Лекційний матеріал на тему гігієна дітей та підлітків

Лекція  Гігієна дітей та підлітків.

Закономірності росту і розвитку дитячого організму . Гігієна трудового, фізичного, психофізіологічного навчання і виховання дітей та підлітків. Гігієнічні основи планування і обладнання дошкільних і шкільних закладів, методика їх гігієнічної оцінки.

Здоров’я дітей є незаперечною гарантією здоров’я та благополуччя прийдешніх поколінь. Запобігання захворювань, збереження та зміцнення здоров’я дітей та підлітків особливого значення набрали після аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок якоїь склалися несприятливі екологічні фактори, які потребують великої уваги щодо профілактики різних захворювань. Вікові особливості росту, розвитку та формування здоров’я дитини мають певні закономірності. Їм притаманні нерівномірність та морфофункціональні особливості. Характерним проявом такої нерівномірності є розбіжності між періодами інтенсивного просту і періодами дефенціювання окремих органів і тканин організму.

За схемою вікової періодизації розвитку дитячого організму виділяють такі періоди - грудний віковий період - переддошкільний – вік – до 3 років - дошкільний вік – від 3 до 7 років - молодший шкільний вік – 7 – 11 років - середній шкільний вік – 12 – 14 років - старший шкільний вік – 15-18 років Переддошкільний вік (до 3 років) – характеризується інтенсивним ростом і розвитком тіла і окремих його органів. Збільшується маса тіла, формується опорно-руховий апарат. Особливо інтенсивно росте мозковий відділ черепа. Протягом першого року життя його обсяг збільшується у 2,5 рази; в 3 роки становить 80 % обсягу мозкового черепа дорослої людини. У віці 1,5 – 2 місяці дитина намагається утримувати голову, зникаєзгинальний гіпертонус м’язів рук, із 5-6 місяця формується функція сидіння. До 3 років повністю формується здатність вільно ходити та бігати. Відносно велика маса серця та його висока васкуляризація зумовлюють можливість забезпечення потрібного кровообігу і поступового зниження ЧСС (із 120-140 в перші місяці життя до 100-110 в 3-4 роки). Поверхня легеневих альвеол у новонародженої дитини становить 5,5-6 м2 , дихання, переважно поверхневе,хоча обсяг легень протягом перших років від народження збільшується в 4,5и рази. Потрібна легенева вентиляція забезпечується підвищеною частотою дихальних рухів (у новонародженого вона становить 40-60, у дітей віком 2-3 роки – 25-30 за 1 хв). Секреторна функція шлунка ще відносно слабка, але всмоктувальна здатність достатньо велика. З появою молочних зубів та поступовим переходом від грудного вигодовування до змішаного зростає товщина м’язового шару шлунка, відбувається інтенсивний ріст кишок. Суттєві морфофункціональні зміни спостерігаються з боку ЦНС. Починаючи з 2-3 тижня життя з’являється перший умовний рефлекс на позу (положення) для годування. Умовні рефлекси та зорові та слухові подразники формуються протягом 2-3 – го місяця життя. У дитини поступово збільшується запас слів, до 3 років він налічує 800- 1000 слів. Ендокринна система морфологічно на момент народження вже сформована. З ростом дитини її активність ще більшою мірою збільшується і вдосконалюється. Таким чином, протягом переддошкільного періоду відбуваються дуже важливі морфологічні і функціональні зміни, результатом яких є формування здатності до вільного пересуванн, оволодіння основами мовлення, сприйняття та оцінки навколишнього світу, що адекватні віку. Дошкільний вік (3-7 років) – дитина продовжує відносно рівномірно рости і розвиватися. Триває інтенсивне формування опорно-рухового апарату, майже закінчується окостеніння хрещової тканини епіфізів трубчастих кісток скелета, розвивається схильність дитини до мануальних вправ (мамлювання, ліплення, майстрування – тощо). Майже завершується формування легеневої тканини, зростає життєва емність легень, частота дихальних рухів зменшується до 22-24 на 1 хв. Секреторна і моторна функції шлунка і кишок майже не відрізняються від таких у дорослих. Значно вдосконалюються функціональні можливості ЦНС, поліпшується координація процесів іррадіації та концентрації, набувають значно вищого рівня форми спілкування дитини з дорослими. Молодший шкільний вік – (7-10 років) продовжується фізичний ріст і росвиток дитини (маса тіла щороку в середньому збільшується на 2-3 кг, обвід грудної клітки на 1,5-2 см, довжина тіла на 4-5 см), продовжуються процеси окостеніння й розвитку скелета. Зростає м’язова сила. Дещо підвищується загальна опірність до нексприятливих впливів навколишнього середовища дівчаток та хлопчиків. Проте, незважаючи на позитивні зміни, що відбулися в попередній період, процеси збудження ще переваєжають над гальмівними, а обидва вони над процесами концентрації, і отже, спостерігається легка виснгажливість і швидка втомлюваність ЦНС. Середній шкільний вік (11-14 років) дуже відповідальний щодо розвитку і всебічного подальшого становлення дитини й підлітка. Триває інтенсивний ріст і збільшення м’язів, розмірів тіла, формування скелета, ЖЄЛ у дівчаток 14 років збільшується до 2700 см3 починається посилений розвиток статевих залоз, розвиваються вторинні статеві ознаки. У зв’язку з підвищеною збудливістю ЦНС і її підкоркових відділів суттєво ослаблюються процеси внутрішнього гальмування. Порушується (особливо у дівчаток) вегетативнва регуляція з боку ССС дихальної систем, підвищується емоційна збудженість та втомлюваність. Старший шкільний вік ) 15-18 років) – притаманне завершення статевого розвитку, яке супроводжується подальшим збільшенням довжини і маси тіла, завершенням (в основному) росту і окостеніння трубчастих кісток, скелета, стоп та кистей (закінчуються ці процеси тільки у віці 20-25 років). Практично завершується морфофункціональний розвиток всіх органів і систем організму. Слід відзначити, що в цей період у підлітків досить часто спостерігається психічна неврівноваженність, сїхильність до неадекватних реакцій, прояви негативізму, тощо. Процеси розвитку ЦНС, що відбуваються, дозволяють виділити основні типи вищої нервової діяльності, без урахування, яких неможлиа ефективна та раціональна організація повсякденної діяльності дітей і підлітків.

