ПІСНЯ ПРО КИЇВ

2 куплет

Як у тобі воєдино злились

Пам'ять віків і майбутні надії. Спогади давні химерно вплелись У куполи золотої Софії.

Наше майбутнє, мов диво святе: Трохи таємне, нове, непочате.

До майбуття нас несхитно веде

Сивий такий, загадковий Хрещатик. Синій Дніпро котить хвилі свої, Мовби легенду розказує тихо.

Києве рідний, ми - діти твої.

Ти бережеш нас від болю і лиха. ПРИСПІВ (той самий, 2 рази)

(Автор: Наталія Мельниченко)

Києве рідний, мій краю ясний,

Місто яскравих подій і досягнень.

Сяйво твоїх золотих куполів Це ніби велич усіх наших прагнень.

Знаю: такий ти у світі один Від Голосієва і до Подолу.

Витвір мистецтва, вершина творінь,

Справжня зоря, що не згасне ніколи.

Сонце палає у вікнах твоїх,

І моє серце, мов сонце, палає.

Символ величності, мій оберіг.

Кращого міста на світі немає.

ПРИСПІВ:

Київ - це земля моїх прадідів, батьків.

Київ - це країна найсолодших наших снів.

Київ - це уславлене в історії ім'я.

Тут і ти, і я - ми усі одна сім'я.

Київ - це оспівана століттями краса,

Це земля смарагдова й бузкові небеса, Журавлиний клекіт і лункий дитячий сміх...

Диво для усіх, диво для усіх.