Курсова робота з фізичного виховання

Міністерство освіти і науки України

Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради

 

Кафедра фізичного виховання

 

 

ВИПУСКНА РОБОТА

на тему «Рухливі ігри – це один із ефективних засобів фізичного виховання»

 

 

                                                                             Виконав:

                                                          слухач курсів підвищення

                                       кваліфікації вчителів

                                                          фізичної культури                                             (03.06.2019 - 17.06.2019)

                                                    вчителя фізичної культури

загальноосвітньої

                                                 школи №11 м. Бердянська

                                        Чепурненка Олександра  

                                Володимировича

                   

                                       Науковий керівник:

 

                                                     

 

 

2019

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….1-2

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РУХЛИВИХ ІГОР У СИСТЕМІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ………………………………………….3-6

1.1. Зміст поняття «рухливі ігри» та їх роль у системі освіти………7

1.2. Класифікація рухливих ігор для школярів………………………8

1.3. Значення рухливих ігор на уроках фізичного виховання………9-10

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ РУХЛИВИХ ІГОР НА УРОКАХ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ………………………………………….11

2.1. Власна методика проведення рухливих ігор на уроках фізичного виховання………………………………………………………………11-13

2.2. Практична реалізація рухливих ігор на уроках фізичного

виховання………………………………………………………………14-17

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У Законі України «Про освіту» державних національних програмах «Освіта» та програмі «Фізичне виховання та здоров’я нації» визначено, що метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її інтелектуальних, творчих та фізичних здібностей.

Актуальність роботи полягає в тому, що за допомогою дослідження даної теми, критичного аналізу та порівняння з відомими вже підходами можливо в системі освіти виокремити рухливі ігри як один із чинників повноцінного розвитку та стабільного стану здоров’я, а також формування наскрізної лінії «Здоров’я і безпека» та формування ключових компетентностей.

Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком та вдосконаленням шляхів формування особистості підростаючого покоління. У своїй праці «Серце віддаю дітям» - Сухомлинський наголошував, що у «грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі особливості».

Мета даної роботи – довести важливу роль рухливих ігор як одного із засобів фізичного виховання та формування досконалої людини.

Об’єктом нашого дослідження є функціональне застосування рухливих ігор у фізичному розвитку школярів.

Предмет дослідження – вплив рухливих ігор на процес фізичного виховання.

Реалізація мети передбачає розв’язання таких основних завдань:

• проаналізувати психолого-педагогічну літературу;
• висвітлити різні підходи науковців до визначення поняття «рухливі ігри»;
• розглянути основні особливості розвитку рухливих ігор;
• продемонструвати власну методику проведення рухливих ігор на уроках фізичного виховання.

Впровадження в навчально-виховний процес рухливих ігор має практичну значущість, так як сприяє створенню таких психолого-педагогічних умов, що забезпечують розвиток фізичних здібностей особистості, формують індивідуальний стиль поведінки. Пробуджують інтерес до здорового способу життя. Ігри мають освітнє, оздоровче та виховне значення в житті дитини, а також розвивають її творчість. Освітнє значення ігор різноманітне. Систематичне їх застосування розширює рухливі можливості дітей, забезпечує повноцінне засвоєння життєво важливих рухів, розвиває вміння аналізувати та приймати правильне рішення, що позитивно впливає на формування розумових процесів. Використовуючи рухливі ігри на уроках фізичного виховання можна переконатися, що учні краще аналізують, зіствляють та виділяють головне, уміло застосовуючи набуті навички на практиці.

У дослідженні нашої роботи були використані такі методи, як аналіз науково-методичної літератури, спостереження, описовий, порівняльний, синтез отриманої інформації та її узагальнення.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РУХЛИВИХ ІГОР У СИСТЕМІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Теорія і практика переконує, що молодший шкільний вік – відповідальний етап у забезпеченні належного підґрунтя формування здорової, гармонійно розвиненої особистості, а рухливі ігри вчені визначають як один із універсальних засобів всебічного розвитку дитини.

