Лекція №1. Переддень світової війни

Тема 1.1. Повторення. Вступ

Лекція №1.  Переддень світової  війни 

План

1. Система «озброєного миру»: Троїстий союз і Антанта. Території зіткнення геополітичних інтересів: «балканський вузол».

2. Україна в геополітичних планах Центральних держав і Антанти. «Українське питання» в австрійсько-російських відносинах.

3. Український національний рух. Модернізація і формування сучасних націй. Повсякденне життя: між традиційним та індустріальним суспільством.

 

Список термінів до теми:

Світова війна збройний конфлікт, у який утягнуто кілька держав або їх коаліцій, за переділ уже поділеного світу, переділ колоній, сфер впливу і отримання прибутків, поневолення інших народів.

Галицько-Буковинське генерал- губернаторство

тимчасова адміністративно-територіальна одиниця на чолі з графом Г. Бобринським, створена царським урядом на окупованих російськими військами західноукраїнських землях наприкінці 1914 р.

 Мобілізація — комплекс заходів, спрямованих на переведення державної інфраструктури та військових сил країни у військовий стан у зв'язку з надзвичайними умовами всередині країни або ж за її межами. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.                 

 Евакуація — процес виведення населення і життєважливих ресурсів першої необхідності з території можливої загрози від катастрофи чи воєнного конфлікту.

Основні дати до теми:

1914–1918 рр.- Перша світова війна.

Література

Основна:

1. Історія: Україна і світ для учнів 10-х класів, автори: Мудрий М. М., Аркуша, О. Г.

 Книжка видана по новій програмі. 2018 рік.

2. Україна і світ - Інтегрований курс, рівень стандарту - 10 клас - Гісем О. В. – Нова

 програма - Підручник - 2018.

3. Бойко. О.Д. Історія України. Посібник/ Бойко О.Д.- К. Академія, 2012.-268 с.

2. Бондаренко К. Довідник з історії України. –К. Генеза. 2012-с.192

3. Історія України. Хрестоматія / Упоряд В.М. Литвин; Відп. ред.. В. А. Смолій НАН

     України. Інститут Історії України. – К. Наукова думка,2018.-256 с.

4. Корнієнко П. С. Курс лекцій з історії України 20-початку 21століття. У двох

 частинах.- Теронопіль,2013. – 376 с.

5.Історична веб-хрестоматія http://geocities/com.ua_ukraine/ukrainerus/html

 6.Історія України http://history.ua.narod.ru/

 7.Історія України http://unitest.com/uahist/

 8.Історія України http://uahistory.kiev.ua/

Додаткова:

 1. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання / Пометун О.- К. 2012.- 144 с..

2. Історія України Навчальний посібник / Під. ред.. М. О. Скрипника. – К Центр

 навчальної

літератури 2014.

3. Історія України – Підручник онлайн- Головна textbooks.net.ua/content/section/35/41/.

4. Бойко О. Д. Історія України. Посібник istfak.org.ua/biblioteka-istfak/…/9-istoriya-

 

 1. Система «озброєного миру»: Троїстий союз і Антанта. Території зіткнення геополітичних інтересів: «балканський вузол».

Поштовхом для розв'язання війни був постріл у Сараєві. Сербський патріот Г. Принцип вбив 28 червня (11 липня) 1914 р. австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда. Австрійський уряд звинуватив у цьому злочині Сербію і вручив сербському урядові ультиматум. Він не був прийнятий Сербією і став приводом для оголошення Австро-Угорщиною 23 липня війни Сербії. Монархію Габсбургів підтримала кайзерівська Німеччина. На захист Сербії виступила Російська імперія. До 4 серпня 1914 р. склалися два великі блоки провідних країн. З одного боку, Троїстий союз, в якому об'єдналися Австро-Угорщина, Німеччина та Італія, а після виходу з нього уже в ході війни Італії до нього ввійшли Туреччина і Болгарія. Так із Троїстого утворився | Четверний союз. Йому протистояла Троїста згода, або Антанта: Англія, Франція і Росія. В ході війни до Антанти приєдналися Японія, Італія, Румунія і США.

Країни воєнних блоків оголосили війну одна одній, а до кінця 1914. р. вона переросла у світову. В її орбіту було втягнуто 38 з 59 держав світу з потужним потенціалом і населенням в 1,5 млрд чоловік.

За роки війни до діючих армій було мобілізовано 73,5 млн чол., 10 млн з яких загинуло і 20 млн поранено.

Епіцентром Першої світової війни був Балканський півострів. Саме Балкани були тим постійно діючим вулканом, який століттями породжував воєнні конфлікти між державами. Багатовікове суперництво держав цього регіону — Туреччини, Сербії, Чорногорії, Греції, Македонії, Румунії та Болгарії — в боротьбі за свої етнічні території не залишало надій на широкий переділ існуючих кордонів. Однак це протистояння на Балканах не могло вийти за межі регіону за відсутності головних суперечностей, які призвели до всесвітньої трагедії.

Головною причиною світової війни були економічні й політичні суперечності між державами двох воєнних блоків країн — Троїстого союзу і Антанти. Саме їх національні інтереси зіткнулися на Балканах. Найгостріші суперечності за сфери впливу виявилися між Німеччиною і Росією, Німеччиною і Великобританією, Німеччиною і Францією, Австро-Угорською та Російською імперіями, а також між державами в середині самих воєнних блоків.

Особливого загострення набували суперечності між Німеччиною і Росією на 1914 р. На шляху здійснення далекосяжних планів Німеччини до розширення її геополітичного простору стала Російська імперія. Давні мри Німеччини до «світової політики» перекреслювалися могутністю Роси Німеччина намагалася підкорити Росію економічно і послабити її в політичному та військовому відношенні Вона планувала витіснити Росію на Схід, обмеживши її кордонами Московського князівства Зовнішньополітична доктрина Німеччини опиралася на ідеї Паннімецького союзу, що остаточно сформувався ще в 90-х роках XIX ст. В основу цієї доктрини була покладена теза, що могутність щодо Європи і Близького Сходу зумовлена географічним розташуванням її колоніальних володінь. Позбавлення Росії цих колоній перетворить її на звичайну азіатську державу. Найтиповішою формою реалізації експансіоністської доктрини Німеччини був план «Дранг нах Остен» — «Тиск на Схід», що передбачав захоплення чужих територій за допомогою зброї. До таких територій на Сході були віднесені Україна, Польща, Білорусія і Прибалтійські губернії Російської імперії.

На шляху Німеччини до світового панування на Заході Європи стояли також Англія і Франція Німецькому імперіалізму марилася колоніальна імперія в Центральній Африці, він прагнув покласти край пануванню Англії на морі, захопити промислово розвинуті райони Франції. В свою чергу, правлячі кола Англії хотіли зберегти свої колонії та панування на морі, відібрати у Туреччини багаті нафтою Месопотамію і частину Аравійського півострова

У загальному клубку суперечностей були також інтереси Франції Вона розраховувала на повернення Ельзасу і Лотарингії та територій на берегах Рейну, Саарського вугільного басейну.

Австро-Угорська імперія не тільки намагалася зберегти колоніальні володіння в Європі, а й виношувала плани на розширення своєї території за рахунок Волині та Поділля, що перебували в складі Росії та Балканських країн — Серби, Боснії і Герцеговини.

Щодо Росії, то вона не вважала себе колоніальною державою Російські правлячі кола дотримувалися позиції щодо законності її володінь і не хотіли рахуватися з тим, що всі ці території були приєднані до неї внаслідок експансіоністської політики царизму. Висуваючи доктрину про миротворчу політику на Балканах та відстоюючи тезу про роль Росії щодо захисту Сербії, російські політики спрямовували погляди не тільки на Балкани, а й на Близький Схід Міністр закордонних справ С. Сазонов нагадував цареві відому істину, що той, хто володіє протоками Босфор і Дарданелли, має ключ для наступного руху в Малу Азію і для гегемони на Балканах.

Крім того, царська Росія переслідувала мету приєднати Галичину, Буковину й Закарпатську Україну. Причому експансіоністська політика царизму маскувалася під личиною приєднання до Росії давніх «руських земель» і возз'єднання українського народу.

Отже, Перша світова війна, розпочата грандами капіталістичного світу, велася ними за переділ уже поділеного світу, за захоплення колоній, ринків збуту й дешевих джерел сировини, за пригноблення інших народів. Війна 1914 р. була війною несправедливою, загарбницькою, імперіалістичною.

 2. Україна в геополітичних планах Центральних держав і Антанти. «Українське питання» в австрійсько-російських відносинах.

 

 Ставлячи за мету у війні загарбання чужих земель і пригноблення інших народів, правлячі кола і панівні класи імперіалістичних держав вибудовували свої плани щодо України. Кожна із воюючих держав відповідно до своїх національних інтересів мала свої конкретні плани щодо України. Причому жодна із країн відкрито не заявляла про свої наміри, а таємничо їх маскувала.

Жодна із держав, незважаючи на приналежність до того чи іншого воєнного блоку, не забувала про те, що Україна за географічним розташуванням знаходиться в самому центрі Європи і прямо впливає на вирішення політичних і економічних проблем. Таке геополітичне розташування етнографічної території України робило и надзвичайно притягальною для воюючих держав, кожна з яких прагнула захопити ласий шматок її земель.

Австро-Угорська монархія, як і Російська імперія, пов'язувала свої сподівання із захопленням західноукраїнських земель. Більш конкретно на українські землі, що перебували в складі Росії, претендувала Австро-Угорщина, а ту частину земель, які належали Австро-Угорщині, прагнула захопити Росія.

Відносини між Росією і Австро-Угорщиною щодо України визначалися переважно слов'янофільською націоналістичною ідеологією, в якій одне з чільних місць посідало вороже ставлення до зростання української культури в Галичині і прагнення до «возз'єднання уярмленої Русі» з Росією на засадах етнографічної єдності. Йшла боротьба між Росією і Австро-Угорщиною за гегемонію в слов'янському світі, боротьба за яку незмінно позначалася на територіальній єдності України Грандіозні плани щодо України в Першій світовій війні ставила кайзерівська Німеччина. Передбачалася окупація «Серединної Європи», до якої приєднувалися на сході Україна, Білорусія і Прибалтика. Особлива роль у цьому «новоутворенні» відводилася Україні, оскільки саме вона повинна була стати відправним пунктом для майбутнього завоювання Німеччиною світового простору. Верховне командування німецької армії вважало Південно-Західний фронт головним, а територію України найважливішим театром воєнних дій.

