Курсова робота "ГЕОТУРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ГЕОЛОГІЧНИХ ПАМ'ЯТОК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра географії, туризму та історії

 

Реєстраційний № _______

«___» ______________ 20___ р.

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Геотуристичний потенціал геологічних пам'яток Дніпропетровської області

 

 

 

 

 

Студента 4 курсу групи ГОЕ-19

факультету географії, туризму та історії

напряму підготовки: 014.07 Середня освіта (географія)

Глазков Владислав Володимирович

Керівник: кандидат геолого – мінералогічних наук

Холошин Ігор Віталійович

Оцінка: ___________________

Національна шкала ___________________

Шкала ECTS ____ Кількість балів _______

 Члени комісії

________________ ___________

 (підпис) (прізвище та ініціали)

 ________________ ________________

 (підпис) (прізвище та ініціали)

 ________________ _________________

 (підпис) (прізвище та ініціали

 

 

 

 

 

Кривий Ріг – 2023

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………………………………………………………………..…….4

1.    ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕОЛОГІЧНИХ ПАМЯТОК ПРИРОДИ…..….6
   1.           Поняття Геологічних пам’яток природи………….…….…6
   2.           Класифікація Геологічних пам’яток природи……….……11
2.    ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕОЛОГІЧНИХ ПАМЯТОК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ УКРАЇНИ ……………………………24

2.1. Геологічні пам’ятки Дніпропетровської області, занесені до природно-заповідного фонду України………….………….… …..24

2.2. Геологічні пам’ятки Дніпропетровської області, що не занесені до природно-заповідного фонду України ………………33

3. ГЕОЛОГІЧНІ  ПАМ'ЯТКИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОБЄКТИ ГЕОТУРИЗМУ………………………………………………………...39

ВИСНОВКИ …………………………...…………………………………………45

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ ………………………...…………….47

ДОДАТКИ ………………………………………………………………………..49

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

 

ГПП – геологічна памятка природи

ПП – пам.ятки природи

ПНП – пам.ятки неживої природи

ДГРІ - державний геологорозвідувальний інститут

БД – база данних

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В останні десятиліття у всьому світі значно зріс інтерес до природних територій, що знаходяться під особливою охороною. Очевидно, це пов'язано з тим, що на земній кулі все менше зустрічаються куточки природи, незаймані людиною, за винятком тих місць, куди потрапити поки неможливо. Зберегти те, що ще маємо і не дати природі загинути від бездумного вторгнення в неї - наша головна мета. Один із способів її досягнення - створення природоохоронних територій.

Виходи або відслонення гірських порід відносяться до «геологічних пам'яток» природи і складають геологічну спадщину людства, як було зазначено на Першому міжнародному симпозіумі з геологічної спадщини, що відбувся у Франції у 1991 році. Об'єкти геологічної спадщини безумовно заслуговують на ретельну охорону і належать усьому людству, як і визначні культурні пам'ятки.

Територія Дніпропетровщини багата на унікальні, рідкісні об’єкти геологічного середовища, в т.ч. й світового значення. Ці об’єкти збереглися на земній поверхні у вигляді виходів гірських порід, що найбільш виразно характеризують геологічну будову та історію розвитку нашої планети, мають велике наукове та освітнє значення.     Все це визначає актуальність даної теми.

Мета дослідження: дослідити і проаналізувати геологічні пам’ятки Дніпропетровської області.

Завдання дослідження:

1.               Вивчити та проаналізувати наукову, практичну та методичну літературу з теми курсової роботи.
2.               Дати  загальну  характеристику  геологічних пам’яток Дніпропетровської області.
3.               Побудувати web-інтерактивну карту «Геологічні пам’ятки Дніпропетровської області».
4.               Створити GPS-мобільний мультимедійний путівник за розробленим геотуристичним маршрутом.

Об’єкт дослідження: геологічні пам’ятки Дніпропетровської області.

Предмет дослідження: загальна характеристика геологічних пам’яток Дніпропетровської області.

Методи дослідження: літературний, системний, картографічний, геоінформаційні технології.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕОЛОГІЧНИХ ПАМЯТОК ПРИРОДИ
   1.           Поняття Геологічних пам’яток природи

 

Уперше поняття “пам’ятка природи” запропонував ще на початку 19 ст. знаний природознавець, учений-енциклопедист, мандрівник і географ Олександр фон Гумбольдт під час експедиції в Південну Америку (1799–1804): так він вирішив називати визначні природні утворення, зокрема, комплекс водоспадів на р. Ігуасу, розташованих на межі Бразилії й Аргентини.

У 1845 р. у Парижі вийшла книга російського вченого П. Чихачова “Путешествие в Восточный Алтай” (французькою мовою), де вжито термін “геологічна пам’ятка природи (ГПП)” стосовно відслонень на схилах гір біля озера Кара-Холь у Західній Туві. На цих схилах дослідник виявив уламки гранітів з включеннями глинистих сланців і дійшов висновку, що за такою геологічною пам’яткою можна визначити відносний вік обох порід.

У книзі Ф. Левінсона-Лесінга “Введение в геологию” (1923) другий розділ має назву “Геологические памятники”. Використав цей термін і академік Петербурзької АН О. Павлов у книзі “Геологическая история европейских земель и морей в связи с историей ископаемого человека” (1936), у якій є розділ “О геологических документах или памят­ни­ках, позволяющих восстанавливать прошлую историю Земли”.

Важливим поштовхом до відчутного  пожвавлення  руху за збереження геологічних пам’яток стало видання брошури “Геологические памятники Украины”, написаної видатним геологом, академіком В. Г. Бондарчуком 1961 р. Фактично він уперше написав про ГПП України. Учений описав найвідоміші геологічні утворення, які є свідками змін фізико-географічних умов на території нашої країни протягом тривалої історії її геологічного розвитку. Він назвав їх “свідками давно минулих подій і процесів”, які відбувалися на південному заході Східноєвропейської платформи й залишили складні комплекси гірських порід, скам’янілі рештки рослин і тварин, ландшафти, які нині вражають величчю та мальовничістю. Це видання сприяло не тільки підвищенню уваги до геологічної складової довкілля, а і прийняттю деяких важливих положень, інструкцій, законів, спрямованих на збереження геологічної спадщини.

Саме в цей період перші геологічні пам’ятки отримали офіційний природоохоронний статус. Завдяки спільній праці Республіканської секції охорони надр УКООП, науковців та провідних практичних геологів, у 1985 р. був виданий путівник-довідник “Геологические памятники Украины” (містить 719 об’єктів). Він відіграв велику роль не тільки у справі збереження геологічних пам’яток природи. Він став першим, найбільш повним реєстром як діючих об’єктів ПЗФ, так і перспективних, заповідання яких було справою майбутнього. У період підготовки книги до видання, який тривав з 1972 по 1984 рр., в Україні було заповідано 266 геологічних пам’яток із загальних 414, заповіданих з 1963 по 2002 рік. Для порівняння, у наступні 18 років їх заповідано лише 93, і це при тому, що площа ПЗФ лише за 10 років зросла вдвічі.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об’єктів, що оголошуються пам’ятками природи, мети і необхідного режиму охорони пам’ятки природи поділяють на 1) комплексні, 2) пралісові, 3) ботанічні, 4) зоологічні, 5) гідрологічні та  6) геологічні.

У літературі також уживають поняття пам’ятки живої та неживої природи, комплексні ПП. Пам’ятки живої природи – це рослинні угруповання, віковічні дерева тощо. Комплексні ПП – ділянки типових чи унікальних природних ландшафтів, у межах яких поєднані рослинні утворення, унікальні форми рельєфу і т. ін. Пам’ятки неживої природи (ПНП) – це детально вивчені еталони природних феноменів чи типові природні утворення, добре морфологічно виражені (відслонені), найчастіше їх співвідносять з геологічними ПП. Проте загалом їх пропонують поділяти на три класи: 1) геологічні (цінні геологічні відслонення, палеонтологічні й тектонічні об’єкти тощо); 2) геоморфологічні (форми рельєфу різного генезису); 3) гідрологічні (водні об’єкти). Окремі пам’ятки мають комплексну цінність, тому часто виділяють їхні підкласи: геолого-геоморфологічні, гідролого-гео­мор­­­фо­­­логічні та ін. Отже, поняття ПНП охоплює відслонення гірських порід різного віку (стратотипи), скупчення палеонтологічних решток, місцезнаходження типових і унікальних порід та мінералів, окремі скелі та скельні комплекси, печери, водоспади, визначні вершини, витоки річок, виходи прісних і мінеральних вод, озера тощо. Головне у розумінні суті ПНП – це те, що вони невідтворювані, їх не можна відновити штучно, на відміну від пам’яток живої природи.

Що ж таке геологічні пам’ятки природи?

У книзі “Геологические памятники Украины” (1985) наведено таке визначення: геологічні пам’ятки природи – це відслонення гірських порід та форми земної поверхні, що найбільш виразно ілюструють геологічну будову земної кори і природні процеси, що відбуваються в ній протягом усієї історії її розвитку. Вони мають особливу наукову, нерідко культурно-естетичну цінність. Держава бере їх під охорону з метою збереження для наступних поколінь.

На думку дослідників УкрДГРІ (2012), узагальнення численних визначень, наведених у зарубіжних і вітчизняних джерелах, дає змогу схарактеризувати геологічну пам’ятку як унікальний об’єкт (комплекс взаємопов’язаних об’єктів) природного походження, який найповніше і найнаочніше репрезентує перебіг геологічних процесів та їхні наслідки, має наукову цінність і доступний для безпосереднього спостереження і дослідження.

За М. В. Космачовою (2014), ГПП – це комплексні пам’ятки природи, яким притаманне таке:

1) наявність закономірних сполучень взаємопов’язаних визначних геологічних компонентів, які виразно ілюструють будову і геологічну історію певної території, а також визначають наукове, освітнє й естетичне значення цих пам’яток і доцільність їхньої охорони як неповторних творінь природи;

2) утворення внаслідок природних геологічних і антропогенних процесів (які контролюють і подальші їх зміни за часом) разом із формуванням ландшафту;

3) існування у вигляді окремих форм поверхні, природних та штучних геологічних відслонень, гідрогеологічних і гідрологічних об’єктів;

4) об’єк­тивне існування незалежно від того, чи мають вони певний природоохоронний статус.

З 1995 р. Міжнародний союз геологічних наук (International Union of Geological Sciences) почав розробляти під егідою ЮНЕСКО міжнародний проєкт “GEOSITES”. Згідно з цим проєктом, геосайти – це ГПП державного і вищого рангу. Однак зазначимо, що наукове і практичне значення притаманне не тільки їм, а й ГПП місцевого значення, які також важливі для наукових досліджень і навчального краєзнавства. Проєкт “GEOSITES” містить методологію вивчення геосайтів, застосування якої, звичайно, важливе і для заповідання об’єктів нижчого рангу. Для реалізації проєкту створили регіональні робочі групи ProGeo, до яких залучили національні геологічні комітети низки країн, у тім числі України (з 1996 р.). Це привернуло увагу європейської геологічної спільноти до геологічної спадщини України, що сприяло подальшому виявленню й  дослідженню  вітчизняних  ГПП.  Не  випадково  П’ятий Міжнародний симпозіум ProGeo “Європейська політика охорони геологічної спадщини. Теорія і практика” (2006) відбувся у Києві та Кам’янці-Поділь­ському.

