Лекція 8 . Методика проведення фізичної культури за наявності
бронхо-легеневих патологій у школярів
План
Захворювання дихальної системи відносяться до найбільш частої патології дитячого організму. При захворюваннях дихальної системи не тільки розвиваються певні зміни у дихальних шляхах і легеневої тканини, але суттєво змінюються функції дихання у широкому розумінні цього слова, спостерігається порушення інших органів і систем, відставання в рості і- розвитку. Система дихання у дітей і підлітків функціонує в особливих умовах і забезпечує значно більшу, ніж у дорослих потребу у газообміні. Це пояснює невеликі резерви дихання у школярів і відносну легкість виникнення функціональних порушень. При захворюваннях дихальної системи можна виділити наступні загальні симптоми: задишка, кашель, задуха, виділення мокроти, болі у ділянці грудної клітки, порушення вентиляції, газообміну, легенева недостача. Порушується дихання, воно може бути поверхневим (короткий вдих, прискорене дихання), що призводить до кисневої недостачі, або утрудненим (експіраторна задишка) внаслідок рефлекторного спазму бронхів під • впливом різних подразників. При всіх захворюваннях органів дихання порушується їх функція: обмежується рухливість грудної клітки і легень, погіршується прохідність дихальних шляхів, знижується еластичність легеневої паренхіми, зменшується дихальна поверхня легень, центральна регуляція дихання і кровообігу.
Фізичні вправи рефлекторно і гуморально збуджують дихальний центр, покращують окислювальні процеси і утилізацію кисню, розширюють бронхи, покращують крово- і лімфообіг у легенях, що активізує регенеративні процеси і попереджує ускладнення: спайки, емфізему, абсцеси, покращують дренажну’ функцію легень, що сприяє виділенню мокроти, укріплюють дихальні м’язи, знижують спазм бронхів.
функції дихання, збільшення його резервних можливостей за рахунок змін глибини і частоти дихання, збільшення ЖЕЛ, прохідності бронхів, прискорення розсмоктування запального процесу, попередження ускладнень, застійних явищ;
Для вирішення поставлених завдань застосовують всі види гімнастичних, прикладних і спортивного характеру фізичних вправ у відповідності до вікових особливостей рівня моторики, із обов'язковим врахуванням особливостей . захворювання, його періоду. Деякі спеціальні лікувальні завдання вирішуються шляхом планомірного включення спеціальних засобів ЛФК. До таких засобів відносяться: статичні і динамічні дихальні вправи, вправи на розслаблення, для м'язів грудної клітки і плечового пояса (для дренажної функції бронхів), системи дихальної гімнастики (Бутейко, Стрельникової) а також масаж і самомасаж. Протипоказані вправи із затримкою дихання, з натужуванням. Особливу увагу слід приділяти продовженому видиху, який виконують на ви досі через рот з одночасним вимовлянням голосних і приголосних звуків. їх слід рекомендувати для самостійного виконання по 3-5 разів в день. Доцільні . заняття плаванням, лижами, веслуванням.
Особливе значення має правильний підбір вихідних положень, так як вони впливають не тільки на характер навантаження, але і суттєво впливають на вентиляцію легень.
У положенні лежачи на спині грудна клітка знаходиться якби у стані вдиху. Грудний кіфоз згладжений, діафрагма піднята, діяльність м'язів черевного пресу обмежена, у даному положенні обмежується видих. У цьому положенні краще вентилюються нижні відділи легень, гірше — задні відділи. Лежачи на животі утруднюється рух ребер, обмежується рухливість грудної* клітки, черевне і грудне дихання, утруднюється вдих. Переважають рухи нижніх
ребер в сторони і назад. Лежачи на боці, на опорній стороні дихальні рухи утруднені і блоковані вагою тіла, дихальна екскурсія другої половини грудної клітки вільна. Видих на вільній половині більш легкий і подовжений, вдих дещо затруднений. Діафрагмальне дихання вільне. Вертикальне положення стоячи — грудна клітка і хребет вільнорухливі в усіх напрямках, ЖЕЛ найбільша. Затруднена екскурсія верхніх відділів грудної клітки через вагу плечового поясу. При положенні рук на поясі або гімнастичній стінці — дихання найкраще
здійснюється у верхніх відділах. При вільному плечовому поясі і рухах руками — у середніх відділах легень. Сидячи, при фіксації плечового пояса в опорі на спинку крісла, створюються хороші умови для вентиляції верхніх відділів легень. При вільному положенні рук - у нижніх відділах легень. Особливо збільшується рухливість нижніх відділів грудної клітки при підніманні рук вверх на рівень
плечового поясу.
