КУРС «ПЕДАГОГІКА» - ПИТАННЯ СЬОГОДЕННЯ

УДК 373.5 

Васильєва Тетяна Олексіївна,

магістр з управління фінансово-економічною безпекою, викладач

комунальний заклад "Харківський ліцей № 106 імені В.О.Кисіля Харківської міської ради

м. Харків, Україна

КУРС «ПЕДАГОГІКА» - ПИТАННЯ СЬОГОДЕННЯ

Анотація: у статті обґрунтовано необхідність модернізації курсу «Педагогіка» через синтез традиційних підходів і сучасних модульних технологій. Розкрито роль викладача як дослідника та запропоновано структуру професійної підготовки майбутніх фахівців у вищій школі.

Ключові слова: педагогічна освіта, модульне навчання, підготовка фахівців, методологія педагогіки, педагогічний оптимізм.

Одне з провідних місць у Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), що визначає стратегію розвитку галузі, належить педагогічним дисциплінам. Розробляючи нові теоретичні та практичні підходи до курсу «Педагогіка», варто пам’ятати: сучасний учитель - це не просто «ретранслятор прописних істин» [1, с. 456]. У закладах вищої освіти курс «Педагогіка» є фундаментальною дисципліною, яка має відповідати динамічним реаліям сьогодення, поступово відходячи від застарілих догм минулого.

На сьогодні педагогічна освіта має трансформуватися в оновлену систему, у якій класичні закони педагогіки гармонійно поєднуються з інноваційними підходами та творчими доробками сучасних авторів. Вирішення актуальних проблем галузі вбачається можливим лише за умови тісної співпраці викладача та студента, що підкріплена ґрунтовною науковою аргументацією представників української та європейської академічних спільнот.

Наша українська педагогічна спадщина, національні традиції та особливості викладання потребують переосмислення крізь призму нових наукових пошуків. Саме на принципах педагогіки партнерства, що є фундаментом Нової української школи, має базуватися сучасна взаємодія між суб'єктами освітнього процесу, перетворюючи навчання на простір спільного дослідження. Нам вже зараз треба ставити питання, висувати нові вимоги до вищої школи та вирішувати їх разом. Необхідно вже сьогодні досліджувати керування педагогічними процесами та виховувати нового педагога-фахівця. Тільки за рахунок взаємодії основних суб’єктів педагогічного процесу ми зможемо допомогти собі й студентам прийти до оновлення в цьому курсі. Стосовно структури роботи педагога у школі, то це спільна праця вчителя і школяра. Урок - основна форма цієї співпраці, і новий педагог-фахівець повинен бути не просто передавачем знань, а дослідником, учасником процесу пізнання разом з учнями.

Розділ І (теоретичний). Метою розділу є розвиток оновленого педагогічного мислення майбутніх фахівців та опанування ними категоріального апарату педагогіки в контексті сучасних освітніх реалій.

Враховуючи практичний досвід минулого, а саме: теоретичні знання, закони та закономірності, цікаві творчі ідеї, і поєднавши їх з практичним досвідом сьогодення - тільки так можна отримати зміни та набути нового унікального досвіду. Щоб змінити й осучаснити положення предмета та підготувати фахівця, треба брати курс одночасно і на новий науковий підхід, і зорієнтуватися на розв’язанні практичних питань в педагогіці за допомогою загальновідомих методів побудови викладання курсу.

Наприклад, поєднання традиційних програм, а саме: «Сутність процесу навчання», «Зміст освіти у сучасній школі», «Методи та засоби навчання», «Форми організації навчання», «Урок як основна форма співпраці вчителя і учнів у процесі навчання», «Методична робота у школі» - з українською експериментальною моделлю за Анатолієм Фурманом «Модульно-розвивальне навчання» [5, с. 44]. Враховуючи теоретичну базу, пропоную структурувати курс за такими змістовними модулями:

- загально-методологічний модуль, де є присутнім вивчення основних властивостей загального феномену педагогічної діяльності [2, с. 495];

- філософська методологія, її вивчення дає змогу майбутнім вчителям через розуміння функцій («інтегративної», «критико-конструктивної», «світоглядної») визначити загальну стратегію принципів пізнання особливостей професійно-педагогічної діяльності [2, с. 495];

- конкретно-методологічний модуль, властивістю якого є вироблення у майбутніх вчителів здатності аналізувати реальний педагогічний процес, розвивати вміння спостерігати, класифікувати, експериментувати, висувати гіпотези та засоби їх перевірки, обґрунтування [2, с. 495];

- теоретичний модуль, що передбачає вивчення незмінних законів про суспільство, людину та їх поєднання з такими науками, як філософія, історія, психологія, соціологія та інші [2, с. 495];

- практичний блок, передбачає розробку технології формування у студентів комплексних загальнопедагогічних вмінь з навчально-виховною роботою з учнями, де відбувається структурування системи знань на різних рівнях [2, с. 496].