В Україні вивчення ГПП уже має свою історію, оскільки виявляти і досліджувати їх почали ще в 1960-х роках. Проте цілеспрямоване і системне вивчення геологічних пам’яток у нашій країні – це порівняно новий напрям геологічних досліджень, розвиток якого є черговим проявом актуальної в сучасному світі тенденції екологізації геологічної науки. Необхідність активної популяризації геологічних досліджень привела до того, що свого часу постало питання про складання відновленої бази даних геологічної спадщини України.

У 1993 р. підприємство “Геоінформ” Держкомгеології України та ProGEO почали розробляти проєкт “Систематизація та опис геологічних пам’яток України, розробка рекомендацій з їх популяризації, використання і охорони та збереження”. А вже 1995 р. було виконано колективну роботу “Геологічні пам’ятки природи України: проблеми вивчення, збереження та раціонального використання”.

З 1997 р. почали розробляти проєкт "Систематизація та опис геологічних пам'ятників України, розробка рекомендацій з їх популяризації, використання та охорони". Головна мета проєкту – складання електронної бази даних об’єктів геологічної спадщини України, яка б відповідала міжнародним вимогам фахівців з неживої природи. Розробники проєкту тісно співпрацюють з ProGEO. Працює також центральноєвропейська робоча група з глобальних геологічних пам’яток (Global Geosites Working Group) Міжнародного союзу з геологічних наук. Україна приєдналася до однієї з національних груп ProGEO – Regional Working Group No. 2 Central Europe.

Розробники проєкту вважають, що в Україні є понад 720 геологічних пам’яток з різним рівнем природоохоронного статусу. Ще є пам’ятки, які можна зачислити до геологічних, залучені як складові до інших категорій природних об’єктів під охороною – лісових, ботанічних, гідрологічних, ландшафтних, комплексних. Є об’єкти, що їх фахівці з геологічної спадщини трактують як перспективні для отримання природоохоронного статусу.

З 2006 р. в Україні було проведено дві міжнародні науково-практичні конференції на тему “Геологічні пам’ятки – яскраві свідчення еволюції Землі”, метою яких було висвітлення стану природоохоронної діяльності в геологічній галузі, її наближення до європейських стандартів, популяризація пам’яток природи. Тематику, присвячену вивченню геологічних пам’яток, виконують різні підприємства Держгеонадра, низка проєктів подібного спрямування діє в інститутах НАН України. Зокрема, створення, супровід, перманентний аналіз і поповнення бази даних ГПП України стали однією з головних складових робіт, які виконують в Українському державному геологорозвідувальному інституті (УкрДГРІ) у рамках тематики зі збереження геологічної спадщини нашої країни.

Для того, щоб формалізувати і привести до єдиного знаменника дані про кожний об’єкт, що є геологічною пам’яткою (або може увійти до геологічного літопису країни), розробники зазначеного вище проєкту склали загальну (уніфіковану) схему опису об’єктів геологічної спадщини України. Усі об’єкти описано з урахуванням певної форми, що відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам, класифіковані та відображені на електронних картах.

 

2.           Класифікація Геологічних пам’яток природи

Що стосується класифікації ГПП, то тут нема єдиної думки ані в Україні, ані у світі. Розглянемо ці класифікації (вони містять як багато спільного, так і багато відмінностей).

Е. Палієнко у підручнику "Пошукова та інженерна геоморфологія" у розділі "Охорона рельєфу" (1978) наведено генетичну класифікацію природоохоронних геолого-геоморфологічних об’єктів (див.табл. 1.1). Автор розглядає геологічні і геоморфологічні пам’ятки як одне ціле, оскільки геологічні пам’ятки приурочені до визначених форм рельєфу та їхніх елементів, уживає термін “геолого-геоморфологічна система природоохоронних об’єктів”. Розроблено класифікації цих об’єктів за розміром, за призначенням та за генезисом. Зокрема, за генезисом виділено такі групи, як тектонічні, вулканічні, псевдовулканічні, гравітаційні, флювіальні, карстові і суфозійні, льодовикові, еолові, кріогенні, морські, антропогенні.

 

Таблиця 1.1.

Генетична  класифікація  природоохоронних  геолого-геоморфологічних об’єктів (за Е. Палієнком, 1978 з доповненнями)

Групи однорідних форм рельєфу	Природоохоронні об’єкти геоморфологічного характеру	Райони поширення
Тектонічний Вулканічний	Різноманітні тектонічні дислокації, відображені у рельєфі, палеосейсмодислокації, а також відображені у рельєфі вулканічні апарати, форми інтрузивного й ефузивного магматизму, відкопані денудацією лаколіти некки, дайки тощо	Гірські країни, зрідка – райони кристалічних щитів, кряжів, височин зі значною енергією рельєфу
Продовж. табл.1.1.
Псевдовулканічний	Грязьові вулкани, сопки, озерні заглиблення з наявністю слідів сучасної еруптивної діяльності	Райони сучасних геосинклінальних поя­сів та магматизму центрального типу
Гравітаційний	Кам’яні ріки, обвали, брили, зсувні тіла	Гірські країни, урвисті схили річкових долин на рівнинах, уступах плато
Флювіальний	Річкові долини і їх елементи: пороги, каньйони, мальовничі схили, заплави, берегові вали, коси, тераси. Пагорби, пасма, яри, балки, озера.	Території поширення нинішньої та дав­ньої флювіальної морфоскульптури
Карстовий та суфозійний	Печери, гроти, підземні галереї, річки, озера, лійки, карові гребені, блюдця, які просідають; глинистий карст.	Повсюдно за наявності  умов розвитку карсту на сьогодні та в минулому
Льодовиковий	Моренні пагорби, ози, ками, друмліни, баранячі лоби, "кучеряві" скелі, валуни, льодовикові дислокації.	Райони давніх зледенінь та зони деградації сучасних льодовиків унаслідок глобального потепління
Еоловий	Стародавні дюни, бархани, "пустельна засмага", форми еолової обробки гірських порід (стільники, ніші, карнизи, останці	Аридної морфоскульптури, узбережжя морів, піщані масиви флювіальної аку­му­ляції
Продовж. табл.1.1.
Кріогенний (мерзлотний)	Відслонення жильного льоду, крижані релікти, релікти багаторічних мерзлих порід, гігантські гідролаколіти, екзотичні форми полігонального рельєфу	Райони поширення багаторічної мерзлоти, а також кріогенна морфоскульптура, відкопана сучасними денудаційними процесами
Морський	Пляжі, берегові вали, коси, пересипи, лимани, лагуни, екзотичні скелі, абразійні уступи, біогерми, сучасні та давні рифові споруди	Узбережжя морів, а також райони давніх морських трансгресій
Антропогенний	Кургани, могильники, вали, кам'яні піраміди, культові споруди, кар'єри, печери, штольні, сліди діяльності палеолітичної людини	Райони діяльності давніх цивілізацій, різних археологічних культур, сучасні феноменальні антропогенні форми рельєфу

 

У путівнику-довіднику “Геологические памятники Украины” (1985) геологічні пам’ятки (залучено 719 об’єктів) розділено за предметним принципом на шість типів:      1) стратиграфічні і геохронологічні; 2) мінералого-петро­гра­фічні; 3) палеонтологічні;       4) тектонічні; 5) геоморфологічні; 6) мальовничі. Тут п’ять типів ГПП виділено дійсно за предметним принципом, а тип ”мальовничі” має більше емоційне, ніж наукове обґрунтування.

Виконавці проєкту “Систематизація та опис геологічних пам’яток України, розробка рекомендацій щодо їх популяризації, використання і збереження” розробили класифікацію ГПП, адаптовану, як вони стверджують, до умов України. Вона досить типова, адже подібні застосовують у Румунії, Литві та інших країнах Європи.

 

 

Таблиця 1.2.

Ознаки методологічної єдності геологічних та геоморфологічних пам’яток

 

Тип геологічної пам’ятки	Геоморфологічний зміст геологічної пам’ятки
Стратиграфічний та геохроно- логічний	Відслонення гірських порід, у вигляді своєрідних морфологічних ознак рельєфу земної поверхні (урвища, останці, сейсмодислокації, нагромадження обвалених порід та інші наслідки діяльності екзогенних геоморфологічних процесів), які сприяють появі на земній поверхні (тобто у зоні доступності) зразків, приданих до розпізнавання характерних рис для визначення геологічного віку
Мінералого- петрографічний	Відслонення унікальних, цікавих у науковому плані або типових гірських порід, сюди ж можна віднести сліди давніх та сучасних розробок корисних копалин (всі вони представлені певними морфологічними властивостями земної поверхні – формами рельєфу)
Палеонтологічний	Відслонення гірських порід з залишками фауни і флори тих часів, коли утворилися ці породи, виведені на денну поверхню тривалими денудаційними процесами з відповідним відображенням у рельєфі
Тектонічний	Характерні морфологічні форми рельєфу або особливості геологічної структури, відображені у рельєфі, як втілення постулату взаємодії ендогенних та екзогенних чинників формування рельєфу, і які свідчать про вияв давніх рухів земної кори або конкретних рис механічних деформацій гірських порід з відповідним препаруванням генетично різними геоморфологічними процесами
Геоморфологічний	Морфологічне та генетичне різноманіття форм рельєфу земної поверхні, які пояснюються впливом відповідних геолого-геоморфологічних процесів (печери, останці, каньйони та інше); до цього типу віднесені також і деякі нечисленні гідрологічні об’єкти (водоспади, озера, витоки рік тощо), які мають виразні геоморфологічні обриси
Продовж. табл.1.2.
Ландшафтно- пейзажний	Геологічні феномени, які наразі мають особливу культурно-естетичну цінність завдяки виразному геоморфологічному вигляду. Це, як правило, екзотичні скелі, з якими пов’язані легенди і які часто є головним елементом мальовничих ландшафтів, різного розміру денудаційні останці з розташованими на них культовими спорудами, поєднання і контрасти форм рельєфу, розташованих поруч (зазвичай, вони стають сюжетами пейзажного живопису) тощо. Всі зазначені морфологічні феномени сформовані тривалою селективною денудацією (сукупністю екзогенних геоморфологічних процесів).