Плани Німеччини стосовно України не обмежувалися лише геополітичними намірами Німеччина мала також економічні інтереси. Вона розглядала Україну як житницю Європи Натякаючи на незалежність, кайзерівська Німеччина вбачала в Україні насамперед колонію, яка стане головною базою постачання продовольства і сировини.

У геополітичному полі України тісно переплітаються інтереси інших держав — Англії та Франції. Вони уві сні бачили армади своїх кораблів в Чорному морі, а буржуазія цих країн подумки господарювала на Півдні України та в курортній зоні Криму.

3. Український національний рух. Модернізація і формування сучасних націй. Повсякденне життя: між традиційним та індустріальним суспільством.

Під час Першої світової війни (1 серпня 1914 р. - 11 листопада 1918 р.) українці змушені були воювати один з одним: до російської армії було мобілізовано майже 4 млн. українців, до австро-угорської - понад 300 тис. Одним із головних фронтів був Східний фронт, де військам Росії протистояли армії Австро-Угорщини й Німеччини. Основним театром воєнних дій стали західноукраїнські землі.

Більшість українців по обидва боки фронту лояльно поставилася до імперських властей. Однак ані широкі мобілізації, ані самовідданість і героїзм українців не могли змінити політики імперій-поневолювачів щодо України.

Російський уряд передбачав, що український національний рух неодмінно призведе до відродження Української держави, тому максимально обмежував його розвиток, а початок Першої світової війни відразу ж використав для посилення репресій проти всіх виявів національного життя українців.

Ще 31 липня 1914 р. уряд запровадив військову цензуру й одночасно видав указ про заборону друку українською мовою, що призвело до знищення української преси. На Правобережжі, зокрема й у Києві, на початку війни був запроваджений воєнний стан, за якого будь-яка громадсько-політична активність українців каралася воєнними судами як ворожі владі прояви сепаратизму.

Окупаційна політика царизму в Західній Україні. Імперські політики бачили, які геополітичні перспективи розкриває перед ними здобуття Галичини, Буковини й Закарпаття. Одночасно вони усвідомлювали, що приєднання Галичини призведе до різкого збільшення в імперії свідомих українців, а це обов’язково посилить «небезпечний малоросійський сепаратизм».

Щоб позбутися небезпеки, царський уряд застосував тут політику державного терору. Було встановлено окупаційний режим, кінцевою метою якого було повне знищення вогнищ українського національно-визвольного руху.

На захопленій території було засноване Галицько-Буковинське генерал-губернаторство, утворене з чотирьох губерній: Львівської, Перемишльської, Тернопільської й Чернівецької. Заснування генерал-губернаторств Російська імперія використовувала ще в XIX ст. Генерал-губернаторам надавалася майже необмежена влада — підпорядковувати місцеві ресурси для вирішення військових завдань, придушувати опозицію, пильно стежити за настроями.

Новопризначений генерал-губернатор, граф Г. Бобринський, великий землевласник, чиї маєтки знаходилися саме в Україні, у вересні 1914 р. зустрівся з шляхетством новоокупованих територій України й максимально відверто пояснив мету тодішньої російської політики: «Східна Галичина та Лемківщина — споконвічно корінна частина єдиної великої Русі. На цих землях корінне населення завжди було російським, тому їхнє влаштування має бути засноване на російських засадах. Я буду запроваджувати тут російську мову, закон та устрій».

Обов’язкові заходи, які стали першими для російської політики, — це русифікація освіти, закриття наявних навчальних закладів і відкриття російськомовних шкіл. Політика русифікації краю включала й ліквідацію українських, а також польських та єврейських організацій. Усі вони були розпущені, а власність під виглядом «інвентаризації» пограбована.

Відступ австро-угорських сил із Галичини й Буковини спонукав австрійців до примусової евакуації значної частини населення, щоб не залишити ворогу кваліфікованих фахівців і робочу силу. Для виселених українців австрійський уряд організував табори у м. Вольфсберзі, Гмюнді та Гредізі. Влада забезпечувала евакуйованим грошову допомогу, медичне обслуговування, працевлаштування.

З державно-політичних міркувань було створено ряд спеціальних таборів для політично неблагонадійних українців, які перебували під ідейним впливом москвофілів. Найбільшим у Європі став концтабір у Талергофі (поблизу м. Граца в Австрії). Через нього за роки функціонування пройшло 30 тис. в’язнів. Антисанітарні умови спричинили виникнення епідемії тифу. Від важких умов і хвороб тут загинули тисячі невинних. Адже разом із русофілами до табору було кинуто й тисячі вірнопідданих габсбурзькому престолу українців і щирих українофілів.

Цілком виправдані заходи проти москвофілів перетворилися на безконтрольний терор проти всіх українців Австро-Угорщини, яких звинувачували в зраді. Жертви військових трибуналів її не мали. Людей вішали й розстрілювали за найменшою підозрою чи доносом. Часто репресії проти цивільного населення ставали відвертими розправами на національному ґрунті. Так, польський адвокат Загорський уславився масовими смертними вироками для українських інтелігентів і селян. Особливою жорстокістю відзначалися угорські військові. Так, 15 вересня 1914 р. мадярські солдати на вулиці в м. Перемишлі закололи багнетами групу з 40 заарештованих українських селян, священиків та учителів.

Отже, австро-угорське командування встановило на західноукраїнських землях подібний до російського воєнно-поліцейський режим.

Питання до теми:

1. У складі яких держав перебували українські землі наприкінці ХІХ ст.?

2. Як це позначилося на їхньому розвитку?

3. Визначте основні етапи розвитку українських земель на початку XX ст.

4. Опишіть становище українських земель під час Першої світової війни.

5. Якими були основні події визвольного руху 1917–1921 рр.?

6. Якою була доля українських земель на початку 20-х років ХХ ст.?

7. Визначте і поясніть хронологічні межі процесу індустріалізації українських земель.

8. Охарактеризуйте особливості економічного розвитку українських земель у 1900–1913 рр.

 

Лекція 2 Початок Першої світової війни. Політичні програми та орієнтації українців у зв’язку з початком війни.

План

1. Початок світової війни. Головна Українська рада. Українці в арміях воюючих сторін.

2. Легіон Українських січових стрільців. Український рух у Російській імперії: між заявами про лояльність і переслідуваннями.

3. Союз визволення України. Галицькі «москвофіли».

 

Список термінів до теми:

Світова війна-збройний конфлікт, у який утягнуто кілька держав або їх коаліцій, за переділ уже поділеного світу, переділ колоній, сфер впливу і отримання прибутків, поневолення інших народів

Галицько-Буковинське генерал- губернаторство

тимчасова адміністративно-територіальна одиниця на чолі з графом Г. Бобринським, створена царським урядом на окупованих російськими військами західноукраїнських землях наприкінці 1914 р.

Мобілізація — комплекс заходів, спрямованих на переведення державної інфраструктури та військових сил країни у військовий стан у зв'язку з надзвичайними умовами всередині країни або ж за її межами. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Евакуація — процес виведення населення і життєважливих ресурсів першої необхідності з території можливої загрози від катастрофи чи воєнного конфлікту.

Список найважливіших термінів до теми:

1914–1918 рр.-Перша світова війна.

Серпень 1914 р.-Створення Головної Української Ради (ГУР).

Серпень 1914 – червень 1918 pp.-Діяльність Союзу визволення України (СВУ).

1914 р.-Створення Легіону Українських Січових Стрільців (УСС).

1915 р.-Створення Загальної Української Ради (ЗУР).

Травень-червень 1916 р.- «Брусиловський прорив».

 

Література

Основна:

1.Історія: Україна і світ для учнів 10-х класів, автори: Мудрий М. М., Аркуша, О. Г.

 Книжка видана по новій програмі. 2018 рік.

2. Україна і світ - Інтегрований курс, рівень стандарту - 10 клас - Гісем О. В. – Нова

 програма - Підручник - 2018.

3. Бойко. О.Д. Історія України. Посібник/ Бойко О.Д.- К. Академія, 2012.-268 с.

2. Бондаренко К. Довідник з історії України. –К. Генеза. 2012-с.192

3. Історія України. Хрестоматія / Упоряд В.М. Литвин; Відп. ред.. В. А. Смолій НАН

     України. Інститут Історії України. – К. Наукова думка,2018.-256 с.

4. Корнієнко П. С. Курс лекцій з історії України 20-початку 21століття. У двох

 частинах.- Теронопіль,2013. – 376 с.

5.Історична веб-хрестоматія http://geocities/com.ua_ukraine/ukrainerus/html

 6.Історія України http://history.ua.narod.ru/

 7.Історія України http://unitest.com/uahist/

 8.Історія України http://uahistory.kiev.ua/

Додаткова:

 1. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання / Пометун О.- К. 2012.- 144 с..

2. Історія України Навчальний посібник / Під. ред.. М. О. Скрипника. – К Центр

 навчальної

літератури 2014.

3. Історія України – Підручник онлайн- Головна textbooks.net.ua/content/section/35/41/.

4. Бойко О. Д. Історія України. Посібник istfak.org.ua/biblioteka-istfak/…/9-istoriya-

 

1.Початок світової війни. Головна Українська рада. Українці в арміях воюючих сторін.

Історія людства знає безліч воєн. Але дві з них за масштабами руйнувань і людських утрат не мають рівних. Обидві вони стались у XX ст., і в них брали участь усі найбільші держави світу. Війни прийшли з Німеччини; основні бойові дії розгортались у Європі.

Понад чотири роки — з 1 серпня 1914 р. по 11 листопада 1918 р. тривала Перша світова війна. У неї було втягнуто 36 держав із населенням понад 1 млрд осіб. У кровопролитних битвах загинуло 10 млн осіб, 20 млн було поранено чи скалічено.

Причини війни і цілі держав:

До Першої світової війни призвели загострення суперечностей між найбільшими державами світу і боротьба двох військово-політичних угруповань — Антанти й Троїстого союзу. Найбільш непримиренними виявилися інтереси Німеччини та Англії. Вони суперничали на суходолі й на морі. Ініціаторами розв’язання війни виступили правлячі кола Німеччини та Австро-Угорщини, хоча й інші країни переслідували конкретні загарбницькі цілі. Гонка озброєнь набула нечуваного розмаху. На воєнні видатки витрачалося більше половини бюджетних витрат країн Європи.

