Курсова робота "Використання інтерактивних методів навчання у професійній діяльності сучасного вчителя початкової школи"

 

 

 

 

 

Курсова робота

з                              _____            Педагогіки____            ____                      .

на тему:  Використання інтерактивних методів навчання у професійній діяльності сучасного вчителя початкової школи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ  ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ…..………………………………………..7

1.1. Аналіз концептуальних підходів до інтерактивного навчання

 Інтерактивне навчання як сукупність технологій………………….…..7

1.2. Аналіз практики впровадження інтерактивних методів навчання у початковій школі………………………………………………………………...14

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ………………….21

2.1.  Організація і зміст експериментального дослідження……………30

2.2. Застосування інтерактивних методів навчання на уроках………...21

2.3. Аналіз ефективності експериментального дослідження. Методичні рекомендації щодо проведення уроків в початковій школі з використанням інтерактивних технології……………………………………………………….36

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...44

ДОДАТКИ…………………………………………………………………47

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Актуальність дослідження обумовлена тим, що українське суспільство на сучасному етапі розвитку має особливо гостру потребу в самостійних, творчих особистостях, що усвідомлюють свою суб’єктність.

У Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті зазначено: «Головна мета української системи освіти - створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України...», а Закон України «Про загальну середню освіту» стверджує: «Завданням загальної середньої освіти є формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань» [3].

Нові завдання шкільної освіти в Україні, що спрямовані на гуманізацію та демократизацію всього навчального процесу в школі, визначають нові пріоритети навчання і виховання, потребують формування ініціативної особистості, здатної до раціональної творчої праці.

На сучасному розвитку освіти є різноманітні освітні технології, які допомагають вчителю раціонально побудувати процес навчання і досягти вищих результатів педагогічної діяльності. Школа надала вчителю можливість вибору у використанні інтерактивних технологій, спрямованих на всебічний розвиток та становлення творчої особистості учнів. Але відомо, що особистість може виховатись лише особистістю. А формування творчої особистості школяра проходить через творчу особистість вчителя. Отже, компетентною, щедрою душею мусить бути особистість вчителя, щоб отримувати тепло оточуючих.

Аналіз науково-методичної літератури дає змогу зробити висновок, що школа має бути не підготовкою до життя, школа має бути життям. Досягнути цього можна, створюючи інтерактивне середовище навчання, використовуючи парні, групові, колективні форми діяльності.

Сучасний  педагог у навчально-виховному процесі повинен намагатися вдосконалювати свою роботу, використовувати нові форми, методи, засоби, прийоми на уроках. Ілюструє думку народна мудрість: «Не навчайте дітей так, як навчали нас. Вони народилися в інший час.» Тому вчитель – майстер має розглядати кожного учня як окрему особистість з її поглядами, переконаннями, почуттями. Саме інноваційні технології, зокрема інтерактивні, передбачають розв’язання цього питання.

Педагогіка — це не тільки наука, і не лише мистецтво. Це насамперед прикладна дисципліна і, як усі прикладні дисципліни, вона не може не бути технологічною. Ось чому всі вчителі початкових класів, які творчо працюють, вбачають наступність в роботі дошкільної ланки і освіти І ступеня школи як фундамент майбутнього розвитку школяра в основній і старшій школі, а головним методом реалізації цієї проблеми вважають саме підвищення ефективності інтерактивних педагогічних технологій, що в майбутньому має забезпечити поступовий перехід у педагогічній практиці від стратегії формування, тобто педагогічного втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав'язування їй вироблених суспільством способів діяльності, оцінок, до стратегії розвитку особистого потенціалу учня, його само активізація, самореалізація.

Навчання й виховання має забезпечувати потреби особистості у творчій самореалізації, здобутті додаткових знань, умінь, навичок за інтересами, інтелектуальний розвиток, підготовку дітей до активної професійної діяльності.

Дослідження і впровадження у навчально-виховний процес сучасних методик є актуальним питанням, вивченню якого присвячено праці О.К.Дусавицького, Н.В. Рєпіна, Г.А. Цукермана, Ш.А. Амонашвілі,             Д.Б. Ельконіна, В.В. Давидова та ін. Така людина здатна реалістично оцінювати життєву ситуацію, її джерела, ставити перед собою прогресивні цілі, знаходити ефективні засоби для їх досягнення.

І саме в початковій школі повинні сформуватися вище перелічені риси особистості.

Сьогодні пропонується широкий спектр стратегій, методик, технологій, але не всі вони адаптовані до умов масової школи або можуть функціонувати лише в авторському виконанні. Немає сумнівів: вчитель повинен глибоко усвідомлювати свою систему роботи, особисто сформувати концептуальне бачення педагогічної системи, в яку буде включатись учень; ефективно переробляти інформацію.

Усе вищесказане зумовило вибір теми роботи – «Використання інтерактивних методів навчання у професійної діяльності сучасного вчителя початкової школи».

Об'єктом дослідження є  педагогічна діяльність вчителя початкових класів.

Предмет дослідження – методи, прийоми, засоби інтерактивного навчання молодших школярів.

Мета дослідження – теоретичне обґрунтування сутності інтерактивних методів навчання та їх впровадження в навчально-виховний процес.

Об'єкт, предмет та мета дослідження обумовили такі завдання:

1. Проаналізувати науково-методичну літературу з проблеми використання інтерактивних методів навчання у професійній діяльності сучасного вчителя початкової школи.
2. Науково обґрунтувати сутності інтерактивних технологій навчання.

3. Розглянути методику впровадження інтерактивних форм і методів у навчально-виховний процес.

Гіпотеза: якщо інтерактивні методи навчання у професійної діяльності сучасного вчителя початкової школи є сукупністю форм, методів і засобів навчання, виховання і управління, об'єднаних єдиною метою, добір операційних дій педагога з учнем, то у результаті їх використання, суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу, це є одним із шляхів реалізації особистісно-орієнтованого навчання.

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; педагогічне спостереження; педагогічне тестування; педагогічний експеримент; методи математичної статистики.

Практичне значення одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні і практичній розробці методики використання інтерактивних методів навчання у професійної діяльності сучасного вчителя початкової школи.

Курсова робота складється зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел, додатків.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ  ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

 

1.1. Аналіз концептуальних підходів до інтерактивного навчання. Інтерактивне навчання як сукупність технологій

 

У Національній доктрині розвитку освіти України у  XXI столітті пріоритетним напрямком у розвитку освіти є підготовка освічених людей, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження сучасних технологій [3].

Прагнення постійно оптимізувати навчально-виховний процес зумовило появу нових і вдосконалення кращих педагогічних технологій, що використовувалися до цього часу. Подальший їх розвиток пов’язаний із орієнтацією на реалізацію сучасних концепцій освіти і виховання.

Поняття «технологія» з’явилося на межі 40-50-х років ХХ століття. Його використання пов’язане, по-перше, із стрімким розвитком науково-технічного прогресу, який зумовив не тільки технологізацію виробничої сфери, а й гуманітарної, по-друге, з незадовільним станом традиційних форм і методів навчання.

Ще на початку 20-х рр.. минулого століття   у   працях   відомих   педагогів  (І.П. Павлов, А.А. Ухтомський, С.Т. Шацький, В.М. Бехтерєв та ін..) з’являються терміни «педагогічна технологія». Минуло майже 100 років відтоді, а в сучасній педагогічній літературі й досі не існує єдиних, вичерпних визначень понять освітніх, педагогічних, навчальних технологій. Дослідники нараховують близько 300 трактувань цих термінів, що різняться не лише формою, а й за змістом, який у них вкладається.

Одні науковці розуміють під терміном «технологія» управління педагогічними процесами, інші – способи організації діяльності учнів, різноманітні методи та прийоми досягнення педагогом навчальної мети тощо. У глосарії термінів ЮНЕСКО поняття «педагогічна технологія» трактується як конструювання та оцінювання освітніх процесів шляхом врахування людських, часових та інших ресурсів для досягнення ефективності освіти. 

