Леся Українка "Біда навчить"конспект уроку в 4 класі

Тема: Леся Українка «Біда навчить»

Мета:

Формування предметних компетентностей: навчати учнів сприймати текст на слух, розкрити причинно-наслідкові зв’язки стосунків персонажів; удосконалювати навички читання, самостійної та групової роботи; допомогти усвідомити виховну спрямованість оповідання; формувати оцінні судження, виховувати інтерес до творчості письменниці; учити застосовувати набуту інформацію для розв’язання навчально-пізнавальних та практичних завдань; формувати вміння брати участь у діалозі в процесі обговорення прочитаного твору; формувати навички проектної діяльності; учити з повагою ставитися до оточуючих, виявляти турботу один до одного.

Формування ключових компетентностей: 

уміння вчитися: формувати вміння висловлювати рефлексивні та оцінні судження, моделювати і прогнозувати в межах певного завдання;

комунікативної: удосконалювати вміння співпрацювати в парі, групі, колективі;

соціальної: навчати продуктивно співпрацювати з різними партнерами у парі, групі, команді, виконувати різні ролі та функції в колективі, проявляти ініціативу, підтримувати та управляти власними взаєминами з іншими.

Тип уроку: урок набуття нових знань.

Міжпредметні зязки: українська мова, природознавство, «Я у світі», основи здоров’я, трудове навчання.

Обладнання: портрет Лесі Українки, аудіо запис оповідання; ілюстрації до твору (зображення горобчика,  горобців,курки з курчатами,  зозулі, бузька, ґави, сови, сороки, крука), аркуш ватману, клей, ножиці( для проектної роботи); альбомний аркуш,крупи,клей( для виготовлення аплікації);  картки з індивідуальними завданнями, сигнальні картки, кросворд, презентація до змісту уроку, аудіозапис змісту казки, маски (ляльки) птахів для інсценізації уривку казки, мультфільм «Біда навчить».

ХІД УРОКУ

І Вступна частина

1. Організаційний момент

Робота з сигнальними картками

• Підніміть, будь ласка, картку, яка символізує ваш сьогоднішній настрій! (червона - « я злий »; жовта – « мені не комфортно»; зелена – « мені комфортно»

 

Девіз сьогоднішнього уроку:

 Руку вчасно піднімати,

На уроці не дрімати,

А знання мерщій хапати.

Пропоную вам:

(Слайд №2)

НЕ ПРОСТО СЛУХАТИ, А ЧУТИ;

НЕ ПРОСТО ДИВИТИСЯ, А БАЧИТИ;

НЕ ПРОСТО ЧИТАТИ, А Й ЗАПАМЯТОВУАТИ, ЩОБ ПОТІМ ВМІТИ РОЗПОВІСТИ.

ІІ Мовленнєва розминка

1. Робота над загадкою(Слайд №3)

Ростом він маленький,

Сірий, чепурненький,

Це маленький, жвавий хлопчик

Називається …(горобчик).

2 Робота над чистомовкою(Слайд №4)

Ив-ив-ив – горобчик на світі жив.

Ув-ув-ув – дуже нерозумний був.

Ав-ав-ав – як зиму перезимував,

Ав-ав-ав – то мудрим й господарським став.

3.Робота над скоромовкою (Слайд №5)

Гарний хлопчик сів на стовпчик.

Це наш горобчик – гарний хлопчик.

ІІІ. Етап підготовки учнів до сприймання змісту тексту

1. Гра  «Передбачення»

• Як ви думаєте,  хто буде головним героєм твору, з яким ми сьогодні познайомимося?
• Прочитайте заголовок твору. Як ви гадаєте, до якого жанру належить цей твір? (Казка).
• Це авторська казка чи літературна? Чому ви так думаєте?

ІV. Оголошення теми й мети уроку

Сьогодні ми познайомимися з  казкою Лесі Українки «Біда навчить». Послухайте цю казку і скажіть: від якої особи ведеться розповідь? ( зачитати перші 3 речення0

Коли ми дочитаємо твір, то дізнаємося, яка біда спіткала головного героя цієї казки і що змусило його шукати розуму.

