в Північному Причорномор’ї, на теренах сучасної України. Найбільшими з них були Херсонес, Пантікапей, Ольвія, Тіра. Їхня історія є частиною історії України. Нині античність розглядають як спільне минуле всіх європейських народів.

Історія середніх віків — період європейської історії від V ст. (падіння Західної Римської імперії) до епохи Великих географічних відкриттів (кінець ХV ст.). Саме в цей період повністю змінився вигляд Європи: виникли більшість європейських народів та держав, що існують донині.

Середньовічні архітектори та будівничі залишили нам у спадок величні й красиві міські споруди — ратуші, собори, палаци та інші громадські будівлі. Багато з них збереглися дотепер і вважаються справжніми шедеврами людської майстерності та мистецтва.

Особливістю середньовіччя було й те, що людина за народженням належала до одного з тогочасних суспільних станів (прошарків) — духівництва, землевласників (феодалів), купецтва, ремісників, селян. Кожен стан мав свої права й обов’язки в суспільстві, специфічний уклад життя, навіть вигляд одягу. Могутнім об’єднавчим чинником у таких умовах були християнська релігія та Церква, які впливали на все життя людини та суспільства загалом.

Дуже часто середньовіччя асоціюється з лицарями. Вони вели особливий спосіб життя, мали особливі цінності та ідеали. Чимало величних лицарських замків збереглися до сьогодні і несуть відгомін тогочасних подій.

Поширення в цю епоху набувають освіта і наука: відкриваються університети, бібліотеки, школи різних профілів. До наших днів дійшло чимало середньовічних видатних творів мистецтва, літератури, архітектури, живопису й скульптури, які вражають унікальністю та пишнотою.

Новий час — історичний період, що тривав у Європі понад п’ятсот років. Він почався з Великих географічних відкриттів (кінець ХV ст.), а закінчився на початку ХХ ст. У цей період починають формуватися кордони європейських держав, які стають близькими до сучасних. Виникають нації із самобутньою мовою, культурою та традиціями.

В епоху Великих географічних відкриттів європейці відкривали нові землі й морські маршрути до Африки, Америки, Азії, Океанії. Втім, європейці не лише торгували з народами інших континентів, а й почали захоплювати їхні землі. Виникають колонії — країни, які були позбавлені незалежності і перебували під владою іноземної держави.

Християнство залишалося основою духовного життя населення Європи. Втім, людина Нового часу стала більше покладатися на власні розум і силу, ніж на допомогу Церкви та правителів.

Нові наукові відкриття та технічні винаходи сприяють стрімкому розвиткові промислового виробництва та торгівлі. Інакшими, ніж у Середньовіччі, ставали повсякденне життя і побут людини. Багатьма тогочасними винаходами ми користуємося донині. У цей період набуває поширення книгодрукування, виникають фотографія та кінематограф, телефон та радіо, залізничний транспорт і метро, трамваї та автомобілі, відбуваються перші польоти людини на аеростатах, дирижаблях та літаках, на вулицях міст і в будинках з’являється електричне освітлення, будуються перші хмарочоси. Небачений злет переживала культура.

Новітня історія — період всесвітньої історії, який охоплює ХХ — початок ХХІ ст. і триває до сьогодення. Цей історичний проміжок часу насичений багатьма подіями та досягненнями. Втім, підсумки історії цього періоду суперечливі.

З одного боку людство пережило жах і трагедію двох найбільш руйнівних і кровопролитних воєн в історії (світових війн), Голодомору в Україні, численних катастроф та забруднення довкілля.

З другого боку, це також період національно-визвольних рухів у всьому світі, у результаті яких чимало народів вибороли свою незалежність. Це час доленосних наукових відкриттів у різноманітних галузях, ракетобудування та освоєння космосу, появи Інтернету і персонального комп’ютера, атомної енергетики й мобільного зв’язку та багато іншого. Людство в цей період прагне засвоїти уроки минулого та уникнути страшних помилок. З метою підтримання і зміцнення миру на планеті та розвитку співробітництва між державами в 1945 р. було створено Організацію Об’єднаних Націй (ООН).

Після Другої світової війни перед багатьма західноєвропейськими країнами постало питання про майбутнє Європи. Для вирішення спільних завдань було створено Європейський Союз. Нині він налічує 28 країн, які об’єдналися на засадах спільних людських і демократичних цінностей для досягнення добробуту, безпеки, миру та збереження культурного розмаїття. Україна є членом ООН і прагне стати повноправним членом Європейського Союзу, адже це одна з вимог Революції Гідності.

1. Що означає слово «епоха»?
2. На підставі чого дослідники минулого поділяють історію на епохи?
3. Поміркуйте, яке значення має встановлення хронологічної послідовності історичних подій.
4. Уявіть, що вам випала можливість потрапити в минуле на «машині часу». В якій епосі європейської історії ви хотіли б опинитися? Чому? Про що з життя людей у цю епоху ви хотіли б дізнатися більше (господарство, повсякденне життя, релігію, культуру, воєнну історію, життя видатних особистостей тощо)?
5. Яку спадщину отримало сучасне людство від попередніх історичних епох? Чи згодні ви з твердженням, що сучасна культура не може обійтися без надбань попередніх епох?