Воєнно-політичні блоки

Німецька імперія прагнула до світового панування. В її плани входило загарбання великих територій у Європі, в тому числі України й Прибалтики, колоніальних володінь Англії, Франції, Бельгії, зміцнення позицій в Туреччині й на Близькому Сході. Австро-Угорщина сподівалася підкорити Сербію, Болгарію й Чорногорію, заволодіти нафтовими родовищами Румунії, панувати на Чорному, Адріатичному та Егейському морях. Туреччина, яку в разі перемоги збиралися поділити країни Антанти, звертала свої погляди на Балканський півост­рів, Крим, Закавказзя, Іран.

 

Карикатура на світові зазіхання Вільгельма ІІ

Своєю чергою, Англія претендувала на німецькі колонії, турецькі володіння в Месопотамії (нинішній Ірак), домагалася посилення впливу на Близькому Сході та в Середземномор’ї. В інтересах Англії було підірвати економічну могутність Німеччини, її зростаючу роль у світовій торгівлі. Франція мала намір повернути Ельзас і Східну Лотарингію, відібрані в неї Німеччиною 1871 р., захопити багатий вугіллям Саарський басейн та частину Рейнської області Німеччини. Економічно послабити Німеччину прагнула й Росія. До того ж російський царизм переслідував стратегічні завдання — встановити контроль над чорноморськими протоками Босфор і Дарданелли, покінчити з німецьким та австрійським впливом у Туреччині й на Балканах. Встановити контроль над Східною Пруссією. Сілезією, Галичиною і Буковиною.

Російська листівка. Жінки символізують „Сердечну згоду” (Антанту) Франції, Росії, Англії

Найбільше вагалась у визначенні своїх домагань Італія. Будучи союзником Німеччини й Австро-Угорщини, Італія все-таки прораховувала, де на неї чекає більша вигода. З початком війни вона вела тривалі переговори з обома воюючими сторонами; врешті-решт, країни Антанти пообіцяли їй більші територіальні надбання. Англія готова була надати велику позику. Це схилило Італію до переходу на бік противників Німеччини.

Причини Першої світової війни

Отже, війна мала несправедливий, загарбницький характер з боку держав обох блоків. Вони прикривалися гаслами захисту вітчизни й майбутнього своїх народів, знищували в полум’ї війни мільйони безневинних, ошуканих шовіністичною пропагандою людей.

 Під час Першої світової війни (1 серпня 1914 р. - 11 листопада 1918 р.) українці змушені були воювати один з одним: до російської армії було мобілізовано майже 4 млн. українців, до австро-угорської - понад 300 тис. Одним із головних фронтів був Східний фронт, де військам Росії протистояли армії Австро-Угорщини й Німеччини. Основним театром воєнних дій стали західноукраїнські землі.

Діячі Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) виступили на підтримку Росії, прагнучи за її допомогою об'єднати Україну й домогтися її автономії у складі Росії.

Діячі Союзу визволення України (СВУ), заснованого 4 серпня 1914 року у Львові емігрантами з Наддніпрянщини Д. Донцовим, Д. Дорошенком та іншими, виступили у підтримку Австро-Угорщини й Німеччини, намагаючись з їхньою допомогою відокремити Україну від Росії та створити самостійну й соборну Українську державу.

Представники політичних партій Західної України утворили 1 серпня 1914 року у Львові Головну українську раду (ГУР) на чолі з К. Левицьким, яка закликала українців воювати на боці Австро-Угорщини й Німеччини за визволення України від Росії й створення української автономії у складі Австро-Угорщини.

Кость Левицький (1859-1941)

(Український державний діяч, один із найвизначніших політичних діячів Галичини кінця XIX століття — першої половини XX століття, доктор наук. Співзасновник УНДП. З листопада 1918 р. — голова Державного секретаріату ЗУНР, потім — голова комісії з виборчої реформи при уряді. У липні 1941 засновник, голова Національної Ради у Львові)

Дмитро Донцов (1883-1973)

(Український літературний критик, публіцист, філософ, політичний діяч, один з перших керівників Союзу Визволення України (СВУ), заснованого 4 серпня 1914 року, головний ідеолог українського інтегрального націоналізму)

У травні 1915 р. політичні лідери Західної України створили Загальну українську раду (ЗУР) на чолі з К. Левицьким, яка намагалася привернути увагу громадськості до ідеї створення Української держави в межах її етнічних земель.

Рада домагалася від австрійського уряду впровадження української адміністрації і шкіл у приєднаних районах Холмщини та Волині, згоди на поділ Галичини на українську і польську частини та утворення Українського університету у Львові. Німецька та австро-угорська влада не підтримала ідеї незалежної України, але задовольнила низку другорядних вимог, зокрема щодо організації окремих таборів для військовополонених українців.

У таборах засновували школи, бібліотеки, церкви, які активно займалися вихованням української національної самосвідомості, непримиренної ненависті до Російської імперії як поневолювачки і гнобительки українського народу. Із часом з українських полонених у Німеччині та Австро-Угорщині було створено, відповідно, дві дивізії – «синьожупанну» і «сірожупанну», названі так за колір їхньої форми.

У листопаді 1916 р. ЗУР саморозпустилася на знак протесту проти входження відвойованих у Росії українських земель до складу Польщі.

Головна українська рада

Головна Українська Рада (ГУР) — міжпартійна організація, утворена 1 серпня 1914 р. у Львові. Її засновниками були Українські національно-демократична, радикальна, соціал-демократична партії. Координаційний центр захисту інтересів українців Австро-Угорщини (голова — Кость Левицький, заступник — Михайло Павлик і Микола Ганкевич).

Програма Головної Української Ради передбачала такі основні завдання: вироблення загального напряму української політики, вирішення національно-політичних справ у зв'язку з війною, виступ у ролі єдиного політичного представника галицьких українців на міжнародному рівні, формування національного війська.

Головною політичною вимогою організації було виборення державної самостійності України.

Головна Українська Рада зверталася до уряду Австро-Угорщини, керівних органів Галичини з петиціями, в яких обстоювала інтереси українського народу, зносилася з представниками центральних держав, привертаючи увагу до українського питання як одного з найактуальніших для європейської політики.

3 серпня 1914 року ГУР закликала українців до підтримки Австро-Угорщини у Першій Світовій війні, вбачаючи в Російській імперії найбільшу загрозу українському національному руху.

З Маніфесту Головної Української Ради:

«Війни хоче цар російський, самодержавний володар імперії, яка є історичним ворогом України. Царі російські зломили Переяславський договір, яким вони обов'язалися були — шанувати самостійність України,— і поневолили вільну Україну. Царська імперія протягом трьох століть веде політику, яка має за ціль відобрати поневоленій Україні національну душу і зробити український нарід частею російського народу. Царський уряд відобрав українському народови його найсвятійше право,— право рідної мови. В царській Росії нинішного дня найбільше поневолений — український нарід … Побіда австро-угорської монархії буде нашою побідою. І чим більше буде пораженнє Росії, тим швидше вибє година визволенння України».

З огляду на це, можна стверджувати, що ГУР значною мірою поділяла погляди Союзу Визволення України, який майже у той же час також закликав виступити на боці австрійців проти Росії.

4 серпня 1914 р. Рада прийняла рішення про створення з добровольців української військової організації, що одержала назву Українських січових стрільців.

На початку вересня 1914 р. у зв'язку з наступом російських військ Головна Українська Рада перебралася до Відня, де проіснувала до травня 1915 р., коли була перетворена на Загальну Українську Раду.

2. Легіон Українських січових стрільців. Український рух у Російській імперії: між заявами про лояльність і переслідуваннями.

  Роз'єднане кордонами і фронтами українство не втрачало надії на своє визволення і створення власної незалежної держави. Патріотичні настрої українців проявлялися у воєнних буднях з самого початку війни. В серпні 1914 р. з ініціативи Бойової управи Головної української ради у Східній Галичині розпочалося формування легіону Українських січових стрільців, які мали брати участь у війні проти царської Росії. Протягом двох тижнів до легіону зголосилося близько 30 тис. добровольців, що з'явилися на збірний пункт до Львова. Проте австрійський уряд, побоюючись того, що патріотичні настрої українства можуть перерости в національно-визвольний вибух проти власного режиму, не дав згоди на формування військових частин у такій кількості. З дозволу уряду було створено лише один український легіон загальною чисельністю 2 тис вояків. Він отримав назву легіону Українських січових стрільців (УСС) Спочатку легіон дислокувався в м. Стрий, а потім був переведений до м. Мукачеве в Закарпаття. На перших порах комендантом Січових стрільців був М. Галущинський, а згодом Григорій Коссак.

Українські Січові Стрільці(УСС)

З ініціативи ГУР у серпні - вересні 1914 року у м. Стрий на Львівщині був сформований легіон Українських січових стрільців (УСС), до складу якого ввійшли представники молодіжних воєнізованих організацій «Січ», «Сокіл», «Пласт» (2500 осіб) на чолі з командуючим М. Галущинським.

Михайло Галущинський

(Український педагог, військовик, публіцист, культурно-освітній і громадсько-політичний діяч. Командант Легіону УСС, віце-маршал сенату Польської Республіки)

Січові стрільці взяли активну участь у Першій світовій війні, відзначившись у боях за Ужоцький перевал (вересень 1914 року), гору Маківка (квітень - травень 1915 року), гору Лисоня (вересень 1916 року) у Карпатах. Потрапивши в оточення під Бережанами, полк УСС припинив існування. Українські січові стрільці стали першим військовим формуванням в Україні після втрати нею державності.

Створення легіону Українських січових стрільців ознаменувало відновлення збройної боротьби за волю України. Хоча його становлення відбувалося в структурах австрійської армії — то був тоді єдино можливий шлях до організації українського війська — це не означало, що стрілецтво мало намір відстоювати чужі йому інтереси.

Об'єднуючи кращі сили молоді, які представляли практично всі суспільні верстви Галичини, легіон УСС став втіленням передової політичної думки і виражав сподівання національно свідомої частини галицько-українського суспільства на виборення Української держави. 

Поставивши своєю основною метою виборення української державності, Українські січові стрільці усвідомлювали, що реалізація цього потребує ретельної і цілеспрямованої підготовки. Тому в легіоні діяв ряд громадсько-освітніх та мистецьких структур, покликаних ознайомлювати стрільців, головним чином стрілецьких новобранців, з їхніми завданнями у війні, підвищувати освітній рівень, готувати до післявоєнної громадської діяльності. 

Участь українських Січових стрільців у бойових діях Першої світової війни, незважаючи на їх нечисленність, була помітною. Особливу активність вони проявили у воєнних операціях у Карпатах в 1914— 1915 рр. Українські військові формування суттєво відрізнялися від мадярських військовою дисципліною, вишколом, стійкістю в бою, високим героїзмом і самопожертвою. Особливо тяжкими були бої за гору Маківку восени 1915 р. на рубежі Семиківці річки Стрип, який кілька разів переходив з рук в руки і на якому УСС понесли великі втрати.

Українська преса, провідні діячі українських національних партій із захопленням відзначали мужність, виявлену УСС в цих боях «Битва на Маківці, — писала львівська газета «Діло», — це перша велика спроба галицьких українців стати самим активним чинником історії, стати ковалями і творцями своєї будучини».

Восени 1915 р. було замінено коменданта легіону Січових стрільців. Замість Г. Коссака, що помітно відірвався від старшинських і солдатських мас, комендантом було призначено Антона Вариводу, який виявив себе совісним та енергійним старшиною, з організаційним досвідом, здобутим протягом військової служби. Він припинив чвари між старшинами, завів порядок і, що найважливіше, доозброїв легіон скорострілами й мінометами та поповнив окремими підрозділами.

До 1916 р УСС здобув свої бойові традиції. Він був зрівняний у правах з іншими підрозділами австрійської армії. Після двох років війни полк Українських січових стрільців було оснащено новою зброєю і він, хоча й мав лише два курені, став першорядною бойовою силою.

Продовженням бойових звитяг Січових стрільців стали бої за висоту Лисоню влітку та восени 1916 р. її штурм російські війська проводили тричі. І лише за рахунок переважаючих сил вони зламали опір захисників Лисоні і змусили їх відступити до Бережан. Це була одна із най трагічніших сторінок бойового літопису українських Січових стрільців. У строю залишилося тільки 150 стрільців і 16 старшин. У бою полягло і потрапило у полон 700 галичан.

Проте 17 лютого 1917 р., поповнивши свій особовий склад, полк УСС знову повернувся на фронт і зайняв ділянку оборони під Бережанами. У ті дні в стрілецькі окопи дійшла звістка про лютневу революцію в Росії, повалення монархії Романових. На фронті настало затишшя. Так закінчилася боротьба для Січових стрільців

Легіон мав свій друкований орган — журнал «Шляхи», що почав виходити у Львові за редакцією Ф. Федорцова. Журнал, по суті, був літописом бойових звитяг стрільців При легіоні діяв стрілецький оркестр Поети і співаки Л. Лепкий, Р Кумчинський та керівник оркестру М. Гайворонський постійно збагачували пісенний репертуар новими стрілецькими піснями. Оркестр постійно перебував при полку, часто влаштовував концерти, на яких виконував щораз нові народні та стрілецькі пісні. Його участь у народних і церковних святах підносила урочистий настрій особового складу УСС.

За всіма показниками бойового вишколу, військової дисципліни, підбором старшин та підготовкою УСС був бойовою одиницею і став зародком української національної армії.

3. Союз визволення України. Галицькі «москвофіли»

Союз визволення України (СВУ) — політична організація, утворена у Східній Галичині 4 серпня 1914 р., головною метою якої було проголошення самостійності та соборності України.

Учасники СВУ вважали себе репрезентантами інтересів українців, що перебували під російським пануванням.

Своєю метою СВУ проголосив боротьбу за самостійність України, використовуючи для цього війну Австро-Угорщини й Німеччини проти Росії. Майбутній устрій української держави мав бути заснованим як конституційна монархія з однопалатним парламентом.

Більшість членів СВУ були наддніпрянськими соціалістами, що опинилися на австрійській території внаслідок репресій російського царату в період столипінської реакції. Діяльністю СВУ керувала президія у складі: Олександр Скоропис-Йолтуховський, Володимир Дорошенко, Андрій Жук, Маркіян Меленевський (на початку СВУ очолювали Дмитро Донцов і Микола Залізняк), якій допомагали галицькі і буковинські діячі різних ділянок (Степан та Роман Смаль-Стоцькі, Василь Сімович, Михайло Возняк, Богдан Лепкий, Михайло Лозинський, Лев Ганкевич, Іван Крип'якевич, Степан Рудницький та ін.). Осідком СВУ був недовгий час Львів, від серпня 1914 — Відень.

З австрійського боку СВУ опікувалося Міністерством зовнішніх справ, але з 1915 р. справа дійшла до політичних розходжень і австрійське Міністерство обмежило фінансову допомогу СВУ, який відтоді зосередив свою діяльність більше на території Німеччини.

Створення Української самостійної держави діячі СВУ пов'язували з воєнною поразкою Росії у Першій світовій війні. У документі «Наша платформа» відзначалося, що «об'єктивна історична конечність вимагає, щоб між Західною Європою і Московщиною повстала самостійна Українська держава».

Одним із найважливіших завдань президія СВУ вважала захист інтересів полонених україців російської армії, проведення національно-просвітницької роботи серед них.

СВУ розгорнув широку інформаційну і дипломатичну діяльність у державах Четверного союзу і в деяких нейтральних європейських країнах, спрямовану на визволення України з-під гніту російського царизму. Центральним друкованим органом організації був щотижневик «Вісник Союзу визволення України».

Питання до теми:

1. У складі яких держав перебували українські землі наприкінці ХІХ ст.?

2. Як це позначилося на їхньому розвитку?

3. Визначте основні етапи розвитку українських земель на початку XX ст.

4. Опишіть становище українських земель під час Першої світової війни.

5. Якими були основні події визвольного руху 1917–1921 рр.?

6. Якою була доля українських земель на початку 20-х років ХХ ст.?

7. Визначте і поясніть хронологічні межі процесу індустріалізації українських земель.

8. Охарактеризуйте особливості економічного розвитку українських земель у 1900–1913 рр.

9. Назвіть і охарактеризуйте основні риси модернізації суспільного та повсякденного життя людей.

10.Визначте вплив подій Першої світової війни на життя населення.

11.Сформулюйте передумови Української революції

12.Які воєнні події розгорнулась на українських землях у 1914-1916 рр.?

13.Заповніть таблицю:

Воєнні дії на території України
Дата	Подія	Результат

14.Опишіть бойовий шлях легіону УСС. Які національні риси, притаманні українському народу, проявили його вояки? Поясніть свою думку.

15.Доповніть подані речення.
а) Найбільш активні бойові дії в західноукраїнських землях в 1915 році розгорнулись за стратегічну висоту в ….– …. ….:
б) …- ……втратила в цих боях 1,5 млн. солдатів і офіцерів, понад 580 гармат, велику кількість військового спорядження.

1.      В якому становищі опинилося українське населення підчас перебування

2.      російських військ у Східній Галичині та Північній Буковині?

3.      Яку політику проводили російський і австро-угорський уряди на західноукраїнських землях підчас Першої світової війни? Чому?

4.      До яких наслідків мала призвести така політика урядів? Доведіть свою думу на основі відповідних фактів та свідчень.

5.      Чим, на вашу думку, були вмотивовані здатність до самопожертви та героїзм, притаманні воякам легіону УСС в роки Першої світової війни? Обґрунтуйте свою думку.

6.      Що принесла війна населенню українських земель?

 

 

Лекція 3. Воєнні кампанії 1914–1916 років.

План

1.Театри бойових дій у 1914 р.

2. Російська окупація Галичини та Буковини. Бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.

3. Вступ у війну Італії. Західний фронт у 1915–1916 рр. Брусиловський прорив. Воєнні операції на морях.

 

Основні дати теми:

Серпень - вересень 1914 р. - російські війська Південно-Західного фронту здійснили успішний наступ, у результаті якого зайняли Східну Галичину, Північну Буковину й вийшли на Карпатські перевали (Галицька битва)

1914 р. - після Галицької битви на захоплених Росією західноукраїнських землях було створено Галицько-Буковинське генерал-губернаторство на чолі з графом Г. Бобринським.

Квітень-грудень 1915 р. – Дарданельська операція військ Антанти.

22 квітня 1915 р. ­ Перше вдале застосування хімічної зброї під містом Іпр.

Травень 1915 р. – початок німецько-австрійського наступу на Східному фронті.

Осінь 1915 р. – поразка Сербії.

Лютий-грудень 1916 р. ­ Битва під Верденом.

Травень-червень 1916 р. ­ Ютландський морський бій.

Літо 1916 р. ­ Брусиловський прорив.

Червень-листопад 1916 р. ­ Битва на річці Соммі.

22 березня 1915 р. - російські війська після багатомісячної облоги взяли фортецю Перемишль.

Травень - серпень 1916 р. - російські війська Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова перейшли в контрнаступ (Брусиловський прорив) і відвоювали Північну Буковину, Східну Галичину й Західну Волинь.

Червень 1917 р. - наступ російських війск завершився повним провалом і втратою Галичини та Буковини, після чого лінія фронту стабілізувалася до укладення Брестського мирного договору (27 січня 1918 р.).

Література

Основна:

1.Історія: Україна і світ для учнів 10-х класів, автори: Мудрий М. М., Аркуша, О. Г.

 Книжка видана по новій програмі. 2018 рік.

2. Україна і світ - Інтегрований курс, рівень стандарту - 10 клас - Гісем О. В. – Нова

 програма - Підручник - 2018.

3. Бойко. О.Д. Історія України. Посібник/ Бойко О.Д.- К. Академія, 2012.-268 с.

2. Бондаренко К. Довідник з історії України. –К. Генеза. 2012-с.192

3. Історія України. Хрестоматія / Упоряд В.М. Литвин; Відп. ред.. В. А. Смолій НАН

     України. Інститут Історії України. – К. Наукова думка,2018.-256 с.

4. Корнієнко П. С. Курс лекцій з історії України 20-початку 21століття. У двох

 частинах.- Теронопіль,2013. – 376 с.

5.Історична веб-хрестоматія http://geocities/com.ua_ukraine/ukrainerus/html

 6.Історія України http://history.ua.narod.ru/

 7.Історія України http://unitest.com/uahist/

 8.Історія України http://uahistory.kiev.ua/

Додаткова:

 1. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання / Пометун О.- К. 2012.- 144 с..