До основних ознак технології належать:

 - стандартизація (єдина типова форма організації, проведення, здійснення чого-небудь);

- уніфікація процесу (зведення чого-небудь до єдиної форми, системи, єдиних нормативів);

- можливість його ефективного відтворення відповідно до заданих умов [9, с.2-3].

Але сучасна початкова школа не є досконалою. «Однією з найсерйозніших хиб нашої школи є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчитель.»[20, с. 301]. Цю думку Василя Сухомлинського можна застосувати до характеристики навчального процесу й на сучасному етапі. Праця учня, який сидить мовчки за партою, слухає вчителя і намагається запам’ятати те, що йому говорять, - не може забезпечити ні повноцінного формування особистості, ні найвищого щастя людини від успіхів у праці.

На сучасному етапі розвитку освіти діти дійсно навчаються завдяки тому, що можуть повністю себе реалізувати. Вони не бояться висловити свою думку, критику, не бояться бути почутими. На таких уроках учитель повинен стати невидимим диригентом, який вміє вчасно почути, помітити, підтримати кожного учня. Коли діти працюють разом, вони формують навички, необхідні для самостійного життя:

- розв’язувати конфлікти;

- активно слухати;

- критикувати думку, а не того, хто її висловив;

- аналізувати;

- приймати рішення.

Школа має бути не підготовкою до життя, школа має бути життям. Досягнути цього можна, створюючи інтерактивне середовище навчання, використовуючи парні, групові, колективні форми діяльності.

Тому в навчально-виховному процесі повинні ефективно використовуватися такі інноваційні технології:

- розвивальне навчання;

- інтерактивні технології;

- проектне навчання;

- гуманно-особистісна технологія;

-ТРВЗ (теорія розв’язування винахідницьких задач).

Розробку елементів інтерактивного навчання знаходимо у працях         В. О. Сухомлинського, учителів-новаторів 70-80-х років (Ш.Амонашвілі,     В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та ін.).

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що взаємодія вчителя і учня   розуміється як безпосередня міжособистісна комунікація, найважливішою особливістю якої є здатність людини «брати на себе роль іншого», уявляти, як її сприймає партнер у спілкуванні або група, і відповідно інтерпретувати ситуацію та конструювати власні дії.

Застосування цих технологій у навчанні дає змогу учням:

- ґрунтовно аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;

- навчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;

- моделювати і розв’язувати пізнавальні, життєві та соціальні ситуації, таким чином збагачуючи власний пізнавальний і соціальний досвід;

- учитися будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу, знаходити спільне розв’язання проблеми;

- розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт тощо[20, с. 157].

 

У сучасній школі весь навчально-виховний процес спрямований на формування духовного світу особистості, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів, утвердження загальнолюдських цінностей. У центрі цього процесу стоїть конкретний учень. Завдання школи - знайти ефективні форми та методи роботи, які навчать учнів самостійно оволодівати знаннями, пізнавати себе та інших.

Інтерактивні технології навчання сприяють ефективному розвитку в кожної особи системи загальнолюдських цінностей та загальноприйнятих норм поведінки; розвитку здатності цінувати свободу та вміння користуватися нею; усвідомленню особистої відповідальності та вмінню об'єднуватися з інши­ми членами суспільства задля розв'язання спільної проблеми; розвитку здатності визнавати і поважати цінності іншої людини; формуванню навичок спілкування та співпраці з іншими членами групи (суспільства), взаєморозуміння та взаємоповаги до кожного індивідуума; вихованню толерантності, співчуття, доброзичливості та піклування, почуття солідарності й рівності; формуванню вміння робити вільний та незалежний вибір, що ґрунтується на власних судженнях та аналізі дійсності, розумінні норм і правил поведінки в суспільстві та поваги до них, знанні законів, основних прав людини; особистій відповідальності та громадянському обов'язкові.

Для розв'язання цього нелегкого завдання необхідно запроваджувати нові освітні технології, спрямовані на всебічний розвиток дитини. Однією з таких освітніх технологій є інтерактивне навчання. Перевага його в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал.

Учні займають активну позицію, в засвоєнні знань зростає їхній інтерес в отриманні знань. Значно підвищується особистісна роль вчителя - він виступає як лідер, організатор.

Важливим є висновок дослідників О. Пометун та Л. Пироженко  про те, що інтерактивне навчання є сукупністю технологій. Автори розподіляють інтерактивні технології на чотири групи:

•       парне навчання (робота учня з учителем чи з однолітком один на один);
•       фронтальне навчання;
•       навчання у грі;
•       дискусії [17, с. 54].

Кооперативна навчальна діяльність - це форма (модель) організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування   вмінь.   Така  модель  легко   і   ефективно  поєднується   із

традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.

До групового (кооперативного) навчання можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, «два - чотири - всі разом», «Карусель», роботу в малих групах, «Акваріум».

Під час роботи в парах можна виконувати такі вправи: обговорити завдання, короткий текст; взяти інтерв'ю, визначити ставлення (думку) партнера до того чи іншого питання, твердження і т.д.; зробити критичний аналіз роботи один одного; сформувати підсумок теми, що вивчається тощо.

До колективно-групового інтерактивного навчання відносять такі, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Це - обговорення проблеми у загальному колі (її застосовують з іншими технологіями): «Мікрофон» (надається змога сказати кожному щось швидко, по черзі, висловити свою думку чи позицію), незакінчені речення (поєднується з вправою «Мікрофон»), «Мозковий штурм» (відома інтерактивна технологія колективного обговорення, широко використовується для прийняття кількох рішень для прийняття кількох рішень з конкретної проблеми), «Навчаючи –вчуся», «Дерево рішень» та ін.

До технології ситуативного моделювання,  тобто  до технологій навчання у грі відносяться імітації, рольові ігри, драматизація.

Учасники навчального процесу за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, а ніж у традиційному навчанні. Учням надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежуються лише конкретними правилами гри. Учні самі вибирають свою роль у грі; висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її вирішення, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення.

Вчитель в ігровій моделі - інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), суддя - рефері (корегування і поради стосовно розподілу ролей), тренер ( підказки учням з метою прискорення проведення гри), головуючий, ведучий(організатор обговорення). Як правило, ігрова модель навчання має чотири етапи:

•      орієнтація ( введення учнів  у тему, ознайомлення з правилами гри,
  загальний огляд її перебігу);
•      підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів вирішення проблеми);
•      основна частина - проведення гри;
•      обговорення підсумків.

Технології навчання в дискусії - важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, бо дискусія - широке публічне обговорення спірного питання. Досвід використання дискусій у навчанні дає змогу сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні питання, які є спільним для будь-яких різновидів дискусії:

•      проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв'язання, зокрема протилежні);
•      не слід висувати питання на кшталт: хто правий, а хто помиляється в тому чи іншому питанні;
•      у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (Що було б можливим за того чи іншого збігу обставин? Що могло статися, якби..?
  Чи були інші можливості, способи, дії?);
•      вчитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати їх робити те саме;
•      усі   твердження   учнів   мають   супроводжуватись  аргументацією, обґрунтуванням, для чого вчитель ставить запитання на зразок: «Які факти свідчать на користь твоєї думки?», «Як ти міркував, щоб дійти до такого висновку?»;

•       дискусія може вирішуватись як прийняттям узгодженого рішення, так і збереженням існуючих розбіжностей між її учасниками [18, с. 134].

Вона сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначати власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної проблеми. Такі технології досить цікаві для сучасної школи. До них відносяться: «Метод ПРЕС», «Обери позицію», «Зміни позицію», «Безперервна шкала думок», «Дискусія», «Дискусія в стилі телевізійного  ток  - шоу», «Дебати». Так, наприклад, технологію «Метод ПРЕС» можна запропонувати до будь-якої проблеми за умови дотримання чотирьох етапів:

•      висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору
  (починаючи зі слів: Я вважаю, що....);
•      поясніть причину виникнення цієї думки, тобто на чому ґрунтуються
  докази (починаючи зі слів: Оскільки ....);
•      наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, а також факти, що демонструють ваші докази (...наприклад...) ;
•      узагальніть свою думку (зробіть висновок починаючи зі слів: Отже,
  таким чином...).