Гра – це один із видів діяльності особистості, що виникає у відповідь на соціальну потребу підготовки підростаючого покоління до життя. Саме грапокликана забезпечувати розвиток фізичних, морально-вольових, розумових здібностей та навичок людини. Принцип гармонійної освіти вимагає певного розвитку тіла і духу. Здоров’я, фізичний розвиток, зміцнення, формування тіла так само важливі, як ті ж властивості, що стосуються душі, тому що одне неможливе без іншого. Не лише розвиток пізнавальної діяльності, але й емоційної та вольової сфер, сили духу, твердість рішень значною мірою залежить від фізичних властивостей індивідума.

Рухливі ігри в навчанні стали предметом пильної уваги визначних педагогів – новаторів. У дослідженнях багатьох учених відзначається, що рухливі ігри – це природна біологічна необхідність, ступінь задоволення якої багато в чому визначає структурний та функціональний розвиток організму дітей. Необхідно та важливо правильно організувати рухову активність в дитинстві, бо саме це є однією з передумов для нормальної життєдіяльності людини в дорослому віці.

Рухова діяльність – це один із основних стимулів розвитку структур і функцій дитячого організму та розвитку резервних механізмів фізіологічних систем. Наукові дослідження в галузі педагогіки і психології виявили найсильніше бажання у дитини – це бажання ігрової діяльності (Л.С. Виготський). Дитина рухається під час гри, вона вкладає в неї свою енергію, виявляє творчість та наполегливість. Різноманітні рухливі ігри, як засіб виховання дітей, високо оцінювалися видатними педагогами та психологами. 

Підкреслюючи педагогічну спрямованість народних ігор, О.П. Усова писала: «У народних іграх немає навіть тіні педагогічної настирливості, і разом з тим усі вони цілком педагогічні». В. Скуратівський зазначає, що народні ігри відкривають історію свого народу, вчать любити народних героїв, розвивають розумові здібності.

У двотомній праці «Керівництво до фізичної освіти дітей шкільного віку» (1888 – 1901) російський вчений П.Ф. Лесгафт розробив оригінальну систему фізичного виховання. При цьому педагог акцентував увагу на потребі введення фізичного виховання і в навчально-виховних установах, розглядаючи його у єдності з розумовим вихованням.

П.Ф. Лесгафт висловлює думку про те, що майбутня людина формується з перших днів життя і на розвиток дитини безпосередньо впливає рухова активність. Зіпсованість дитини – результат не природжених якостей, а педагогічних помилок, які готують дитині «гірке майбутнє». П.Ф. Лесгафт визнавав, що рухлива гра один із важливих засобів фізичного виховання. Методика організації гри, розроблена педагогом, діє і в теперешній час.

зокрема, у ній передбачені такі вимоги:

•                  повинна вирішувати певне завдання;
•                  у проведенні ігор варто дотримуватись систематичності та послідовності;
•                  організаційна діяльність педагогів чи батьків повинна бути спрямована на підвищення активності і самостійності учасників гри.

С.Ф. Русова вважала гру своєрідним універсальним виховним засобом, який сприяє розвитку не тільки фізичних, але й кращих моральних якостей, розумових та творчих здібностей. С. Русова підтримує думку П. Лесгафта про доцільність поєднання фізичного розвитку і праці: «Для соціального виховання дитини найкращий засіб – то дитяча гра і спільна праця». У численних працях з проблем дошкільного виховання, практичних порадах С. Русова пропонувала ігри, гімнастичні забави, руханки з піснями й танцями, конкретні види праці.

Видатний чеський педагог Ян Амос Каменський високо оцінив роль ігор. Він стверджував, що ігри необхідні для вирішення оздоровчих, навчальних, виховних завдань. Підкреслюючи велике значення правильного управління іграми зі сторони старших, Ян Амос Каменський говорив, що при збереженні необхідних умов гра повинна розвивати здоров’я, або бути відпочинком для розуму.

Ігри повинні відповідати віку. Прикрасою гри Ян Амос Каменський вважав «рухливість тіла», життєрадісність, збереження правил, досягнення успіху. В іграх він осуджував в’ялість, крик, недоброзичливі відносини між гравцями.