 

Класифікація побудована за традиційним предметним принципом, усі пам’ятки поділено на такі 14 типів:

1) стратиграфічні – природні і штучні відслонення, що є типовими розрізами різних підрозділів і меж;

2) геохронологічні – відслонення, де визначено абсолютний вік порід;

3) мінералогічні – місцезнаходження мінералів, що мають науковий і пізнавальний інтерес (як типові для України, так і унікальні);

4) петрологічні – місцезнаходження гірських порід, що мають науковий і пізнавальний інтерес (як типові для України, так і унікальні);

5) палеонтологічні (палеонтологічні й палеоботанічні) – унікальні місцезнаходження викопних решток тварин і рослин;

6) тектонічні – відслонення, що репрезентують наслідки діяльності тектонічних і неотектонічних процесів;

7) вулканічні – місцезнаходження палеовулканів і продуктів їхньої діяльності;

8) космогенні – місцезнаходження геологічних утворень, походження яких зумовлене космічними чинниками (метеоритні кратери та ін.);

9) геоморфологічні – окремі форми рельєфу та їхні комплекси (як типові для поверхні території України, так і унікальні) (геоморфологічні елементи – яри, скелі, каньйони, гірські масиви тощо);

10) спелеологічні – місцезнаходження підземних порожнин природного походження;

11) ландшафтні – місцезнаходження типових і унікальних для території України ландшафтів, що відображають результати взаємодії ендогенних і екзогенних процесів;

12) гідролого-гідрогеологічні – місцезнаходження унікальних виходів підземних вод, водоспадів, резервуарів підземних і поверхневих вод;

13) живописні (естетичні) – місцезнаходження геологічних тіл, що не мають особливого наукового або пізнавального інтересу, проте цікавих з естетичного погляду;

14) техногенні (наземні і підземні гірські виробки; колекції) – цікаві з наукового або пізнавального погляду кар’єри, шахти, гірські виробки; колекції мінералів і гірських порід, палеонтологічних і палеоботанічних решток, керна свердловин; документи про зруйновану геологічну спадщину України.

Комплексні об’єкти – це позакласифікаційна категорія; її рекомен­дують виділяти для об’єктів геологічної спадщини України, які відповідають, на думку авторів, щонайменше трьом типам наведеної класифікації.

Стратотип – це конкретний розріз відкладів одного відслонення будь-якої страти­графічної одиниці (ярус, горизонт тощо), що його першовідкривач описав як її типовий розріз і який є еталоном для наступного порівняння з відкладами інших районів. Не може бути замінений іншим розрізом до того часу, поки є доступним. Він отримує назву від місцевості, де розташований (басейни рік, висоти, населені пункти та ін.).

У Вікіпедії ГПП за характером порід та умовами формування розділено на сім груп:

1) стратиграфічні – стратотипи, класичні й опорні розрізи ярусів та інших підрозділів стратиграфічної шкали, а також геологічних формацій;

2) петрографічні – окремі відслонення або ділянки масивів гірських порід, що мають характерні структурно-текстурні особливості і є еталонами типів гірських порід;

3) мінералогічні – місцезнаходження рідкісних або добре виражених мінералів і руд, що характеризують еталонні типи мінералоутворення;

4) палеонтологічні – унікальні місцезнаходження викопної фауни і фло­ри (скам’янілостей, відбитків, слідів життєдіяльності);

5) тектонічні – характерні форми тектонічних структур, складчастих і розривних порушень, свідчення минулих землетрусів;

6) геоморфологічні – живописні скелі, кручі, каньйони і химерні форми рельєфу, зумовлені особливостями геологічної будови місцевості, печери й інші форми карсту, сліди зледеніння, місця падіння великих метеоритів;

7) гідрогеологічні – природні і штучні джерела, унікальні за фізико-хімічним складом, які використовують в бальнеологічних або інших цілях.

У праці "Геологічні пам’ятки природи України: проблеми вивчення, збереження та раціонального використання" (1995) виділено такі 15 типів ГПП: 1)стратиграфічний,       2)палеонтологічний, 3)мінералогічний, 4)петрографічний, 5) тектонічний, 6) вулканічний, 7)геоморфологічний, 8)спелеологічний, 9)геохронологічний, 10)космогенний,     11)гідролого-гідрогеологічний, 12)історико-гірничопро­мис­­ло­вий, 13)гляціологічний,  14)узбережно-аквальний, 15) музейно-колек­ційний. Ця класифікація є розширеною, проте вона містить і такі типи ГПП, які часто не є суто геологічними, наприклад, узбережно-аквальний чи історико-гірничо-промисловий. Водночас тут поєднано типи пам’яток, виділені як за предметним принципом (стратиграфічний, тектонічний, геоморфологічний), так і за генетичним (гляціологічний, космогенний), що вносить у класифікацію неточності. А музейно-колекційний тип виділено без урахування будь-яких принципів класифікації.

В. Брусак та В. Бакун (2011) уважають, що всі пам’ятки неживої природи з огляду на їхній зміст (суть) можна розділити на три класи: геологічні, геоморфологічні та гідрологічні. Відповідно, ГПП можна розділити на п’ять типів: 1) стратиграфічні; 2) геохронологічні; 3) тектонічні; 4) палеонтологічні та 5) мінералого-петрографічні.

Ірина Чернець (2011) пропонує таку класифікацію ГПП. За змістовним принципом рекомендовано виділяти такі ГПП:

1) мінералогічні – місця, які характеризують еталонні типи мінералоутворення;

2) петрографічні – ділянки поширення гірських порід, що характеризують ту чи іншу петрографічну формацію, відслонення чи масиви рідкісних порід, а також відслонення, де вперше описано нову гірську породу;

3) стратиграфічні – природні чи штучні відслонення стратифікованих утворень, які містять інформацію про вік, об’єм і співвідношення цих утворень з їхніми типовими аналогами; дають змогу визначити відносний геологічний вік осадових гірських порід, розчленувати товщі порід й виконати кореляцію геологічних утворень;

4) гідрогеологічні – унікальні природні виходи підземних вод, які відрізняються дебітом, характером мінералізації, лікувальними властивостями води;

5) палеонтологічні – геологічні об’єкти, у яких виявлено еталонні взірці видів давніх рослин і тварин (голотипи) чи рідкісні добре збережені скам’янілості: а) палеозоологічні (місця, де зосереджена велика кількість цікавих з наукового погляду тваринних решток); б) палеоботанічні (геологічні об’єкти, у яких простежуються залишки  ви­копної  флори); в) палеоіхнологічні (місця з добре збереженими слідами життєдіяльності давніх організмів);

6) геохронологічні – об’єкти, які демонструють часову послідовність утворення гірських порід і мінералів та дають змогу за допомогою комплексу методів визначити їхній вік;

7) геотектонічні (структурно-геологічні) – місця, які відображають давні рухи земної кори; геологічні структури, унікальні й типові форми залягання порід;

8) комплексні – об’єкти, де наявні ознаки кількох типів ГПП; цікаві для дослідників багатьох дисциплін одночасно. Тобто це місця, які, для прикладу, є і геохронологічними, і палеонтологічними, і стратиграфічними пам’ятками.

Геоморфологічні пам’ятки виділено окремо від геологічних. До геоморфологічних ПП зачислено окремі унікальні форми рельєфу або їхні комплекси, які створені різноманітними екзогенними та ендогенними процесами: скелі, дельти, тераси, карстові лійки тощо. Тут доцільно, на думку І. Чернець, виділяти такі типи, як карстовий, вулканічний, кріогенний, флювіальний та ін. За рівнем значення (рангом) ГПП поділено на глобальні, державні, регіональні та локальні, за віком – реліктові та сучасні, за походженням – природні і штучні, за простяганням – точкові, лінійні, площинні.

Харківські науковці, які займаються геологічними пам’ятками (2014), пропонують виділяти 13 типів ГПП: 1) палеонтологічні; 2) стратиграфічні; 3) мінералогічні; 4) петрографічні; 5) тектонічні; 6) палеогеографічні; 7) геоморфологічні; 8) гідрогеологічні та гідрологічні; 9) мінерально-сиро­винні; 10) сучасних геологічних процесів; 11) історії освоєння надр; 12) меморіальні; 13) естетичні.

Унікальні ГПП розглядаються як геосайти. У районах поширення унікальних ГПП організовують геопарки. Є обєктами геотуризму".

Багато українських дослідників уважає, що тут нема єдності підходів – тип пам’ятки визначають не тільки за напрямами геологічної науки, яка вивчає ті чи інші природні об’єкти (стратиграфічний, петрографічний тощо), а й за походженням об’єктів чи процесами, що призвели до їхнього утворення (магматичний). Багато об’єктів з незрозумілих причин зачислено до геоморфологічних (карстові печери, які в рельєфі можуть зовсім не виділятися, грязьові вулкани Криму, озеро Чокрак – грязьове родовище в Криму та ін.), а унікальне Заваллівське родовище графіту вважають винятково стратиграфічною пам’ят­кою.

Ще одна проблема опису ГПП полягає в тому, що їх потрібно всебічно характеризувати за можливості на підставі сучасних досягнень геології та суміжних дисциплін. Проте часто трапляються випадки, коли публікують суперечливі або застарілі дані, до того ж без посилання на першоджерела, що приводить до плутанини або наукових суперечок.

Багато питань пов’язано і з Положенням про відповідні пам’ятки, які, згідно з чинним законодавством, затверджують центральні чи місцеві органи виконавчої влади. У цих Положеннях висвітлюють питання, які стосуються завдань наукового профілю, характеру функціонування і режиму об’єктів ПЗФ, проте, на жаль, в їхній розробці фахівці-геологи майже не беруть участі.

Отже, класифікація геологічних пам’яток – сучасна достатньо дискусійна проблема, яку треба врешті-решт вирішити остаточно. Це, зокрема, підтвердили учасники конференції “Геологічні пам’ятки – яскраві свідчення ево­люції Землі”, які відбулася у Кам’янці-Подільському 2011 р. Вони запропонували зміни до класифікації геологічних пам’яток, причому за основу більшість учасників погодилася прийняти класифікацію за генетичними ознаками.

Група київських дослідників (2012) вважає за доцільне розробити і затвердити паспорт геологічної пам’ятки, а типізацію проводити за низкою характеристик:

1) за характером розкриття: природна, техногенна, природно-техногенна;

2) за походженням: магматична, вулканогенна, осадова, тектонічна, космогенна тощо;

3) за предметом досліджень: мінералогічна, петрографічна, літологічна, стратиграфічна, палеонтологічна тощо.

Уже понад 10 років в Укр ДГРІ провадять дослідження з теми “Моніторинг геологічних пам’яток природи”. І, як завжди, що більше над чимось працюєш, що більше вивчаєш матеріалів, то більше з’являється нових даних, висвітлюються проблеми, відокремлюються нові напрями роботи. Так і з цією темою. На початку робіт з моніторингу ГПП головним завданням було створення електронної бази даних (БД) пам’яток, єдиної для всієї України. Над цим працювали спеціалісти всіх регіональних підрозділів Державної служби геології та надр. Результати їх роботи надходили до єдиного галузевого інституту Укр ДГРІ, де їх аналізували, обробляли і заносили до електронної БД геологічних пам’яток. Ця база розроблялась з урахуванням всіх вимог міжнародних стандартів, і є унікальною для всієї України. Підтримка та удосконалення її триває постійно. Об’єкти БД уже готові для публікації на Геопорталі Укр ДГРІ окремими html-сторінками для кожної пам’ятки природи з фотографіями, координатами та зручним описом.