Коли учні засвоять етапи ПРЕС методу, його можна використовувати на всіх уроках у початкових класах, оскільки це привчає учня до логічного висловлювання своєї думки.

Використання інтерактивних технологій - не самоціль. Це лише засіб для досягнення такої атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, дає змогу дійсно реалізувати особистісно-зорієнтоване навчання.

Якщо застосування інтерактивних технологій у конкретному класі призводить до протилежних результатів, треба переглянути стратегію й обережно підходити до їх використання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Аналіз практики  впровадження інтерактивних методів навчання у початковій школі

 

Інтерактивні технології потребують певної зміни у житті всього класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Починати необхідно з поступового використання технологій, доцільно навіть створити цілісний план поступового впровадження інтерактивних технологій. Краще старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри».

Під час педагогічної практики у початковій школі студенти-практиканти проводять з учнями організаційне заняття і розробляють разом з ними правила роботи в класі, налаштовують дітей на сумлінну підготовку до інтерактивних занять.

 

Використовуються спочатку такі прості інтерактивні технології:

- робота в парах;

- робота в малих групах;

- мозковий штурм тощо.

Для ефективного застосування інтерактивних технологій, вчитель повинен старанно планувати свою роботу, а саме: дати завдання учням для попередньої підготовки, прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання.

Вивчаючи тему «Ніколи не завдавай природі лиха» (М. Думич, «Гніздо») у 4 класі (урок читання), учні готують розповідь про лелек, енциклопедичні відомості про цих птахів, складають вірші, ребуси, кросворди, малюють ілюстрації. За виконання діти беруться, враховуючи власні інтереси, індивідуально, в парах, у малих групах. Отже, щоб зрозуміти авторський задум, учні здобувають додаткові знання, виконують ряд творчих завдань. Їм легко визначити головну думку твору. Така робота над сприйманням художнього тексту сприяє покращенню навичок читання, викликає інтерес до цієї діяльності, формує в учнів морально-естетичні якості, розвиває їхні творчі здібності. Адже навчання молодшого школяра повинно бути цікавим, радісним і одночасно забезпечувати глибоке засвоєння програмового матеріалу [14, с. 59].

На одному занятті можна використовувати одну-дві інтерактивні вправи, а не цілий комплекс. Потрібно добирати такі інтерактивні вправи, які б дали учням «ключ» до засвоєння теми. При виконанні цих вправ відводиться необхідний час для обдумування завдання, щоб учні виконували його вдумливо, а не механічно або «граючись». Важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи.

Серед інтерактивних методів навчання віддаємо перевагу побудові «асоціативного куща», читанню із зупинками, методам «Карусель», «Займи позицію», «Мозковий штурм», грі «Так-ні».

Зупинимось на методі, який має назву «Побудова асоціативного куща». Вчитель визначає тему одним словом, а учні згадують все, що виникає в пам’яті стосовно цього слова. Спочатку виникають найстійкіші асоціації, потім другорядні. Вчитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається». Цей метод універсальний на всіх етапах уроку, зокрема під час активізації, в основній частині, як засіб перевірки знань.

У 4 класі на уроці читання під час вивчення вищезгаданої теми у підготовці до сприймання нового тексту М. Думича «Гніздо» пропонується побудова «асоціативного куща».

Вчитель ставить питання: «Що ми довідались про лелек»?

1. Інформаційна група озвучує відомості про різні назви птаха, беручи інформацію з енциклопедичного словника.

2. Фольклорна група – підготовлені заздалегідь розповіді з народознавства, зокрема легенду про те, як чоловік став буслом.

3. Літературознавці – підготовлені відомості з додаткової літератури, в якій розповідається про лелек.

4. Читці - вміння виразно читати вірші про лелек.

5. Екологи - Закон з Конституції України (ст. 66) про охорону природи та занесення цього птаха до Червоної книги України.

6. Художники малюють цього птаха на оселі господаря.

7. Аналітики підсумовують сказане, роблять висновки про ставлення людей до цього птаха.

8. Секретар фіксує найцікавіші думки.

Отже, на дошці перед очима дітей виникає за їхніми відповідями цікавий «кущ», на «гілках» якого знаходяться відомості про птаха. Таким чином, навчання молодших школярів стає цікавим, радісним, водночас створюються умови для бажання читати, самостійно поповнювати свої знання, пробуджується емоційне задоволення, радість від отриманих знань і самого процесу їх засвоєння. Використання методу «асоціативного куща» будується на груповій (кооперативній) формі навчального процесу. Вона виникла як альтернатива існуючим традиційним формам навчання. В її основу покладено ідеї Ж.-Ж. Руссо, Й.Г.Песталоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток і виховання дитини. Всі недоліки фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсує групова (робота в парах «Обличчям до обличчя»; «Один – удвох – усі разом»; ротаційні (змінювані) трійки; карусель; робота в малих групах).

Методику застосування групової роботи навчання молодших школярів рекомендуємо впроваджувати поетапно.

1 етап – привчаємо дітей співпрацювати у фронтальній навчальній діяльності з використанням таких прийомів:

а) для оцінювання своєї відповіді учень сам призначає «вчителя»;

б) у випадку виникнення труднощів під час відповіді, учень сам викликає собі помічника;

в) вводяться прийоми безсловесного спілкування: позначки «+» - згоден; «-» - не згоден; «!» - хочу додати, «?» - не зрозумів; використовуються жести, міміка; 

г) використовуються дидактичні ігри, які розвивають уміння слухати;

ґ) після кожної групової роботи обов’язково обговорювати з учнями успіхи виконаної діяльності.

Коли учні засвоїли прийоми та правила колективної співпраці, тоді вони готові працювати у складі малої групи.

2 етап – перехід до систематичного використовування на уроці педагогічних прийомів, які наочно і практично переконують у важливості кооперації людей для досягнення ними найкращого результату:

-   залучення батьків учнів для наведення яскравих життєвих прикладів;

- аналіз успішно проведених конкурсів, вікторин, учнівських свят і подорожей на уроці;

- використання завдань, які б дали змогу учням на власному досвіді переконатися у користі їхньої спільної роботи. Наприклад: клас поділити на дві частини, щоб одна група учнів працювала індивідуально, а друга – парами. Всім дітям запропонувати подібні завдання – розгадати літературний кросворд до оповідання, який склали учні. (Діти, які працюють парами, мають виконати швидше і якісніше);

- поступове ускладнення змісту навчальних завдань, перехід від репродуктивних завдань до творчих, проблемно-пошукових, бо групова робота найбільш ефективна тоді, коли навчальний матеріал поєднує відоме учням з невідомим, що заохочує дітей до взаємодії один з одним.

Отже, поступовість залучення молодших школярів до спільної діяльності в малих групах буде ефективною, якщо її організовувати систематично [13].

Активізувати учнів допомагає така форма роботи, як «Мозковий штурм». Діти не бояться висловлюватися. Саме цю форму роботи використовуємо для узагальнення вивченого матеріалу, для активізації опорних знань під час підготовки до вивчення нової теми. Наприклад, при вивченні у 3 класі теми «Будова слова», можна пропонувати такі питання:

-  Що таке основа?

-  З яких частин вона може складатися?

-  Що ви дізналися про кожну з них?

-   Як розібрати слово за будовою?

Особливо цінним у роботі групи вважаємо те, що учні мають можливість виконувати різні ролі, а саме:

-  партнерів, що вчаться співробітництва;

-  учасників, які шукають альтернативного вирішення проблеми;

-  мислителів, що аналізують взаємозв’язки між явищами;

-  співрозмовників, які вміють активно слухати, підтримувати розмову; досягати згоди, домовлятися;

-  експертів, що аналізують проблему;

- друзів, які піклуються один про одного, допомагають, довіряють.

Іншим ефективним видом діяльності є метод, який допомагає провести дискусію зі спірної, суперечливої теми, - «Займи позицію».  Він дає можливість висловитися кожному учневі, продемонструвати різні думки, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати більш вагомі аргументи.

Наприклад, об’єднуємо клас у 3 групи. Кожній подаємо початок легенди і пропонуємо її закінчити. Потім представник кожної групи зачитує складену легенду. Всім учням дозволяємо встати і підійти до того, чия легенда найбільше сподобалась. Тоді, виступаючи у ролі журналіста,  беремо у цих дітей інтерв’ю, чому вони перейшли в іншу групу.

Позитивний ефект має один з різновидів кооперативного навчання «Карусель». Ця технологія застосовується:

-  для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій;

-  для збирання інформації з якої-небудь теми;

-  для інтенсивної перевірки обсягу і глибини наявних знань;

-  для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

Наприклад, при повторенні вивченого матеріалу про займенник у 4 класі можна використати цю технологію. У класі працюватиме дві каруселі. Внутрішнє коло учнів, які сидять один навпроти іншого, – нерухоме, а зовнішнє – рухливе.

Учням необхідно відповісти на запитання:

-  Як змінюється займенник?

-  На які питання відповідає?

-  На що вказує?

-  Яким членом речення виступає?

Коли група впорається із завданням, «запалює вогнище».

Перевірка. Розкажіть про результати своєї роботи за одним із зразків:

«Ми забули…»

«У нас все правильно.»

«Наша група добре знає правило.»

«Нам потрібно запам’ятати, що …»

Отже,  сучасний  педагог у навчально-виховному процесі повинен намагатися вдосконалювати свою роботу, використовувати нові форми, методи, засоби, прийоми на уроках. Ілюструє думку народна мудрість: «Не навчайте дітей так, як навчали нас. Вони народилися в інший час.» Тому вчитель – майстер має розглядати кожного учня як окрему особистість з її поглядами, переконаннями, почуттями. Саме інноваційні технології, зокрема інтерактивні, передбачають розв’язання цього питання. Звичайно, що впровадження даних технологій не є легкою справою навіть для досвідченого педагога і потребує ґрунтовної підготовки (підбір матеріалів, складання плану, ретельне вивчення індивідуальних особливостей учнів класу та ін.). Але той вчитель, який прагне розкрити всі здібності і таланти своїх учнів, навчити їх вчитися, знаходити істину, обов’язково буде шукати шляхи вдосконалення своєї методики [18, с. 134].

Заняття з використанням інтерактивних технологій проходять цікаво, продуктивно, знімають закомплексованість в учнів з різним рівнем навчальних досягнень. Головне, що відбувається розвиток творчих здібностей учнів, пізнавальних інтересів, значно зростає ефективність уроків читання, в учнів виникає бажання читати художню, наукову літературу, дитячі газети і журнали.

Використання інтерактивних технологій - це не самоціль. Це не лише засіб створення атмосфери співробітництва, порозуміння і доброзичливості, а й можливості дійсно зреалізувати основні засади особистісно-орієнтованого навчання.  Адже застосування інтерактивних технологій на уроках читання та рідної мови дає змогу створювати навчальне середовище, що допомагає учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення, виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ  ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  НА УРОКАХ  В ПОЧАТКОВИХ

КЛАСАХ

 

2.1.  Організація і зміст експериментального дослідження

 

На основі теоретичного аналізу даної проблеми а саме: використання інтерактивних методів навчання у професійної діяльності сучасного вчителя початкової школи, було з'ясовано, що це сприяє розвитку уваги, уяви, мислення, фантазії, підвищує інтерес дітей до навчання, сприяє поглибленню і розширенню пізнавальних інтересів.

Для практичного підтвердження даних аргументів мною було проведено ряд уроків з природознавства з учнями 4-х класів  ЗОШ І-ІІІ ступені № 24 м. Кременчука.  Ця робота мала на меті з’ясувати  наявний рівень знань учнів з природознавства та виявити ефективність використання вищеописаних методів для ознайомлення з ним учнів.

Після проведених уроків з природознавства отримані результати були нами узагальнені, систематизовані і погруповані у таблиці 1.

Таблиця 1

Результати отримані на уроках з природознавства

№ п/п	Прізвище та ім’я дитини	Рівень
		Високий	Середній	Низький
1	Заслонова Олександра			+
2	Керусенко Анастасія		+
3	Голик Микола			+
4	Перетятько Євген		+
5	Стагінський Володимир		+
6	Макарова Анастасія	+
7	Письменна Інна			+
8	Шерстюкова Мілана			+

 

Дані таблиці свідчать про те, що високий рівень властивий лише одній дитині, середній – трьом, низький – чотирьом.

Учні нерідко не можуть зв’язати поняття навіть одного й того ж предмета. Знання їх часто відірвані від дійсності, мають формальний характер, швидко застарівають.

Враховуючи цей стан справ, бажано змістити акценти на вміння навчатися, набуття практичних навичок, формування особистої позиції учня.

Отже, виходячи із отриманих результатів і зроблених висновків випливає те, що використання вищеописаних інтерактивних методів є доцільним і рекомендовано виправданим за для підвищення активності учнів і рівня їх знань на уроках з природознавства.

Метою будь-якої технології є досягнення більш високого рівня навчання та виховання. Для здійснення цього педагогічна технологія повинна задовольняти такі вимоги:

- науковість—усі педагогічні технології повинні мати наукове обґрунтування;

- системність—усі складові технології ( прийоми, методи, форми) повинні бути взаємопов’язані та складати в сукупності єдине ціле;

- передбачуваність—етапи впровадження та очікувані результати технології повинні бути чітко сплановані;

- ефективність—застосування певної технології виправдовує витрати (часові, емоційні, матеріальні тощо) для отримання гарантованого результату;

- можливість відтворення—можливість використання, повторення технології іншими суб’єктами;

- оптимальність—певна технологія має низку переваг порівняно з іншими для отримання бажаного результату.

   Під час підготовки до уроків необхідно перечитати багато методичної літератури, переглянути розробки уроків вчителів на сайтах Інтернету. Кожен  урок повинен містить інтерактивні вправи та завдання, оскільки вони дуже різноманітні. Особливе місце відводимо груповим формам роботи, практичним роботам з інструктивними картками.

  Структуру занять розробляємо відповідно до сучасних норм інтерактивного уроку (див. Додаток А)

  Урок розпочинаємо з розминки. Вона замінює організаційний момент. Використовуємо цікаві логічні вправи, завдання, поетичні рядки, вислови, зашифровану тему, ігри, додаткову інформацію. Розминка буває психологічною і творчою, сприяє підготовці учнів до сприйняття матеріалу, позитивно налаштовує на роботу під час уроку.

  Обов’язковим елементом кожного уроку є актуалізація опорних знань, яка пов’язує вивчене з життям, активізує пізнавальну діяльність. На цьому етапі застосовую: «Мозковий штурм», рольові ігри, природничі диктанти, вправи, кросворди, проблемні запитання та завдання, які сприяють повторенню вивченого, зв’язують між собою частини уроку й уроки теми в єдине ціле.

  Мотивація навчальної діяльності пробуджує мотиви і стимулює до дій на уроці. Тут використовуємо поетичні рядки, захоплюючі віртуальні подорожі та екскурсії, цікаву інформацію з теми, ігри, метод асоціацій і порівнянь, проблемно-творчі завдання і задачі, експерименти і досліди.

На етапі сприйняття та засвоєння матеріалу використовуємо роботу в групах, проблемні запитання, бесіди, пояснення вчителя, читання з передбаченням, ігри та завдання.