Швейцарський педагог Йоган Генріх Песталоцці вважав, що у вільний від навчання час, ігри можуть служити розумною розвагою. В іграх, вказував автор, краще всього пізнається характер та нахили людини. Високо оцінював рухливі ігри, які викликають у дітей позитивні емоції, ігри, в яких діти почували себе не вимушено і у повній мірі виявляли своє внутрішнє «Я».

К.І. Грум – пропагував ідею використання рухливих ігор для досягнення гігієнічних, виховних та навчальних завдань в їх взаємодії. Він давав методичний аналіз гри як засобу фізичного виховання та рекомендував виробляти в дітей різні уміння в рухливих іграх, які будуть допомагати в навчанні складних рухів.

У педагогічній концепції А.С. Макаренка чільне місце займають питання фізичного й естетичного виховання дітей. У визначенні завдань школи вчений виходив із позиції про необхідність виховання здорового покоління, здатного свідомо, енергійно та успішно брати участь у становленні нового суспільства. Значне місце фізичне виховання займає у розробленій А.С. Макаренком системі фізичного виховання. Численні праці вченого з питань сімейного та суспільного виховання дали початок для теперішньої розробки і практичного втілення ідеї взаємодії сім’ї та школи із застосуванням засобів фізичного виховання(рухливих ігор). Однією із форм фізичного виховання дітей у сім’ї є ігри. А.С. Макаренко великого значення надавав іграм, зокрема, рухливим. Вчений вважав, що потрібно задовольнити бажання дитини гратися, і не просто погратися, а необхідно заповнити грою все його життя.

На думку В.О. Сухомлинського, « Гра – це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлючий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що засвідчує вогник допитливості». У педагогічний теорії, В.О. Сухомлинського значне місце посідає проблема фізичного виховання, охорони здоров’я дітей. Вчений був активним пропагандистом засобів фізичного виховання та зміцнення здоров’я, запозичених з народної педагогіки: рухливі ігри, ходіння влітку босоніж, купання у відкритих водоймах, фізична праця і спання на свіжому повітрі, правильний режим харчування. Педагог багато уваги приділяв конкретним питанням фізичного виховання дітей, розглядаючи його як невід’ємну складову всебічного розвитку особистості.

У педагогіці гра розглядається як історично сформоване соціальне явище, особливий вид діяльності людини, де творчо прямо або безпосердньо відбиваються явища навколишньої дійсності (праця, і побут людей. імітація рухів тварин та ін…»

Ігри, у яких яскраво виявлена роль рухів, носять загальне умовне найменування «рухливі ігри».

 

1.1 Зміст поняття «рухливі ігри» та їх роль у системі освіти

Рухливі ігри – один із важливих засобів всебічного виховання дітей на уроках фізичної культури. Характерною особливістю їх є комплексність впливу на організм і на всі сторони особистості дитини. У грі одночасно здійснюється фізичне, розумове, моральне, естетичне і трудове виховання. Саме рухливі ігри є складною руховою, емоційно забарвленою діяльністю зумовленою точно встановленими правилами, які допомагають виявити її кінцевий результат.

Несподівані ситуації, що виникають під час гри, привчають дітей доцільно використовувати набуті рухові навички й уміння. Завдяки рухливим іграм створюються найсприятливіші умови для виховання фізичних якостей. Саме рухливі ігри сприяють розвиткові спритності, витривалості. Під час гри важливе місце посідають правила. Саме їх повинні виконувати всі учасники цього процесу. Адже правила регулюють поведінку гравців і сприяють виробленню певних якостей, як-от: чесність , підтримка, взаємодопомога, дисциплінованість. Разом з тим потреба виконувати правила, а також долати перешкоди, неминучі під час гри, сприяють вихованню вольових якостей.

У рухливих іграх дитина сама вирішує як діяти, щоб досягти мети. Зміна умов змушує школярів шукати нових шляхів вирішення завдань, які постають перед ними. Усе це вимагає від них активності, самостійності, кмітливості та творчості.