Під час роботи над створенням БД виявилось багато проблем. І однією з головних є те, що багато геологічних пам’яток перебувають нині під загрозою знищення. Як виявилось, нерідко об’єкти геологічної спадщини не мають природоохоронного статусу, а багатьом пам’яткам юридичний охоронний статус надавали ще в 1980-х роках і з часом його втрачено. Багато об’єктів є в незадовільному і просто ганебному стані (не мають навіть природоохоронних щитів, пояснювальних знаків). Науковці започаткували кореляцію об’єктів БД геологічних пам’яток з об’єктами державного кадастру ПЗФ і планують зробити це для всіх областей України.

Щодо класифікації об’єктів геологічної спадщини, то вчені УкрДГРІ розробили низку класифікаторів, на підставі яких і здійснюється їхня характеристика у БД “Геологічні пам’ятки України”:

• за юридичним статусом – міжнародного значення, державного, регіонального (за загальноприйнятими геологічними регіонами) та місцевого;
• за статусом підпорядкування: 1 – затверджені на державному рівні, 2 – затверджені на місцевому рівні, 3 – подані на затвердження ПП (окремо по кожному статусу), 4 – рекомендовані до затвердження ПП (окремо по кожному статусу);
• за станом збереження пам’ятки: 1 – критичний, 2 – потребує заходів охорони, 3 – не потребує заходів охорони; 4 – рекомендації щодо поліпшення геологічної вивченості, відслоненості, естетичного вигляду тощо;
• за рівнем охорони: 1 – потребує постійної охорони (з відповідними витратами); 2 – потребує сезонної охорони (з відповідними витратами), 3 – потребує охорони з певною періодичністю (з відповідними витратами), 4 – потребує нагляду, 5 – не потребує охорони;
• класифікація за типом використання: 1 – науковий опорний об’єкт (стратиграфічний, геологічний, тектонічний, геоморфологічний тощо, використовується як вихідний для обґрунтування відповідної наукової галузі  стратотип,  опорний  розріз  тощо);  2 –  науково-освітній  опорний  об’єкт  (використовується як природний “наочний посібник” в освітній сфері (наприклад, об’єкти Криму, Карпат, Українського щита, Волино-Поділля тощо); 3 – науково-туристичний об’єкт (об’єкт, що має значення для геологічного туризму); 4 – туристичний об’єкт (об’єкт, що має значення для туризму загалом);
• класифікація за типом ПП для наукових опорних об’єктів: 1 – геоморфологічний, 2 – стратиграфічний, 3 – палеонтологічний, 4 – історично геологічний (наприклад, старовинні золоторудні копальні), 5 – тектонічний, 6 – карстовий, 7 – мінералогічний, 8 – петрологічний, 9 – гідрогеологічний, 10 – вулканічний, 11 – музейно-колекційний. Тут використано класифікацію за типом ПП, наведену в книзі “Проблеми охорони геологічної спадщини України” (1999).

Нині наповнення бази даних ГПП, яку складають в УкрДГРІ, представлене систематизованою інформацією, яка охоплює таке:

1) адміністративно-географічна прив’язка;    

2) шляхи під’їзду;

3) назва пам’ятки;

4) тип пам’ятки;

5) юридичний статус;

6) статус значимості;

7) тип використання;

8) характер візуалізації пам’ятки в природі;

9) геологічний опис;

10) наукова цінність;

11) екологічний стан;

12) координати центроїда;

13) посилання на фотографії.

Кожний об’єкт візуалізований картографічним способом засобами ГІС. База даних візуалізована також на картах системи Google Планета Земля.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕОЛОГІЧНИХ ПАМЯТОК ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ УКРАЇНИ

Територія Дніпропетровської області представлена практично усіма різновидами структур від докембрійських метаморфічних тектономагматичних до антропогенових. Геологічні особливості регіону  в надзвичайній різноманітності об’єктів за складом і будовою, типами структур земної кори, як континентальної, так і океанічної. А сучасний вкрай незадовільний еколого-економічний стан області закликає до невідкладних дій на цій благодатній геологічній основі по відродженню і подальшому формуванню за нових соціально-політичних реальностей свідомого підходу до збереження найінформативніших, найвиразніших, не зруйнованих часом і людьми, реалізованих природою в камені палеоподій на рівні з нашими національними святинями.

Геологічні пам'ятки Дніпропетровщини являють собою унікальні об'єкти природної  спадщини,  гідні  міжнародної  уваги  і  внесення  їх  до  Переліку Світової Геологічної Спадщини Землі. Дослідження цих феноменальних об’єктів можна простежити у працях Барг І.М., Манюк В.В., Паранько І. С., Холошин І.В. тощо [1, 3, 4, 7-8, 9, 12].

 На сьогодні, до геологічних пам’яток в  межах Дніпропетровської області, виходячи із сучасного рівня геологічних досліджень, можуть бути віднесені близько 39 геологічних пам'яток природи, серед яких лише 13, занесені до природно-заповідного фонду України та затверджені відповідними рішеннями державних установ.

 

 

1.           Геологічні пам’ятки Дніпропетровської області, занесені до природно-заповідного фонду України

До  природно-заповідного  фонду  України  належать  лише  13 геологічних               об’єктів,               що               розташовані               в               Дніпропетровській               області, здебільшого це пам'ятки місцевого значення (12) та один об'єкт - пам'ятка державного значення (додаток А, табл.1). 

Більшість геологічних пам'яток Дніпропетровської області (рис. 2.1.), віднесених до природно-заповідного фонду, територіально  тяжіють до Криворізького  району  (10),  по  одному пам'ятнику розташовано в Павлоградському, Дніпровському та Новомосковському.

Охарактеризуємо дані геологічні пам'ятки Дніпропетровської області.

Виходи амфіболітів - геологічна пам'ятка природи місцевого значення в Криворізькому районі, м. Кривий Ріг. Площа 5 га. Оголошена об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради від 14 листопада 1975 № 388-р. Виходи амфіболітів розташовані на правому березі річки Саксагань у районі шахти «Батьківщина» (див. рис. 2.1) і являють собою переривчасту смугу протяжністю 380 м. Ці породи, вік яких становить 2,5 млрд. років, складають лежаче крило стовпоподібного рудного покладу. У межах Криворіжжя існує тільки два значних місця виходів амфіболітів на земну поверхню; ця геологічна пам'ятка - одне з них. Виходи являють собою породи темно-зеленого і темно-сірого кольору (додаток В рис. В.1). Амфіболіт утворився за рахунок різних материнських порід, що зазнали глибокого метаморфізму.

Виходи аркозових пісковиків - геологічна пам'ятка природи місцевого значення в Криворізькому районі, м. Кривий Ріг. Площа 4 га. Оголошена

об'єктом  природно-заповідного  фонду  рішенням  виконкому

Дніпропетровської обласної ради від 22 червня 1972 №391. Створена у 1972 році на території, що за вулицею Мануїльського, у житловому масиві ПівдГЗК, на лівому березі річки Інгулець (див. рис. 2.1). В  нижній частині високого правого схилу відслонюються групою скель висотою до 8–10 м та впродовж 50–70 м теригенні утворення скелюватської світи криворізької серії. Абсолютний вік аркозових пісковиків та гравелітів, визначений за ізотопними даними, складає 2300 млн. років.  Пам'ятка являє собою унікальні виходи на денну поверхню порід нижньої свити криворізької серії  докембрію  у  вигляді  аркозових пісковиків. Мінеральний склад породи: польовий шпат, серицит, кварц. Порода сіра, темно-сіра, жовтувата, іноді з плямами червоного кольору. Висота відслонення над рівнем річки 15-20 м, на відстані 540 м (додаток В рис. В.2).

Виходи мігматиту - геологічна пам'ятка природи місцевого значення. Розташована на правому березі р. Інгулець, між селами Лозуватка і Чкалівка Криворізького району (див. рис. 2.1). Площа - 5,0 га. В межах даного об’єкту охороняються відслонення граніту і мігматитів кіровоградського комплексу та плагіограніти інгулецького комплексу, що мають висоту близько 15-20 метрів над водою. За структурно-тектонічною будовою породи інгулецького комплексу належать до Інгулецького куполоподібного виступу Українського щита, а породи кіровоградського комплексу складають КарачунівськоЛозуватську рифт-синкліналь (2,5 млрд. років). Ігнулецький комплекс утворюють плагіограніти і плагіомігматити біотитові та амфібол-біотитові з жилами апліто-пегматоїдних гранітів (3,1 млрд. років). Переважають дрібно - та середньозернисті, іноді порфіробластові смугасті та тіньові плагіомікроклінові граніти та мігматити. Незакономірне часте чергування  в  інтенсивно  метаморфізованих  мікроскладчастих  породах смужок і плям різного забарвлення (темно-зелених піроксенів, білого і прозорого безбарвного кварцу, червоного мікрокліну, чорного біотиту) створюють неповторну за естетичною привабливістю текстуру порід (додаток В рис. В.3).

Відслонення аркозових пісковиків. У крутому береговому схилі         

р. Інгульця, на мальовничій звивині річки між селами Новолатівка та Стародобровольське (див. рис. 2.1), біля старої бруківки відслонюється товща світло-сірих і білих слюдистих кварцитів, які можна спостерігати у вигляді значного скельного масиву довжиною 200–300 м і висотою до 15 м. Це геологічна пам'ятка природи місцевого значення, площею 1 га, яка створена у 

1974 році. З точки зору тектоніки об’єкт характеризує будову ТарапакоЛихманівської структури, що являє собою вузьку смугу (500–1000 м) метаморфічних порід, приурочених до зони Криворізько-Кременчуцького розлому. За віком кварцити належать до конкської серії (3,05 млн. років).

 

Рис.  2.1. Карта геологічних пам’яток Дніпропетровської області, віднесених до природнозаповідного фонду: 1 -  виходи амфіболітів; 2 - виходи аркозових пісковиків; 3 - виходи мігматиту;  4 - відслонення аркозових пісковиків; 5 - гранітні скелі; 6 - мальовничий каньйон на  р.Кам'янка в Токівських  гранітах; 7 - мігматитові скелі; 8 - пісковикова скеля; 9 - природне відслонення Новомосковського горизонту з стародавньою фауною;  10 - скелеватські виходи; 11 - скелі залізистих кварцитів  на р. Вовчій; 12 - скелі МОДРу (Орлине гніздо); 13 - сланцеві скелі.

