Леся Українка (Лариса Петрівна Косач)

Ти себе Українкою звала,

І чи краще знайти ім'я

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як вітчизна велика твоя!

М. Рильський

Тема: Леся Українка (Лариса Петрівна Косач). «Мрії», «Як дитиною, бувало...». Дитинство поетеси, роль родини у ЇЇ вихованні. Неповторний світ дитинства в цих поезіях. Образ мужньої, сильної духом дівчинки, її життєрадісний погляд па світ, вільнолюбство, упевненість, розвинена уява.

Мета: вчити розповідати про дитинство Лесі Українки, ЇЇ мужність, талановитість, усвідомлювати і вміти пояснити мотив глибокого родинного зв'язку дитини з батьками, характеризувати образ ліричної героїні, учити висловлювати власні роздуми про неї; виховувати мужніх, цілеспрямованих, наполегливих людей майбутнього, формувати в них почуття любові до батьків, родини, рідної землі.

Міжпредметні зв'язки: історія, географія, образотворче мистецтво, музика.

Хід уроку

Слово вчителя.

Нині ми розпочинаємо вивчати новий розділ — «Я і світ». Тут уміщено  твори про красу навколишнього світу і красу душі людської. Через образне слово письменники розкривають своє велике зачарування світом, людиною, красою природи, саме через це слово ми можемо доторкнутися до внутрішнього світу автора, відчути щось схоже, а може, й зовсім протилежне. Це особиста робота кожного з нас, і залежить вона від багатьох чинників.

Розповідь про письменницю.

Слово вчителя. Понад сто років тому жила в Україні жінка, яка надзвичайно тонко відчувала гармонію і красу світу і прагнула за будь-яку ціпу донести її до людей. Це вона написала рядки:

Не дивуйте, що серце так рв'яно,

 Щиро прагне і волі, і діла, —

Чули ви, як напровесні рано

Жайворонкова пісня бриніла?..

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками гучними коридорами...

Вчителями її були мати — письменниця Олена Пчілка, батько — юрист Петро Антонович, а ще книжки і життя.

У сім'ї панувало художнє слово. Перекладали, писали твори, переказували історії, записували народні пісні та звичаї, декламували, дуже часто вголос читали. Постійно чулися німецька і французька мови. Батько дуже любив літературу, пишався з того, що в Чернігові його учителем був Леонід Глібов. Знав його байки і розучував їх з дітьми. Мати кохалася в народній творчості, навчала дітей шанувати рідну мову, пісню.

У чотири роки Леся Українка вже вміла читати. Улюбленими ЩО книгами були «Кобзар» Тараса Шевченка, твори Жуля Берна, Дані еля Дефо. Тому й перші ігри дівчинки були, так би мовити, літературного походження. Леся з братом Михайлом і однолітками гралися в Жанну Д'Арк — дівчину, яка стала на чолі війська і визволила Францію від ворога, у Робінзона, який після катастрофи на морі влаштував життя на безлюдному острові, у Білу — героїню сербських пісень, що нагадувала українських мавок і русалок. Розігрували діти і сцени з «Іліади» чи «Одіссеї». На роковини Т. Г. Шевченка вдома влаштовували літературні вечори.

Жила сім'я Косачів на Волині. Дівчинку вражала бідність селян, селянських дітей, з якими вона дружила. Вони були неписьменні. Це  дивувало малу Лесю, і дівчинка вчила їх грамоти.

Леся була милосердною до всього і до всіх. їй хотілося захистити зайченя від вовка, билинку від негоди, подружку від хвороби, людину від зла. А зло зустрічалось не тільки в казках, книжках. Вона бачила його в житті.

Чужий біль сприймала дівчинка як власний. Несправедливість, неправда її гнітили, обурювали, їй хотілося протестувати. Коли Лесі було дев'ять років, несподівано для неї за революційну діяльність заарештували її улюблену тьотю Єлю. Страшенно тяжко вона пережила цю звістку і написала вірш «Надія»:

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

Це перший вірш Лесі.

Леся була музично обдарованою. Це помітив композитор М. В. Лисенко, з сім'єю якого дружили Косачі. Дівчинка швидко переймала народні пісні, співала, записувала їх. Із захопленням вишивала, малювала. А в домашніх театральних виставах вона і виконавець, і режисер, і декоратор. Прислів'я, приказки, загадки чарували Лесю. їй легко давалися німецька й французька мови. Пізніше вона вивчила грецьку і латинську, могла спілкуватися англійською та італійською, глибоко зацікавилася європейською літературою, стародавньою і новою історією, перекладала українською мовою твори А. Міцкевича, Г. Гейне, В. Гюго, писала наукові статті. У Лесі було двоє братів — Михайло і Микола, і три сестри — Ольга, Оксана, Ізидора. Діти жили дружно. На розвиток Лесі особливо впливали стосунки із старшим на два роки братом Михайлом. Спільні інтереси, ігри, розваги, захоплення так їх єднали, що малими їх називали одним ім'ям — Мишелосією. Всюди і завжди вони були разом.