Рухливі ігри – це ще одна можливість для  всебічного та фізичного розвитку особистості

 

 

 

1.2 Класифікація рухливих ігор для школярів

У педагогічній практиці існує така класифікація рухливих ігор:

•                  із предметами («М’яч середньому», «Квач зі стрічками»);
•                  без предметів («Квач», «Гопак»);
•                  індивідуальні (« Вудочка», «Абетка», «Квач» та інші);
•                  з ведучими («Їжак», «Ми веселі діти»);
•                  без ведучих («Передай далі»);
•                  за місцем проведення (у залі «Пасування волейболістів», на свіжому повітрі «Класи», «Другий зайвий», на воді: «Перекинь швидше», на снігу: «Швидкі санки»;
•                  за інтенсивністю фізичного навантаження (ігри малої інтенсивності: «Карлики і велетні», «Тиша», ігри середньої інтенсивності: «Вище землі», «Пошта йде у всі міста», ігри великої інтенсивності: «Вудочка», «Потяг»);
•                  за спрямованістю рухових дій ( ігри з бігом: «Ворота», «Всі до своїх прапорців», ігри з ходьбою: «Зайчик», «Котики», ігри зі стрибками: «У річку, гоп», «Довга лоза», ігри з передачею м’яча: «Злови м’яч», «Передай далі»), ігри з метанням: «Снайпери», «Влуч у ціль», «Спритний м’яч»;
•                  за переважаючим розвитком фізичних якостей ( ігри для розвитку швидкості: «День і ніч», «Захисники фортеці», «Останній вибуває», ігри для розвитку сили: «Гопак», «Човник», «Силачі», ігри для розвитку спритності: «Квач зі стрічками, «Море хвилюється» тощо).

 

 

 

 

1.3 Значення рухливих ігор на уроках фізичного виховання

Учитель, який би предмет він у школі не викладав чітко розуміє важливість поєднання розумової та фізичної діяльності. Саме такий взаємозв’язок принесе плоди всебічного і гармонійного розвитку особистості. Тому школярі повинні чітко усвідомлювати й бути переконаними в тому, що збереження і зміцнення свого здоров’я, ведення правильного способу життя – це запорука майбутнього. Що ж ми спостерігаємо в школі? Насамперед, багато дітей ведуть малорухливий спосіб життя, бо багато часу проводять у сидячому положенні, а їхні органи і системи життєдіяльності втрачають здатність правильно функціонувати. Що ж для цього необхідно? Саме уроки фізичного виховання в школі мають бути цікавими та захопливими. Для цього необхідно на уроках використовувати рухливі ігри та естафети. Адже саме вони сприяють вихованню в учнів найкращих рис характеру та створюють сприятливі умови для нормального розвитку всіх функцій організму.

Ігри бувають різноманітними. Спочатку вони повинні бути простими, але з поступовим ускладненням. Неабияку роль в рухливих іграх та естафетах відіграють яскраві предмети. Це допомагає дітям наблизитися до дійсності та швидше сприйняти гру.

Саме гра включає всі види природних рухів. Це і ходьба, і лазіння, та вправи із предметами, а тому це є незмінним засобом фізичного виховання школярів. Ігри дуже різноманітні, як-от: рухливі, сюжетні, народні, спортивні, командні, групові, ігри-естафети, ігри-змагання.

На своїх уроках учителі фізичного виховання піклуються про фізичний розвиток своїх вихованців, прагнуть усіляко заохочувати школярів до різноманітних рухів. Адже чим більше дитина рухається, тим краще вона розвивається. Застосовуючи на уроках фізичного виховання рухливі ігри, ми сприяємо гармонійному розвитку форм і функцій організму школяра; формуємо правильну поставу; загартовуємо організм дитини; зміцнюємо здоров’я та підвищуємо працездатність.

Рухливі ігри мають велике освітнє та виховне значення. Рухливі ігри є масовими, загальнодоступним засобом фізичного і морального виховання особистостей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ РУХЛИВИХ ІГОР НА УРОКАХ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Практичне застосування рухливих ігор на моїх уроках фізичного виховання базується на трьох необхідних складових, які методично пов’язані між собою і доповнюють одна одну, а саме: керівництво ігровим процесом, методика організації школярів для проведення гри та організаційні дії вчителя. На практиці найважливішим для мене є засіб цілеспрямованого фізичного виховання, як-от: вибір, аналіз сутності гри, підготовка місця проведення, наявність інвентарю та допоміжного обладнання. На своїх уроках користуюся простою схемою пояснення суті рухливих ігор: назва гри; зміст; ролі учасників; розташування на майданчику; правила гри; умов визначення переможців; відповіді на запитання учасників гри.