До них належать:

1. Оптимально збудливий, урівноважений, швидкий (реакції адекватні силі подразників, кора великого мозку перебуває в стані оптимальної працездатності, умовні рефлекси стійкі, формуються легко й швидко, діти товариські, ініціативні, дисципліновані).

2. Оптимально збудливий,урівноважений, млявий (повільний і умовні рефлекси утворюються повільно, але є стійкими, діти володіють достатнім мовним запасом, спокійні, наполегливі, дисципліновані).

3. Сильний, підвищенозбудливий, неврівноважений (знижена регулявальна функція кори великого мозку, процеси збудження суттєво переважають над процесами гальмування, реакції доволі часто неадекватні, спостерігається підвищена емоційність, іноді навіть агресивність).

4. Слабкий, зниженозбудливий (умовна рефлекси формуються повільно, процеси внутрішнього гальмування ослаблені, сильні подразники викликають швидку втомлюваність, має місце схильність до нервових розладів. З віком тип вищої нервової діяльності може змінюватися,як природним шляхом, так і шляхом відповідної виховної і навчальної роботи, способу індивідуального життя, дотримання правил особистої гігієни, тощо. 2. Стан здоров’я дітей та підлітків, критерії його оцінки. Гігієна фізичного розвитку та фізичного виховання. Визнано, що здоро’я дітей та підлітків характеризуєтьчся не лише наявністю чи відсутністю захворювань, але й гармонійним розвитком оргавнізму, що відповідає вікові, нормальним рівнем розвитку численних функцій, якостей, тощо. Тому, основними вихідними критеріями оцінки стану здоров’я є: - наявність, або відсутність на момент обстеження хронічних захворювань - рівень функціонального стану основних систем оргпанізму; - ступінь опірності організму впливові несприятливих чинників навколишнього середовища; - рівень досягнутого фізичного та нервово-психічного розвитку та ступінь його гармонійності. Здоровими вважаються діти з гармонійним фізичним і нервово-психічним розвитком, у яких відсутні захворювання та функціональні зрушення в організм. Комплексна оцінка здоров’я дітей, яка визначається за показниками фізичного розвитку та захворюваності, є основою для їх поділу на групи. До першої групи належать діти та підлітки, в яких відсутні хронічні захворювання, які не хворіли, або рідко хворіли, мають нормальний фізичний і нервово-психічний розвиток, який відповідає їх віку та статті. Навчальну, трудову і спортивну діяльність цих дітей організовують без обмежень. Лікар проводить лише їх плановий профілактичний огляд і загальнооздоровчі заходи. До другої групи відносять дітей та підлітків, які не мають хронічних захворювань, але мають деякі функціональні та морфологічні відхилення, що не впливають на їх самопочуття і працездатність, і які часто і тривало хворіють. Це діти групи ризику і для них лікар створює комплекс оздоровчих заходів, спрямованих на запобігання розвитку хронічної патології. Цей комплекс включає гігієнічні рекомендації для підвищення резистентності організму за допомогою неспецифічних заходів. Це загартовування організму завдяки природним чинникам, раціональний режим дня, додаткова вітамінізація. Медичні огляди проводяться в індивідуальному порядку. До третьої групи належать діти з хронічними захворюваннями або з комплексованою природженою патологією із загостреннями хронічних захворювань легкого ступеня, коли мало порушується загальний стан і самопочуття. Це хворі діти та підлітки у стані компенсації. Вони перебувають на диспансерному спостереженні у лікарів різного профілю і отримують відповідну необхідну лікувальну і профілактичну допомогу. Особливістю навчального процесу для них є щадний режим дня, тривалий вдпочинок і хороший нічний сон, обмеження фізирчного навантаження. До 4 –ї групи належать діти з хронічними або природженими вадами розвитку в стані субкомпенсації, при якому порушується загальний стан і самопочуття, з довгим періодом реконвалісценції. До цих дітей повинна бути особлива увага, лікарі різних спеціальностей повинні проводити диспансеризацію