На етапі осмислення об’єктивних зв’язків—групові форми роботи: вправи та завдання, рольові та екологічні ігри, складання опорних схем і конспектів.

Узагальнення і систематизація знань як важливий етап уроку включає вправи для закріплення і корекції знань: проблемно-творчі завдання, завдання на знаходження і виправлення помилок, логічний ланцюжок.

Підсумки  уроку вчать учнів робити висновки на базі вивченого матеріалу. На цьому етапі застосовуємо також рольові та екологічні ігри, вислови видатних людей, вправи: «Мікрофон», «Мої очікування», «Зворотній квиток».

Домашні завдання є творчо-пошукові, репродуктивні, індивідуальні та групові.

До кожної теми добираємо різнорівневі завдання для тематичного оцінювання: І та ІІ рівні—репродуктивні, обов’язкові для всіх учнів, а ІІІ і ІV—творчі, де на вибір пропонується по 1-2 завдання. Перевірочні роботи протягом усієї теми—природничі диктанти, ланцюжкове опитування і вправи—дають змогу учням ефективно засвоїти та закріпити матеріал, визначити рівень власних досягнень і підготуватися до тематичного оцінювання.

Порівняльні результати ми згрупували в таблиці 2.

Таблиця 2

Порівняльні результати

	Високий		Середній		Низький
	констатувальний етап	контрольний етап	констатувальний етап	контрольний етап	констатувальний етап	контрольний етап
Контрольний клас	1-12%	3-38%	3-38%	4-50%	4-50%	1-12%
Експериментальний клас	4-25%	6-38%	8-50%	8-50%	4-25%	2-12%

 

Контрольний клас (діаграма № 1):

 

 

 

Експериментальний клас (діаграма № 2)

 

 

В експериментальному класі учнів з високим і середнім рівнем знань стало більше, а з низьким – менше.

В контрольному класі такий результат менш помітний.

Отже, це свідчить про те, що робота по в процесі використання запропонованої методики дала позитивні результати.

В загалом, уроки з використанням інтерактивних методів навчання сприяють концентрації уваги, розвивають творчу уяву, мислення, фантазію. А це в подальшому слугуватиме хорошим чинником.

 

 

 

2.2. Застосування інтерактивних методів навчання на уроках

 

«Учительська професія — це людинознавство, постійне проникнення у складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється...» — писав В.Сухомлинський [20, с. 84-85]. Людинознавчий підхід є відображенням демократизації і гуманізації шкільного життя, коли в центрі уваги педагога — кожна дитина з її індивідуальними особливостями. Особистісний підхід до навчання і виховання молодшого школяра створює умови для всебічного впливу на дитину, усвідомлення (діагностування) рівня її знань, рівня сформованості рис характеру, компонентів світогляду.

За В.Сухомлинським, і оцінки мають бути індивідуальні, тобто потрібно враховувати індивідуальні особливості процесів мислення, адже в кожної дитини думка розвивається своєрідними шляхами, кожна дитина розумна і талановита по-своєму. Ось чому необхідно постійно шукати різноманітні форми організації навчального процесу та форми навчальної діяльності учнів, оригінальні методи, багато з яких тепер пов'язують з методами новітніх технологій.

Зважаючи на думку В.Сухомлинського про необхідність навчити школярів обмінюватись ідеями, зокрема під час дискусій між собою або спілкуванням з учителем, в школах поступово вводилися елементи інтерактивних технологій навчання та залучали дітей до роботи в парах або малих групах, як стабільних, так і динамічних, змінних [20, с. 91].

Досвід показав, що використання інтерактивних технологій вимагає старанної підготовки до уроків не тільки вчителя, а й учнів.

Розпочинати впровадження інтерактивних технологій потрібно поступово. Спочатку слід навчити учнів успішно спілкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати власні дуки, бути толерантними, розуміти й поважати один одного.

Ефективність впровадження інтерактивного навчання, на думку           О. Єльникової, забезпечується спеціальною організацією навчального процесу, яка складається з кількох етапів [4, с. 71].

На підготовчому етапі формуються мікрогрупи. При цьому враховують позитивний емоційний стан мікрогрупи, готовність учасників до співпраці під час вирішення навчальної проблеми, яка повинна спонукати учнів до пошукової діяльності, обміну власним досвідом, думками, розвивати вміння та навички самостійно працювати. Далі в процесі спілкування учні виявляють не тільки знання предмета, а й уміння узагальнювати, робити логічні висновки, у них формуються комунікативні уміння — у процесі обговорення свою думку необхідно висловлювати стисло і не відхилятися від теми; демонструвати вміння не тільки говорити, а й слухати.

Наступний етап — презентація групових рішень — може бути організований по-різному. Залежно від характеру взаємодії учасників груп (спільно-індивідуальна, спільно-послідовна, спільно-взаємодіюча).

Спільно-індивідуальна форма передбачає представлення результатів власної діяльності кожного учасника, обговорення та вибір доцільного варіанта. При спільно-послідовній — результат діяльності кожної групи є фрагментом, необхідним для побудови загальної відповіді. Спільно-взаємодіюча форма обумовлює вибір окремих аспектів групових рішень, на основі яких приймається колективне.

На підсумковому етапі учні оцінюють, наскільки вдалося створити атмосферу співробітництва у групі, підбивають підсумки виконаної роботи.

Шестирічні діти потребують особливої уваги та підходу до навчання. Лише уроки  з використанням  інтерактивних методів навчання можуть запалити в їхніх оченятах іскорки бажання сприймати навчальний матеріал.

«Казка - це образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови», писав В.О. Сухомлинський [20, с. 101].

Ці слова підтверджуються на кожному уроці, на яких присутня «Казка». Знаючи інтереси дітей, вчителі  на урок запрошують персонажів різних казок, яким учні допомагають виконати те чи інше завдання:

• навчають семеро козенят рахунку в межах 10;
• персонажів казки «Колобок» складати прості задачі;
• Круть та Верть із казки «Колосок» разом з дітьми вивчають склад чисел;
• Пан Коцький будує графічні моделі речень і т.д.

Не менш до вподоби першокласникам і уроки на природі. Пізнаючи оточуючий світ, в ігровій формі діти оволодівають програмовим матеріалом.

Наприклад: урок математики. Тема: «Склад числа 3»

Учні, рахуючи дерева на шкільному подвір'ї, опале листя, пізні осінні квіти, вивчають склад числа, вчаться складати та розв'язувати прості задачі. Швидко минає урок. А учні і не помітили, що це були не просто розваги, а навчання.

О.Сухомлинський вчив: «...перш ніж відкрити книгу, прочитати по складах перше слово, діти прочитали сторінки самої чудової книги в світі - книги природи». Ні цікавий дидактичний матеріал, ні чудова розповідь вчителя не замінять навчання на природі, де оволодіння знаннями відбувається через «спілкування» з деревами, квітами, хмаринками, метеликами, птахами... [20, с. 102].

Наприклад: урок навчання грамоти.

Тема. «Логічні вправи для розвитку вміння відповідати на запитання: Хто це? Що це? Розподіл предметів за групами».

Робота в групах. Діти об'єднуються в групи та отримують певні завдання:

• на території шкільного подвір'я знайти, запам'ятати та назвати предмети, які відповідають на питання: «Що це?»;
• на території школи знайти різні предмети, до яких можна поставити питання: «Хто це?».

Спільне запитання:

• чому до одних предметів ми ставимо запитання: «Хто це?», а до інших: «Що це?».

Хіба може навчання в класній кімнаті замінити уроки на свіжому повітрі. То чому ж при нагоді і відповідних погодних умовах не залишати класну кімнату і не йти на урок до матінки Природи.

В.О. Сухомлинський говорив: «Усі наші задуми, пошуки перетворюються на порох, на мертву мумію, якщо немає дитячого бажання вчитися». І від нас залежить, чи з'явиться воно.

Тому педагоги  нашого району використовують різні технології :ігрові, групові,  парні, тощо.

