Леся Українка – дітям (Виховна година, 4 клас)

Тема: Леся Українка – дітям (Виховна година)

Мета: Поглибити знання учнів про життя і творчість Лесі Українки; вчити слухати і милуватися художнім словом поезії, передати силу і глибину поетичного світу,розвивати читацьку самостійність, естетичні смаки учнів; виховувати любов до українського поетичного слова, до Вітчизни, до творчої спадщини поетеси, почуття прекрасного.

Обладнання: портрети Лесі Українки; виставка книг до творів поетеси, свічка, вишиті рушники, відео.

Хід виховної години

 Вчитель

«Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст цієї слабосилої, хворої дівчини. У неї є свій пафос, своє власне слово… Вона сама має що сказати читачам, у самої наболіло на душі чимало, у самої поетичне слово доспіло і сиплеться, мов золота пшениця».А для нас – вона просто Леся Українка 25 лютого минає 147 років з дня народження геніальної поетеси. 

Це талант наскрізь мужній,

хоч не позбавлений

жіночої грації і ніжності…

Її поезія – то

огнисте оскарження того

гніту сваволі, під

яким стогне Україна.

І. Франко

Довго щирими сими словами

До людей промовлятиму я…

Л.Україна

За вікном зима. Ось у таку пору, 25 лютого 1871 р., народилася Лариса Петрівна Косач. Народилася вона в місті Звягелі( Новоград-Волинському) в інтелігентній родині. Мати – письменниця Олена Пчілка, батько – юрист, громадський і культурний діяч. Вони багато зробили для розвитку здібностей обдарованої доньки, дбали про її гуманітарну освіту.

І ведучий. 

 Лариса жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками лункими коридорами. Учителями її були мати, батько, а також книги і життя.

Доля розпорядилась так, що наділила Лесю дивовижними здібностями і в той же час заставила виборювати життя в щоденних муках і стражданнях. Під час свята Водохреща в Луцьку дівчинка так захопилася, що не відчула, як промочила ноги в крижаній воді. Спочатку боліла нога,потім рука. Діагноз – туберкульоз кісток,а потім нирок та легень.Та ще в дитинстві поетеса засвоїла правило: щоб не плакати,треба сміятися. 

ІІ ведучий. 

Ларису по-домашньому кликали Лося,а в 5 років вона попросила,щоб її назвали Лесею. У чотири роки Леся навчилася читати. Її улюблені книги – «Кобзар» Т.Шевченка, У шість – невтомна дівчинка сама вишиває улюбленому батькові сорочку, а подаровані їй ножиці й гольник вона пильнує більше ніж деякі забави. Коли дівчинці було 9 років, заарештували тьотю Елю. Несподівано для самої Лесі, у 1880 році з’явився перший вірш «Надія».

Учень. 

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянуть іще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –

Там жити чи вмерти, мені все одно,

Поглянуть іще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

І відучий 

 З цього часу і до кінця життя поезія, слово, пісня стали призванням, сенсом її життя.

 

Пісня "Вишеньки"(відео)

1 учень.

Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» – мене питали,

Але я не признавалась –

Я була малою горда, –

Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене

Жартом злим кінчиться драма

І от-от зірватись має

Гостра, злобна епіграма, –

Безпощадній зброї сміху

Я боюся піддаватись,

І, забувши давню гордість,

Плачу я, щоб не сміятись.

2 учень.

З гір на долину

біжу, стрибаю, рину!

Місточки збиваю,

всі гребельки зриваю,

всі гатки, всі запруди,

що загатили люди, –

бо весняна вода,

як воля молода!

ІІведучий 

 Для найменших своїх читачів Леся Українка написала чимало віршів і казок. Казки не завжди веселі. Їхні сюжети взяті із життя,вони вчать нас долати труднощі,що зустрічаються на нашому шляху так, як це робила сама Леся.

 

Перегляд казки Лесі Українки «Біда навчить»(відео)

І ведучий 

 Леся Українка – це така багатогранна творча особистість, про яку М.Бажан сказав: «В історії світової літератури важко знайти таке ім’я, яке дорівнювало б їй талантом,мудрістю, значущістю,

проникливістю». Видатні поети ніколи не полишають нас. З’єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей, із їхнім пориванням до волі й щастя, вони крокують великою землею безсмертя. Будуть відходити віки, будуть приходити віки…а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як в очі людські, в надії людей, бо допоки живе надія – живий і народ. То ж будемо і ми вчитися терпінню, вірі, любові і надії у нашої неповторної Лесі.

 

Пісня «Стояла я і слухала весну» (відео)

ІІ ведучий 

 У Лесі був братик Михайлик, всього на півтори роки старший за Лесю. Росли вони разом: разом читали, разом пололи грядочку і поливали квіти, вигадували ігри для двох. на роковини Шевченка влаштовували літературні вечори. Пізніше перекладали твори російських та інших зарубіжних письменників на українську мову, ходили до сільських дітей – слухали їхні пісні, казки, звичаї і записували в зошит, полюбляли танцювати вдвох український народний танок «Козачок». 