Туберкульоз — це хронічне інфекційне захворювання з періодами загострення. Збудником його є туберкульозні палички. Уражатися туберкульозним процесом можуть усі органи, але найчастіше — легені (85-90% випадків). У даний час спостерігається епідемія даного захворювання.
При туберкульозі легень на стінках альвеол утворюється інфекційна гранулема - сполучнотканинний горбок завбільшки з просяне зерно. В центрі його немає кровоносних судин, і некрозована легенева тканина має вигляд сиркової маси. При сприятливому перебігу туберкульозу місця розпаду легень проростають сполучною тканиною. При несприятливому — інфекційні гранулеми зливаються, утворюючи великі вогнища, навколо яких з’являється запальний інфільтрат. Тканина легень, що розпалася, виділяється з харкотинням, а на цьому місці утворюється каверна (печера), яка при загоєнні рубцюється.
За клінічним перебігом розрізняють туберкульоз: прогресуючий (при якому стан хворого погіршується), стаціонарний (стан хворого начебто стабілізований) і схильний до затухання (стан хворого поліпшується).
Може бути відкрита форма туберкульозу - коли у харкотинні виявляють туберкульозні палички (позначають знаком +) і закрита форма — у харкотинні протягом двох років туберкульозних паличок не знаходять (позначають знаком -). Якщо туберкульозні палички періодично з'являються і зникають, то таку форму
позначають знаком ± (належить до відкритої)
За ступенем компенсації розрізняють туберкульоз: компенсований (А) хворий почуває себе здоровим і ознак хвороби немає; субкомпенсований (Б) — є не різко виражені симптоми захворювання; декомпенсований (С) — симптоми хвороби виражені різко.
Лікувальна фізкультура протипоказана хворим з прогресуючою, декомпенсованою і відкритою формами туберкульозу, якщо відбувається активний процес розпаду легень, при температурі понад 37,5° С, при легеневій кровотечі і кровохарканні, при поширенні захворювання на інші органи (нирки).
Симптоми захворювання: у результаті туберкульозної інтоксикації у хворих з'являється слабкість, субфебрильна температура, кашель з виділенням харкотиння, підвищена пітливість, головний біль, хворі дратівливі, втрачають у вазі.
Туберкульоз є загальним захворюванням, перебіг і закінчення якого залежить від тяжкості хвороби і опірності організму. Лікування повинно бути спрямоване на забезпечення повноцінного харчування, хороших гігієнічних умов життя і медикаментозної терапії.
Завдання лікувальної фізкультури: поліпшення загального стану і окислювально-відновних процесів, навчання правильного дихання, виховання правильної постави, підвищення опірності організму до інфекцій.
Методика ЛФК. Хворим з постільним і напівпостільним режимом призначають динамічні вправи, поєднані з фазами вдиху і видиху, у повільному і середньому темпі з різних вихідних положень, вправи для рук, ніг і тулуба. Заняття проводяться індивідуально або з невеликими групами по 15-20 хв. Необхідне тривале перебування на свіжому повітрі. При щадячому режимі навантаження збільшується, проте принципи побудови занять залишаються тими самими.
Додають прогулянки на свіжому повітрі, рухливі ігри, ходьбу на лижах тощо. При правильному лікуванні стан хворого поліпшується, він набирає вагу, зникають всі ознаки хвороби.
Дітей з туберкульозною інтоксикацією виділяють у спеціальну групу: вони займаються разом з ослабленими дітьми і тими, що перенесли ревмокардит.
Запалення легень (пневмонія) може бути гостре і хронічне. Розрізняють крупозне запалення легень, коли уражається ціла частка легені, і вогнищне, яке виникає при бронхіті і уражає окремі ділянки легень (бронхопневмонія). Причиною хвороби є потрапляння в легені інфекції.