Робота в парах — технологія, яку можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти у класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота у парах дає учням час подумати, обмінятися ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватися, критично мислити, вміння переконувати й вести дискусію.

Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи у парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують значних витрат часу. Серед них можна назвати такі:

1. Обговорити, переказати короткий текст, виконати завдання.

•      Гра « Незнайко».

Один учень читає, а інший виправляє допущені помилки.

•      Гра «Вовк і заєць».

Один учень читає текст, другий вступає після нього тоді, як перший дійде до крапки й намагається його наздогнати.

•      Конкурс на кращого знавця скоромовок.
•      Робота з тлумачним словником. Складання схем до слів, речень, текстів.

— Гра « Запали вогник».

Проводиться при перевірці математичних або словникових диктантів. Вчитель на дошці вивішує відповіді прикладів або правильно написані слова. Учні міняються зошитами і « запалюють вогник « (знаходять помилки), пояснюючи один одному написання слів або розв'язання прикладів. Якщо помилок не має, діти задають один одному додаткові питання з цієї теми.

2. Сформулювати підсумок уроку.

— Рольова гра «Розмова по телефону»

Дітям роздають іграшкові мобільні телефони, і вони запитують один одного про вивчену тему на уроці. Наприклад, донька - мати, двоє друзів розмовляли, ви телефонуєте другові, а трубку підіймає мама тощо.

Відпрацьовуючи мовний етикет, спочатку діалог ведуть учитель і підготовлений учень (у двох варіантах). Обирається правильний варіант, а потім два учні ведуть між собою діалог за зразком.

3. Творче завдання

На етапі закріплення можна запропонувати дітям скласти загадку, розгадати кросворд. Наприклад, розмістити у клітинах букви л, а, н, є так, щоб утворилися слова: лан, але, не. Пара, яка виконає завдання першою, заповнить кросворд на дошці.

Роботу у мікрогрупах та групах – відносять до більш дійових інтерактивних форм навчання.

Впроваджувати групову роботу слід поступово. Спочатку вчителі привчають дітей співпрацювати у фронтальній навчальній діяльності. Коли учні засвоїли прийоми та правила колективної співпраці, тоді вони готові працювати у складі малої групи.

Так, учитель початкових класів, проводячи  урок  читання  з теми  «Звідки пішло прізвище й ім'я Богдана Хмельницького» (легенда) (4 клас) клас  поділила  на малі групи по 4-6 чоловік. Кожна група отримала  завдання, яке потім вирішувала

Завдання №1

1.  3 поданих слів утворити прислів'я: Ні грому, козак,  боїться, ні тучі, не,

2. Поясніть це прислів'я.

Завдання№2

1. 3 поданих слів утворити прислів'я: і слава. Де, там, козак.

2. Поясніть це прислів'я.

Представник кожної групи звітував про виконання завдання. Діти, що працювали у іншій малій групі давали  оцінку виконаному завданню.

Колективні форми роботи

Гра «Земля-небо»

За командою «Земля» діти нахиляються до книжки і читають текст. За командою «Небо» піднімають голівки вгору, прибираючи вказівки від тексту. Знову – «Земля»- учні очима знаходять де вони припинили читати.

Гра «Засіка – кидок»  За командою «Кидок» всі діти починають читати напівголосно текст. За командою «Засіка» -  зупиняються і олівцем відмічають останнє прочитане ними слово. Цей самий текст таким же чином ще раз(але не більше трьох разів). При повторному читанні діти переконуються, що прочитали більший обсяг Це доводить їм необхідність багаторазового читання тексту, бо з кожним разом результати покращуються.

Основне завдання уроків читання — вироблення та вдосконалення навичок правильного, свідомого, швидкого читання. Вирішити ці завдання на уроці можна за допомогою ігор.

Однією із самих простих та цікавих для учнів є технологія «Мікрофон», під час якої діти вчаться висловлювати свої думки, ділитися враженнями та уважно вислуховувати інших.

Для розвитку зв'язного мовлення вчителі використовують  методику «незакінчених речень». Цей прийом вони інколи поєднують  з «Мікрофоном», і це дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлювання.

 

 Наприклад:

•      я вважаю, що це казка, тому що....
•      це слово - числівник, тому що...

Інколи на уроках  ,вчителі району, використовують  технологію «Акваріум». Діти об'єднуються в групи, які по черзі обговорюють своє питання. Інші уважно слухають, а потім висловлюють власні думки:

•      чи погоджуєтеся ви з думкою групи?
•      чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?
•      який з аргументів ви вважаєте найбільш  переконливим?

Наприклад, урок читання в 3 класі.

Тема уроку: «Чарівні казни. Українська народна казка «Кирило Кожум'яка».

Кожна група отримує певне завдання (запитання), яке по черзі обговорюють в своїй групі. Інші групи уважно слухають, а потім обговорюють результати дискусії.

Запитання:

• назвіть відомі вам казки, які можна визначити як чарівні Довести правильність вибору;
• які казки, представлені на книжній виставці, є чарівними. Довести своє рішення.

На уроках української мови  під час узагальнення вивченого з теми «Тверді та м'які приголосні звуки», учитель пропонує прочитати її і сказати, використовуючи мікрофон, чим важливий цей матеріал, що вони знають з цієї теми. Говорити може лише той, хто одержав мікрофон. Діти повинні стисло і швидко висловитись. Відповіді учнів записуються на дошці. Після цього вчителька переходить до викладу нової теми.

Мозковий штурм — ефективний метод колективного обговорення проблеми чи завдання, пошук рішень, який спонукає учасників виявляти свою уяву та творчість. Він передбачає вільне висловлення думок усіх учасників і допомагає знаходити багато ідей та рішень.

Тому вчителі вдало використовують цей метод як на початку уроку так і впродовж  уроку, для вдалого його завершення. Перед  використанням вчителі  повторюють  деякі з правил:

•  кажіть усе, що спаде на думку,

•      не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших,
•      розширення запропонованої ідеї заохочується [12, с. 9].

Так під час вивчення  теми «Ріки України» вчитель запитала у дітей: - «Що ви знаєте про ріки України?» При цьому «мозковий штурм» організовують за такими правилами:

1. Усі учасники «штурму» пропонують ідеї щодо географічних назв (ідеї можуть бути різними).

2. Один учень («секретар») записує на дошці всі пропоновані ідеї. Коли група вважає кількість поданих ідей достатньо, переходять до наступного етапу.

3. Ідеї систематизують , аналізують, розвивають групою.

 4. Обирають найкращі рішення. На дошці записують:

• Назви рік України?
• Яка річка найбільша?
• Яка річка протікає через наше місто?
• В яку річку, більшу за розміром, впадає та чи інша річка ?
• В яке море впадають ці річки ?
• Як пишуть географічні назви ?

Необмежене поле діяльності для використання технологій «Рольова гра», «Програвання сценки», «Драматизація». У ході гри учні «розігрують у ролях» визначену проблему або ситуацію. Найпростіше використання

•      читання тексту за ролями,
•      формулювання коротких висловлювань або відповідей від імені певної особи, природного явища, конкретного предмета, тварини.
•      театралізація певного твору чи його частини [11, с. 57].

Дуже вдало використовують вчителі технологією «Коло ідей», яка дуже подобається дітям,  коли вони по черзі висловлюють свої думки щодо заданої теми. Один із варіантів даної роботи: учні обговорюють питання в парі, а потім виносять свою думку на загал.

Особливо із захопленням працюють діти на уроках з використанням «ажурної пилки», під час якої кожен з них усвідомлює свою значимість, що його знання, увага, вміння читати, аналізувати допоможуть групі. А це дуже важливо. Адже, коли учень позитивно оцінює свою роль, то зростає бажання вчитися - його знання стають у пригоді не лише йому, а й товаришам, вони впливають на спільний результат.