2.1. Власна методика проведення рухливих ігор на уроках фізичного виховання

Будь-яка гра на уроці фізичного виховання вимагає передусім певної підготовки. На уроках фізичного виховання, по-перше, проводжу певну підготовку до гри. Для уроку добираю ігри в залежності від змісту їх рухів у відповідності до певної теми. Це може бути гра з бігом, стрибками; з опором, доланням перешкод, з ходьбою, з метанням чи передаванням предметів, з елементами строю чи лазінням. Особливу увагу приділяю тому, щоб ігри та їх руховий зміст не повторювалися під час виконання інших вправ.

Важливе значення для вибору гри має на моєму уроці її зміст. На своїх уроках фізичного виховання намагаюся не застосовувати ігри зі складними правилами, що потребують великої зосередженості, де розучуються або застосовуються технічно складні вправи. Необхідно вибирати на таких уроках ігри, які вже відомі учасникам навчального процесу. Для уроку, добираючи ігри, необхідно передбачити:

•                  завдання, яке має бути розв’язане за допомогою гри;
•                  місце гри на даному уроці;
•                  зміст гри;
•                  склад дітей за статтю;
•                  емоційне та фізичне навантаження;
•                  фізична підготовленість учасників навчального процесу.

Для проведення ігор необхідний певний інвентар. Він повинен мати належний стан. Підготовкою місць для гри, звісно, займається вчитель ( можлива допомога учнів). Розмітка майданчика може бути тимчасовою, а в окремих випадках постійною.

На мою думку, успіх в організації ігор на уроках залежить від підготовки вчителя до них. Саме педагог повинен досконало знати гру і її місце на уроці. Необхідно до дрібниць продумати організацію та хід гри, а також дохідливо пояснити учням умови гри, уміло організувати дітей.

Наступний етап у проведенні гри – пояснення. Педагог спочатку повідомляє учням, у яку гру вони будуть грати, і що для цього потрібно зробити ( яким способом це виконати вирішує сам учитель).

•                  шляхом розрахунку;
•                  на розсуд учителя;
•                  за призначенням капітанів команд.

Обирати команди, керівників можна різними способами ( кольори, лічилки, коротенькі поезії і т. д.). Потім учитель розповідає про зміст гри та правила. Для підтвердження вчитель запитує в декількох учнів про правила та зміст гри. У багатьох випадках в ході підготовки до гри необхідно показати основні дії. Про всі команди вчитель повідомляє дітям. Якщо ж гра вже відома учасникам навчального процесу, то варто в них про це ще раз запитати. Гра на уроці повинна бути чітка та злагоджена. Для цього потрібна дисципліна. Щоб забезпечити кращий порядок під час рухливих ігор, учитель може вводити спеціальні елементи, що підвищують дисципліну. ( наприклад, за кожне порушення знижують результат).

Наступний етап уроку – проведення гри. На цьому етапі виняткову роль відводимо саме вчителю. Адже від нього залежить весь хід гри та її результат. Керує грою, спостерігає за нею, або й сам бере в ній участь разом з дітьми саме вчитель. Від нього залежить об’єктивність, тактовність та дружні стосунки в процесі рухливих ігор. Учитель – це спостерігач ( і за грою, і за станом, і самопочуттям дітей). Це людина, яка правильно розподіляє фізичне навантаження в процесі гри, у той же час слідкує за часом, кількістю повторень гри, розміром майданчика, дистанцією, предметами.

У процесі гри ми не тільки просто граємо, а в той же час досягаємо кращих результатів у різних рухових діях. При тому необхідно правильно налаштовувати дітей на гру, щоб не було супротивників, а лише суперники на певному етапі уроку.