 

V. Робота над змістом твору

1. Етап перинного сприймання змісту тексту ( І частина) учнями

Читання вчителем І частини

Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів. Нічого він не

тямив: ані гніздечка звити, ані зерна доброго знайти, — де сяде, так і засне; що на очі навернеться, те і з'їсть. Тільки й того, що завзятий був дуже, — є чого, нема чого,

а він вже до бійки береться. Одного разу літав він із своїм товаришем, теж молодим горобчиком, по дворі в одного господаря. Літали вони, гралися, по смітничку громади-

ли' та й знайшли три конопляні зернятка. От наш горобчик і каже:

— Мої зернятка! Я знайшов!

А чужий і собі:

— Мої! Коли мої! Коли мої!

І почали битися. Та так б'ються, та так скубуться, аж догори скачуть, аж пір'я з них летить. Бились, бились, поки потомились; сіли один проти одного, надулись і

сидять, та вже й забулись, за що була бійка. Коли згадали: а де ж зернятка? Зирк, аж зернят вже й нема! По дворі ходить курка з курчатами, квокче та промовляє:

— Дурні бились, а розумні поживились, дурні бились, а розумні поживились!

— Що ти кажеш? — питають горобці.

— Та то я дякую вам, що ви такі дурні! От поки ви здуру бились, то я із своїми курчатами поснідала вашими зернятками! Що то сказано, як хто дурний!.. Нікому було вас бити та вчити! Якби вас хто взяв у добру науку, то, може б, з вас птахи були!.. Чужий горобчик розсердився за таку мову.

— Вчи своїх дурних курчат розуму, а з мене й мого розуму досить! — підскочив, тріпнув крильцем, цвірінькнув та й геть полетів. А наш горобчик зостався і замислився. «А правда, — думав він, — краще бути розумним. От курка розумна, собі наїлася, а я мушу голодний сидіти». Подумав, подумав та й почав просити курку:

— Навчіть мене розуму, пані матусю! Ви ж такі розумні!

— Е, ні! — каже курка. — Вибачай, серденько! Маю я й без тебе клопоту доволі, — он своїх діточок чималенько, поки-то всіх до ума довести! Шукай собі інших учителів! — та й пішла собі в курник.

 

 Словникова робота: Громадили — тут: греблися, порпалися.

 

2. Етап перевірки сприймання змісту тексту (І частини) учнями

1.Аудіювання(Слайд №7)

- Яким був горобець?

- Скільки зерняток знайшли горобчики?

- Чому вони почали битися?

- Хто скористався з бійки?

- Над чим замислився горобчик?

- Про що він попросив курку?

- Чи погодилась вона вчити його розуму? Чому?

2. Початок роботи над виконанням проектної роботи

Завдання: підібрати картинки, які відповідають змісту прочитаного, розмістити їх на ватмані, відповідно сюжетної лінії.

3.     Етап перинного сприймання змісту тексту ( ІІ частина) учнями

Прослуховування аудіозапису ІІ частини казки

Зостався горобчик сам.

— Ну що робить? Треба кого іншого питати, бо вже я таки не хочу без розуму жити! — і полетів у гай. Прилетів у гай, коли бачить — сидить зозуля на калині та все: «Ку-ку! Ку-ку!» От він до неї:

—Тіточко, що я вас проситиму! Навчіть мене розуму! У вас же нема  своїх дітей: а то курки просив, то вона каже, що в неї й так багато клопоту.

— А я тобі от що скажу, — відповіла зозуля, — як у мене свого клопоту нема, то чужого я й сама не хочу! От не мала б роботи, чужих дітей розуму вчити! Се не моє діло!

А от коли хочеш знати, скільки тобі літ жити, то се я можу тобі сказати.