Крупозне запалення легень починається гостро, супроводжується високою температурою, прискореним диханням і кашлем з харкотинням. У альвеолах збирається ексудат. Через кілька днів температура критично падає, і хворий одужує. Лікувальну фізкультуру призначають через 3-4 дні після кризи. Завдання її — сприяти розсмоктуванню запального ексудату, розправленню легень, поліпшенню кровообігу у малому колі і загальному стану, хворого.
Заняття проводять по трьох періодах, У першому дають прості вправи для пальців рук і ніг, не відриваючи їх від постелі; через 2-3 дні навантаження поступово збільшують, включаючи дихальні вправи, вправи для тулуба з різних вихідних положень. Другий період збігається з напівпостільним режимом. Додають вправи у присіданнях, ходьбу просту й ускладнену, малорухливі ігри; тривалість занять збільшується до 15 хв. У третьому періоді, перед виписуванням хворого, навантаження збільшують, додають вправи з приладами. Щоб посилити адаптацію до фізичних навантажень, треба давати вправи, які викликають посилену функцію дихання і кровообігу. Тривалість занять збільшується до 25- ЗО хв. При вогнищній пневмонії хвороба має "повзучий" характер і триває 2-3 тижні, після чого починається повільне одужання. Показання для призначення лікувальної фізкультури і її методика аналогічні наведеним вище при крупозній пневмонії. Протипоказанням для призначення ЛФК є: повторне підвищення температури, падіння серцевої діяльності, ускладнення. Запущена пневмонія може перейти у хронічну форму із затяжним
перебігом і частими періодами загострення. Це найчастіше буває після бронхопневмонії. При хронічній пневмонії у легенях і бронхіолах розростається сполучна тканина, внаслідок чого зникає еластичність бронхіальних шляхів і легеневої тканини, розвивається пневмосклероз, який викликає ппрутттр.ння зовнішнього дихання і покращує кровообіг у малому колі, утруднюється функція серцево-судинної системи.
Завдання лікувальної фізкультури - сприяти розсмоктуванню інфільтрату у легенях, запобігати утворенню спайок у легенях, загартовуванням підвищувати опірність організму, поліпшувати функції зовнішнього дихання і кровообігу у малому колі, зміцнювати серцевий м'яз.
Методика ЛФК. У період між приступами рекомендуються дихальні вправи з різних вихідних положень, які збільшують рухливість грудної клітки і зміцнюють дихальну мускулатуру; ходьба у середньому і прискореному темпі, а потім біг «підтюпцем» з частими паузами і дихальними вправами (з повертаннями і нахилами тулуба під час глибокого вдиху і видиху), ходьба на лижах, обережне загартовування з метою привчити організм до дії прохолодних
процедур.
Плеврит — запалення плеври. Причини: туберкульоз легень, запалення легень; сприяє різке охолодження. Розрізняють плеврит сухий і ексудативний. Останній може бути серозним, кров'яним і гнійним. Симптоми захворювання: кашель, різкий біль у грудях, особливо при вдиху і кашлі, висока температура. При плевриті утворюються спайки між листками плеври.
Показанням для призначення лікувальної фізкультури є встановлення нормальної чи субфібрильної температури, поліпшення самопочуття, розсмоктування ексудату, а протипоказанням - загострення плевриту, підвищення температури, падіння серцевої діяльності.
Завдання ЛФК - запобігти утворенню плевральних спайок чи
розсмоктування утворених, прискорення розсмоктування ексудату, розвиток правильного дихання і зміцнення організму хворого.
Методика ЛФК. Призначають динамічні вправи для верхніх і нижніх
кінцівок, поєднані з фазами глибокого вдиху і видиху. Для розтягування спайок рекомендуються вправи для тулуба, пов'язані з нахилом і повертанням під час глибокого вдиху і видиху. Надалі вводяться вправи, що викликають посилене дихання і невелику задишку.
Контрольні питання:
Література:
С.В.Рачинского, В.К. Таточенко. -М.: Медицина, 1997.