Одним із важливих етапів рухових ігор є підведення підсумків. Основний елемент цього етапу – організованість. Далі це вже підсумок і оголошення результатів. Необхідно вказати та пояснити позитивні та негативні сторони, показати вміле використання в грі вивчених рухів, розкрити недоліки, дати певні поради, якщо це необхідно. Особливу увагу приділити поведінці учнів, їхнім взаєминам та взаємодії. Не можна залишати без уваги негативні моменти в грі, а також високо оцінювати позитивну поведінку. Аналізувати наслідки гри потрібно спокійно, толерантно, тактовно. Із досвіду роботи можу з певністю сказати, що ігри розвивають дітей, спонукають до правильного способу життя, сприяють повноцінному розвитку та стабільному стану здоров’я.

 

 

 

2.2. Практична реалізація рухливих ігор на уроках фізичного виховання

На  уроках фізичного виховання використовую різноманітні рухливі ігри. Адже саме вони є різновидом ігрової діяльності.

На уроках фізичного виховання впроваджую такі групи ігор: командні, некомандні та проміжні (перехідні). Некомандні рухливі ігри можу використовувати з ведучими і без них. У командних іграх переважають на уроках рухливі ігри з участю всіх гравців та по черзі (естафети).

Значна роль у практичній реалізації рухливих ігор на уроці належить віковій групі. Адже для кожної групи характерні особливості вибору та методики проведення гри. На сучасному етапі на уроках фізичного виховання необхідно активізувати думки та дії школярів. Доцільним буде підводити дітей до усвідомлення мети будь- якої гри, визначити шляхи її опанування, спонукати до порівняння та узагальнення.

Практика показує, що застосування на уроках рухливих ігор є актуальним і сьогодні, але з врахування вікових особливостей. Гра – це той елемент уроку, що допомагає зробити урок цікавим та сучасним. Рухова активність школярів позитивно впливає на рівень здоров’я. Будь-який вид гри на певному уроці необхідно завершувати своєчасно. Отже, рухливі ігри можна застосовувати в усіх частинах уроку, але в основному в основній частині. Ігрова діяльність на моїх уроках має комплексний характер, тому будується на сполучення різних рухових дій (ходьба, біг, стрибки). На таких уроках, особливо широко застосовую рухливі ігри в початковій та середній ланках. Хочу зауважити, що характерною особливістю ігор є емоційність. Рухливі ігри відрізняються від спортивних, адже другі характеризуються наявністю боротьби. Позитивним є те, що систематичність застосування гри сприяє формуванню рухових навичок, розвитку швидкості, спритності, сили та витривалості, поліпшує діяльність організму школярів. А також широке використання раніше засвоєних рухових навичок виховує в дітей стійкість, наполегливість, сміливість та вміння долати перешкоди.

У перших та других класах практикую ігри типу «Перебіжки». Такі ігри передбачають короткі перебіжки, біг в розсип, підстрибування, стрибки через умовні перешкоди. До таких ігор належить «Колесо», «Вовк у рову», «Усі до своїх прапорців». У свою черги діти саме цього віку не можуть виконувати довго одні й ті ж вправи, тому необхідно впроваджувати їм ігри з різноманітними вправами, а саме такі: «Фігури», «Кіт і миші». Ці рухливі ігри розвивають у школярів самостійність, творчу уяву. Молодші школярі полюбляють ігри з м’ячем, адже саме вони закріплюють навички метання та ловіння, зміцнюють м’язи рук. Проводячи такі ігри, звертаю увагу на техніку метання, поєднання ритму дії гри з диханням.

Поступово, коли ігрова діяльність стає більш організованою та досконалою, впроваджую ігри з елементами змагань, у яких учнів розподіляю на команди, наприклад: «Хто швидше», «Хто перший». Перед застосуванням командних ігор на уроках підготовлюю їх, тому впроваджую некомандні з яскраво виявленими моментами змагань, а вже після пропоную ігри перехідного характеру (тобто змагання парами). У цьому віці позитивним буде застосування ігор, які розвивають слух, як-от: «Відгадай по голосу», «Хто підходив».

У третіх та четвертих класах жоден урок не проходить без рухливих ігор. У цих класах проводжу ігри переважно всередині чи в кінці уроку. Полюбляють діти в цей період саме сюжетні ігри, тому велику увагу приділяю саме правильності дій та на поведінку, а задоволення повинні  в першу чергу отримувати від вправи, а не від перемоги. У 3 – 4 класах даю ігри з стрибками, бігом, киданням і ловінням м’яча. Навчаю їх раціонально використовувати свої сили та якнайкраще виконати ту чи іншу дію. 