Це один із найбільших скельних масивів у Степовому Подніпров’ї, який вражає стрімкими рівними стінками, чіткими східчастими уступами та яскраво білим кольором порід, що відтіняється у погожі дні контрастом синього неба (додаток В рис. В.4). Кварцити тут перешаровуються з підлеглими кварцитовидними дрібно-великозернистими  метапісковиками  та, рідко, з метагравелітами. Відслонення білих кварцитів являє собою лише одну ланку унікального розрізу, що простежується на ділянці між селами Рахманівка – Новоселівка – Стародобровольське, і який давно став об’єктом відвідування під час міжнародних геологічних конгресів.

Гранітні скелі - геологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Пам'ятка природи розташована поблизу с. Волоське Дніпровського району (див. рис. 2.1) Площа - 4,0 га, створено у 1972 році. 

Це мігматити сірувато-рожевого кольору з ксенолітами біотитизованих амфіболітів (додаток В рис. В.5). За офіційними картографічними матеріалами територія пам'ятки природи – це гострий виступ лівого берега Дніпра на південь від с. Волоського. Насправді цей ріг, як і скелястий берег поряд, майже повністю знищений як природний об'єкт: саме тут багато років розроблявся гранітовидобувний кар'єр, а на скелястому півострові діяли причал і галереї кар'єру, по яких камінь завантажували на баржі. Тож якою була первинно пам'ятка природи, можна лише гадати. Щоправда, на південь від понівеченого півострова, берегом Дніпра, тягнуться майже незмінені дикі скелі, які завершуються гранітним острівцем. Це легендарна Стрільча скеля, точніше її верхівка (решта затоплена зі спорудженням Дніпрогесу). Скелю і берег Дніпра слід розглядати як найкращу частину цієї пам'ятки природи. 

Мальовничий каньйон на річці Кам'янці в Токівських гранітах - геологічна пам'ятка природи місцевого значення. Пам'ятка природи розташована біля селища Токівське Криворізького району  (див. рис. 2.1). Створено у 1974 році. Його площа становить 5 га. У 2008 році об'єкт, зберігаючи його статус, включено до складу ландшафтного заказника загально державного значення «Кам'янський прибережно-річковий комплекс». 

Знаходиться каньйон в нижній течії річки Кам'янка - правої притоки річки Базавлук. На відрізку течії нижче села Кам'янки річка тече в ущелину: тут русло і схили долини одягнені в граніт. Скельні виходи граніту підносяться над рівнем річки на 30 метрів (додаток В рис. В.6). Все більш стрімкі і круті обриви знаходяться на правобережжі. Тут особливо мальовничі нагромадження величезних брил масиву сірого і рожевого граніту, які є Токівським комплексом мезоархею віком 2770–2600 млн років. Токівські граніти широко відомі за межами України як високоякісне облицювальне каміння, визнане універсальним каменем, що піддається всім видам обробки. 

Низка зближених доволі великих тіл з останцями вміщуючих порід з широкою гамою гранітоїдних порід гібридного типу утворюють Токівський масив. Переважають рожеві порфіровидні граніти із бузковим відтінком.

Також зустрічаються ділянки сірих гранітів. 

Мігматитові скелі - геологічна пам'ятка природи місцевого значення. Пам'ятка природи розташована у 0,5 км північніше с. Софіївка Криворізького району (див. рис.1.1). Площа - 1,0 га, створено у 1974 році. Являє собою численні виходи мігматитів, гранітів та пегматитів, які в місцях, де їх перетинає річка, утворюють невеликі, але мальовничі пороги та водоспади (додаток В рис. В.7). Переважають мігматити кіровоградського комплексу палео-протерозою (2,1-1,85 млрд. років) темно-рожевого забарвлення з шлірами та жилами апліто-пегматоїдних гранітів. В структурно-тектонічному відношенні р. Бокова розкриває фрагмент Гур’ївського граніт-мігматитового куполоподібного виступу.

Пісковикова скеля - геологічна пам'ятка природи місцевого значення в Криворізькому районі, в південній частині м. Кривий Ріг. Площа 1 га. Оголошена об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради від 22 червня 1972 №391. Створена у 1972 році поблизу підстанції ПівдГЗК, на лівому березі річки Інгулець, у районі кар'єру ПівдГЗК (див. рис. 2.1). Являє собою вихід на земну поверхню аркозових піщаників та конгломератів нижньої і середньої свит криворізького серіалу порід (додаток В рис. В.8). Їхня горизонтальна потужність коливається від 100 до 200 метрів. Загальна площа території з виходами породи становить до 10 гектарів. Охороняється ділянка виходів поряд із підвісним мостом до 30 на 40 метрів. Кут нахилу верхньої частини становить приблизно 54°, а основної - до 83-90°. Загальний напрямок виходів: північний захід-південь, південний схід.

Природне відслонення Новомосковського горизонту із стародавньою фауною - геологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Пам'ятка природи розташована біля с. Губиниха Новомосковського району (див. рис. 2.1). Площа - 0,5 га, створено у 1972 році.

Являє собою досить повний розріз морських відкладів неогенового віку, частина з яких охарактеризована викопною молюсковою фауною високого рівня збереженості. 

Новомосковський горизонт представлений світло-сірими і білими вапняками і мергелями з черепашками молюсків, типовими для середнього сармату, які у підошві шару переходять у пісок кварцовий, жовтувато-сірий, пухкий, дрібнозернистий, добре сортований, з нечітко відбитою горизонтальною шаруватістю, яка підкреслюється озалізненням (додаток В рис. В.9). Зверху горизонт перекритий строкатими глинами пліоценового віку, а нижче залягають світло-сірі кварцові піски новопетрівської світи міоценового відділу.

Скелеватські виходи - геологічна пам'ятка природи місцевого

значення. Пам'ятка  природи  в  вигляді  довільно  великих  скель  у  крутому  береговому уступі розташована в Кривому Розі, в 500 м від кар'єру ПГЗК, на лівому березі річки Інгулець (див. рис. 2.1). Площа - 9,0 га, створено в 1972 році. 

У структурному плані виходи  приурочені до Східного крила основної грабен-синкліналі Кривбасу. Впродовж близько 350–400 м уздовж берега відслонюється фрагмент розрізу метаконгломерат-пісковиково-сланцевої формації (додаток В рис. В.10). З півдня на північ послідовно відслонюються: асоціація метаконгломератів, метагравелітів та метапісковиків, які складають дво- і трикомпонентні ритми і далі поступово змінюються середньо- і дрібнорінниковими і пудінговими конгломератами.

Найбільш віддаленими на північ є філітові сланці, які спостерігаються на схилі у вигляді висипок і незначних корінних виходів. Сланці тонкоплитчасті і листуваті, з шовковистим блиском, складені серицитом, біотитом і кварцем. 

Розглянуті метатеригенні утворення складають скелюватську світу, яка, в свою чергу, є складовою криворізької серії нижнього протерозою. Подібні породи більше ніде в  Європі не виходять на денну поверхню, їх вважають віковим аналогом відомих на весь світ золото- і алмазоносних конгломератів Південної Африки. Розріз має унікальне науково-практичне значення і не випадково впродовж багатьох років залишається одним із найбільш відвідуваних місць учасниками міжнародних конгресів і конференцій багатьох країн світу.

Скелі залізистих кварцитів на річці Вовчій - геологічна пам'ятка природи  місцевого значення. Розташована за 5 км на північ від смт Васильківка, між селами Богданівка та Правда, над берегами річки Вовчої (див. рис. 2.1). Площа - 5,0 га, створено у 1974 році. Природні виходи докембрійських порід є як на лівому,  так  і  на  правому  берегах  річки,  але  їх  первинний  вигляд  суттєво змінений кар’єрним видобутком кварцитів у районі колишнього села Петрівка (додаток В рис. В.11).

У межах урочища «Біля Скеля» відслонюються розрізи новопавлівської та вовчанської товщ західноприазовської серії палеоархею (3,0–3,4 млрд. років), які мають велике значення для стратиграфії докембрію. Для вовчанської товщі саме тут встановлений стратотип (типовий, найкращий розріз). За складом порід до новопетрівської світи належать  глибоко  метамор- фізовані амфіболіти з гранатом і кристалосланці з біотитом і магнетитом, а також різні за складом гнейси: біотитові, амфібол- і піроксен-біотитові, гранатбіотитові, місцями магнетитвміщуючі. 

Слід зазначити, що навіть за відсутності скельних уступів саме ця ділянка має надзвичайну естетичну привабливість. Крутий схил, яким розкидані малопомітні у заростях степових трав виходи кварцитів, захищений із одного боку сосновим лісом (територія ландшафтного заказника «Преображенський»), а з іншого – річищем і прибережними заростями дерев і кущів.

Ске́лі МО́ДРу - геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення. Скелі розташовані у Центрально-Міському районі Кривого Рогу, в житломасиві МОДР (див. рис. 2.1). Статус пам'ятки природи присвоєно Розпорядженням Ради міністрів УРСР № 780-р. від 14 жовтня 1975 року. Площа - 62 га. Являє собою групу скель на схилі долини р. Інгульця, які є фрагментом розрізу Криворізько-Кременчуцької провінції Українського кристалічного щита. До території пам'ятки відносяться природні відслонення правого і лівого берегів річки Інгулець разом зі штучними оголеннями порід у затоплених дореволюційних залізорудних кар'єрах і в прорізі шосейної дороги, що з'єднує старий центр міста із селищем колишнього рудника імені МОДРу.

На лівому березі Інгульця, починаючи від затоплених кар'єрів до повороту річки біля селища Весела Дача, ці оголення постають розрізненими великими і дрібними скелями і «гривками» завдовжки від 6 до 200 м і заввишки від 2 до 27 м (додаток В рис. В.12). На правому березі Інгульця таких скель і «гривок» значно менше. Найбільша з них - скеля «Орлине гніздо» - розташована у селищі Нижня Антонівка. Її довжина 25 м, а висота змінюється від 1 до 28 м. На північний захід від «Орлиного гнізда» корінні породи виходять на денну поверхню у вигляді окремих «гривок», найчастіше покритих осипом. Вік верхньої вікової межі порід, визнаний як 2050 млн. років. Абсолютна висота - 50 м.

Сланцеві скелі - геологічна пам'ятка природи місцевого значення, заснована в 1972 году. Скелі розташовані у Саксаганському районі Кривого Рогу, простягаються на 250 м вздовж правого берега річки Саксагань між шахтами «Артем-1» та «Північна» (див. рис. 2.1).

Сланцеві скелі характеризують фрагмент саксаганської геологічної світи. Велика звивина річки, або меандр, уздовж якого розташовані відслонення, являє собою так звану Деконську петлю, що отримала свою назву за прізвищем поміщиці Олени Михайлівни Деконської, якій належала тут ділянка землі та економія. Цікаво, що меандр перетинає 5 залізисто-сланцевих горизонтів з 7, що складають саксаганську світу та розкриває у відслоненнях окремі їх фрагменти по правому березі річки (додаток В рис. В.13). Крім того, по лівому березі, в 40–50 м вище за течією від насипу автодороги, знаходиться відслонення метапісковиків та кварц-біотит-серицитових сланців скелюватської світи. Сланцеві горизонти являють собою асоціацію  біотиткварцових, серицит-біотитових, біотит-амфіболових, біотит-хлоритових сланців і безрудних кварцитів, а залізисті горизонти складені магнетитовими, силікат-магнетитовими, магнетит-мартитовими, карбонат-силікатмагнетитовими кварцитами та багатими залізними рудами. Невеликий кар’єр поблизу виходів вважається найдавнішою гірничою виробкою на Криворіжжі.