2. Історія України Навчальний посібник / Під. ред.. М. О. Скрипника. – К Центр

 навчальної

літератури 2014.

3. Історія України – Підручник онлайн- Головна textbooks.net.ua/content/section/35/41/.

4. Бойко О. Д. Історія України. Посібник istfak.org.ua/biblioteka-istfak/…/9-istoriya-

 

1.     Театри бойових дій у 1914 р.

Перша світова війна, що розпочалася з Балканського півострова, мала на меті перерозподіл уже поділеного світу. Конкретні етнографічні території кожної нації були обжиті й закріплені у довічне користування. Вони могли бути відібрані в цих народів лише з допомогою збройного вторгнення більш агресивної нації, яка вважала себе обділеною. Тому надзвичайне скупчення і перенаселення території Заходу Європи штовхало ці нації на Схід континенту, де був простір для розширення господарської діяльності людини.

Саме такими мотивами керувалися політики західних держав, спрямовуючи агресію своїх народів на завоювання східних, на їх погляд, малообжитих територій, в числі яких були і південні території Російської імперії, зокрема Україна.

Україна виявилася театром воєнних дій у Першій світовій війні. Російська імперія, володіючи безмежними територіями, ще не могла отямитися від поразки в маленькій загарбницькій війні від острівної Японії, внаслідок своєї технологічної відсталості, була неспроможна захищати всю свою територію. Втім, не ризикуючи бути розгромленою, вона віддала на погром і пограбування свої південно-західні володіння.

Наслідком такої політики стало те, що на території України розтягнувся Південно-Західний фронт від Іван-города до Кам'янця-Подільського загальною довжиною 450 км. До його складу входили чотири російські армії 4- і 5-а, що стояли в напрямку на Перемишль і Львів, та 4 і 8-а, націлені на Львів і Галич їм протистояли чотири австро-угорські армії — 1, 2, 3 і 4-а.

Воєнні дії Першої світової розпочалися бойовими операціями в Галичині Галицька битва тривала з 6 серпня по 13 вересня 1914 р. З обох ворогуючих сторін у ній взяло участь понад 1,5 млн чол. — 700 тис. російських військ і понад 830 тис австро-угорської армії Воєнно-оперативна обстановка на самому початку воєнних дій для 4-і і 5-ї російських армій не була сприятливою, і вони змушені були відступати на північ в райони міст Красника і Томашова. Однак оперативний простір вдало використали лівофлангові 3-я та 8-а армії під командуванням генералів Рузького і Брусилова, які розгорнули наступ з району Дубна і Проскурова в напрямі Львова і Галича. На притоках Дністра — річках Золота Липа (13—15 серпня) і Гнила Липа (16—18 серпня) вони подолали опір австрійських військ і змусили їх відступати Успішний наступ російських армій увінчався взяттям 21 серпня м. Львова, а 22 серпня м. Галича.

У результаті наступальних операцій 24—ЗО серпня біля м Городок австрійські війська були розосереджені й відступили спочатку на річку Сян, а на початку вересня до річки Дунаєць. Російські війська оточили і блокували добре укріплену фортецю Перемишль і на 13 вересня вийшли на рубіж річки Віслока, що за 80 км. від Кракова.

Внаслідок Галицької битви російські війська зайняли всю східну частину Західної Галичини та майже всю Буковину з м. Чернівці. В результаті цієї операції австрійська армія втратила 400 тис. чол., у тому числі 100 тис. полоненими, 400 гармат Плани німецького командування утримати Східний фронт силами однієї Австро-Угорщини зазнали провалу.

Під час проведення бойових операцій в західноукраїнських землях загострилася оперативна обстановка на півдні. На боці австро-німецького блоку у війну вступала Туреччина. В акваторію Чорного моря через Дарданелли ввійшли німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау» і разом з турецьким флотом, потіснивши англо-французькі ескадри в ніч з 15 на 16 жовтня 1914 р., зненацька обстріляли Севастополь, Одесу, Феодосію і Новоросійськ. Для Росії утворився ще один — Кавказький фронт.

Початковий період світової війни закінчився переможно для Росії. В кінці 1914 р. як на Західному, так і на Східному фронтах було припинено активні бойові дії і настало затишшя. Розпочався етап позиційної війни, що засвідчив крах німецького плану блискавичної війни. Велику роль у провалі цього плану відіграла російська армія, яка своїми активними діями відтягла на Східний фронт значні німецько-австрійські сили Антанта примусила країни. Четверного союзу воювати на два фронти, але перемоги також не домагалася.

 

2. Російська окупація Галичини та Буковини. Бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.

Бойовий шлях усусів відзначений такими битвами:

 24 вересня 1914 р. - бойове хрещення УСС у захисті Ужоцького перевалу

Карпатських гір;

 травень 1915 р. - з російськими частинами на горі Маківці у Карпатах; у червні

1915 р. першими увійшли до Галича і підняли жовто-блакитний прапор;

 серпень 1915 р. - у боях поблизу р. Стрип;

 серпень—вересень 1916 р. - битва в районі г. Лисоня під Бережанами, УСС

зазнали значних втрат і були відведені у тил;

 липень 1917 р. - переформовані сотні полку УСС на чолі з М. Тарновським

брали участь у бою поблизу с. Конюхи (Бережанщина);

 після Лютневої революції в Росії почалися братання січових стрільців і українців

російської армії;

 після підписання Брестського миру січові стрільці разом з військами УНР

воювали проти більшовиків, білогвардійців, поляків.

 

3. Вступ у війну Італії. Західний фронт у 1915–1916 рр. Брусиловський прорив. Воєнні операції на морях.

У 1915 р. країни Четверного союзу змінюють стратегічну спрямованість головного удару. Його центр зміщується на Східний фронт, переслідуючи мету розгрому Росії. Це дало б змогу союзникам суттєво поновити матеріальні ресурси, після чого зосередитися на розгромі Англії і Франції.

Розробляли свою стратегію та тактику і країни Антанти. В стратегічному відношенні ставилося завдання наступу на Берлін і вступу на територію Угорщини через активні воєнні операції в Карпатах. Проте такі ґрунтовні плани водночас були відірвані від об'єктивної дійсності. Головним їх недоліком було те, що вони недостатньо враховували матеріальне забезпечення воєнних операцій, без чого найкраща армія приречена на поразку. Крім того, в російських військах не вистачало озброєння, боєприпасів, одягу, взуття, харчових припасів тощо.

Протягом лютого—березня 1915 р. російські армії вели бої в Карпатах Результатом їх здобутків були капітуляція ворожого гарнізону Перемишля, 120 тис. полонених та 900 гармат.

Реалізуючи свою стратегію на розгром Роси, австро-німецьке командування перекидає з Західного фронту великі військові сили, техніку та боєприпаси. Готуючись до головного удару в Галичині, німецьке командування створює із передислокованих частин 11-у армію під командуванням генерала Макензена. У взаємодії з 4-ю австрійською армією вона зосереджується на прориві російського фронту між містами Голиця і Громник. Добре технічно забезпечена, маючи перевагу в артилерії, вона 18 квітня розпочала масову артилерійську підготовку, яка тривала майже добу 19 квітня німецько-австрійські армії перейшли в наступ.

Російські армії відчували нестачу озброєння та боєприпасів і не могли протистояти наступу 3-я російська армія під командуванням Радко-Дмитрієва до кінця квітня відступила за р. Сян Почався відступ і інших армій. Південно-Західного фронту 8-, 9- та 11-а армії протягом травня 1915 р залишили Перемишль і відступили за Дністер. На початку червня російські війська здали Львів, а на кінець червня — більшу частину Галичини

Для того щоб не допустити оточення своїх військ між Віслою і Бугом, російське командування розпочало загальний відступ. До осені 1915 р. російські війська залишили Польщу, Литву, частину Латвії і Білорусії. Під австро-німецьку окупацію потрапили українські землі — Східна Галичина, Північна Буковина і п'ять повітів Волині.

На жовтень 1915 р. Східний фронт став проходити по лінії Чернівці — Тернопіль — Дубно — Пінськ — Барановичі — Двінськ — Рига Австро-німецьке командування не змогло досягти своєї стратегічної мети — вивести Росію із війни, хоч вона й зазнала великих втрат. Не змогла реалізувати своїх стратегічних планів і Росія Війна знову набула позиційного характеру.

до румунського кордону Фронт тримали чотири російські армії 7-, 8-, 9-, 11-а загальною чисельністю понад 639 тис. солдатів і офіцерів. На їх озброєнні було 1770 легких і 168 важких гармат. Відповідно австро- німецькі армії налічували 475 тис. бійців, 1300 легких і 545 важких гармат.

Головнокомандуючим Південно-Західним фронтом було призначено генерала Брусилова Досконало вивчивши обстановку на фронті, він ретельно розробив бойову операцію прориву по всьому фронту її реалізація розпочалася масованою артпідготовкою 22 травня і тривала по всій лінії фронту від 8 до 48 год. Після цього всі чотири армії перейшли в наступ і незабаром прорвали фронт австрійських військ, які почали відступати 25 травня, розгромивши 4-у австрійську армію, 8-а російська армія зайняла м. Луцьк. Наступ тривав три дні, протягом яких у полон потрапило близько 100 тис. чол. На лівому фланзі зусиллями 9-і армії було взято м. Чернівці.

За місяць наступальної операції, на середину серпня, російські війська підійшли до карпатських перевалів, звільнивши від австрійських військ території Буковини й Південної Галичини. На початок вересня Південно-Західний фронт протягнувся по лінії р Стохід — Киселин — Золочів — Бережани — Галич — Станіслав — Ворохта. На цій лінії наступ припинився через загальну нестачу боєприпасів, одягу та продовольства в арміях.

Однак і за таких умов наступальні операції 1916 р. мали велике значення. Остаточно була підірвана боєздатність австро-угорської армії, яка втратила вбитими і полоненими понад 500 тис. чол. Німецькі війська змушені були припинити наступ на Західному фронті і перекинути на російський фронт 11 дивізій.

У серпні 1916 р у війну проти Четверного блоку вступила Румунія На кінець 1916 р на фронтах Першої світової війни знову почалася позиційна війна.

