Лекція-концерт:" Маруся Чурай - дівчина з легенди Полтавського краю"

20.11.2025

Лекція-концерт на тему:

«Маруся Чурай – дівчина з легенди Полтавського краю».

«Доброго дня, дорогі друзі! Сьогодні ми зібралися не просто так – адже святкуємо чудовий день, який присвячений вам, нашим маленьким і великим мрійникам, нашому майбутньому – День захисту дітей. Цього року Україна вперше святкує День захисту дітей 20 листопада — у річницю ухвалення Конвенції ООН про права дитини. 

А ще ми поринемо у світ української історії та літератури і познайомимося з видатною поетесою та співачкою, справжньою легендою нашого краю – Марусею Чурай, якій у цьому році ми відзначаємо 400 років від дня народження. Ми дізнаємося, як її пісні й поезія розповідали про кохання, відвагу та боротьбу за справедливість, і зрозуміємо, що слова і пісня можуть бути справжньою силою.

 Сьогодні ми будемо слухати, роздумувати та мріяти разом. Тож відкриймо серця і пориньмо у цей захопливий день!»

 «Ця дівчина не просто так, Маруся. Це голос наш. Це — пісня. Це душа. Коли в похід виходила батава, її піснями плакала Полтава»,,.

Маруся Чурай  — видатна українська народна поетеса та співачка XVII століття, яка народилася у 1625 році і залишила по собі багатий творчий спадок у вигляді народних пісень. Вона вважається символом української культури та героїчною постаттю Полтавщини. Її життя поєднувало трагедію, любов і боротьбу за честь та гідність.

Народилася у Полтаві у родині Чураївських, які були знаними козацькими діячами. З дитинства Маруся відзначалася музичними та літературними талантами, знала народні пісні і сама складала твори. Її життя було сповнене трагічних подій: кохання, зрада та рання смерть. Прожила всього  28 років, залишивши легенди та пісні, які передавалися з покоління в покоління.

Маруся Чурай відома як авторка багатьох народних пісень, які відображають кохання, зраду, боротьбу за справедливість і козацький дух.

Твори Марусі відзначаються глибоким ліризмом, яскравим народним колоритом. Життя Марусі Чурай оточене легендами: її кохання, зрада коханого та покарання стали основою для багатьох оповідань і драм.

 Місце її народження — Полтава — вважає її своєю національною героїнею. Її пісні та образ надихали покоління українських поетів і письменників, таких як Леся Українка, Іван Франко, Павло Тичина, Ольга Кобилянська, Григорій Квітка-Основ’яненко, Ліна Костенко.

Марусю Чурай часто називають «українською Роксоланою» через її трагічну долю та талант. Маруся Чурай склала понад 20 пісень. Власне, завдяки цьому вона стала знаною не лише на Полтавщині, а й серед простого українського люду.

За переказами, вона віршувала і наспівувала просто у розмові, і її рядки вмить підхоплювали інші – молодь, козаки, селяни. Її найвідоміші пісні: “Засвіт встали козаченьки”, “Віють вітри, віють буйні…”, «Ой не ходи Грицю», “Сидить голуб на березі”, «Грицю, Грицю до роботи», “Зелененький барвіночку”, “На городі верба рясна”, “Котилися вози з гори”, які досі співають в народі.  Пісню «Ой не ходи Грицю» було перекладено на англійську, німецьку, французьку, польську, чеську мови.

1.«Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці»- вик.  Русин Анна, 8 кл.

2.«Грицю, Грицю, до роботи»-вик. молодша група ансамблю « Дивоцвіт» - «Вишеньки, концертмейстер Мельник І. В.

 Маруся часто ходила на леваду, де мала свій улюблений куточок. Тут гуляла, мріяла біля верб. І приходили до неї одночасно слова і мелодія. Та такі неповторні й гарні, як і сама Маруся.

 Серед них особливо мелодійними були: «В кінці греблі шумлять верби», «Летить галка через балку»,, «Чого ж вода каламутна»,  «Ой у полі вітер віє», «Зашуміла ліщинонька» та багато інших. У них виливала свій біль  щемкими рядками.

