Лінійка по відкриттю Тижня історії "Рух, що змінив світ"

Лінійка по відкриттю тижня історії, присвяченому 500-річчю Реформації

1-й учень. У 2017 році весь світ відзначає 500-річчя Реформації, яка докорінно змінила історію середньовічної Європи. Адже реформи відбулися не лише в духовному, але й у культурному, економічному та політичному житті суспільства. Початком Реформації прийнято вважати виступ німецького ченця Мартіна Лютера 31 жовтня 1517 року, який у цей день прибив «95 тез» до брами собору у Віттенберзі.

1-а учениця. Реформація – одна з подій модерної історії (поряд із Великими географічними відкриттями, Відродженням та Просвітництвом), які зробили великий вплив на західноєвропейську цивілізацію. Адже вона супроводжувалася соціальною, економічною й політичною трансформацією західноєвропейського суспільства, знаменуючи перехід від Середньовіччя до Нового часу. Саме тому світська значимість Реформації не менш важлива, аніж релігійна.

2-й учень. З огляду на це Рада Євангельських Протестантських Церков України 2017 рік проголосила роком Реформації й ініціювала проведення з Україні заходів, спрямованих на підвищення рівня духовності та освіченості громадян. Таку ініціативу підтримав Президент України Петро Порошенко, який підписав Указ №357 «Про відзначення в Україні 500-річчя Реформації».

2-а учениця. Реформація (від лат. Reformatio – перетворення, виправлення) – католицький церковно-релігійний, духовно-суспільний та політичний рух оновлення в країнах Західної та Центральної Європи у XVI столітті, спрямований на повернення добіблійних першоджерел християнства, який набув форми релігійної боротьби проти католицької церкви і папської влади.

3-й учень. У широкому сенсі слова реформація – це відновлення, перетворення або перебудова, поновлення або повернення колишнього але поліпшеного стану (інституції, суспільства, держави).

3-я учениця. Значення Реформації для всього європейського континенту складно переоцінити.

По-перше, Реформація декларувала повернення до біблійних першоджерел християнства, затвердила ідею, що в питаннях спасіння та віри немає посередників. А отже, усі мають прямі стосунки з Богом і несуть відповідальність насамперед перед Ним, зокрема за дотримання законів Господніх та державних.

4-й учень. По-друге, вона змінила світогляд людей та їхнє ставлення до праці. Виявилося, праця може бути служінням і способом прославити Бога. Не лише священики та церковні діячі здатні служити Богові, як це вважалося раніше, а кожен – власною професійною діяльністю.