Ліквідація гетьманства і козацького устрою в Україні

Ліквідація гетьманства та козацького устрою на Україні.

Ставши гетьманом, К. Розумовський домігся підпорядкування собі Запорожжя, а згодом Києва. Отримав право самостійно призначати полковників та роздавати землі. Відновив традицію скликання старшинських рад (з'їздів), які набирали значення станово-представницького органу. Почалося відновлення Батурина, який знову став гетьманською резиденцією.“Золота осінь української автономії”

Гетьманський будинок на цитаделі

Палац Кирила Розумовського

Усипальниця Кирила Розумовського

Військова та освітня реформа. В армії вводилися однакове озброєння (рушниця, шабля, спис) та уніформа – синій мундир з червоним коміром, білі штани та різнокольорові шапки. Було впорядковано та вдосконалено артилерію. В усіх полках відкривалися школи для навчання козацьких дітей.

Судова реформа 1760 – 1763 рр. Суддів обирала старшина.

Соціальна політика гетьмана. Гетьман пороздавав старшині чимало сіл і навіть сотенних містечок. Ініціював царський указ 1752 р. про заборону перетворювати українців на хлопів. У 1760 р. він видав універсал про заборону залежним селянам переходити від одного пана до іншого.

Катерина ІІПетиція до імператриці з проханням відновити права Гетьманщини. Запропонувала добровільно зректися булави.1764 р. – указ про ліквідацію гетьманської влади в Україні.

Остаточна ліквідація гетьманства. Утворення ІІ Малоросійської колегіїПривід – дві чолобитні від Кирила Розумовського і старшини (1763 року) про самостійну судову і фінансову системи та офіційне визнання спадковості гетьманської посади за нащадками роду Розумовських.

Друга Малоросійська колегія (1764 – 1786)У «секретній» інструкції П. Рум'янцеву щодо управління краєм Катерина II наполегливо рекомендувала:знищити всі залишки української автономії;закріпачити селян;здійснювати пильний нагляд за розвитком економіки;усіляко збільшувати збір податків з населення. Петро Рум´янцев.

Основні заходи Другої Малоросійської колегії. Робота з підручником – ст. 160. Проаналізувати кожний із напрямів політики колегії. На що була спрямована діяльність П. Рум´янцева?

Територія Слобожанщини в 1765 р. увійшла до новоствореної Слобідсько-Української губернії з центром у Харкові. Було скасовано слобідські козацькі полки та утворено регулярні гусарські полки.

Зруйнування Запорозької Січі. Після Російсько-турецької війни 1768 – 1774 рр., Запорожжя втратило своє стратегічне значення. В. Ковальов. Остання рада на Січі. Нова (Підпільненська) Січ 1734 - 1775

Травень 1775 р. Петро Текелій3 серпня 1775 р. Катерина ІІ видала маніфест, де офіційно сповістила про ліквідацію Січі.

Народився 1720 року в місті Арад на Військовому кордоні. Служив у австрійській армії, згодом перебрався в Росію. 1747 року вступив до російської армії. Командував військовими підрозділами під час Семилітньої війни 1756–1763 рр. Під час російсько-турецької війни 1768—1774 рр. — командувач 1-ї армії, генерал-аншеф. Навесні 1775 року під час переходу з Дунаю на Волгу для придушення селянської війни під керівництвом О. Пугачова отримав наказ зайняти Запорозьку Січ і знищити Кіш.

4 (15) червня 1775 р. війська під командуванням Текелія (66 тис. чол., 50 гармат) та генерала Федора Чорби оточили Нову Січ, а 5 (16) червня здобули її. За наказом Текелія Січ було зруйновано, а запорозьку старшину заарештовано. Після ліквідації Текелій отримав багаті наділи на землях Січі. За заслуги в турецьких кампаніях Петро Текелій отримав землі у Вітебській губернії. Однак основні маєтності, що перебували у його власності, знаходились в Єлисаветградському повіті, в селі Хмельове (нині — Маловисківського району Кіровоградської області).

Мав він також будинок у Новомиргороді, в Архієрейському саду. У місцевому Миколаївському соборі Текелій за свій кошт облаштував вівтар на честь Петра і Павла, а також збудував церкву в ім'я апостола Петра. В Хмельовому на кошти Текелія після отримання ним однойменного ордену було зведено церкву Олександра Невського[1][2]Помер 25 квітня 1792, на 73-му році життя, похований у соборній церкві в Новомиргороді (це засвідчив надгробний надпис на полотні, вивішений над місцем поховання). Могила знаходилась у межах сучасного міського парку поблизу стадіону, на території колишнього Миколаївського собору. В 1930-х роках, після підриву собору, вона була знищена червоноармійцями[1].

Кошового отамана П. Калнишевського та козацьку старшину було звинувачено у зраді та засуджено до каторги.

Новоросійська губернія. Азовська губернія

Як відбувалася ліквідація залишків гетьманського устрою в Україні.

 Була колись Гетьманщина,Та вже не вернеться. Було колись — панували,Та більше не будем!Тії слави козацькоїПовік не забудем! Т. Шевченко «Тарасова ніч».