Лінійка "Вічність мистецтва слова"

Лінійка «Вічність мистецтва слова»

Слово вчителя У давній міфології існує міф про чарівного птаха — Фенікса, що начебто живе 500 років, а передчуваючи свій близький кінець, спалює себе у гнізді з пахучих гілок і знову відроджується з попелу молодим і оновленим. Легенди про Фенікса виникли ще у давній Аравії, а потім поширилися в Єгипті та Греції. