МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КЗ «БЕРЕГІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ»
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
ЦИКЛОВА КОМІСІЯ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВНИХ ДИСЦИПЛІН
Методична розробка
позааудиторної самостійної роботи
на тему: “Лікарські засоби похідні елементів ІІ групи періодичної системи Д.І. Менделєєва”
Галузь знань 22 Охорона здоров’я
Спеціальність 226 Фармація
Спеціалізація: Промислова фармація
Курс ІІ
Кількість годин: 2
Викладач фармацевтичної хімії Білкей Н.І.
1.Мотивація навчальної діяльності
Фармацевтична хімія – галузь знань, яка включає цілеспрямований пошук нових лікарських речовин, розроблення й удосконалення методів оцінки якості лікарських засобів з метою забезпечення їх ефективності, безпеки під час виробництва, зберігання та реалізації.
Лікарський засіб є хімічною речовиною і здебільшого його дія спрямована на корекцію хімічних (біохімічних) процесів в організмі. Саме тому для фармацевта є важливим розуміння хімічних властивостей лікарських засобів.
2. Навчальні цілі
|
Знання |
|
|
Розуміння |
|
|
Застосування Знань |
|
|
Аналіз |
|
|
Синтез |
|
|
Оцінювання |
|
Загальні компетентності:
1. Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.
2. Здатність розуміння предметної області та розуміння професійної діяльності.
3. Здатністьспілкуватися державною мовою як усно, так і письмово.
4. Здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями.
5. Здатність бути критичним і самокритичним.
6. Здатність виявляти, ставити та вирішувати проблеми.
7. Здатність приймати обґрунтовані рішення.
8. Здатність працювати в команді.
9. Здатність оцінювати та забезпечувати якість виконуваних робіт.
3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи
3. 1. Базові знання, уміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).
|
Дисципліна |
Знати |
Вміти |
|
||
Хімія |
Будову атомів, фізичні та хімічні властивості, способи добування Кальцію,Магнію, Цинку. |
Записувати рівняння відповідних реакцій; проводити експериментальні досліди, що характеризують властивості Кальцію,Магнію,Цинку. |
|
Неорганічна хімія |
Сполуки Кальцію, Магнію, Цинку їх властивості та біологічна роль. |
Записувати рівняння реакцій, які характеризують властивості сполук Кальцію, Магнію, Цинку. |
|
Техніка лабораторних робіт |
Правила техніки безпеки при роботі з нагрівними приладами та легкозаймистими речовинами. |
Проводити експериментальні досліди з дотриманням правил безпечної роботи. |
|
Анатомія і фізіологія |
Хімічний склад кісток, крові, тканин. |
Пояснювати процеси біохімічного перетворення сполук Кальцію, Магнію, Цинку в організмі. |
|
Латинська мова |
Основи латинської термінології |
Читати та писати рецепти латинською мовою. |
|
Аналітична хімія |
Якісні реакції на катіони та аніони. |
Записувати рівняння відповідних реакцій. |
|
||
|
Фармакологія |
Структуру Фармакопеї України.
Застосування Цинку сульфат, Кальцію хлорид, Магнію сульфат. |
Користуватися Фармакопеєю України.
Використовувати знання щодо застосування препаратів Кальцію, Магнію, Цинку. |
|
Технологія ліків |
Правила приготування, застосування та зберігання водних розчинів, очних крапель, концентрованих розчинів. |
Робити відповідні розрахунки; користуватися довідковими таблицями Фармакопеї України. |
|
||
|
Фармацевтична хімія |
Реакції ідентифікації на катіони та аніони.
Методи кількісного визначення
Види внутрішньо аптечного контролю.
Правила зберігання лікарського засобу та лікарської форми. |
Записувати рівняння відповідних реакцій.
Вибирати відповідний метод аналізу для даної речовини.
Вибирати види контролю щодо лікарського засобу та лікарської форми.
Правильно обирати спосіб зберігання лікарського засобу та лікарської форми. |
3.2. Зміст теми:
Лікарські речовини, які містять Меркурій
Рідкий метал ртуть та її сполуки відомі з глибокої давнини. Ще за 3000 років до нашої ери її застосовували в Китаї для лікування прокази.
Ртуть відносно мало розповсюджена у природі. Іноді ртуть зустрічається в самородному вигляді, вкраплена в гірські породи. Найбільш поширений у природі мінерал меркурію – кіновар HgSяскраво-червоного кольору.
Ртуті хлорид (сулема) (Меркурій(II) хлорид)
(Hydrargyri dichloridum) (ДФУ)
HgCl2
Добування:
1. Металічну ртуть розчиняють при нагріванні в кислоті сульфатній у присутности невеликої кількости кислоти нітратної. Розчинвипарюють до сухого залишку, залишок меркурій (II) сульфату змішують з натрій хлоридом та невеликою кількістю манган пероксидуі знову нагрівають. Меркурій (ІІ) хлорид сублімується, а натрій сульфатзалишається:
Hg+ 2H2SO4→HgSO4+ 2Н2О + SO2↑,
HgSO4+ 2NaCl→HgCl2↑ + Na2SO4.
2. При нагріванні за температури 335-340 °С суміші парів ртуті та хлору:
Hg+ С12→HgCl2.
При добуванні сулеми цим способом як домішка утворюється меркуріймонохлорид(Hg2Cl2). Для очищення отриманої сулеми від цієї домішки монохлориду її сублімують, а потім кристалізують зі спирту або води, в яких меркуріймонохлорид нерозчинний.
Властивості. Кристалічний порошок білого кольору або білі чи безбарвні кристали, або важка кристалічна маса. Розчинний у воді, ефірі ігліцерині, легкорозчинний у 96 % спирті. Плавиться при нагріванні та випаровується при прожарюванні (випробування проводять під тягою). Водні розчини мають кислу реакцію внаслідок утворення комплексної кислоти Н[НО·HgCl2]. При додаванні натрій хлориду кисла реакція зникає внаслідок утворення нейтральної солі:
HgCl2+ 2NaCl→Na2[HgCl4],
Н[НО·HgCl2] + 2NaCl→ Na2[HgCl4] + H2O.
Ідентифікація: Субстанція дає реакції на меркурій і хлориди.
Випробування на чистоту. Визначають наявність домішки меркурій(І) хлориду за розчинністю в ефірі (розчин не повинен каламутніти).
Кількісне визначення:
1.Комплексонометрія, титрування за замісником, індикатор – протравний чорний, s= 1. Перерахунок проводять на суху речовину (ДФУ):
до субстанції додають надлишок розчину натрій едетату в присутності буферного розчину з рН 10,9:
У результаті реакції з натрійедетатом зв’язуються не тільки катіони меркурію, але й можливі домішки інших катіонів.
Надлишок натрійедетатувідтитровують розчином цинк сульфату до утворення пурпурного забарвлення:
До реакційної суміші додають надлишок калію йодиду:
Натрійедетат (у кількості, еквівалентній кількости катіона меркурію), який утворився в результаті реакції з калій йодидом, титрують розчином цинк сульфату у присутности індикаторної суміші протравного чорного.
Для розрахунку кількісного вмісту використовують об’єм цинк сульфату останнього титрування.
2. Йодометрія, зворотне титрування, індикатор – крохмаль, s= 1. Лікарський засіб відновлюють формальдегідом у лужному середовищі:
Отриману ртуть окиснюють надлишком розчину йоду в присутності калій йодиду:
Hg+ І2→HgІ2↓,
HgІ2+ 2КІ → К2[HgІ4].
Надлишок йоду відтитровують розчином натрій тіосульфату:
І2 + 2Na2S2O3→ 2NaI + Na2S4O6.
Зберігання.У закупореній тарі, в захищеному від світла місці.
Застосування. Антисептичний засіб, має високу токсичність. При роботі з ним необхідно бути обережним.
Не слід допускати попадання лікарського засобу та його розчинів на слизові оболонки і шкіру: розчини можуть викликати отруєння.
Застосовують меркурій(ІІ) хлорид у розчинах (1:1000-2:1000) для дезінфекції білизни, одягу, для миття стін, предметів догляду за хворими. Застосовують також при лікуванні захворювань шкіри.
Таблетки та розчини сулеми забарвлюють еозином.
Ртуті оксид жовтий (Меркурій(II) оксид жовтий)
(Hydrargyri oxydum flavum)
HgO
Добування.Взаємодією розчинів меркурій (II) хлориду та натрій гідроксиду:
HgCl2 + 2NaOH→HgO↓ + 2NaCl + H2O.
Для одержання лікарського засобу, який не містить сторонніх домішок, розчин меркурій(II) хлориду додають до розчину натрію гідроксиду, а не навпаки, щоб запобігти утворенню основної солі:
.
