ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ НАД СЛОВОМ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Про матеріал
Виразність, точність, ясність, багатство та інші ознаки нашого мовлення великою мірою залежать від словникового запасу особистості. Розвиток лексичних умінь школярів є одним з найважливіших завдань початкової школи, оскільки робота над словом відіграє важливу роль у комунікативному зростанні мовної особистості. Тому «робота над збагаченням й увиразненням словника, формування вмінь правильно, точно й образно використовувати лексику рідної мови під час продукування власних висловлювань є важливою умовою мовленнєвого розвитку молодших школярів»ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ НАД СЛОВОМ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Виразність, точність, ясність, багатство та інші ознаки нашого мовлення великою мірою залежать від словникового запасу особистості. Розвиток лексичних умінь школярів є одним з найважливіших завдань початкової школи, оскільки робота над словом відіграє важливу роль у комунікативному зростанні мовної особистості. Тому «робота над збагаченням й увиразненням словника, формування вмінь правильно, точно й образно використовувати лексику рідної мови під час продукування власних висловлювань є важливою умовою мовленнєвого розвитку молодших школярів» [2, с. 135].
Сучасна лінгвістична концепція методики засвоєння молодшими школярами лексики спрямована на розкриття учнями суті різноманітних лексичних явищ. У першу чергу вивчається «лексичне й граматичне значення слова, слово як носій різних лексичних значень, уживання слова в різних сферах мовленнєвої діяльності, сполучуваність слів» [2, с. 137].
Слово – це найосновніша, багатофункціональна структурно-семантична одиниця, що виражає лексичне значення. Наявність у словнику людини необхідної кількості слів дозволяє їй легко дібрати ту чи іншу необхідну лексему «для більш точного, виразного й оригінального оформлення думки» [4, с. 48]. Тому повністю погоджуємось із думкою Н. Сіранчук, яка зазначає, що «кількісний склад словникового запасу, його різноманітність, упорядкованість, активний стан розглядаються сучасною методичною наукою як передумова успішного вдосконалення мовленнєвих умінь молодших школярів» [4, с. 48].
Слова у мовленні існують неізольовано одне від одного; об’єднуючись у семантичні групи лексики, вони можуть вступати у різні системні (синонімічні, антонімічні, омонімічні, паронімічні тощо) відношення. Тому завдання педагога – навчити дітей розуміти, відчувати і самостійно виражати через слово різноманітні семантичні відтінки та стилістичне забарвлення вживаних слів, щоб їх мовлення було виразним, зрозумілим, точним і ясним для співрозмовника [4, с. 49].
Лінгводидактика розмежовує поняття «навчання лексики» і «словникова робота». Спільним для них є те, що вони доповнюють одне одного, оскільки в обох випадках мають на меті засвоєння учнями лексичного багатства мови й оволодіння словом як одиницею мовлення. Але навчання лексики пов’язане з вивченням основних понять лексикології, необхідних учням для побудови власних усних і писемних висловлювань, а словникова робота спирається на елементарні уявлення дітей про лексичні явища, отримані учнями під час вивчення розділу «Слово». Тому традиційні лексичні вправи на заміну одного слова іншим, що виконуються під час вивчення лексики, належать до мовних вправ, оскільки вони виконуються ізольовано від тексту. Якщо ж таке завдання стосується заміни лексичних одиниць у зв’язному висловлюванні, то воно з мовної вправи перетворюється у мовленнєву. Саме такий підхід до словникової роботи на основі тексту, на наш погляд, повинен проводитись на уроках мови і читання, де є великі можливості для спостереження і засвоєння особливостей сполучуваності слів, їх точного і доцільного вживання у мовленні для максимального забезпечення виразності.
Сучасні методисти (Н. Сіранчук) під словниковою роботою розуміють «систему навчально-виховної роботи над словом, яка охоплює засвоєння учнями нових слів, відтінків і значень, емоційно-експресивного забарвлення слів, сфер їх уживання, їх багатозначності і переносних значень, засвоєння синонімів, антонімів, паронімів, омонімів тощо» [5, с. 5]. Таким чином, сучасне розуміння словникової роботи більш глибоке і більш змістовне.
Організація і проведення словникової роботи у початковій школі не повинна зводитися лише до збагачення, уточнення й активізації лексичного складу школярів, а й передбачати розвиток мислення і мовлення дітей, підвищення їх мовленнєвої і комунікативної компетентності. Тому під час організації організація словникової роботи вчитель повинен звертати увагу учнів на всі нюанси семантики слова, його додаткові відтінки, яких воно може набувати залежно від контексту. Таку роботу слід виконувати під час опрацювання будь-якого тексту, акцентуючи увагу дітей на виражальних властивостях тієї чи іншої лексеми, аргументуючи, чому автор для вираження думки вживає саме це, а не інше слово.
Особливу увагу у цьому процесі М. Вашуленко звертає на знання учнями лексичного значення слова і на вміння його визначати, адже це відіграє важливу роль у поповненні словникового запасу молодших школярів, сприяє їхньому мовленнєвому розвитку. Нарешті, ще один важливий аргумент: «зв'язне мовлення учнів має ґрунтуватися на їхньому словниковому запасі, на вмінні знаходити для вираження думки відповідні лексичні засоби та співвідносити їх зі сферою вживання, з орієнтацією на стильову особливість створюваного тексту» [1, с. 158-159]. Великі можливості для цього зосереджені у текстах художньої літератури.