Для менших Леся була і вихователькою, і наставником, і вчителькою. Для сестри Ольги, наприклад, вона написала підручник «Стародавня історія східних народів». Підручник був надрукований.

Дівчинка росла наполегливою. До всього їй хотілося дійти самій. Відчути чари нічного лісу — і вона крадькома йшла у ліс. Проникнути у таємниці Луцького замку, поблизу якого жили,— і вона збирала  про нього перекази. Замок відразу став місцем розваг дітей. Тут вони створили своє таємне товариство. Наслідуючи дорослих, члени товариства запозичили всі конспіративні умовності: варту, пароль, клятву.

Михайло і Леся сформували «ідейну» програму товариства визволення рідного краю.

І Дуже любила Леся бувати на ярмарках, спостерігати народні свята и весілля. Взимку 1881 р. на святі Водохреща Леся застудилася. 3 цього часу й почалася її тяжка, виснажлива боротьба з хворобою. Коли Лесі було тринадцять років, у неї назбиралося вже кілі віршів, і мати, порадившись із дочкою, дібрала їй псевдонім Українка й опублікувала в журналі вірш «Конвалія». Відтоді і пішли по всьому світу прекрасні поезії, підписані цим вурдим, ніжним і красивим ім'ям — Леся Українка.

 Псевдонім Українка був своєрідним викликом існуючим порядкам, утвердженням права на функціонування рідної мови в рідному краї.

Ні, я жива, я буду вічно жити,

Я маю в серці те, що не вмирає!

2. Читання біографічної статті.

3. Бесіда.

Як звали батьків Лесі Українки? {Ольга Петрівна та Петро Антонович.) Який псевдонім мала Ольга Петрівна {Олена Пчілка.) Хто з відомих письменників причетний до виховання Лесиного батька? {Леонід Глібов.)

—Якою дитиною була Леся? {Здібною, старанною, їй легко давалися іноземні мови, любила музику, гарно грала на фортепіано, виявляла інтерес до малювання.)

—Яка гарна традиція була в родині Косачів? (Влаштовувати родинні літературні та народні свята. Леся була душею, а ще сценаристом, режисером та костюмером дійств.)

—Яка біда сталася з Лесею? {Під час свята Водохреща дівчинка промочила ноги у крижаній воді, після чого захворіла на туберкульоз кісток, а потім і легень, нирок. З важкою недугою вона змагалася все життя.)

—Як навчалася майбутня письменниця? (Самотужки, бо не могла ходити до школи через хворобу.)

—Скільки років прожила Леся Українка? (42.) Чи багато вона встигла зробити?

III. Поезія «Мрії».

1.Читання твору вчителем уголос.

2.Словникова робота.

Лицар 1. Стародавній воїн. 2. Самовідданий, благородний захисник когось, чогось.

Сперечник — суперник

3.Читання учнями за строфами.

4. Бесіда.

— Що вам відомо про лицарів? Чи згадували ви про них раніше? Під час вивчення якого предмета?

—У якому віці Леся Українка написала цей вірш? Зачитайте рядки, що можуть підтвердити вашу думку.

—Чому саме той, «хто розпростертий, до землі прибитий спи¬сом», привертав увагу ліричної героїні? А які риси характеру зазви¬чай притаманні тим героям творів, які подобаються вам?

—Чи додають людині мужності, цілеспрямованості страждання (як моральні, так і фізичні)?

—Чи потрібна нашим сучасникам нині така риса характеру, як мужність? Поясніть свою думку.

—Яка головна думка вірша? У яких рядках твору вона проголо¬шується?

—Який настрій навіяла вам поезія?

IV. Поезія «Як дитиною, бувало...»

1.Словникова робота.

Драма — тут: напружений момент.

Епіграма — короткий вірш глузливого змісту.

2.Читання твору вчителем, учнями.

3.Бесіда.

—Чи перегукується вірш з особистим життям Лесі Українки? Як саме?

—Чому лірична героїня не зізнавалася про свої болі?

—Чому з віком погляди ліричної героїні змінилися?

4.Характеристика образу ліричної героїні.

Дитина. — Падає. — Біль у серці. — Встає тихо, бо горда. — Захищається від болю сміхом.

Доросла людина. — Біль сильніший, перемагає навіть гордість. — Захистом стають сльози.

Висновок: сміятися крізь сльози може тільки мужня людина.

V. Підсумки уроку, оцінювання результатів роботи учнів.

—Чи схожі між собою ліричні героїні прочитаних поезій? Чим? Чи можна сказати, що Леся Українка написала вірші про себе? Чому?

—Чи хотіли б ви бути схожими на Лесю Українку? У чому?

VI. Домашнє завдання.

Підготувати розповідь про дитинство Лесі.

Українки, її мужність, талановитість, любов до життя. Вивчити напам'ять вірш «Як дитиною, бувало...».