Меркурій(II) оксид залежно від способу добування може бути жовтого або червоного кольору. Колір залежить від ступеня дисперсности отриманого оксиду: дрібнодисперсний меркурій(II) оксид – жовтого кольору, крупнодисперсний– червоного. Червоний меркурій(II) оксид у медицині не застосовується.
Властивости.Жовтий або оранжево-жовтий, важкий, дрібнодисперсний, аморфний порошок без запаху. На світлі поступово темніє. Практично нерозчинний у воді, спирті, легкорозчинний у розведених хлористоводневій, нітратній та оцтовій кислотах.
Ідентифікація:Після розчинення в кислоті хлористоводневій розведеній субстанція дає реакції на меркурій:
HgO+ 2НС1 →HgCl2+ Н2О.
Випробування на чистоту.Сполуки меркурій (І) виявляються дією хлористоводневої кислоти:
+2Cl– → Hg2Cl2↓.
(білий)
Кількісне визначення. Ацидиметрія за замісником, пряме титрування. Наважку розчиняють у надлишку розчину калію йодиду. Калію гідроксид, який утворюється, відтитровують розчином кислоти хлористоводневої в присутності індикатора – метилового червоного, s = 1/2:
HgO + 4КІ + Н2О →K2HgI4 + 2KOH,
КОН + НСl→КСl+ Н2О.
Зберігання. З пересторогою. У закупореній тарі з темного скла, оскільки на світлі може утворюватися меркурій (І) оксид, що спричиняє потемніння лікарської речовини.
Застосування. Зовнішній антисептичний засіб при шкірних захворюваннях, для приготування очних мазей.
Ртуті оксиціанід (Меркурій (II) оксиціанід)
(Hydrargyri oxycyanidum)
HgO·Hg(CN)2
Властивости. Білий або ледь жовтуватий порошок. Важко розчиняється у воді. Водні розчини мають лужну реакцію.
Ідентифікація: До розчину речовини при нагріванні додають калій йодид, ферум(II) сульфат, потім ферум(III) хлорид. При підкисленні кислотою хлористоводневою з’являється червоний осад (HgІ2). При додаванні калій йодиду червоний осад зникає, а з’являється синій осад берлінської блакиті:
HgO·Hg(CN)2 + 2НСl→Hg(CN)2 + HgCl2 + H2O,
HgCl2 + 2KI→HgІ2 + 2KCl,
Hgl2 + 2KI→ K2[HgI4],
Hg(CN)2 + 4KI→K2[HgI4] + 2KCN,
2KCN + FeSO4→Fe(CN)2 + K2SO4,
Fe(CN)2 + 4KCN→K4[Fe(CN)6],
3K4[Fe(CN)6] + 4FeCl3→Fe4[Fe(CN)6]3 + 12KCl.
Кількісне визначення.Вміст меркурій(II) оксиду визначають методом ацидиметрії, пряме титрування, індикатор - метиловий оранжевий, s = 1/2:
HgO·Hg(CN)2+ 2HСl
HgCl2+ Hg(CN)2+ H2O.
Лікарський засіб повинен містити не менше ніж 45,7 % HgO.
До відтитрованої рідини додають калій йодид і ацидиметрією за замісником визначають меркурій (II) ціанід, s = 1/2:
Hg(CN)2 + 4KI→K2[HgI4] + 2KCN,
2KCN + 2Н2О → 2HCN + 2КОН,
2КОН + 2НСl→ 2КСl + 2Н2О.
У лікарському засобі має бути 53,3 % Hg(CN)2.
Зберігання. У добре закупорених склянках із темного скла.
Застосування.Зовнішній антисептичний засіб.
Лікарські речовини, які містять Барій
Із солей Барію в медицині застосовують лише барій сульфат, що не розчиняється ні у воді, ні в кислотах, ні в лугах, тому не отруйний, на відміну від розчинних солей Барію, що мають високу токсичність.
У природі Барій зустрічається у вигляді мінералів: BaSO4–барит; ВаСО3– вітерит.
Барій сульфат (Barii sulfas)(ДФУ) BaSO4
Добування. Осадженням водного розчину барій хлориду водним розчином натрій сульфату або кислоти сульфатної:
ВаСl2 + Na2SO4→BaSO4↓ + 2NaCl.
Щоб барій сульфат був високодисперсним, розчини повинні бути дуже розбавленими. При цьому необхідно додавати будь-який слизистий відвар, який відіграє роль захисного колоїду (наприклад, лляний слиз).