дітей ваідповідно до діючих методичних рекомендацій, а в дитячих установах цим дітям створюється спеціальний режим. У 5-у групу зараховуються діти та підлітки з важкими хронічними захворюваннями у стані декомпенсації і значно зниженими функціональними можливостями. Вони перебувають під постійним наглядом лікарів. ВІДЕО Фізичний розвиток – це сукупність морфологічних і функціональних властивростей організму, що характеризують процес його росту та формування. Про фізичний розвиток судять за соматометричними (довжина тіла й окремої його частини, маси, діаметри і обводи), фізіометричними (ЖЄЛ, м’язова сила), соматоскопічними (стан кістково-м’язового апарату, форми грудної клітки, спини, ступінь статевого дозрівання). Для визначення зросту використовують дерев’яний вертикальний зростомір, а для визначення зросту маленьких дітей використовують горизонтальний зростомір. Для вимірювання маси тіла використовують медичні терези і вагу для новонароджених. Для вимірювання діаметрів застосовують товщинні циркулі. Для вимірювання ЖМЛ користуються спірометром, вимірювання проводиться тричі, пропонуючи дитині зробити після мах вдиху мах видих блокуючи видих через ніс. Фіксують найбільше значення. М’язову силу обидвох рук вимірюють кистьовим динамометром, спини – становим динапмометром. (зараз використовують рідко). Соматоскопічні ознаки – оцінюють описово за трибальною системою, цифрою 1 – характеризується слабий розвиток; 2 – середній; 3 - вище середнього. Розрізняють: тонкий кістяк – вузькі плечі і грудна клітка, малі розміри кистей і ступні, середній і широкий або кремезний. Форми грудної клітки: 1) Циліндрична – при розгляданні спереду і збоку виглядає приблизно однаковою у верхньому і нижньому відділах, нижчі ребра мають середній нахил, підгрудний кут прямий. 2) Конічна – нижня частина ширша від верхньої, нижні ребра з малим нахилом, підгрудний кут тупий. 3) Плоска – подовжена, сплощена, нижні ребра з великим нахилом, підгрудний кут гострий. Розрізняють нормальний хребет, лордичний і кіфотичний. Нормальний хребет – має S подібну форму, шийна і поперекова кривизна невеликі, звернені вперед, грудною випуклістю назад. Для лордичного характерні мала шийна кривизна і сильно виражена поперекова. На кіфотичному хребті обидві кривизни сильно виражені. Трапляються бічні викривлення хребта – сколіози – ліво і право сторонні. Розрізняють Ш супені сколіозів. Наявність сколіозу в початкових формах визначають за допомогою приладу Біллі – Кіркгофера. Шкіряне коло надягають на шию. До кола на рівні сьомого шийного хребця прикріплено стрічку з вантажем на кінці, яка звисає вздовж хребта. Дитина нахиляється вперед, при цьому дермографічним олівцем відмічають лінію через остисті відростки хребців. Після випростання дитини відхилення проведеної лінії від стрічки легко завважити. Спина буває: 1) нормальною 2) сутулою 3) прямою Дуже важливо правильно оцінити ступінь сплющення стоп. Стопу змочують синькою і досліджують відбиток(плантографія) за методом Штрітера. Для цього на відбитку проводять дотичну до точок внутрішнього краю стопи, що шайбільше виступають, а від її середини – перпендикуляр до зовнішнього краю. Потім обчислюють процентне відношення довжини частини перпендикуляра, яка пройшла через відбиток. До усієї його довжини. Для нормальної стопи ширина відбитка становить не більше 50% довжини перпендикуляра, сплющена – 50-60%, плоска >60%. Ступінь розвитку мускулатури оцінюють за її об’ємом і тонусом. Жировідкладення вважається малим, якщо чіткот виражені кістки плечового пояса, лопаток, помітна міжреберні проміжки, наявна тонка складка шкіри з підшкірною клітковиною на животі. При середньому жировікладенні рельєф кісток згладжений, при великому – контури тіла округлі, шкірні складки багаті на жирову клітковину, широкі. Ступінь статевого розвитку оцінюють за такими ознаками: а) розвиток волосся на лобку, б) розвиток волосся у паховій ямці, в) оволосіння обличчя, г) мутація голосу, д) розвиток кадика, ж) розвиток молочної