Учені-методисти пов'язують словникову роботу з розвитком розумових здібностей дитини. У зв'язку з цим видається очевидним, що словникова робота в школі не може обмежуватися виключно вправами. Словникова робота – це систематична, добре організована, педагогічно доцільно побудована робота, пов'язана з усіма розділами курсу рідної мови. Завдяки їй забезпечується взаємозв’язок синтетичної діяльності з аналітичною.
Одним з найважливіших завдань розвитку мовлення в школі є впорядкування словникової роботи, виділення основних її напрямів та їх обґрунтування, управління процесами збагачення словника школярів. На необхідність розширення, збагачення й активізації словникового запасу дітей молодшого шкільного віку вказували ще К. Ушинський, В. Сухомлинський, а на сучасному етапі ця проблема досліджувалась С. Дорошенком, В. Науменко, Н. Сіранчук, О. Хорошковською та іншими методистами.
Сучасні лінгводидакти вважають, що робота над засвоєнням лексики у початковій школі повинна бути «спрямована на збагачення активного словника учнів, розвиток зв'язного мовлення, вироблення навичок свідомого оволодіння новими словами, уточнення значення і сфери вживання відомих слів» [1, с. 158].
Тому під час уточнення і розширення словникового запасу учнів початкової школи В. Науменко рекомендує проводити таку роботу: «лексичний аналіз мови художнього твору, який вивчається на уроці: виявлення незнайомих слів і висловів, уточнення відтінків значень окремих слів і висловів, виявлення слів, ужитих у переносному значенні, добір синонімів, з'ясування їх смислових відтінків, добір антонімів, аналіз зображувальних засобів мови художнього тексту; з'ясування значення слів шляхом використання різних способів: показ предмета чи дії, позначених новим для дитини словом, демонстрація малюнка, ілюстрації, слайдів із зображенням предметів, назви яких є новими для дитини, введення нового слова у контексті; виконання завдань на добір слів з певним значенням: дібрати потрібні за смислом речення іменники з поданого синонімічного ряду; дібрати прикметники для опису предметів, для характеристики людини, опису її зовнішності, настрою, свого ставлення до події, до товариша; введення поданих слів у речення чи тексти: складання речень за опорними словами, заміна слів у реченнях відповідними синонімами чи антонімами тощо» [3, с. 13]. Такий підхід, на думку В. Науменко, сприятиме зростанню уваги школярів до прямих і переносних значень слова, його смислових відтінків, «що є важливою передумовою успішної роботи над збагаченням і активізацією словникового запасу школярів» [3, с. 13].
О. Савченко вважає, що збагачення словникового запасу школярів «застосовується як спеціальний метод з метою стимулювання, приведення в діяльність інтелектуальних, моральних та фізичних можливостей учнів для досягнення поставленої мети» [6, с. 23]. Учні повинні уміти аналізувати і синтезувати твори, виокремлювати найістотніше, робити відповідні висновки й узагальнення, розвивати свої мовленнєві і комунікативні здібності. І основою для цього є словникова робота. Завдання вчителя під час проведення словникової роботи полягає в тому, щоб школярі адекватно зрозуміли почуте чи прочитане слово в тексті, зрозуміли його з усіма семантичними відтінками і стилістичним забарвленням, а потім засвоїли і закріпили його під час виконання різноманітних мовленнєвих і комунікативних вправ, щоб потім уміти самостійно вживати його в потрібній життєвій чи навчальній комунікативній ситуації.
Організоване під керівництвом досвідченого вчителя спостереження над семантикою багатозначних слів сприятиме не тільки розширенню словникового запасу школярів, а й забезпечить його активізацію у власному мовленні. Оволодінню учнями лексичним багатством мови сприяє засвоєння ними синонімічних й антонімічних засобів. Це дозволяє дітям точно й адекватно сприйняти і зрозуміти слово, помітити в ньому не тільки основне значення, а й його додаткові смислові відтінки.
Ефективність словникової роботи залежить від того, чи систематично і послідовно ми розширюємо і збагачуємо словниковий запас школярів. Причому ця робота повинна проводитися не лише на уроках словесності, а й також на уроках інших шкільних предметів. На думку методистів, глибока, змістовна словникова робота є засобом усвідомлення теми і головної думки тексту, виховання в учнів культури сприймання твору, розвитку їх комунікативно-мовленнєвих умінь.
ЛІТЕРАТУРА
Вашуленко М. С. Українська мова і мовлення в початковій школі. Київ: Освіта, 2018. 400 с.
Методика навчання української мови в початковій школі: навчально-методичний посіб. для студентів вищих навчальних закладів / за наук. ред. М. С. Вашуленка. Київ : Літера ЛТД, 2011. 364 с.
Науменко В.О. Робота над художнім твором на уроках читання. Початкова школа. 1985. №6. С. 12-18.
Сіранчук Н. Лінгводидактичні принципи формування лексичної компетентності молодшого школяра. Початкова школа. 2017. №1. С. 47-50.
Сіранчук Н. Формування лексичної компетентності молодшого школяра засобом словотворчих вправ. Початкова школа. 2016. №2. С. 4-9.
Савченко О. Етапи опрацювання художніх творів на уроках читання. Початкова школа. 2005. № 9. С. 22-26.