Таким чином, кожна геологічна пам’ятка в Дніпропетровській області має значний потенціал для застосування як туристичні об’єкти.  

 

 

2.2. Геологічні пам’ятки Дніпропетровської області, що не занесені до природно-заповідного фонду України

Значно ширше список геологічних пам'яток Дніпропетровської області, занесених до Державного реєстру геологічних пам'яток України, але не занесених до природно-заповідного фонду України. Сьогодні він включає 26 об'єктів (додаток А, табл 2),  однак багато авторів вважають за необхідне значно його розширити.

Більшість геологічних пам’яток Дніпропетровщини, що не занесені до природно-заповідного фонду України розташовано  в Дніпровському - 7, Криворізькому - 14, Нікопольському – 7, та Кам'янскому -4  районах області,   (рис. 2.2),  що відповідає центральній і західній частинах регіону. У східній та північній частинах області геологічні пам'ятки практично не зафіксовані.

На схилах балки Північна Червона відслонюються породи криворізької серії палеопротерозою (2400 млн. років). Скелюватська світа, з якої тут починається розріз, представлена горизонтом аркозових мета пісковиків, білих вивітрилих кварцитів з проверстками конгломератів. Саксаганська світа, що залягає вище, складена сланцевими та залізистими горизонтами.

Басанський кар’єр надає унікальну можливість спостерігати та досліджувати на великій площі розріз осадкових порід (від борисфенської світи, до четвертинних субаеральних відкладів).

У відслоненнях північного узбережжя Каховського водосховища, на ділянці між селами Вищетарасівка і Новокиївка виходять на поверхню різноманітні гірські породи неогенового віку. У стрімких Каховських кручах спостерігається розріз міоценового і пліоценового відділів неогенової системи та антропогену.

У бічних ярах балки Сажавка біля с. Старі Кодаки у природних відслоненнях детально досліджено один з найбільш повних та характерних опорних розрізів стратотипу козацького горизонту. 

Рибальським кар’єром розробляється родовище мігматитів та гранітів. Кар’єром розкриті мандриківські шари з різноманітною викопною фауною. Вони являють собою мілководну фацію обухівської світи верхнього еоцену.

В межах урочища «Біла Скеля» відслонюється розріз вовчанської товщі палеоархею, яка разом з новопавлівською, складають Оріхівсько-Павлоградсь- ку зону, що розмежовує Середньо-придніпровський і Приазовський мегаблоки Українського щита.

Монастирські скелі розташовані на правому схилі р. Дніпро та на острові Монастирський. Скелі складені переважно біотитовими та амфібол- біотитовими плагіомігматитами і плагіогранітами дніпропетровського комплексу палеоархею (3,2 млн. років).

 

Рис. 2.2. Карта геологічних пам’яток Дніпропетровської області, не віднесених до природно-заповідного фонду: 1 - Балка Північна Червона; 2 - Басанський кар’єр; 3 - Каховські кручі;  4 – Стратотип козацького горизонту; 5 - Рибальський кар’єр; 6 - Біла Скеля; 7 - Монастирські скелі; 8 - Карачунівські граніти; 9 - Відслонення плагіограні-тів сурського комплексу; 10 - Біогерми верхнього сармату; 11 - Опорний розріз конкської серії мезоархею балки Калинова; 12 - Шолоховський рожовий кварц; 13 - Неотектоніка в слабо- літифікованих товщах; 14 - Типовий рельєф горбистих пісків; 15 - Мігматитово-гранітні скелі біля с. Недайвода; 16 - Балка Кобильна; 17 - Розріз сарматського регіоярусу неогену; 18 - Розріз топилівських верств; 19 - Стародобровольский кар’єр; 20 - Північний кар’єр; 21 - Кудашівські граніти; 22 - Самотканський кар’єр; 23 - Метабазальти сурської світи мезоархею; 24 - Аполонівський палеовулкан; 25 - Ерастівський кар’єр; 26 - Відслонення балки Овсеєва.

 

Вздовж лівого берега р. Мокра Сура відслонюються плагіогранітоїди сурського комплексу мезоархею (2990 млн. років), які є петротипом однойменного плутонічного комплексу. Названий масив розташований в північно-східному борту Сурської зеленокам’яної структури і має складну видовжені форму.

Під прошарком черепашкового детриту, та сірувато-зеленої ущільненої глини залягає мергель світло-сірий, який містить значну кількість великих за розмірами (0,5 – 1,4 м) біогермних утворень верхнього сармату у вигляді онкоїдів шкаралуповато-концентричної зональної будови. 

Ерозійний вріз балки Калинова розкриває фрагмент опорного розрізу конкської серії мезоархею (3086 млн. років) в обсязі коматіт-толеітової породної асоціації. Пачка складена переважно мафічними метавулканітами, представленими різноманітними породами (амфіболітами, мета базальтами та інш.).

Практично єдине в Україні родовище рожевого кварцу розташовано біля с. Шолохово. Жила рожевого кварцю розкрита серед інтенсивно мікроклінизованих плагіогранітів саксаганського комплексу мезоархею (2970 млн. років).

На ділянці між с. Вищетарасівка та Новокам’янка у вигляді прямовисних круч відслонюються морські відклади міоцену – неотектоніка в слаболітифікованих товщах. Відслоненя, які простягаються вздовж узбережжя суцільною смугою, ускладнені численними багатоступеневими зсувами.

В межах Дніпровсько-Орільского заповідника кучугури являють собой найбільш типовий рельєф горбистих пісків – форму еолового рельєфу, яка розвинута на поверхні третьої і четвертої надзаплавних терас.

В одному км на північ від північно-східної околиці с. Нєдайвода починається ділянка мігматитово-гранітних скель інгулецького комплексу мезоархею (2850 млн. років). Далі на північ вони переходять в суцільні скельні масиви з висотою скель до 25-30 метрів.

Балка Кобильна на південному заході Дніпропетровської області (рис.  2.2) являє собою чудову комплексну пам’ятку природи. В балці унікально поєднані різні природні утворення, найцікавіші – 8 ділянок поверхневого карсту у вигляді карстових лійок з понорами, улоговинами та сліпими ярами. 

Розріз сарматського регоіярусу неогену біля смт Широке та в кар’єрі Інгулецького ГЗК вважається кращим серед відомих розрізів сармату і пропонується до затвердження його в якості лектостратотипу сармату.

Розріз топилівських шарів біля с. Новокам’янка являє собою лектостратотип топилівських шарів мотичного регіоярусу пізнього міоцену (7 млн. років). Шари містять залишки черепашок, велику кількість кісток риб, прісноводних молюсків.

В уступах Північного кар’єру можна спостерігати класичний розріз палеоген-неоген-четвертичних відкладів області зчленування південного схилу Українського щита з Причорноморською западиною. Об’єкт чудово характеризує геологічну будову Західної ділянки Нікопольського родовища марганцю.

Природні виходи сірих кудашівських гранітів в балці Рекалова та фрагменти частково затопленого покинутого кар’єру являють чудову геологічну пам’ятку природи і мають велику наукову цінність як один з петротипів демуринського комплексу мезоархею (2850 млн. років).

Самотканський кар’єр розробляє найкрупніше родовище в світі титанцирконієвих розсипних руд Придніпровської титаноносної провінції. В кар’єрі розкритий цікавий розріз четвертинних суглинків та лесів, пліоценові глини з вапняковими конкреціями та гіпсоносні глинисто-піщані відклади

сарматського регіоярусу.

Відслонення по обидва береги р. Мокра Сура на околиці с. Новомиколаївка – це унікальні виходи на денну поверхню ранньодокембрійських зеленокам’яних утворень. В межах відслонень розкривається фрагмент товщі метабазальтів  сурської світи мезоархею віком 3 млрд. років.

В покинутому кар’єрі на північ від с. Аполонівка відслонюється фрагмент палеовулканічної споруди архейського віку (понад 3 млрд. років), що генерувала лаву основного складу. Ступень метаморфічних перетворень порід не перевищує фації зелених сланців, тому на стінках кар’єру спостерігаються унікальні для докембрію фрагменти палеовулкану центрального типу.

На верхніх ярусах південної стінки Ерастівського щебеневого кар’єру відслонюється контакт розрізу сурської світи з блакитнокварцовими плагіогранітами сурського комплексу.

В пригирловій частині балки Овсеєва відслонюється розріз деформованих подушкових лав метабазальтів та мігматизованих плагіогнейсів фундаменту, інтрудованих плагіогранітоїдами сурського комплексу. Об’єкт представляє науковий інтерес в якості контакту плагіогранітів двох принципово різних структурно-формаційних комплексів докембрію Українського щита.

Таким чином, Дніпропетровська область має потужний фонд геологічних пам'яток природи, який потребує інвентаризації, заповідання та збереження для нащадків. Надійна система охорони пам'яток природи не може, напевно, бути створеною тільки на підставі адміністративних, економічних та правових заходів. Значно ефективнішими можуть бути дії, спрямовані на популяризацію унікальних об'єктів природи, на розумне використання їх для науково-туристичних та просвітницько-туристичних цілей, на залучення молоді, не байдужої до природи рідного краю, до всебічного наукового дослідження його геологічної спадщини. 

 

 

 

 

 

 

 

3. ГЕОЛОГІЧНІ  ПАМ'ЯТКИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОБЄКТИ ГЕОТУРИЗМУ

Незважаючи на той факт, що геологічні пам'ятки Дніпропетровщини з погляду геологічних знань вивчені досить детально [7-9], оцінки їх туристичного потенціалу на даний момент фактично немає. А без проведення детальних та всебічних досліджень всіх складових територіального розвитку геотуризму складно визначити перспективи його розвитку. 

Наявності унікальної геологічної спадщини для розвитку геотуризму замало. Є ціла група факторів, що стримують розвиток геотуризму на Дніпропетровщині. По-перше, це територіальна розкиданість об'єктів геотуризму. Як видно з рисунків 1.1 та 1.2 геологічні пам'ятки досить суттєво розосереджені по всій області. Винятком є криворізький регіон. У зв’язку з цім слід виділяти групи геопам'ятників на окремі локації за умовами їх акумуляції на невеликій площі. 

По-друге, виїзд на окремі об'єкти планованого геотуристичного маршруту показав, що багато геологічних пам'яток пошкоджені або перебувають у стані, непридатному для їх демонстрації (наприклад, закриті густим рослинним покривом, або засипані сміттям).