Після перемог Німеччини восени 1915 р. у війну вступила Болгарія

 

Монархи держав Четвертного союзу (Німеччини, Болгарії, Туреччини, Австро-Угорщини)

Війна на морі. Підводна війна

Напередодні війни  Німеччина приділяла значну увагу створенню величезного надводного флоту, який би зміг завдати поразку головній морській державі Англії. Але з початком війни німецький флот не зміг протидіяти морській блокаді країн Антанти. Дії німецького флоту обмежувалися лише Балтійським морем, а австро-угорського – Адріатичним. Тільки незначні сили німецького флоту, що опинились з початком війни на просторах світового океану завдали деяких турбот союзникам. Так, у Чорному морі під турецьким прапором німецькі крейсери "Гебен" і "Бреслау"  обстрілювали Одесу, Севастополь, Новоросійськ і Феодосію. В Атлантичному і Тихому океанах діяли німецькі рейдери, що прагнули порушити морські перевезення країн Антанти. Але на кінець 1914 р. після розгрому німецьку ескадру в Південній Атлантиці біля Фолклендських островів держави Троїстого союзу опинилися в остаточній морській блокаді.

Потерпаючи від морської блокади вони шукали ефективних засобів протидії. Порятунок убачався в широкому застосуванні порівняно нової зброї — підводних човнів і розгортанні підводної війни. Свою ефективність підводні човни показали вже на початку війни. Так, німецька підводна лодка «U-9» безнаказанно за одну атаку біля побережжя Нідерландів відправила на дно відразу три англійські крейсери.

Німецький підводний човен затримує торгівельне судно

 У лютому 1915 р. Німеччина оголосила всі води, які омивають Великобританію, зоною бойових дій і спрямувала сюди свої підводні човни, дії яких виявилися ефективними. Так, 7 травня об’єктом атаки став англійський пасажирський лайнер "Лузітанія" з 1198 пасажирами на борту, з них 124 були американці. Загибель "Лузітанії" стала однією з найбільших морських катастроф. США виступили з рішучим протестом, бо, крім людських жертв, підводна війна завдавала збитків торгівлі з країнами Антанти. Німеччина, побоюючись конфлікту зі США, тимчасово обмежила підводну війну. Німецьке командування віддало наказ без попередження не топити пасажирські судна. На практиці командири підводних човнів цей наказ не виконували.

Пасажирський лайнер „Лузітанія”

У травні-червні 1916 р. між англійським і німецьким флотами тривала найбільша в історії морська битва. У ній з обох сторін узяли участь основні сили флоту. Німецьке командування вирішило прорвати морську блокаду і розгромити англійський флот.  Зіткнення сталося в Північному морі біля берегів Ютландії (Данія). Німецька ескадра спробувала розсікти британський флот, щоб розбити його по частинах, але сама мало не опинилася відрізаною від своїх же баз. Німецький флот поспішно залишив бій. Під час бою анлійці втратили 14 кораблів. Німці – 11. Повернувшись до баз, німецький флот більше у відкритому морі не з’являвся. Морську блокаду країн Антанти прорвати не вдалося.

Вихід аглійського флоту у відкрите море

У Німеччині знов активізувалися прихильники необмеженої підводної війни. "Ми будемо топити навіть тріску, якщо вона попливе в Англію", — підтримав їх кайзер Вільгельм ІІ. Країни Антанти потерпали від німецьких підводних човнів (на дно було відправлено більше 2000 суден), хоча ті нерідко гинули й самі. На виклик Німеччини країни Антанти відповіли розгортанням суднобудування, розробленням ефективних засобів боротьби проти підводних човнів. Агресивність Німеччини обурювала світову громадськість. Загибель американських суден, а особливо американських громадян все більш настроювало громадськість країни проти Німеччини. Стало зрозумілим, що підводні човни неспроможні вирішити долю війни, яка набула затяжного характеру.

Наслідки війни

 Російська імперія, яка була не готова до затяжної війни, переживала глибоку соціально-економічну і політичну кризу.

 Кожний новий день війни виявляв економічну і політичну відсталість країни,

неефективність системи влади, назрівання революційної ситуації.

 Перша світова війна підірвала й без того погано організоване промислове

виробництво:

 масово закривалися заводи і фабрики;

 припинявся випуск багатьох видів продукції; скорочувалось виробництво

у найбільш важливих галузях промисловості; великих збитків зазнавав

транспорт, воєнні події розладнали його сполучення (в першу чергу

залізничне);

 надзвичайно тяжкими були наслідки Першої світової війни для сільського

господарства:

 постійні військові мобілізації призвели до значного зменшення

працездатного населення;

 скоротились посівні площі, зменшився валовий збір зерна;

 занепадало тваринництво;

 занепад промислового та сільськогосподарського виробництва вів країну

до повного виснаження, а населення до розорення та подальшого

зубожіння (навіть до армійських частин хліб потрапляв із перебоями);

 в країні небачено зросли ціни, процвітала спекуляція, посилювалась інфляція

(здешевлення грошей, падіння курсу національної валюти);

 незліченні людські жертви, матеріальні витрати, завдані війною, поразки на

фронтах, господарська розруха, продовольча криза мали своїм закономірним

результатом наростання соціальної напруги: робітничі страйки і селянські

виступи стали характерною прикметою суспільного життя.

 Перша світова війна, соціально-економічна і політична кризи, породжені нею,

призвели до того, що Російська імперія стояла на краю своєї загибелі.

 Умови самої війни привели не до згортання українського національно-

визвольного руху, а, навпаки, до його зміцнення та піднесення.

 

Документи, матеріали

З промови міністра закордонних справ Німеччини Бюлова

в рейхстазі 11 грудня 1899 р.

"Ми не потерпимо,  щоб якась іноземна держава,  щоб якийсь чужоземний Юпітер сказав нам: "Що робити? Світ уже по­ділено!" Ми не хочемо нікому заважати, але ми і не дозволимо нікому стати нам на заваді. Ми не будемо пасивно стояти осторонь… у той час,   як інші ділять світ. Ми не можемо і не хочемо цього терпіти. Ми маємо свої інтереси в усіх частинах світу… Якщо англійці говорять про Велику Британію, французи про нову Францію, росіяни завойовують Азію, то ми вимагаємо створення Великої Німеччини… Ми тільки тоді зможемо триматися на висоті, коли зрозуміємо, що для нас неможливий добробут без великої могутності, без сильної армії, без сильного флоту… В наступному столітті німецький народ буде або молотом, або ковадлом…

 

Запитання до документа

1. Як ви розумієте значення останніх слів Бюлова, наведених у цьому документі?

2. До яких наслідків призвела політика Німеччини, проголошена в цій промові?

 

Австро-угорський ультиматум Сербії

(Витяг)

1. Заборонити всі видання,   які підбурюють ненависть і презирство до монархії (Австро-Угорщини) і загальні тенденції, спрямовані проти її територіальної цілісності.

2. Негайно розпустити організацію "Народна одбрана", конфіскувати всі її засоби пропаганди і вчинити так само з іншими організаціями та об’єднаннями в Сербії,   які ведуть пропаганду проти Австро-Угорської монархії…

3. Негайно вилучити з навчальних закладів Сербії… викладачів, навчальні посібники, все, що служить або може служити підтримці пропаганди проти Австро-Угорщини.

4. Усунути з військової служби і взагалі з адміністрації всіх офіцерів і чиновників, винних у пропаганді проти Австро-Угорської монархії.

5. Погодитися на співробітництво в Сербії органів імператорського і королівського урядів у справі придушення шкідливих рухів, спрямованих проти територіальної цілісності монархії.

6. Відкрити судове слідство проти учасників змови 28 черв­ня,   які знаходяться на сербській території. Органи,  уповноважені імператорським і королівським урядом, візьмуть участь у належному розшуку.

7. Терміново затримати майора Войя Танкосича і Милана Цигановича, чиновника Сербської держави, скомпрометованих результатами сараєвського слідства.

8. Зашкодити дієвими заходами участі сербських властей у незаконному перевезенні зброї та вибухівки через кордон…

9. Дати імператорському і королівському уряду пояснення з приводу невиправданих заяв вищих сербських чиновників  як у Сербії,  так і за кордоном,   які … не соромляться висловлюватись в інтерв’ю неприйнятним чином проти Австро-Угорської монархії.

10. Негайно повідомити імператорський і королівський уряд про здійснення заходів, передбачених названими вище пунктами.

 

Запитання до документа

1. Які пункти ультиматуму були неприйнятними для Сербії та чому?

2. Які події викликали появу наведеного вище ультиматуму?

 

З листа німецького імператора Вільгельма ІІ до австро-угорського Франца-Йосифа ІІ (1914 р.)

"Все має бути потоплене у вогні та крові, потрібно вбивати чоловіків і жінок, дітей та старих, не можна залишата жодного будинку, жодного дерева. Ці терорестичні методи єдині, що спроможні залякати такий звироднілий народ, як  французи; війну буде скінчено менш ніж за два місяці..."

 

Питання до документа

Чим було зумовлена така жорстокість, до якої закликав Вільгельм ІІ?

 

Із книги доньки англійського посла в Петербурзі Міріель Б’юкенен

"…Як сповнені ми були ентузіазму! Як сповнені впевненості, що боремося за праве діло, в ім’я свободи, гуманності, за краще життя на землі. Завдяки нашому піднесеному настрою ми чекали тріумфів і перемог.

Російська піхота! Британський флот! Французька артилерія! Війну буде завершено до Різдва,  і козаки увійдуть до Бер­ліна! Знамениту Алею Перемоги в Берліні,  з її блискучими біломармуровими статуями курфюрстів і королів з дому Гогенцоллернів, буде зруйновано. Союзники продиктують свої умови миру німецькому імператорові, і за столом, зробленим із "дерева перемоги", де він розчерком пера віддав наказ про початок бойових дій, він буде змушений підписати мирний договір".

Запитання до документа

1. Яке ставилися народи до війни, що почалася?

2. Чому сподівання на швидке припинення війни не виправдалися?

 

Запитання і завдання

1. Які основні причини Першої світової війни?

2. З’ясуйте плани воюючих сторін і дайте їм оцінку.

3. Який конфлікт започаткував війну? Чи можна було його вирішити мирними засобами?

4. Доведіть несправедливий і загарбницький характер війни.

5. Вкажіть етапи втягування великих держав у Першу світову війну.