— Аби ти була жива, а за мене не турбуйся! — відрізав горобець і полетів геть. Полетів він геть, аж на болото, а там ходив бузько і жаб ловив. От підлетів горобчик до нього та й каже несміливо:

— Пане, навчіть мене розуму. Ви ж такі розумні...

— Що, що, що? — заклекотів бузько. — Тікай-но ти, поки живий! Я вашого брата!..

Горобчик мерщій від нього, ледве живий від страху. Бачить він: сидить на ріллі ґава і сумує. От він до неї:

— Дядино! Чого ви так зажурились?

— Сама не знаю, синочку, сама не знаю!

— Чи не можете, дядиночко, мене розуму навчити?

— Та ні, синочку, я й сама його не маю. А от коли ти вже так хочеш, то полети до сови: вона, кажуть, вельми розумна-розумна, то, може, вона тобі що порадить. А я

до того розуму не дуже, Бог з ним!

— Прощавайте, дядино! — сказав горобчик.

— Щасливо!

Полетів горобчик питати, де сова сидить; сказали йому, що вона в сухому дубі в дуплі мешкає. От він туди, — бачить: справді, сидить сова в дуплі, тільки спить. Горобчик до неї:

— Пані! Чи ви спите? Пані! Пані!

Сова як кинеться, як затріпоче крилами:

— Га? Що? Хто? — кричить, витріщивши очі. Горобчик і собі трошки злякався, а все-таки хоче свого дійти.

— Та се я, горобець...

— Горобець? Який горобець? Не бачу! Чого притйрився? І яка вас лиха година по дневі носить? Осе напасть! І вдень не дадуть заснути... І сова знов заснула. Горобчик не посмів її вдруге будити, сів собі на дубі та й почав ждати ночі. Ждав, ждав, — аж йому обридло. Коли се, як стало темніти, прокинулась сова та як заведе: «Гу-у-у! Гу-гу-гу-у-у...» Горобчик аж отерп зо страху: хотів уже втікати, та якось утримався. Вилізла сова з дупла, глянула на горобчика, а очі в неї світять! Страх та й годі!..

— Ти тут чого? — спитала.

— Та я, вибачайте, моя пані, ще зранку тут сиджу...

— І чого?

— Та чекаю, поки ви встанете...

— Та ж я встала! Ну, чого тобі треба? Чого стримиш?.

— Я хотів би вас просити, вибачайте ласкаво, чи не могли б ви мене розуму навчити? Адже ви такі мудрі...

— Не на те я мудра, щоб дурнів розуму навчати! Хто дурнем вродився, той дурнем і згине. Тікай-но ти, а то я голо-одна! — гукнула сова та як засвітить очима...Горобчик миттю як схопиться, полетів світ за очі, десь у гущавину заховався та там і проспав аж до самого ранку. Спить горобчик, та так міцно, коли се у нього над головою

щось як заскрегоче: «Че-че-че!» Горобчик прокинувся, аж дивиться: сидить на сучку сорока-білобока та так скрегоче, аж очі заплющила.

— З ким ви, панянко, так розмовляєте? — спитав її горобець.

— А тобі що до того? Чи ба, який цікавий! А хоч би й з тобою!

— Та я дуже радий, як зо мною. Я б вас просив, моя панно, щоб ви мене розуму навчили.

— А нащо тобі, мій молодчику, розум? Без розуму легше в світі жити та таки й веселіше! А ти, голубчику, ліпше красти вчися, от як я, то тоді й розуму не треба.

З великого розуму не тяжко й з глузду зсунутись; ти ось поговори зо мною, то я тебе навчу, як і без розуму прожити...— і заскреготала сорока, та що далі, то все хутчіш та дрібніш...

— А бодай тобі заціпило, скреготухо! — крикнув горобчик. — Ото глушить! Цур тобі! — та скоріш від неї геть. Сів собі горобчик на полі та й думає: «Де я того розуму навчу-

ся? Скільки світу злітав, а щось небагато навчився, хіба вже воно так і зостанеться...» Зажурився він, поглядає сумно довкола, а по полю чорний крук ходить та так поважно.