Властивості.Порошок дрібний, важкий, білого кольору, вільний від великих часток. Практично нерозчинний у воді і органічних розчинниках. Дуже мало розчинний у кислотах і розчинах гідроксидів лужних металів.
Ідентифікація:
1. Проводять після кип’ятіння лікарської речовини з натрій карбонатом:
BaSO4 + Na2CO3→ВаСО3↓ + Na2SO4.
Одержаний розчин фільтрують. Фільтрат дає реакцію на сульфати.
2. Осад барій карбонату на фільтрі розчиняють у кислоті хлористоводневій і до фільтрату додають кислоту сульфатну – виділяється білий осад барій сульфату (йон барію):
ВаСО3 + 2НСl→ ВаСl2 + Н2О + СО2↑,
ВаСl2 + H2SO4→BaSO4↓+ 2HCl.
Випробування на чистоту.Оскільки барій сульфат застосовується внутрішньо у великих дозах (50-100 г на прийом), фармакопея висуває високі вимоги до чистоти лікарського засобу. Він не повинен містити домішок розчинних у воді та кислотах солей барію, наприклад, барій хлориду, барій карбонату та барій сульфіду. Барій хлорид розчинний у воді й дуже токсичний; барій карбонат та барій сульфід у кислому середовищі шлунка утворюють барій хлорид:
ВаСО3 + 2НСl→ ВаСl2 + СО2↑ + Н2О,
BaS+ 2НСl→ ВаСl2 + H2S↑.
Кількісне визначення. Не проводять.
Зберігання.У щільно закритих подвійних паперових пакетах (внутрішній пакет повинен бути з пергаментного паперу), окремо від карбонатів, щоб запобігти утворенню навіть невеликих кількостей барію карбонату.
3.3. Рекомендована література.
Основна
3.4.Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою по темі:
|
Учбові завдання |
Вказівки до завдань |
|
Вивчити: 1. Всі лікарські засоби меркурію. 2. Всі лікарські засоби барію |
Вивчити та розглянути методи ідентифікації лікарських засобів похідних сполук Меркурію та Барію
Вивчити та розглянути методи кількісного визначення лікарських засобів похідних сполук Меркурію та Барію
|
3.5. Матеріалидля самоконтролю
А. Питання для самоконтролю:
5. Провiзор-аналiтик проводить кiлькiсне визначення цинку оксиду методом комплексонометрiї, пряме титрування. Який iндикатор вiн при цьому використовує?
А. Залiзо амонiєвий галун
В. Кселеновий помаранчевий
С. Метиловий червоний
D. Кислотний хром чорний спецiальний
Е. Кислотний хром темно - синiй
6. Проводять визначення тотожностi цинку оксиду. З яким реактивом утворюється характерне зелене забарвлення (зелень Рiнмана)?
А. Ртутiнiтратом
В. Хлора (I) оксидом
С. Хлора (VII) оксидом
D. Залiза (III) хлоридом
Е. Кобальту (II) нiтратом
7. В контрольно-аналiтичній лабораторiї проводиться визначення домiшки сульфiд-iонiв в лiкарському засобi "Барiю сульфат". З яким реактивом треба провести реакцiю?
А. Розчином срібла нiтрату
В. Розчином кислоти хлористоводневоїї
С. Розчином амонiаку
D. Розчином натрію гiдроксиду
Е. Розчином кальцiю хлориду
8. Провiзор - аналiтик проводить iдентифiкацiю цинку сульфата.
З яким реактивом вiн проводить реакцiю?
А. Натрiя сульфiдом
В. Натрiя кобальтнiтритом
С. Розчином глiоксаль гiдроксiанiла
D. Розчином срiбла нiтрату
Е. Калiя хроматом.
9.Який тип індикаторів використовують у комплексонометрії?
А. Адсорбційні індикатори
B. Металохромні індикатори
С. Кислотно-основні індикатори .
D. Окисно-відновні індикатори
10. Як називають комплексні сполуки, що утворюються при взаємодії трилону Б з катіонами металів?
А. Комплексонами
B. Сендвічевими комплексами
C. Клатратами
D.Хелатами
11. Який буферний розчин використовують у процесі комплексономет ричного титрування йонів лужноземельних металів?
А. Ацетатний
B. Амонійний
C. Фосфатний .
D Карбонатний
Еталони відповідей
1.В
2.А
3.Е
4.В
5.В
6.Е
7.В
8.А
9.В
10. B
11.C
4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
|
Термін |
Визначення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|