6. Охарактеризуйте бойові дії на фронтах 1914 р. Чому плани німецького генерального штабу виявилися приреченими?

7. Чи були взаємопов`язані події на Західному і Східному фронтах? Якщо так, то яким чином?

8. Складіть хронологічну таблицю подій війни у 1914 р.

9. Що таке позиційна війна?

 

Лекція 4. Повсякденне життя: на фронті й у тилу.

План

1.Сприйняття війни. Людина на фронті: «будні» окопної війни.

2. Влада й організація життя в тилу. Національне питання в ході війни. Опіка над пораненими, біженцями й полоненими.

Література

Основна:

1.Історія: Україна і світ для учнів 10-х класів, автори: Мудрий М. М., Аркуша, О. Г.

 Книжка видана по новій програмі. 2018 рік.

2. Україна і світ - Інтегрований курс, рівень стандарту - 10 клас - Гісем О. В. – Нова

 програма - Підручник - 2018.

3. Бойко. О.Д. Історія України. Посібник/ Бойко О.Д.- К. Академія, 2012.-268 с.

2. Бондаренко К. Довідник з історії України. –К. Генеза. 2012-с.192

3. Історія України. Хрестоматія / Упоряд В.М. Литвин; Відп. ред.. В. А. Смолій НАН

     України. Інститут Історії України. – К. Наукова думка,2018.-256 с.

4. Корнієнко П. С. Курс лекцій з історії України 20-початку 21століття. У двох

 частинах.- Теронопіль,2013. – 376 с.

5.Історична веб-хрестоматія http://geocities/com.ua_ukraine/ukrainerus/html

 6.Історія України http://history.ua.narod.ru/

 7.Історія України http://unitest.com/uahist/

 8.Історія України http://uahistory.kiev.ua/

Додаткова:

 1. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання / Пометун О.- К. 2012.- 144 с..

2. Історія України Навчальний посібник / Під. ред.. М. О. Скрипника. – К Центр

 навчальної

літератури 2014.

3. Історія України – Підручник онлайн- Головна textbooks.net.ua/content/section/35/41/.

4. Бойко О. Д. Історія України. Посібник istfak.org.ua/biblioteka-istfak/…/9-istoriya-

 

1.Сприйняття війни. Людина на фронті: «будні» окопної війни.

Затягування війни дало зрозуміти, що перемога визначається не стільки фронтом, скільки тилом. Командування воюючих країн розраховувало на короткочасність воєн­них дій. Великих запасів спорядження та боєприпасів не було зроблено, і вже 1915 р. всі зіткнулися з труднощами постачання армії. Найбільший дифіцит озброєння, через слабість її економіки,  відчувала Росія. Щоб розширити масштаби воєнного виробництва, почалася перебудова економіки. В усіх країнах вона насамперед означала введення жорстокого державного регулювання. Держава визначала обсяги необхідного виробництва, розміщувала замовлення, забезпечувала сировиною та робочою силою. Вводилася трудова повинність, яка давала можливість зменшити дефіцит робочих рук, що був викликаний призовом майже всіх дорослих чоловіків до армії. Оскільки воєнне виробництво зростало за рахунок мирного, виник дефіцит споживчих товарів, який примусив вводити регулювання цін, нормування споживання. Мобілізація шкодила сіль­ському господарству. В усіх воюючих країнах, крім Анг­лії, виробництво продовольчих товарів скоротилося, а це призвело до введення карткової системи розподілу продуктів харчування. У Німеччи­ні, яка традиційно ввозила продовольчі товари, через блокаду склалося дуже скрутне становище. Уряд там був змушений заборонити відгодівлю худоби зерном і картоплею, вводилися різ­номанітні замінювачі продуктів — ерзаци. Система державного контролю над виробництвом і споживанням у найбільш жорсткому вигляду набула в Німеччині, яка потерпала від обмеженості ресурсів.

Жінки і підлітки на заводі з виробництва снарядів

Відтак життя більшо­сті населення воюючих країн кардинально змі­нювалося. Його рівень усюди знизився. У Німеччині до 1917 р. наповнення продуктових карток навіть не задовольняло фізіологічних потреб — почався голод (зима 1916/1917 рр.), жертвами якого стало близько півміліона чоловік. Труднощі війни —  довгий робочий день, кепське харчування призвели до великої смертності серед цивільного населення. Разом із бойовими втратами це спричинилося до значного скорочення чисельності населення Австро-Угорщини, Німеччини та Фран­ції. Тяжка повсякденна праця, перебування в чергах, голод і холод стали долею мільйонів людей. У прифронтовій смузі постійними небезпечними супутниками життя цивільного населення стали артилерійські обстріли з далекобійних гармат. Почалося використання авіації для бомбардування цивільних об’єк­тів у тилу. Під час бойових дій цивільне населення потрапляло під окупацію армій противника. Окупаційна влада з місцевим населенням зазвичай не маніжилася: реквізиції, контрибуції стали звичним явищем. Особливо жорстоким був окупаційний режим ні­мецьких військ. Особливе обурення у світі викликало вивезення на німецькі підприємства 60 тис. більгійських робітників (Це був ще один прецедент породжений Першою світовою війною. Під час Другої світової війни це стало звичайним явищем). Мирне населення прагнуло уникнути окупації, з’явилися бі­женці.

 

Агітаційна листівка, яка показує звірства німецьких солдатів у Бельгії

Черги за хлібом у Петрограді

Усі ці проблеми більші­стю населення сприймались як необхідність страждати в ім’я інтересів своєї держави. Та терпіння народів було не безмежне.

Антивоєнні виступи

Хвиля патріотизму створила сприятливі умови для проведення мобілізації та початку перебудови тилу. Коли ця хвиля вщухла, її почали нагнітати штучно, для чого створювалися спеціальні пропагандистські установи. Вони випускали брошури, листівки, що прославляли доблесть військ і пробуджували ненависть до ворога. Кожна зі сторін при цьому намагалася довести, що саме вона найцивілізованіша, що їй доводиться вести боротьбу проти "гунів" і "дикунів".

 

Англійський агітаційний плакат

 

 

 

 

 

 

Американський агітаційний плакат 

Та вже 1916 р. дедалі більше людей у воюючих країнах почали усвідомлювати, що ніякі цілі не можуть виправдати тих жертв, що їх забрала війна, і бажали лише одного — якнайшвидшого її завершення. Виразником цих настроїв стало зростання страйкової боротьби. Справжньою сенсацією виявилася першотравнева демонстрація в Німеччині під гаслами "Кінець війні", "Геть уряд!". В Австро-Угорщині на знак протесту проти війни соціал-демократ Фрідріх Адлер застрелив 21 жовтня 1916 р. голову Ради міністрів графа Штюргка.

Барикади в Дубліні

 

 

 

 

Арешт ірландського повстанця

 

Доказом того, що патріотичні гасла втратили свій запал, було повстання 1916 р. в Ірландії. Вона мала отримати статус домініону в 1914 р., але цьому завадила війна. Це підштовхнуло радикальну частину діячів національно-визвольного руху до збройного виступу. У ніч на 24 квітня 1916 р. 1200 повсталих захопили важливі пункти в Дубліні та проголосили незалежність Ірландії. Протягом тижня 20-тисячна англійська армія придушила повстання. П’ятьох його керівників було страчено.

Зрушення в суспільній свідомості позначились і на тактиці соціал-демократичних партій. Позиція лівого крила соціал-демократії, які таврували війну як імперіалістичну, загарбницьку і закликали перетворити її в громадянську проти експлуататорів, спершу не користувалася підтримкою. Але з кожним роком число її прихильників зростало.

Ще більше зміцніла позиція соціал-демократів центру. Вони виступили за укладення демократичного миру без анексій і контрибуцій. Їхня позиція збігалася з позицією пацифістів, які виступали взагалі проти розв’язання конфліктів збройними засобами.

2. Влада й організація життя в тилу. Національне питання в ході війни. Опіка над пораненими, біженцями й полоненими.

 

Перша світова війна незмінно проходила на території України Внаслідок цього українство як на тих територіях, що входили до складу Австро-Угорської імперії, так і на російській території України втягувалось у вир воєнних баталій, зазнавало політичних утисків, переслідувань і репресій з боку монархічних режимів обох імперій.

Війна, вибухнувши на Балканах, була певною мірою результатом ворожості Росії до українського руху в Галичині як П'ємонту українського національного відродження Російські офіційні кола звикли розглядати Галичину як осередок українського сепаратизму, що підтримувався чужорідними впливами Австро-Угорщини. Відносини між Росією і Австро-Угорщиною визначалися переважно слов'янофільською націоналістичною ідеологією, в якій одне із чільних місць посідало вороже ставлення до зростання української культури в Галичині і прагнення до «возз'єднання Русі» з Росією на засадах етнографічної єдності.

Поділена між двома імперіями, етнографічна територія України зумовлювала постійну боротьбу між ними. До цього спричиняв і український національний рух, насамперед в Австро-Угорщині, і мав тенденції до поширення на Російську Наддніпрянську Україну

Росія робила все можливе, щоб не дати поширитися цьому рухові зі Львова на Наддніпрянщину Росію турбували політичні досягнення українців на парламентських виборах 1913 р. до Віденського парламенту, куди пройшли 30 українців і 1 москвофіл (на попередніх виборах 12 українців і 8 москвофілів), а також їхній вплив у Львівському сеймі. Тому для Росії ставало вкрай необхідним покінчити з базою українського відродження в Галичині.

Трагедія українства полягала в тому, що воно, не маючи власної державності, щоб захищати свої корінні інтереси, розділене територіально, змушене воювати один проти одного в арміях інших держав, які ігнорували українські національні інтереси Наддніпрянська, або Російська, Україна, де наприкінці XIX ст. проживало 23,5 млн українців, поставила до російської армії 3,5 млн солдатів, а із Західної, або Австрійської, України з 6,5 млн було мобілізовано понад 250 тис. Проте ні загальні мобілізації, ні жертовність українців в арміях різних імперій не змінили політики щодо них імперських режимів.