«Ну, ще в сього поспитаю; се вже востаннє», — подумав  горобчик.

— Навчіть мене розуму! — звернувся він просто до крука. — Я вже давно його шукаю, та ніяк не знайду.

— Розум, молодче, по дорозі не валяється, — мовив поважно крук, — не так-то його легко знайти! А я тобі от що скажу: поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш. От тобі моя наука. А тепер іди: мені ніколи.

Словникова робота:

Дядина — тут: жінка (жінка дядька, батькового або материного брата).

Притйрився — прийшов, прилетів

Фізкультхвилинка(Слайд №8)

Горобчик подвір′ям стрибав-стрибав і зернятка знайшов,

Поклював їх, поклював і далі пострибав.

Стрибав-стрибав і крихти хліба знайшов,

Поклював їх, поклював і далі пострибав.

 

4. Етап перевірки сприймання змісту тексту (ІІ частини) учнями

1. Аудіювання(Слайд №10)

– Чому зозуля теж відмовила горобчику?

– Хто був наступний? Що зробив бузько?

– Яку пораду отримав від гави ?

– Чию пораду довелося чекати аж до ночі?

– Чи навчила мудра сова горобчика?

– Чого вчила його сорока? Чи сподобалась така наука горобчику?

– Хто був останній, до кого він звернувся за порадою?

– Чия порада сподобалась вам? Чому?

 

2. Визначення інтонації і тону  кожної особи . (Слайд №11)

Зозуля – насмішкувато, байдуже;

 Бузько – сердито, войовничо;

 Гава – співчутливо, сумно;

 Сова – сердито, зневажливо;

Сорока-білобока – скрекотала швидко;

Крук – поважно, повчально.

Курка - доброзичливо

Горобчик - ?

3.                    Навчання елементів театралізації

Завдання:

 1)прочитати  ролях уривок  з другої частини казки;

2) розіграти сценку відповідно прочитаного уривку, використовуючи маски(ляльки).

Прилетів у гай, коли бачить — сидить зозуля на калині та все: «Ку-ку! Ку-ку!» От він до неї:

—Тіточко, що я вас проситиму! Навчіть мене розуму! У вас же нема  своїх дітей: а то курки просив, то вона каже, що в неї й так багато клопоту.

— А я тобі от що скажу, — відповіла зозуля, — як у мене свого клопоту нема, то чужого я й сама не хочу! От не мала б роботи, чужих дітей розуму вчити! Се не моє діло!

А от коли хочеш знати, скільки тобі літ жити, то се я можу тобі сказати.

— Аби ти була жива, а за мене не турбуйся! — відрізав горобець і полетів геть. Полетів він геть, аж на болото, а там ходив бузько і жаб ловив. От підлетів горобчик до нього та й каже несміливо:

— Пане, навчіть мене розуму. Ви ж такі розумні...

— Що, що, що? — заклекотів бузько. — Тікай-но ти, поки живий! Я вашого брата!..

Горобчик мерщій від нього, ледве живий від страху. Бачить він: сидить на ріллі ґава і сумує. От він до неї:

— Дядино! Чого ви так зажурились?

— Сама не знаю, синочку, сама не знаю!

— Чи не можете, дядиночко, мене розуму навчити?

— Та ні, синочку, я й сама його не маю. А от коли ти вже так хочеш, то полети до сови: вона, кажуть, вельми розумна-розумна, то, може, вона тобі що порадить. А я

до того розуму не дуже, Бог з ним!

— Прощавайте, дядино! — сказав горобчик.

— Щасливо!

Полетів горобчик питати, де сова сидить; сказали йому, що вона в сухому дубі в дуплі мешкає. От він туди, — бачить: справді, сидить сова в дуплі, тільки спить. Горобчик до неї:

— Пані! Чи ви спите? Пані! Пані!