Невід’ємною складовою підготовки сучасного вчителя має стати розвиток його цифрової компетентності, що передбачає вільне володіння інноваційними ІТ-інструментами для створення інтерактивного освітнього середовища. Це дозволить педагогу не лише ефективно керувати пізнавальною діяльністю учнів у цифровому просторі, а й забезпечувати гнучкість навчання в умовах змішаних та дистанційних форматів.

У майбутнього фахівця буде формуватися новий підхід до педагогічних процесів під час вивчення всіх модулів, поступового переходу до кожного рівня засвоєння знань та врахування творчого, особистого, сучасного погляду. У процесі навчання та фіксації результатів його засвоєння треба працювати не лише в режимі звичайних іспитів, а й додавати тестування - як за екзаменаційним матеріалом, так і по закінченню кожного модуля чи теми; а також інтерв’ю, анкетування, бесіди тощо. Контролюючи навчання у закладах вищої освіти, не варто забувати і про самоосвіту: молодь повинна не тільки вміти ставити запитання, а й проявляти свій особистий інтерес та допитливість.

Ці властивості мають дуже важливе значення для майбутніх педагогів, і сучасний світ вимагає сучасного ставлення до вчительської професії, а як відомо, вчительська професія - одна з найскладніших творчих професій.

Розділ ІІ (практичний). Розвиток педагогічних знань, який припав в основному на початок ХХ століття, триває і досі. В результаті можна сказати, що системний підхід до курсу «Педагогіка» потрібен як на початку століття, так і в сучасних реаліях. Факти, які виявлені в результаті обговорення цього питання і якими можна доповнити базу наукових знань, формують структуру самої педагогічної науки (табл. 1).

Таблица 1.

Рекомендації по періодах основних частин науково-педагогічних знань

Об’єкти педагогічної діяльності нерозривно взаємопов’язані між собою, знаходяться в безперервному русі і, як висновок, повинні завжди розвиватися. Тому, коли молодий фахівець приходить до учнів, його діяльність як вчителя чи класного керівника має бути на сучасному рівні з такими аспектами: порівняння (ступінь зрушення або змін); аналіз (виявлення причин змін, що відбулися); прогнозування (вміння аналізувати поведінку учнів); інтерпретація (вміння об’єднувати інформацію залежно від її значення) та інше [3, с. 316].

Місія молодого фахівця сьогодення в загальноосвітній школі - не тільки навчити істині, а й забезпечити саморозвиток дитини, дати дітям силу та натхнення, впевненість у собі, допомогти учневі визначитися зі своїм призначенням у житті. А це можливо, якщо до професійних навичок ще й додати таку якість вчителя, як «педагогічний оптимізм», описану ще у двадцятому столітті психологом Сергієм Рубінштейном: «Досягти успіхів у боротьбі з негативними та слабкими сторонами людини можливо, тільки знайшовши його сильні сторони - ті сили, які при належному їх спрямуванні можуть бути використані для доброї мети... На них потрібно спиратись у боротьбі з недоліками людини» [4, с. 638].

1. Зайченко І. В. Педагогіка і методика навчання у вищій школі: навч. посібник. Київ : КНТЕУ, 2017. 456 с.
2. Освіта дорослих : енциклопедичний словник / за ред. В. Г. Кременя, Ю. В. Ковбасюка // Нац. акад. пед. наук України. Київ : Основа, 2014. 496 с.
3. Педагогіка вищої школи: навч. посібник / З. В. Рябова, І. І. Драч, Н. О. Приходькіна та ін. // Ун-т менедж. освіти НАПН України. Київ, 2017. 316 с.
4. Рубінштейн С. Л. Основи загальної психології: підручник. Рига, 2000. 720 с.
5. Фурман А. В. Граф-схеми навчальних курсів у середній і вищій школі: наук. видання. Тернопіль : НДІ МЕВО, 2009. 44 с.