По-третє, ціла низка унікальних об'єктів знаходиться у важкодоступних місцях. Так наприклад, Карачунівські граніти інгулецького комплексу мезоархею знаходяться по обидва боки від водостічного каналу Карачунівського водосховища у вигляді майже вертикальних скель.  Окрім цього, велика кількість геооб'єктів розташовані на території промислових комплексів (кар'єрів, відвалів тощо)  з обмеженим доступом. Наприклад, класичний розріз палеоген-неоген-четвертичних відкладів знаходиться в уступах Північного кар’єру.

Окрім цього, слід мати на увазі, що геологічні пам’ятки Дніпропетровської області в своєї більшості мають складну структурнотектонічну  будову та склад.  Професіоналів це зацікавить, а ось у любителів з поверхневими геологічними знаннями це викликає труднощі у їх сприйнятті. У зв'язку з цим при організації турів слід враховувати рівень професійної підготовки учасників та ранжувати їх за інтересами.

Важливе значення для ефективного розвитку геотуризму має загальний рівень соціально-економічного розвитку регіону. Потрібно, щоб він мав достатньо високий рівень. Це включає в себе:

1.               Наявність необхідної інфраструктури: місця проживання, харчування, шляхи сполучення тощо.
2.               Наявність підготовленого персоналу, насамперед гідів із відповідною підготовкою.
3.               Присутність у регіоні наукових центрів, які б розвивати ідею геотуризму.
4.               Наявність туристичних центрів, що розвивають спільні туристичні напрямки в регіоні та готові брати участь у геотуризмі. 

Внаслідок проведення всебічної інвентаризації встановлених геологічних пам'яток Дніпропетровської області (як  занесених, так и не занесених до природно-заповідного фонду України)  встановлено, що на даний час об'єктами, які становлять інтерес для формування геотурів, є геологічні пам'ятники, розташовані в Криворізькому районі. Головними чинниками таких висновків є:

•                   дані об’єкти – унікальні виходи гірських порід, які характеризують докембрійську історію розвитку нашої планети і які фактично не мають аналогів у світі;
•                   геологічні пам’ятки локалізовані в межах обмеженої території, мають чіткий стратиграфічний взаємозв'язок, що дає можливість об'єднати їх в один геотур протяжністю до 60 км;
•                   Криворіжжя має досить розвинену туристичну інфраструктуру, особливо у галузі промислового туризму, напрямку близькому до геотуризму;
•                   у регіоні є ціла низка виробничих та наукових центрів, що займаються вивченням геології докембрія (Криворізький національний університет, Криворізький державний педагогічний університет, цілий ряд виробничих геологічних служб тощо);
•                   Криворізький державний педагогічний університет готує фахівців галузі туризму, здатних виступати у ролі гідів геотурів. 

Інші геологічні об’єкти Дніпропетровщини слід розглядати як доповнення до турів іншого напрямку, наприклад на основі сукупності природних, геологічних, археологічних та культурних об'єктів. Сприяє цьому той факт, що більшість геологічних пам'яток територіально пов’язана з історико-культурними пам'ятками, рекреаційними локаціями, маршрутами релігійного спрямування. Потрібне проведення ретельних досліджень у цьому напрямку.

 Зрозуміло, що для створення на Криворіжжі регіонального туристичного кластеру геотуризму слід зробити великий обсяг підготовчої роботи: 

1.               Детальне обстеження і додатковий опис геооб’єктів, з складанням місцевих, регіональних і загальних стратиграфічних схем, з проведенням фото- і відеозйомок, створенням навчальних, наукових та навчальнопопулярних презентацій та відеофільмів. Характеристику геологічних пам’яток слід  проводити на двох рівнях: професійному та аматорському. 
2.               Приведення об'єктів до форми туристичної локації: очищенню геооб’єктів від сміття та рослинності,   забезпечення зон безпечного огляду та відпочинку тощо.
3.               Популяризація знань щодо геологічної історії Дніпропетровщини, корисних копалин області та їх значення у житті людини, діяльності, спрямованої на збереження геологічних пам'яток природи. Публікація серій статей у популярних виданнях та Інтернеті для широкого кола громадськості з просвітницькою метою. Важливою є організація виставок з використанням фотографій, плакатів, геологічних мап, розрізів і блок-діаграм, слайдів і відеофільмів, які демонструють рідкісні об'єкти геологічного середовища, або процеси, що створюють ці чи інші об'єкти. Демонстрація колекцій мінералів, гірських порід, руд і викопної фауни і флори; ювелірних та виробних каменів і виробів з них, зразків облицювального каміння.
4.               Найбільш ефективне геотуристичне використання геологічних пам'яток природи можливе лише за умов широкого використання інформації щодо інших пам'яток або цікавих промислових об’єктів, розташованих у межах поширення об'єктів геологічної спадщини або поблизу від них. 
5.               Дуже важливим є низка   юридичних,   фінансових   та організаційних заходів, спрямованих на захист геологічних пам'яток.
6.               Впровадження світового досвіду дослідження, зберігання, популяризації та використання геологічних пам'яток природи; налагодження обміну інформацією з розвинутими європейськими країнами.

В якості перших кроків в реалізації цієї програми є створення  webінтерактивної карти  «Геологічні пам’ятки Дніпропетровської області, віднесені до природно-заповідного фонду». Платформою для побудови інтерактивної карти став геопортал Google Maps. За суттю це різновид геоінформаційної системи, що базується на веб-технологіях доступу до даних. Будь-який бажаючий може створювати власні тематичні карти й публікувати просторові об'єкти на основі базової карти, що надає географічний контекст для кожного з додатків, а потім надавати до них доступ необмеженому числу користувачів [13].

Карта знаходиться у відкритому доступі (https://www.google.com/maps/ d/u/0/edit?mid=1MfKBd_eyCoVCCeUHe3o_4C7YkZVBtLcM&usp=sharing).

Будь-який користувач може зайти за посиланням або за назвою інтерактивної карти та отримати коротку інформацію про геооб'єкт (з загальними фотографічними матеріалами) та зазначенням його розташування (додаток В, рис. В.14).

Інтерактивна карта дає можливість отримати загальні уявлення про геологічні пам'ятки Дніпропетровщини та може розглядатися як рекламноознайомчий проект.

Як продовження цієї роботи – створення екскурсійного маршруту геологічними пам'ятниками Криворіжжя (додаток Д. таблиця 3). При його розробки були використані  рекомендації професора Паранько І.С. [9].

Екскурсія складається з 9 об'єктів, що розкривають весь діапазон  геологічної історії Криворіжжя. Історія геологічного розвитку Криворізького басейну, яка охоплює віковий діапазон від палеоархею до неопротерозою, що становить близько 2 млрд. років, закарбувалася в численних відслоненнях по берегах рік Інгулець і Саксагань і схилах балок. 

На наступному етапі був розроблений GPS-мобільний мультимедійний путівник за даним екскурсійним маршрутом. Для цього була використана платформа Izi.travel. Використовуючи програмний інтерфейс і відповідні інструменти стало можливим створити GPS-гід  за екскурсійним маршрутом. 

В результаті, використовуючи  метод  визначення місцеположення на основі GPS-координат мобільного пристрою, сформована програма 

проінформує  про  наближення  до  геооб'єкту, покаже згружені фотографії та включить записаний аудіо текс. Текст  дає коротку  геолого-географічну  характеристику  місця  спостереження,  а  в якості  фотографічного  матеріалу  використані  геологічні  карти  і  схеми,  а також фотографії як об’єкта загалом, так і його окремих елементів (додаток Г рис. Г.15, Г.16). На карті відображається поточне місце  розташування  користувача  і  підсвічується  об’єкт,  про  який  іде розповідь.  Об'єкти  між  собою  об'єднані маршрутом, який автоматично прокладається навігаційним функціоналом. 

Розрізнені  об'єкти  пов'язані  в  єдиний  маршрут  за  принципом раціоналізму (найкоротшої відстані між точками). Це обумовлено тим, що при  використанні  часових  показників  об'єктів  (від  більш  давніх  –  до молодих), довжина екскурсії збільшується в 2 рази.

Компанія  Izi.travel забезпечує  функціонал  просування мобільного  GPS  путівника  в  соціальних  мережах,  а  також  і  з використанням інших інструментів (сторонні сайти, блоги тощо). Путівник може  завантажуватися  на  сотні  моделей  мобільних  пристроїв  різних платформ. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Геологічні пам’ятки як особливі найдавніші об’єкти природи нашої планети, що збереглись дотепер, покликані сприяти усвідомленню суспільством неповторності геологічної історії України, та можливості застосування в економічній діяльності створене природою протягом мільярдів років.

Геологічні пам'ятки Дніпропетровщини являють собою унікальні об'єкти природної  спадщини,  гідні  міжнародної  уваги  і  внесення  їх  до  Переліку Світової Геологічної Спадщини Землі. На сьогодні, до геологічних пам’яток в  межах Дніпропетровської області, виходячи із сучасного рівня геологічних досліджень, можуть бути віднесені близько 39 геологічних пам'яток природи, серед яких лише 13, занесені до природно-заповідного фонду України та затверджені відповідними рішеннями державних установ. Ці об’єкти характеризують геологічну будову та історію розвитку нашої планети, мають велике наукове та освітнє значення, що дає можливість розглядати їх в якості основи геологічного туризму.   

Проведені дослідження геотуристичного потенціалу Дніпропетровської області дозволили зробити наступі висновки:

1.               На даний час об'єктами, що становлять інтерес для формування геотурів, є геологічні пам'ятники, розташовані в Криворізькому районі (9 обєктів).
2.               Інші геологічні об’єкти Дніпропетровщини слід розглядати як доповнення до турів іншого напрямку, наприклад на основі сукупності природних, геологічних, археологічних та культурних об'єктів.
3.               Для створення на Криворіжжі регіонального туристичного кластеру геотуризму слід виконати значний обсяг робіт.  Побудована  web-інтерактивна карта «Геологічні пам’ятки Дніпропетровської області» та GPS-мобільний мультимедійний путівник за розробленим геотуристичним маршрутом є суттєвим вкладом в цьому напрямку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ 

1. Барг І. М. Нариси геологічної історії Дніпропетровщини. – Д.: ТзОВ «Альфа», 1997. – 148 с. 

2.  Геологические  памятники  Украины:  Справочник - путеводитель // Коротенко Н.Е.. Щирица А.С., Каневский А.Я. та ін. –  К.: Наук, думка, 1985. 

– 156 с.

4. Геологічні  пам’ятки  України.  Geological landmarks  of  Ukraine:  у  4 

т.  (укр.  та  англ. мовами)  /  Колектив  авт.  –  К.,  2006.  –  Т. 1.  –  320  с.;  2007.–  Т.  2.  –  320  с.;  2009.  –Т. 3. – 200 с.; 2011. – Т. 4. – 280 с.

4.               Геологічні пам'ятки природи України: проблеми вивчення, збереження та раціонального використання.  –  К., 1995. –  60 с.
5.               Заповідна природа Дніпропетровщини: Метод.-довід. посіб. / Укл. В.