Сова як кинеться, як затріпоче крилами:

— Га? Що? Хто? — кричить, витріщивши очі. Горобчик і собі трошки злякався, а все-таки хоче свого дійти.

— Та се я, горобець...

— Горобець? Який горобець? Не бачу! Чого притйрився? І яка вас лиха година по дневі носить? Осе напасть! І вдень не дадуть заснути... І сова знов заснула. Горобчик не посмів її вдруге будити, сів собі на дубі та й почав ждати ночі. Ждав, ждав, — аж йому обридло. Коли се, як стало темніти, прокинулась сова та як заведе: «Гу-у-у! Гу-гу-гу-у-у...» Горобчик аж отерп зо страху: хотів уже втікати, та якось утримався. Вилізла сова з дупла, глянула на горобчика, а очі в неї світять! Страх та й годі!..

— Ти тут чого? — спитала.

— Та я, вибачайте, моя пані, ще зранку тут сиджу...

— І чого?

— Та чекаю, поки ви встанете...

— Та ж я встала! Ну, чого тобі треба? Чого стримиш?.

— Я хотів би вас просити, вибачайте ласкаво, чи не могли б ви мене розуму навчити? Адже ви такі мудрі...

— Не на те я мудра, щоб дурнів розуму навчати! Хто дурнем вродився, той дурнем і згине. Тікай-но ти, а то я голо-одна! — гукнула сова та як засвітить очима...Горобчик миттю як схопиться, полетів світ за очі, десь у гущавину заховався та там і проспав аж до самого ранку. Спить горобчик, та так міцно, коли се у нього над головою

щось як заскрегоче: «Че-че-че!» Горобчик прокинувся, аж дивиться: сидить на сучку сорока-білобока та так скрегоче, аж очі заплющила.

— З ким ви, панянко, так розмовляєте? — спитав її горобець.

— А тобі що до того? Чи ба, який цікавий! А хоч би й з тобою!

— Та я дуже радий, як зо мною. Я б вас просив, моя панно, щоб ви мене розуму навчили.

— А нащо тобі, мій молодчику, розум? Без розуму легше в світі жити та таки й веселіше! А ти, голубчику, ліпше красти вчися, от як я, то тоді й розуму не треба.

З великого розуму не тяжко й з глузду зсунутись; ти ось поговори зо мною, то я тебе навчу, як і без розуму прожити...— і заскреготала сорока, та що далі, то все хутчіш та дрібніш...

— А бодай тобі заціпило, скреготухо! — крикнув горобчик. — Ото глушить! Цур тобі! — та скоріш від неї геть.

4.                    Виконання вправ на розвиток швидкості читання ( читання деформованого тексту) (Слайд №12)

Спробуйте прочитати текст якомога швидше.

 

Картка 1

Тіточко,щояваспроситиму!Навчітьменерозуму!Увас женема своїхдітей: ато куркипросив,товонакаже,щовнеї йтакбагатоклопоту.

 

Картка 2

І васоснузала. робчикГо не мівспо її ругевддибути, вісбісо на біду та й чаповдатижчіно. давЖ , давж, аж муйориобдло.

 

Картка 3

лиКо це лотаснітитем, кинупроласьвасо та як де заве: «уГ-у-у! уГ-у-у!...»

 

Картка 4

чикробГо аж терпо зо хустра: тіхов уже кавтіти, та якось ся утримав. лалізВивасо з пладу, лагляну на чикаробго, а чіо в неї тятьсві! Страх та й діго!..

Бесіда за змістом  прочитаного

• Кому вдалося прочитати весь текст?
• В уривку, який ви прочитали, описано зустріч горобця з ….ким?
• Чому горобчик звернувся до сови? (сова дуже розумна, вона, навіть, є символом мудрості)

5.Продовження роботи над проектом.

Продовжити схематично за допомогою малюнків сюжетну лінію казки.

6.Гра «Розвідники» (Слайд №14)

Знайти і прочитати абзаци, в яких є речення:

 

«От не мала б роботи, чужих дітей розуму вчити!»