З початком війни в Австро-Угорській імперії розгорнулися дії, спрямовані проти українців. В умовах воєнного лихоліття українство переслідувалося за принципом відданості монархії. За найменшою підозрою в русофільстві українців арештовували, висилали, а то й піддавали смертній карі. Тисячі людей було заарештовано й відправлено до спеціальних таборів Австрії, де їх без суду й слідства роками тримали в жахливих умовах Найжорстокішим був режим у таборі Телергор у Штірії, де лише від тифу померло понад 1000 чол. За далеко не повними даними, 36 тис. цивільних українців, у тому числі стариків і жінок, було розстріляно і повішено і стільки ж українських в'язнів загинуло в австрійських концентраційних таборах.

Царський уряд уже в перші дні війни розпочав здійснювати широкомасштабні антиукраїнські акції, переслідуючи мету знищення національно-визвольного руху, вважаючи його «сепаратизмом» і «мазепинством».

Вістря цих акцій було спрямоване насамперед проти засобів друку «Просвіти», клубів У Києві припинено випуск газети «Рада», місячників «Літературно-науковий вісник» і «Українська хата», популярного тижневика «Село» Редактора «Української хати» П. Богацького було заслано до Східного Сибіру.

Багато українських політичних і культурних діячів опинилося на засланні. Після повернення до Києва в 1914 р. заарештовано М. Грушевського і заслано спочатку до Симбірська, а потім до Казані, а через деякий час до Києва під негласний нагляд поліції, де він перебував до початку революційних подій 1917 р.

Успіхи російських військ у Галицькій операції дали змогу поширити репресії і переслідування «мазепинців» і в цьому регіоні України. З окупованих територій царизм утворив Галицько-Буковинське генерал-губернаторство, на чолі якого став чорносотенець граф О. Бобринський. Призначений генерал-губернатором завойованих територій, він не приховував своїх намірів провідника політики царизму «Східна Галичина і Лешківщина, — заявив він, — споконвіку коронна частина єдиної великої Русі, у цих землях корінне населення завжди було російським, устрій їх через це повинен бути заснований на російських засадах. Я буду запроваджувати тут російську мову, закон і устрій».

Услід за цим було запроваджено новий адміністративний поділ земель Генерал-губернаторство поділено на чотири губернії — Львівську, Перемишльську, Тернопільську і Чернівецьку їх очолили далеко не кращі російські чиновники і місцеві москвофіли, які розпочали репресії проти українства.

Політика російської адміністрації була спрямована на якнайшвидше використання всіх місцевих особливостей українського населення, витруєння національної свідомості, так званого «мазепинського духу». Уже в жовтні при генерал-губернаторстві почав діяти жандармський відділ. Він переслідував українських громадських діячів. У звіті жандармського полковника Мезенцева зазначалося, що протягом кількох місяців було проведено близько 1000 обшуків і 1200 арештів 578 осіб за постановою генерал-губернатора було заслано у віддалені райони Росії. Тільки через київські тюрми по шляху на Схід було вивезено понад 12 тис. чоловік.

Особливо жорстоких репресій зазнала греко-католицька церква Російська адміністрація арештовувала греко-католицьких священнослужителів і висилала їх до Сибіру. 19 вересня 1914 р. заарештовано її голову Андрія Шептицького. Спочатку його було вивезено до Курська, а потім до монастирської в'язниці в Суздалі, звідки він був звільнений лише з початком революції 1917 р. Серед інших діячів уніатської церкви, які зазнали репресій, було вивезено ректора Львівської духовної семінарії отця И. Боцяна. Натомість позиції православ'я посилювалися. До березня 1915 р. у Галичині було відкрито 33 церковнопарафіяльні школи.

Здійснення православної акції Св. Синод поклав на архієпископа Волинського Євлогія. За його розпорядженням на греко-католицькі парафії, залишені уніатськими священиками, призначалися православні настоятелі. Вони будь-що прагнули покінчити з греко-католицькою церквою і насильно навернути населення до православ'я.

Іще більшим трагізмом обернувся для українства відступ російських військ. Відступаючи, вони нещадно руйнували і спустошували край, масово виганяли і вивозили на схід населення. Вони пограбували багато українських установ культури, серед них Наукове Товариство їм. Т. Шевченка. Було вивезено найцінніші речі з бібліотеки і музею Народного дому у Львові, заарештовано багатьох українських діячів, взято 700 заложників. За словами М. Грушевського, Україна не переживала такої руїни і спустошення з часів XVII століття.

Наступаючі австрійські війська провадили таку саму руйнівну роботу, що й відступаючі російські: переслідування українців, арешти і ув'язнення населення за звинуваченнями у шпигунстві на користь росіян, суди і розстріли мирних жителів, руйнація культури тощо

Робота з документами

Малюнок німецького офіцера Ернста Маркуса –

учасника боїв на території Волині

 

Сельскі листоноші отримали пошту з центральної пошти в Підкаміню (тепер смт Бродівського р-ну Львівської обл.), де було оголошеня про загальну мобілізацию. Там були афіші, котрі були вивішані на видних місцях села, в котрих голосило, що усі мущини, котрі служили у війску і котрим ще не сповнило 42 роки, підлягают мобілізациї і до 24-х годин мают зголосити у своїх кадрах. Був день субота і в годині 10 рано було усьо оголошено. В 10 годині по усіх селах почали дзвонити дзвони на гвавт так, як на пожар сумно-сумно, і люди, котрі були на полях, бігли до села. Що за новина, пожару не видно, а дзвони дзвонят протяжно в одну сторону? Припинилася уся робота. Я пас коні, а Тато мої косили пшеницю і Тато кинули косу і пішли розвідати, що таке є. Но довго не були. Повернули назад і почали далі косити. Вони знали, що їм треба іти на войну, а косити є ще багато.

...Другого дня, в неділю рано, виїхали фіри коло церкви, котрі були заказані вітом і шандарами. Усі мобілізовані з мішками, торбами вийшли під церкву.

...В той час над’їхали фіри з Половец, котрі везли мобілізованих і почав плач і лемент жінок і дітей. І хто був, той плакав, бо там відходили тати, чоловіки, брати і сини. Там поїхали мої Тато. Ми їх проводжали - Мама і нас два сини: я, на ім’я Михаїл, і брат молодший Микола. Мені було 10 років, братови - 7 років. Усьой караван возів з плачем від’їхав до Бродів. Остало сумне село. ...Тато мої були в Перемишлі і там, коли уже були ізпотребляні усі харчові запаси і з’їли усі коні, і люди були змучені, товді здали Перемишель. А хто був живий, то пішов в плін. І мої Тато пішли в плін. Опинилися Они в Полтавській об[ласти]. Там їх узяв багатий козак в село Заіченці Хорольского уєзду. Робили у Федора Яковлевича Куліка. Там їх робило 3-х пленних.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Перша світова війна на Волині та Волинському Поліссі: науковий збірник. Вил. 58. Луцьк. 2016. С. 15-16.

Війна мала й господарський вимір, вплинула на повсякденний досвід мільйонів людей. У тилу її сприймали крізь призму щоденних труднощів, пов’язаних з браком продуктів і речей першої потреби. Незважаючи на заходи влади, яка намагалася регулювати споживання, багато товарів під час війни зникло з продажу. Але й під час війни були люди, які жили в достатку - відвідували театри, концерти, спортивні змагання й танцювальні майданчики і навіть їздили на курорти. Ближче до лінії фронту ціною й мірилом війни були матеріальні знищення (насамперед житлових будівель), міграції та примусові виселення. На фронті життєві радощі і смуток визначали звістки від рідних, сусідство смертей і поранень, стан здоров’я, побутові умови. Сприйняття війни великою мірою залежало й від загального розуміння її сенсу, від різниці між уявною на початку перемогою та пізнішою реальністю.

Запитання і завдання

1. Поміркуйте, як сучасники сприймали Першу світову війну. Від чого це залежало? Які відчуття й емоції викликає у вас подане свідчення учасника тих подій?

2. Назвіть особливості Першої світової війни порівняно з попередніми війнами. Чому під час війни фактично зникла відмінність між фронтом і тилом?

 

Петрій І. Щоденник Володимира Стефанишина як джерело до історії легіону УСС у 1914-1915 роках // Вісник Львівського університету. Серія: книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. Львів, 2011. Вип. 6. С. 267.

17.Х.[1914] Вечір. Цілий день острілювали нас... Воно гарно виглядає, як ґранат вдарить в землю! Здається, що се вулькан вибухає. І страшно, і заразом так гарно! Нині маєм вже трох вбитих і кількох ранених. Гарний початок! Се впрочім не робить великого вражіня на мене. Кулі свищуть, а я сховавсь за вал, скуливсь та дрімаю. Очікую чогось страшного, чогось такого, про що боюсь погадати.

21 .X. Р[ів] стрілецький]. Нині вже третій день лежимо в «яриках». До стрілянини ми вже попривикали. Коло нас гремить, а ми собі байдуже. Спимо спокійно. Нічо нас не вражає. Трупів минаєм, мов якісь колоди. І не в гадці нам, що за хвилю і нам може лягти прийдеть ся. Ми стали живими автоматами без души.

[22 жовтня]. О 2-гій год. ідем вперід! Мовчки сунемо... Тяжка мрака ловить кождий підозрілий звук. Минаєм полонину. Продираємось густим лісом. Нараз глухий грокіт. Градом посипались московські «дум-дум». Несамовито пристанув кождий. Роздавсь крик: «Вперід!», «Вперід, хлопці!», «Впері-ід!». Кождий кидаєсь перед себе. Біжу з гуртком кілька кроків. Стаю. Крізь гущу годі продертись. Дивлюсь: нічого не бачу. Темно, мов в пеклі. Товариші стратили «чуте». Погубились в непроходимім лісі. З-за густих, колючих хащів годі рушитись. Стріляти неможливо: власного кріса не бачиш. До того перед нами Мадяри. Продертись до них годі. Взад вертати? Ніколи! Щож робить? Ні нашим помочи, ні себе спасти. Попались в клітку. Нікуда рушитись. Стрілянина змагаєсь. Шалений лоскіт й тріск над головою. Дощем паде галузя з смерік. Град трісок летить на нас. Зойк ранених сердце роздирає. Від пекельного гуку дрожить воздух. Страшна борба сьвітів. Сказились елементи. Чи в пекло ми попались?

Запитання і завдання

1. Уявіть та схарактеризуйте повсякдення солдата на передовій у роки Першої світової війни. Поміркуйте про причини дезертирства в імперських арміях наприкінці війни.

2. Як науково-технічні досягнення змінили сприйняття війни солдатами на фронті? Чи є можливою й виправданою людяність на фронті?