Отже, використання інтерактивних технологій має багато переваг: у роботі задіяні всі учні класу; учні вчаться працювати у групі (парі); формується доброзичливе ставлення до учнів  та вміння відстоювати свою позицію.

Серед інтерактивних методів навчання своє місце знайшов метод «асоціативного куща»

Головною ідею його - на початку уроку вчитель визначає одним словом тему, над якою буде проводитися робота. Учні згадують все, що виникає у пам'яті стосовно цієї теми (слова). Спочатку висловлюються і фіксуються найстійкіші асоціації, потім другорядні. «Кущ» асоціацій поступово «розростається». Цей метод можна використовувати на будь - якому етапі уроку. Так на уроці читання  з теми  «Я.Морський «Батьківщина» під час підсумку  уроку, вчитель може запропонувати  учням скласти схему, відповідаючи на запитання: «Що таке Батьківщина?».

Отже, використання інтерактивних методів та форм надає можливості для організації ділової співпраці з метою вирішення поставленої в класі навчальної проблеми. Вільне спілкування на уроці, висловлювання власної думки, повага до думки, повага до думки оточуючих — необхідні умови, що забезпечують ефективність нових технологій [10, с. 29].

 

2.3. Аналіз ефективності експериментального дослідження. Методичні рекомендації щодо проведення уроків в початковій школі з використанням інтерактивних технологій

 

На уроках з використанням інтерактивних методів навчання діти слухали розповідь вчителя та виконували запропоновані завдання.

Вчитель використовував інтерактивні методи навчання,  пропонував учням виконати роботу в групах, розв'язати проблемні завдання та дати відповіді на запитання, показав зразок і пояснив учням на що слід звертати увагу. ми з’ясували, що це сприяє розвитку уваги, уяви, мислення, фантазії, підвищує інтерес дітей до навчання, сприяє поглибленню і розширенню пізнавальних інтересів(див. Додаток Б)

З метою з'ясування результативності проведеної роботи з використанням інтерактивних методів нами була проведена діагностика запропонованих завдань.

За результатами завдань загальний рівень знань учнів подано у    таблиці 3.

 

Таблиця 3.

Рівні сформованості знань

КЛАС	ЕТАПИ
	Констатувальний			Контрольний
	В	С	Н	В	С	Н
Експериментальний	36%	39%	25%	40%	34%	26%
Контрольний	25%	40%	35%	37%	29%	34%

 

Проведена дослідно-експериментальна робота дала свої результати. Знання учнів про природу значно розширились та підвищився інтерес учнів до оточуючого світу.

Більшість учнів проявляють творчість, уяву, фантазію у виконанні завдань, не вдаючись до допомоги дорослого. Нажаль є ще діти, які не розуміють запропонованого матеріалу, але їх кількість значно зменшилась.

Отже, даний експеримент показав, що проведена робота позитивно впливає на розвиток учнів  під час ознайомлення з природою. Проте, ще досить великий відсоток дітей (26%) не можуть засвоїти нового матеріалу.

Основною причиною недостатнього високого рівня знань учнів про навколишнє середовище є на наш погляд, недостатні уявлення дітей про навколишній світ, а також індивідуально-психологічні особливості деяких учнів.

Інтерактивні технології можна представити як різновид активних методів навчання. Але ми виділяємо їх в окремий розділ, щоб підкреслити важливу роль цих технологій у сучасній освіті.

Суть інтерактивних технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці), в якому і вчитель, і учні є суб'єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів.

В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому   інтерактивні технології найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.

•                  Інтерактивні технології дають можливість забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку). При цьому відсоток учнів, які засвоїли знання, досить високий (понад 50).
•                  Змінюється роль учнів. Вона активна: учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання.
•                  Змінюється основне джерело мотивації навчання. Воно стає внутрішнім, це інтерес самого учня.
•                  Значно підвищується роль особистості педагога. Педагог більше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор.
•                  Засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу.
•                  Кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедури. Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання. Результати роботи учнів менш передбачувані. Дисципліна учнів на інтерактив­ному уроці може бути проблемою для вчителя.
•                  Практично відсутні методичні розробки та література з інтерактивних технологій.

Як правило, сучасна система навчання вимагає від учителя охоплення великого обсягу інформації, вона орієнтована на рівні «знання» й «розуміння». Це підштовхує педагога на використання в основному пасивних методів навчання. В середньовіччі використання пасивних методик було виправдане. Учитель мав можливість передати весь обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмета своєму учневі.

У сучасному світі ситуація кардинально змінилася. Неможливо одній людині знати все, навіть у якійсь вузькій царині знання. До того ж численні факти містяться в пам'яті комп'ютера. Учні ж повинні мати цілком інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її та застосовувати в конкретних умовах, формулювати й відстоювати особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології.

Інтерактивні технології потребують певної зміни життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учням, так і педагогові.

Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу.

Для зміцнення контролю над ходом процесу навчання за умов використання інтерактивних технологій викладач повинен попередньо добре підготуватися:

•                  глибоко вивчити та продумати матеріал;
•                  старанно планувати і розробити заняття;
•                  мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найбільш цікавих для учнів проблем,
•                  передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу.

Кроки впровадження інтерактивного навчання

•                  Розкрити поняття «інтерактивне навчання» та ознайомити учнів з правилами роботи в групах.
•                  Створити належний, доброзичливий мікроклімат в колективі налаштувати учнів на роботу).
•                  На уроці застосовувати не більше 2 інтерактивних методів.
•                  Завжди продумано, доцільно поєднувати традиційні та нетрадиційні методи навчання.

Переваги інтерактивного навчання

1. Формування навичок культури спілкування (вміння вести дискусію, обговорення).

2. Вироблення вміння приймати спільні рішення.

3. Удосконалення вміння робити аналіз, синтез, висновки та узагальнення.

4. Формування навичок ораторського мистецтва.

Новітні тенденції гуманізації освіти пов'язані з пошуком і практичним утіленням положення особистісно-зорієнтованого навчання. Створення умов для розвитку творчих здібностей учнів, їхнього всебічного гармонійного розвитку вважаються головною метою педагогічної діяльності  (див. Додаток В)

Використання інтерактивних методів навчання в малих групах сприяє розвитку таких особистісних якостей, як комунікабельність, співробітництво, уміння відстоювати свою точку зору, йти на компроміси тощо.

Для ефективного застосування інтерактивного навчання, зокрема для того, щоб охопити необхідний матеріал і глибоко його вивчити, учитель повинен старанно планувати свою роботу:

•                  дати завдання учням для попередньої підготовки прочитати, продумати, виконати самостійні  підготовчі завдання;
•                  відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які б дали учням «ключ» до освоєння теми;
•                  під час самих інтерактивних вправ дати учням подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;
•                  на одному занятті  можна використовувати одну (максимум дві) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп;
•                  дуже важливо проводити  спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентувати увагу і на іншому матеріалі теми;
•                  проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов’язані з інтерактивними завданнями.

Використання інтерактивної моделі навчання дає вчителю можливість фахового росту, навчання разом з учнями. Зробити перший крок допоможе саме новий підхід до навчання та його цілей.

Понад дві тисячі років тому видатний китайський педагог Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю,

Те, що я бачу, я пам’ятаю,

Те, що я роблю, я розумію,

Ці три простих твердження  обґрунтовують необхідність використання активних методів навчання.

Дещо змінивши слова видатного педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю,

Те, що я бачу, я пам’ятаю,

Те, що я чую, бачу і обговорюю, я починаю розуміти,

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок

Коли я передаю знання іншим, я стаю  майстром.

Процес навчання – не автоматичне  вкладання  навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Цього можна досягти тільки за допомогою активного ( інтерактивного) навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Інтерактивні методи, хоча й не є чимось новим, однак недостатньо широко застосовуються в реальному навчальному процесі, а деколи взагалі випадають з арсеналу педагогів. Разом з тим ці методи мають виняткову важливість під час вивчення складних тем з курсу початкового навчання, які потребують спілкування, розміркування тощо.