«І яка вас лиха година по дневі носить?»

«Тікай-но ти, поки живий!»

«Без розуму легше в світі жити та таки й веселіше!».

 

Курка _______________ своїх навчає.

Зозуля _____________ передбачає.

Бузько _________________ наганяє.

Ґава _____________ сама не має.

Сова ___________ відпочиває.

Сорока __________________ научає.

Крук де взяти _______________ натякає.

(діточок, майбутнє, страху, розуму, вдень, красти, розум)

5. Етап перинного сприймання змісту тексту ( ІІІ частина) учнями

Самостійне читання ІІІ частини тексту.

Гра «Бджілки»

Полетів горобчик, засмутився. «Що то мені така наука?» — гадає собі; однак більше ні в кого розуму не питав, — обридло вже. Посумував трохи, що мусить без розуму жить, а потім і забув. Почав знову гуляти веселенько. Ні гадки йому. І не зоглядівся горобчик, як і літечко минуло. Настала осінь з вітрами холодними, з дощами дрібними, а дедалі й сніжок став перепадати. Біда горобчикові — холод, голод! Вночі, де не сяде, спати не може, так холодний вітер і пронизує; вдень їсти нічого, бо все зібрано в клуні, а якщо й знайде, то за сваркою втрачає. От і почав наш горобчик до розуму приходити, — годі сваритися! Куди горобці летять, і він за ними; що вони знайдуть, то і він поживиться, та все без сварки, без бійки, то горобці його й не женуть від себе, — а перше, то й близько не підпускали. Побачив горобчик, як інші пташки в теплих гніздечках сидять, почав він і собі придивлятись, як-то гнізда будуються. Почав він пір'ячко до пір'ячка збирати, соломку до соломки складати та гніздечко звивати. Так статкує наш горобчик, так дбає! Дедалі всі горобці почали його поважати; куди зберуться на раду, то і його кличуть, він

так уславився між ними своїм розумом.

Перезимував він зиму щасливо, а на весну вже став великим та мудрим горобцем; сидів він у гніздечку не сам, а з горобличкою, і четверо яєчок в гніздечку лежало. Як виклюнулись гороб'ята, то горобцеві новий клопіт — годувати діточок, та вкривати, та глядіти, та од хижого птаства боронити, — не до гуляння було! А вже що господарський був горобець, то, було, аж сусіди-горобці дивуються: «Які ви, пане сусідоньку, мудрі! І де ви того розуму навчились?» — питають, було, його. А він тільки голівкою кивне. «Біда навчила!» — каже.

Словникова робота: Ні гадки йому — тут. ні про що не думає.

Бесіда за змістом прочитаного(Слайд №18)

–  Чи підійшла відразу чиясь порада горобчику?

–  Яким стало його життя взимку?

•  Що примусило його до розуму прийти?

Фізкультхвилинка(Слайд №19)

 

Ми – веселі горобці,

Ми – веселі стрибунці.

Раз, два, три, чотири, п’ять

По гілках вони летять.

Кожен ранок на галяві

Спритно роблять вільні вправи.

1.Закінчення роботи над проектом. Завершити сюжетну лінію казки за допомогою малюнка.

2.Гра «Хто швидше?» (Слайд № 20)

 

Робота з карками. Знайти тлумачення слів.

Ні гадки йому;Зоглядівся;Статкує; Вславився; Дбає; Клопіт;Клуні .

Ні про що не думав, не помітив, хазяйнує, прославився, турбується, турбота, будівлі для зберігання харчів, врожаю.

 

Ні гадки йому – ні про що не думав.

     Зоглядівся – не помітив.

     Статкує – хазяйнує.

     Вславився – прославився.

     Дбає – турбується.

     Клопіт – турбота.

     Клуні – будівлі для зберігання харчів, врожаю.