Звісно, класи великі, тому організовувати спільну гру, регулювати навантаження дуже важко.  в таких класах часто проводжу окремі силові ігри «Тягни в коло», «Бій півнів», бо в цих видах ігор діти змагаються парами. Недолік таких видів – слабка активність дівчаток. А от такі ігри, як-от: «Трійки», «Ми веселі діти», «Невід» сприяють витривалості, а школярі залюбки беруть у них участь. Хоча вчитель під час таких ігор-змагань повинен весь час бути в напруженні, звертати увагу на навантаження, запобігаючи травмам.

У 4-6 класах часто використовую на уроках командні ігри. Пояснюю ігри способом опису, поєднуючи розповідь з показом. У командних іграх особливої уваги вимагає дисципліна учнів, підвищується вимогливість. Водночас виховується почуття відповідальності перед колективом, зміцнюються також вольові якості. Уміння вчителя саме в таких видах ігор проявляється в правильному об’єднанні дітей, а також чесності та порядності. Саме такі командні рухливі види ігор виховують спритність та кмітливість.

Щодо 5-9 класів, то охоче грають учні цього віку саме в рухливі ігри, які включають елементи спортивних. У процесі таких ігор відбувається закріплення та удосконалення в ігровій обстановці гімнастичних вправ, вправ з легкої атлетики, навичок володіння м’ячем; виховання навичок взаємодопомоги, витримки, швидкості, орієнтування в діях. Інколи на уроках запроваджую ігри груповими методами, а саме: одночасно пропоную хлопчикам, наприклад, силову гру, а дівчаткам – з елементами танцю чи акробатики в залежності від класу. У цих класах при проведенні ігор використовую тільки спортивний інвентар та обладнання. Особливої уваги надаю саме процесу гри, а не швидкому досягненню кінцевої мети.

Рухливі ігри в 10-11 класах носять допоміжний характер. На своїх уроках застосовую такі: «Боротьба за м’яч», «Пасування волейболістів», «Естафета з елементами волейболу», «Кожний м’яч у колі» та інші. Учні звикають правильно застосовувати придбані навички в ігровій обстановці, але необхідно, щоб тактика й техніка були схожі зі спортивною.

Отже, через гру дитина по-справжньому формує свій характер, вдачу, зміцнює волю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник.-.:Либідь, 1997. – 376 с.

2. Гуменюк Н.П., В.В. Клименко., Психологія фізичного виховання і спорту.-К:, Вища школа,1985 р.

3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник.-Е: Академвидав, 2004.- 352 с.

4. Кудикіна Н.В. Ігрова діяльність молодших школярів у позаурочному навчально-виховному процесі: Монографія.-К.:КМПУ, 2003.- 272 с.

5. Коваль М.С., кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник інституту педагогіки АПН України. «Основи здоров’я», видавництво «Початкова школа», К., 2005.

6. Колотило Н.М. «Навички заради здоров’я. Навчання здоровому способу життя на засадах розвитку навичок: важливий компонент школи, дружньої до дитини, школи, що підтримує здоров’я» -, ВООЗ, ЮНІСЕФ. – К., 2004 р.

7. Сокуренко О.О. Від дитячої гри – до дорослого світу( Формування світорозуміння особистості): Навчально – методичний посібник. – Миколаїв: ОІППО, 2006. – 136 с.

8. Основи здоров’я; Підручник для третього класу/Н.М. Бібік, Т.Є. Бойченко, Н.С. Коваль, О.І. Манюк. – К.: Начальна книга, 2003 р.

9. Діти і соціум: особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку: Монографія/ А,М, Богуш, Л.О. Варяниця, Н.В. Гавриш та ін.; Наук. Ред. А.М. Богуш; За заг. ред. Н.В. Гавриш – Луганськ: Альмаматер 2006, - 368 с.

10. Педагогічні технології: Навчальний посібник для студентів педагогічних спеціальностей/ Под общ. ред. В.С. Кукушкина. – М.: ИКЦ «Март», 2006. – 336 с.