І ведучий 

 Хоча Леся найбільше часу проводила з Михайликом, вона дуже любила своїх молодших сестричок. Брала велику участь у їх вихованні та освіті. Ляльок у Лесі не було. Не гралася ними лише тому, що Миша їх не любив. Тому вона заради брата відмовилася від улюбленої гри.

Сестрички ж ляльками гралися. Леся вишивала їхнім лялькам сорочки, шила одяг, лела віночки з малюсіньких квіточок. Навіть виготовляла ляльки з рослин (квіточок, пелюсточок, листочків). Дуже любила своїх молодших сестричок. Брала велику участь у їх вихованні та освіті. Написала для молодшої сестри підручник «Стародавня історія східних народів».

ІІ ведучий 

 -Діти, а ви любили, коли були ще зовсім маленькі слухати колискові,які вам співала мама?Так і Леся маленькою любила колискові, які їй співала її матуся.Тому, коли вона виросла, теж склала колискову «Місяць яснесенький», а композитор Я. Степовий написав музику до неї.

 

           Пісня колискова " Місяць яснесенький"(відео)

І ведучий 

 Восьмирічною дівчиною Леся з батьками переїжджає на Волинь: спочатку до Луцька, а потім постійно проживала в с. Колодяжне, недалеко від м.Ковель.

Учень: 

Село, де на кожному плесі

Лілеї, як зорі ясні,

Де завше світилися Лесі

Пророчі Досвітні вогні.

Колодяжне – казко Волині,

Колодяжне – квітко –село!

Село з солов’єм на калині –

Ти раєм для Лесі було…

ІІ ведучий 

 Коли Лесі виповнюється 13 років, починає друкуватися її поезія.

- Українською мовою заборонялось писати, бо цар видав наказ про заборону української мови. Отож Леся посилала вірші у Галичину, за кордон. Там у львівському журналі «Зоря» друкувались вірші юної поетеси за підписом «Леся Українка», що означало «Леся з України». Ось так і з’явилось у Лесі нове прізвище-псевдонім – Українка.

Перший друкований вірш – «Конвалія».

Леся сім серцем любила свій край і присвячувала йому вірші. Улюбленою порою року була весна.

Учень: 

Соловейковий спів навесні

Ллється в гаю, в зеленім розмаю,

Та пісень тих я чуть не здолаю,

І весняні квітки запашні

Не для мене розквітли у гаю,-

Я не бачу весняного раю;

Тії співи та квіти ясні,

Наче казку дивну, пригадаю-

У сні…!

І ведучий 

Поряд з радістю про те, що народилася велика українська поетеса, наші душі огортає смуток, адже життя Лесі - то була бороть¬ба з тяжкою хворобою, яка вразила її в 10 років. Це трапилося на Водохрестя, коли Леся ходила до озера, там засту¬дила ноги і туберкульоз вразив дитячі кісточки.

Леся жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала гучними коридорами. Вчителями її були мати, батько, книги та життя.

Леся Українка дуже рано виявила нестримний потяг до музики. І мати, Олена Пчілка, придбала рояль, на якому з п’ятилітнього віку й почала вчитися грати дівчинка. Його потім у родині так і назвали «Лесин рояль».

Іноді місяцями лежала вона з загіпсованими руками й ногою. І ось одного разу її тітка, Олександра Антонівна , яка вчила дівчинку грі на фортепіано, помітила, що Леся, лежачи в ліжку, досить упевнено вибиває вільною від гіпсу ніжкою такт.Батьки возили Лесю на море, вона там лікувалась. Послухайте, як Леся писала про море.

Учень:

 Вже сонечко в море сіда

 У тихому морі темніє

 Прозора глибока вода

 Немов оксамит , зеленіє.

На хвилях зелених тремтять

Червонії іскри блискучі

І ясним огнем миготять,

Мов блискавка з темної тучі.

ІІ ведучий 

Які гарні слова в цих віршах. Леся полюбила море. Але де б вона не була, завжди пам”ятала, що вона українка, сумувала за рідним краєм.Останні десять років свого життя Леся Українка жила в Україні дуже мало. Більше – на Кавказі, в Криму, Італії, Єгипті. Вологий клімат Колодяжного, Києва, де вона перебувала короткий час, шкодили її здоров’ю.

 Серце Лесі Українки перестало битися 1 серпня 1913 р. в грузинському місті Сурамі. Тіло письменниці перевезли до Києва й поховали на Байковому цвинтарі поряд із могилами батька й брата.

 Ми – земляки славетної поетеси Лесі Українки, і цим можна пишатися, адже Лесю знають і люблять в усьому світі. Видатні поети ніколи не залишають нас. Вони відходять у безсмертя.

Пророчими стали слова поетеси:

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає.

Так, вона жива і буде вічно жити в наших серцях і нашій пам’яті. Вогник віршів і пісень,покладених на слова Лесі Українки палає уже понад століття. Вона заслуговує нашої шани і любові. 

 

Пісня «Тішся дитино»(відео)

Учень: 

 Не стерлась райдужна сторінка,

 Не вмерла пісня лісова,

 Безсмертна Леся Українка

 Була і є, повік жива.