3.« В кінці греблі шумлять верби» - вик. Товстолиткіна Т., 4 кл.

4. «Летить галка через балку»- вик. Ткаленко Злата, 6 кл., концертмейстер Тур Надія Костянтинівна

 Не видумана, реальна наша українська Сапфо — Маруся Чурай зацвіла калиною, простелилась барвінком на луках нашого народного мелосу. Часто, особливо зимовими вечорами, у Полтаві на одній з вулиць збиралися на вечорниці дівчата та хлопці. Пряли килими, вишивали гладдю сорочки. До них приходила з новою піснею Чураївна. Любили її дівчата за добре серце, незвичайну вроду, але найбільше за її божий дар — складати і співати пісні. Затамувавши подих, слухали вони Марусю. Потім вивчали нову пісню і співали всі. А через кілька днів співали всі полтавці.

 Йшов далекий 1648 рік. Тоді почалася національно-визвольна війна українського народу проти польської шляхти. Її очолив талановитий полководець, мудрий державний діяч Богдан Хмельницький. Піднявся на боротьбу з поневолювачами і Полтавський полк, в якому були знайомі Марусі Чурай молоді козаки Іван Іскра та коханий Григорій Бобренко.

 Маруся покохала вродливого Григорія Бобренка, але з мілкою душею, що не вмів цінувати красу, глибокі почуття, а спокусився на багатство. Та й мати його не хотіла знати бідної сироти Марусі. Тоді від болю і образи створила Маруся неповторну, сповнену людського болю пісню «Засвіт встали козаченьки».

5. На сцені ансамбль бандуристів    « Первоцвіт» з піснею  «Засвіт встали козаченьки»

 Образ цієї чарівної, талановитої дівчини з Полтавщини хвилював багатьох митців. Так, Марусину пісню «Віють вітри, віють буйні» батько нової української літератури Іван Котляревський використав у своїй «Наталці Полтавці», видатний національний композитор Микола Лисенко — в однойменній опері «Наталка Полтавка».
 

 Їй присвятили свої натхненні рядки великі поети України — Максим Рильський, Володимир Сосюра, сучасні поети — Ліна Костенко, Микола Луків, Іван Хоменко. А чудові пісні Марусі Чурай «В кінці греблі шумлять верби», «Посадила огірочки», «На городі верба рясна», «Засвіт встали козаченьки» та інші майстерно аранжували українські диригенти, композитори Олександр Кошиць, Микола Лисенко, Григорій Верьовка, Борис Лятошинський.

 Вони увійшли до репертуарів таких славнозвісних колективів, як заслужена хорова капела «Думка», Черкаський народний хор, Національний заслужений академічний хор ім. Г. Верьовки, заслужена капела «Трембіта», ансамбль «Чураївна» — створений у 1987 році. В репертуарі колективу українські народні і авторські твори, зокрема пісні Марусі Чурай та Раїси Кириченко.
Маруся Чурай — не просто народна співачка, а символ української культури та духовності. Її творчість живе у серцях українців і сьогодні, а Полтава пишається своєю легендарною донькою. Вона залишила по собі не лише пісні, а й приклад мужності, сили духу та кохання до рідного краю.

 6. сл. І муз. В. Зіненка « Де шумить в садах Полтава» - вик. Левіна Д. 8 кл.)

НА честь Марусі Чурай названі вулиці в Полтаві, споруджено пам’ятник, розташований біля театру імені Гоголя, співоче поле.

 Маруся Чурай – це не просто особистість із минулого, а символ, який живе й досі в наших серцях. Її пісні продовжують надихати сучасних виконавців й нагадувати про силу духу та велич української культури.

 Відео

1. Хайат
2. Ой, не ходи Грицю

3. На сцені хореографічний ансамбль «Магія» з композицією на пісню Марусі Чурай «Віють вітри»

Чотири століття нас чарують пісні, створені Марусею Чурай, чотири століття любові вона подарувала людям.

 Попереду і в неї, і у них вічність, бо велика любов і велика творчість невмирущі.  На цьому наша лекція-концерт завершена.

 Дякуємо за увагу!