залози. Біологічний вік свідчить про ступінь дозрівання різних органів і систем організму в процесі його омтогенетичного розвитку. За ступенем біологічного дозрівання дітей одного паспортного віку можна розділити на 3 групи: а) діти, в яких біологічний вік менший, ніж паспортний, б) біологічний вік відповідає паспортному, біологічний вік випереджає паспортний. Найточнішою характеристикою біологічного віку є ступінь диференціювання кістяка (кістковий вік) проте використання цієї методики обмежене через небезпеку надмірних ренгенологічних обстежень. Тому біологічний вік встановлюють за допомогою визначення довжини тіла, щорічних приростів довжини тіла і зміни молочних зубів постійними. З 11 років у хлопчиків, а з 10 – у дівчаток найважливішими критеріями морфологічного дозрівання стає ступінь вираженості вторинних статевих ознак. Оцінку фізичного розвитку проводять на основі зіставлення індивідуальних даних з середніми нормативними значеннями (стандартами розвитку) для кожної окремо віково-статевої групи, які відображають рівень фізичного розвитку дітей та підлітків, що мешкають у подібних умовах перебування. Є чотири методи оцінки фізичного розвитку: 1) метод сигмальних відхилень; 2) оцінка фізичного розвитку за шкалами регресії; 3) комплексний метод; 4) центильний метод. І. Оцінка фізичного розвитку методом сигмальних відхилень з графічним зображенням профілю фізичного розвитку – передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки з середньозваженою арифметичною величиною для цієї ознаки при повному віці, що дозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень – визначенння сигмального відхилення яке дає інформацію про те, на яку величину сигм у більшу чи меншу сторону відрізняються показники дитини, котра досліджується, від середніх показників, властивих даному віково-статевому періоду. Відхилення у межах –1 δ - +1 δ вважають середнім розвитком ознаки, Від -1 δ до -2δ нижче середнього Від -2 δ та нижче низьким, Від +1 δ + -2 δ вище середнього Від +2 δ і більше – високим Для побудови профілю – якщо величини відхилень включаються в одну сигму – розвиток пропорційний, якщо ні – непропорційний. 2. Використання методу оцінки фізичного розвитку за шкалами регресії дозволяє подолати основний недолік методики сигмальних відхилень, а саме відокремлений характер оцінки кожної соматометричної ознаки. Оціночні таблиці в даному випадку ураховують кореляційну залежність між ростом, масою тіла та обводом грудної клітки, і, отже дозволяють дати більш грунтовну оцінку ступеня фізичного розвитку за сукупністю взаємопов’язаних ознак. Перший етап проведення індивідуальної оцінки фізичного розвитку за оціночними таблицями шкал регресії спрямований на пошук групи (розвиток середній, нижче чи вище середнього, низький, високий) до якої слід віднести зріст дитини. Далі знаходять показники маси тіла і обводу грудної клітки, що повинні відповідати фактичному рості і порівнюють х ними фактичні показники ознак, які ждосліджуються. Критерії оцінки аналогічні попереднім (нормальний фізичний розвиток, дефіцит маси тіла. Надлишок маси тіла, низький ріст, високий ріст). 3.Оцінка комплексним методом дозволяє врахувати як особливості морфофункціонального стану організму, так і відповідність рівня його біологічного розвитку календарному вікові. Спочатку за даними довжини тіла, щорічного збільшення довжини тіла, числа постійних зубів, ступеня розвитку вторинних ознак статевого дозрівання, терміну окостеніння кисті визначають біологічний вік дитини та порівнюють його з календарним. У залежності від значень отриманих показників він може відповідати, випереджувати або відставати від нього. Наступний етап комплексного методу пов’язаний з оцінкою морфофункціонального стану організму із застосуванням шкал регресії. Фізичний розвиток вважається: 1) гармонійний ( -1 δ + 1 δ) 2) дисгармонійний (±1 ±2 δ) 3) різко дисгармонійним ±2 δ вище і нижче. 4) Центильний метод: розроблені сім фіксованих центилів -3, -10, 25, 50, 75, 90,