Манюк. – Д.: Держ.упр.екол.та природ.рес. у Дніпроп.обл., 2000. – 64 с.

6.               Манюк В.В. Геологічні пам'ятки Дніпропетровщини / В. Манюк. – Бористен, 1998. – №2 – С 2-4.
7.               Манюк В.В. Геологічні пам’ятки Дніпропетровщини у природному середовищі та житті людини // Січеславщина: Краєзнавчий альманах. – Вип.4 – Скарби Придніпровського степу. – Д., 2002. – С.5 – 31. 
8.               Паранько І.С. Путівник геологічних екскурсій науково-виробничої наради геологів-зйомщиків  України / І. С. Паранько, В. В. Стеценко, В. К.

Бутирін, М. А. Козар. – Дніпропетровськ: Південукргеологія, 2007. – 85 с.

9.               Проскурко А.И. Минеральные  ресурсы Украины. Охрана и рациональное использование / А. Проскурко. – Львов: Вища школа, 1989. – 180 с.
10.          Реестр природно-заповедного фонда области. Государственное управление охраны окружающей среды по Днепропетровской области -

Днепропетровск, 1993. – 70с

11.          Холошин І.В. Новий підхід в організації навчальних геологічних екскурсій з використанням інформаційних технологій (на прикладі

Криворізького регіону) / І. Холошин, І. Паранько //  Географія та туризм: Наук. зб. К.: Альфа-ПІК, 2014. – Вип. 27. С. 112 – 119.

12.          Холошин І.В. Педагогічна геоінформатика. Ч. 3. Геоінформаційні системи: навчальний посібник / Ігор Холошин. − Кривий Ріг : Видавець ФО-П Чернявський Д. О., 2016. – 175 с. з іл.
13.          Espace  Pierres    Fо11еs.  Un  itineraries  geologique.  //  Saint  -  Jеаn  –  des Vignes (Rhone). 
14.          www.menr.gov.ua/pzfond.
15.          www.pzf.menr.gov.ua
16.          http://geonews.com.ua/geologichni_pamiatki_ukraini
17.          http://nature.land.kiev.ua/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК А

Таблиця 1.

Коротка характеристика геологічних пам’яток Дніпропетровської області, віднесених до природно-заповідного фонду

№	Назва геологічної пам’ятки	Географічне положення	Статус пам’ятки	Географічні координати
1	Виходи амфіболітів	Криворізький р-н, м. Кривий Ріг,  Саксаганський р-н	Геологічна пам’ятка  природи місцевого  значення	47° 56' 18" 33°24' 00"
2	Виходи аркозових пісковиків	Криворізький р-н, м. Кривий Ріг,  Інгулецький р-н	Геологічна пам’ятка  природи місцевого  значення	47° 50' 50" 33° 19' 31"
3	Виходи мігматиту	Криворізький р-н,  між с. Лозуватка і  с. Чкалівка	Геологічна пам’ятка  природи місцевого  значення	48° 00' 55" 33° 17' 22
4	Відслонення аркозових пісковиків	Криворізький р-н,  між с. Новолатівка  і с. Стародобров-ке	Геологічна пам’ятка  природи місцевого  значення	47° 45' 30" 33° 12' 34"
5	Гранітні скелі	Дніпровський р-н, с. Волоське	Геологічна пам’ятка  природи місцевого  значення	48° 17' 31" 35° 10' 04"
6	Мальовничий каньйон на  р.Кам'янка в Токівських  гранітах	Криворізький р-н, р-н,  с. Токівське	Геологічна пам’ятка  природи місцевого  значення	47° 39' 42" 33° 59' 15"
7	Мігматитові скелі	Криворізький р-н, с. Валове	Геологічна пам’ятка  природи місцевого  значення	48° 01' 46" 33° 07' 02"
8	Пісковикова скеля	Криворізький р-н, м. Кривий Ріг,  Інгулецький р-н	Геологічна пам’ятка  природи місцевого  значення	47° 50' 22" 33° 18' 34"
9	Природне відслонення  Новомосковського горизонту з стародавньою фауною	Новомосковський р-н,  с. Губиниха	Геологічна пам’ятка  природи місцевого  значення	48° 48' 54" 35° 17' 51"
10	Скелеватські виходи	Криворізький р-н,	Геологічна	47° 47' 19"
		м. Кривий Ріг,  Інгулецький р-н	пам’ятка  природи місцевого  значення	33° 15' 19"
11	Скелі залізистих кварцитів  на р.Вовчій	Павлоградський   р-н, смт Василь- ковка	Геологічна пам’ятка  природи місцевого  значення	48° 14' 19" 35° 59' 00"
12	Скелі МОДРу (Орлине гніздо)	Криворізький р-н, м. Кривий Ріг,  Ц.-міський р-н	Геологічна пам’ятка  природи загально-  державного знач-ня	47° 53' 14" 33° 18' 28"
13	Сланцеві скелі	Криворізький р-н, м. Кривий Ріг,  Саксаганський р-н	Геологічна пам’ятка  місцевого значення значення	47° 55' 21" 33° 24' 15"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.

 

Коротка характеристика геологічних пам’яток Дніпропетровської області, не віднесених до природно-заповідного фонду

№	Назва геологічної пам’ятки	Географічне положення	Географічні координати
1	Балка Північна Червона	Криворізький р-н, північна околиця м. Кривий Ріг	48° 06' 11" 33° 28' 46"
2	Басанський кар’єр	Нікопольський  р-н, в 6 км на північний схід м. Марганець	47° 40' 51" 34° 44' 39"
3	Каховські кручі	Нікопольський  р-н, між селами Вищетарасівка і Новокиївка	47° 34' 49" 34° 47' 16"
4	Стратотип козацького горизонту	Дніпровський р-н,  с. Старі Кодаки	48° 23' 01" 35° 07' 33"
5	Рибальський кар’єр	Дніпровський  р-н, східна  околиця м. Дніпропетровськ	48° 27' 00" 35° 08' 39"
6	Біла Скеля	Павлоградський р-н, в 3 км на північний захід від смт Васильківка	48° 15' 44" 35° 58' 01"
7	Монастирські скелі	Дніпровський р-н, центральна	48° 27' 53"
		частина м. Дніпропетровськ	35° 04' 48"
8	Карачунівські граніти	Криворізький р-н,  м. Кривий Ріг,  Карачуни	47° 54' 27" 33° 17' 05"
9	Відслонення плагіогранітів сурського комплексу	Дніпровський р-н, західна околиця с. Сурсько-Литовське	48° 19' 36" 34° 54' 13"
10	Біогерми верхнього  сармату	Нікопольський  р-н,, с. Вище- тарасівка,  на  узбережжі Каховського в-ща	47° 34' 44" 34° 46' 33"

 

 

 

11	Опорний розріз конкської серії мезоархею балки Калинова	Кам'янський р-н, с. Болтишка, правий берег реки Базувлук	48° 13' 17" 34° 08' 06"
12	Шолоховський рожовий кварц	Нікопольський  р-н, с. Шолохово,  біля греблі через р. Бузувлук	47° 42' 16" 33° 59' 34"
13	Неотектоніка в слабо- літифікованих товщах	Нікопольський  р-н, між селами Вищетарасівка і Новокиївка	47° 34' 35" 34° 45' 48"
14	Типовий рельєф горбистих пісків	Дніпровський  р-н,  між  селами Кіровське та Миколаївка	48° 30' 26" 34° 48' 03"
15	Мігматитово-гранітні скелі біля с. Недайвода	Криворізький р-н, північна околиця с. Недайвода	48° 08' 47" 33° 21' 35"
16	Балка Кобильна	Криворізький  р-н,  між  селами Ганнівка і Степове	47° 33' 57" 33° 02' 45"
17	Розріз сарматського  регіоярусу неогену	Криворізький р-н, між смт Широке та с. Зелене	47° 43' 06" 33° 12' 41"
18	Розріз топилівських верств	Нікопольський р-н, східна околиця  с. Новокам’янка	47° 34' 27" 34° 45' 13"
19	Стародобровольский  кар’єр	Криворізький р-н, с. Рахманівка	47° 48' 25" 33° 14' 59"
20	Північний кар’єр	Нікопольський  р-н,,  м. Орджонікідзе	47° 43' 03" 34° 13' 03"
21	Кудашівські граніти	Кам'янський р-н, с. Кудашівка	48° 15' 32" 34° 07' 18"
22	Самотканський кар’єр	Кам'янський р-н,  м. Вільногорск	48° 29' 30" 34° 07' 08"
23	Метабазальти сурської світи мезоархею	Дніпровський р-н,  м. Новомиколаївка	48° 17' 42" 34° 52' 05"
24	Аполонівський палеовулкан	Дніпровський р-н, с Аполонівка	48° 14' 33" 34° 48' 05"
25	Ерастівський кар’єр	Кам'янський р-н, с. Лозоватка	48° 26' 33" 33° 54' 09"
26	Відслонення балки Овсеєва	Криворізький р-н, с. Малософіївка	48° 12' 13" 36° 06' 22"

 

                 ДОДАТОК В

Рис. В.1. Виходи амфіболітів на правому березі річки Саксагань у районі шахти

«Батьківщина» 

Рис. В.2. Ви́ходи арко́зових пісковиків на лівому березі річки Інгулець 

Рис. В 3. Виходи мігматиту на правому березі р. Інгулець, між селами Лозуватка і Чкалівка 

Криворізького району 

Рис. В.4. Відслонення аркозових пісковиків між селами Новолатівка та Стародобровольське

Рис. В.5. Гранітні скелі поблизу с. Волоське Дніпровського району 

Рис. В.6. Мальовничий каньйон на річці Кам'янці в Токівських гранітах  

Рис. В.7. Мігматитові скелі північніше с. Софіївка Криворізького району 

 

Рис. В.8. Пісковикова скеля у південній частині м. Кривий Ріг 

Рис. В.9. Природне відслонення Новомосковського горизонту із стародавньою фауною

 

Рис. В.10. Скелеватські виходи в 500 м від кар'єру ПГЗК 

 

Рис. В.11. Скелі залізистих кварцитів  на р.Вовчій

Рис. В.12. Скелі Мопра.

Рис. В.13. Сланцеві скелі вздовж правого берега річки Саксагань.

Рис. В.14 Скріншот вікна інтерактивної карти «Геологічні пам’ятки Дніпропетровської області, віднесені до природно-заповідного фонду» у webГІС Гугл Карти

               

ДОДАТОК  Г

 

      

 

 

Рис. Г.15. Скріншоти   GPS-мобільного мультимедійного путівника екскурсійного маршрута «Геологічні пам’ятки Криворіжжя» у платформі Izi.travel.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. Г.16. Скріншоти   GPS-мобільного мультимедійного путівника екскурсійного маршрута «Геологічні пам’ятки Криворіжжя» у платформі Izi.travel.