У роботі наводяться лише найбільш поширені підходи і методи, що сприяють формуванню комунікативним здібностям молодших школярів. Використання їх залежить від різних причин: мети заняття, досвідченості учасників та вчителя, їхнього емоційного настрою. Дуже складно класифікувати інтерактивні методи, тому що багато з них є складним переплетенням кількох прийомів.

Нами з’ясовано, що у початковій школі використовуються більше творчі завдання, робота в малих групах, той або інший вид ігрової діяльності. Сильним інструментом, що застосовується для будь-яких методів, є використання суспільних ресурсів, які разом із позакласними методами мають принципове значення для освіти.

Інтерактивні методики дають змогу задіяти не тільки свідомість людини, але й її почуття, емоції, вольові якості, тобто залучають до процесу навчання «цілісну людину». Це сприяє кращому засвоєнню матеріалу.

У дослідженнях нами враховувалися положення, що використання інтерактивних методів один із шляхів реалізації особистісно-орієнтованого навчання.

Щоб подолати складності застосування окремих інтерактивних технологій і перетворити їхні слабкі сторони у сильні, треба пам’ятати:

– Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування як учням, так і педагогу. Починайте з поступового включення елементів цієї моделі, якщо ви або учні з ними незнайомі. Як педагогу, так і учням треба звикнути до них. Можна навіть створити план поступового впровадження інтерактивного навчання. Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри».

– Можна провести з учнями особливе «організаційне заняття» і створити разом із ними «правила роботи в класі». Налаштувати учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. Використовувати спочатку прості інтерактивні технології – робота в парах, малих групах, мозковий штурм тощо. Коли у вчителя і в учнів з'явиться досвід подібної роботи, такі заняття будуть проходити набагато легше, а підготовка не потребуватиме багато часу.

– Використання інтерактивного навчання не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.

Інтерактивна навчальна діяльність сприяє розвитку тих особистісних якостей, які не можуть розвивати вербально:

- уміння працювати в колективі;

- брати відповідальність за свій вибір;

- аналізувати результати своєї діяльності;

- відчувати себе членом команди.

Під час дослідження нами виокремлено такі методичні рекомендації, що необхідно організувати навчально-пізнавальний процес таким чином, щоб забезпечити максимально можливу активність учнів при постійно діючому зворотному зв’язку. Вчителю слід враховувати те,що будь-яка дія, перед тим, як бути реалізованою, народжується у мозку учнів і там аналізується. Тому, в першу чергу, слід активізувати саме розумову діяльність учнів, а це можливо за допомогою різноманітних технологій, раціональних та оптимальних умов впровадження педагогічних методів та прийомів.

Інтерактивні методи роботи сприяють розвитку в учнів ініціативи, незалежності, уяви, самодисципліни, співпраці з іншими учнями. Вони стимулюють в учнів когнітивні процеси, залучають до активної участі у процесі навчання, заохочують учнів працювати разом, висловлювати свої думки, виражати почуття і використовувати свій досвід, брати на себе відповідальність за своє навчання і розвивати вміння вчитися. Для цього вчитель має бути обізнаним з проблемами психології учнів молодшого шкільного віку. Тільки за тих умов підбір та використання інтерактивних методів навчання буде більш раціональним.

У свою чергу, використання інтерактивних методів та прийомів сприяє розвитку творчого потенціалу учнів (забезпечує високий рівень творчого мислення учнів, самостійності, самоствердження, саморозкриття природних інтелектуальних та творчих задатків), що забезпечує розвиток цілісної особистості.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Вишневська К. Імітаційно-рольове навчання як процес підвищення комунікативної культури студентів економічної вищої школи / К.Вишневська // Педагогіка вищої та середньої школи. Зб. наук. праць. Випуск 11. – Кривий Ріг: КДПУ, 2005. – С. 211-216.
2. Гладка І. Використання інтерактивного навчання на практичних заняттях з англійської мови для підвищення ефективності навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах/ І.Гладка // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 17. Теорія і практика навчання та виховання: Збірник наукових праць / Ред. колегія: В. І. Бондар (відповідальний ред.) та ін. – Вип. 13. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. – 237 с. – С. 34-37.
3. Державна національна програма «Освіта” (Україна ХХІ ст.) // Освіта. – 1993. – № 44-46.
4. Єльникова О. Інтерактивні методи навчання, їх місце у класифікації педагогічних інновацій / О.Єльникова // Імідж сучасного педагога. – 2001. – № 3-4 (14-15). – С. 71-74.
5. Єльникова О. Інтерактивне навчання – засіб модернізації освіти у сучасній школі / О.Єльникова // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць / Редкол.: Т.І.Сущенко (відп. ред.) та ін. – Київ-Запоріжжя. – 2002. – Вип. 24. – С. 84-88.
6. Закон України «Про освіту” // Відомості Верховної Ради України. –1991. – №34. – С. 451.
7. Мартинюк В. Інтерактивний проект як засіб стимулювання мовленнєвої діяльності студентів університету: Дис... канд. наук: - Київ, 2009.
8. Коломієць Н. Дидактичні засади застосування інтерактивних методів навчання молодших школярів. : Дис... канд. наук: - Київ, 2009.
9. Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання: Розвиток комунікативних і мовленнєвих умінь / І.Кратасюк // Дивослово. – 2004. – №10.– С. 2-11.
10.          Павленко Н.О. Інтерактивні педагогічні технології у професійній діяльності вчителя початкових класів: методичні рекомендації для студентів спеціальності 7.010102 – «Початкове навчання» / Н. Павленко. – Полтава, 2007. – 35 с.
11.          Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник / О.Пометун, Л.Пироженко. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.
12.          Побірченко Н. Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій /Н.Побірченко , Г.Коберник // Початкова школа. – 2004. – №10. – С. 8-10.
13.          Тополя Л. Інтерактивне навчання у вищій школі з використанням комп’ютерних технологій /Л.Тополя [Електронний ресурс]. // Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/.../040_044_30_2008.pdf
14.          Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000. - 368 с.
15.          Освітні технології. 3а ред, О.М.Пехоти. -К-2002. - 255 с.
16.          Онищук В.А., Урок в современной школе- М., 1982. – 190 с.
17.          Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. - К-, 2002. - 136.
18.          Комар О. Інтерактивні технології - технології співпраці. К; Абрис, 2002  – 247с.
19.          Савченко О.Я., Дидактика початкової школи. К; Абрис, 1997  – 98с.
20. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах. — Т. 1: Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Духовний світ школяра. — К.: Радянська школа, 2006. — 654 с.

 

Додаток А

 

Орієнтовна структура уроку  із застосуванням інтерактивних технологій

1. Мотивація діяльності

Етап має на меті зацікавити учнів темою уроку. Використовуються навчальні проблемні ситуації, наочність, нескладні інтерактивні техно­логії («Мікрофон», «Криголам» тощо).

2. Визначення теми й очікуваних результатів

Доцільно залучити до цієї діяльності учнів. Очікувані результати необхідно формулювати через відповідні дієслова: «Після уроку учні зможуть...».

3. Надання необхідної інформації

Це може бути міні-лекція, знайомство з текстом, випереджальні завдання. Тут можуть бути актуалізовані знання, які учні вже мають.

4. Інтерактивна вправа

Це основна частина уроку і за змістом, і за обсягом.

5. Підбиття підсумків і рефлексія результатів

Додаток Б

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ УРОКУ ЗА ІНТЕРАКТИВНИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ

 

Правила організації інтерактивної роботи учнів на уроці:

1.               До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні.
2.               Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисними є: різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі; надання можливості для самоорганізації та ін.
3.               Тих, хто навчається в інтерактиві, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.
4.               Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватися під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи  малих груп готуються заздалегідь.
5.               Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та процедури, проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.
6.               Уважно ставитися до учнів під час формування груп.

На одному уроці бажано застосовувати 1-2 інтерактивних прийоми роботи.