3.Гра «Аукціон» (Слайд № 21)

 

На столі викладені картки із словами. Кожний учень отримує картку із словом і відшукує слова-синоніми до нього.

До отриманих вами слів «купіть» слова-синоніми.

Мешкає (живе, проживає)

Скубуться (б′ються, чубляться)

Поживитися (поїсти, підхарчуватися)

Дбає (піклується, турбується)

Вельми (дуже, доволі)

Стриміти (стояти, стовбичити)

Притирився (прийшов, з′явився).

 

4.Вправа на розвиток критичного мислення.

Підготувати питання за змістом прочитаного твору, дотримуючись послідовності щодо розвитку подій. Можливі питання:

• Що зробив горобчик, коли всі пташки йому відмовили?
• Коли горобчик почав приходити до розуму?
• Чому горобчик перестав сваритися з іншими пташками?
• Як почав хазяйнувати горобчик?
• Як ставилися до горобчика інші птахи?
• Як почали  називати горобчика  горобці-сусіди?

5.Робота над  визначенням головної думки казки.

 

• Яка головна думка цієї казки? (Треба самому навчатися, здобувати розум.)

6.                    Гра «Декодування» (Слайд № 22)

• Розшифруйте прислів’я, чи відповідають вони головній думці казки? Поясніть, як розумієте їх?

 

М_др_м    н_хт_   не   вр_д_вс_,   а   н_вч_вс_.

 

(Мудрим ніхто не вродився, а навчився.)

 

Ч_ж_м   р_з_м_м   ж_ть, д_бр_   не  н_ж_ть.

 

(Чужим розумом жить, добра не нажить.)

 

• Які ще прислів’я знаєте?

 

Не всякий розумний, хто з головою.

В розумній розмові розуму набиратися, в нерозумній – свій загубити.

Розум за морем не купиш, коли вдома немає.

По одягу зустрічають, по розуму проводжають.

Голова без розуму, що ліхтар без свічки.

- Яка з приказок, вжитих у казці, співзвучна з головною думкою?

               (Поки біди не знатимеш – розуму не матимеш.)

- Як розумієте цю приказку?

              ( Наші помилки у житті змушують нас замислюватись над життям, вчитись нового, жити по іншому, краще думати.)

Перегляд мультфільму «Біда навчить»

 7.Завдання для роботи в групах:

1.Складання асоціативного куща

ГОРОБЕЦЬ (Спостережливий;Мудрий; Обережний; Дурненький; Завзятий; Турботливий; ;Хазяйновитий;Допитливий.)

2. Складання сенкану

Горобець

Жвавий, лінивий

Стрибав,вчився, байдикував

Намагався стати розумним

Лінь, пташка

8.Робота над розгадуванням кросворду(Слайд № 23)

Розгадавши кросворд, ви продовжите речення «Біда навчить …»

1). Хто перший відмовив горобчику? ( Курка)

2). Хто налякав горобчика на болоті? (Бузько)

3). Хто дав пораду: «А коли захочеш знати, скільки тобі жити, то се я можу тобі сказати»? (Зозуля)

4). «Хатинка» Сови? (Дупло)

5). Яка пора року навчила горобчика розуму? (Зима)

6). Псевдонім автора казки «Біда навчить»? (Українка)

 

			к	у	р	к	а
б	у	з	ь	к	о
	з	о	з	у	л	я
д	у	п	л	о
з	и	м	а
		у	к	р	а	ї	н	к		а

Біда навчить розуму.

9.Презентація проектної роботи.

10 .Виготовлення аплікації(Слайд № 24)

VI.Підсумок

Ось ми і розкрили таємницю цієї казки, у назві був схований повчальний зміст, який ми разом розкрили детально проаналізував зміст казки.

Всі дружні й активні були увесь час.

Хороші оцінки чекають на вас

VII. Домашнє завдання

Скласти план твору. Підготувати розповідь «Як Горобчик діток навчав»

ПРИМІКА: На вивчення твору Лесі Українки «Біда навчить відводиться 2 години.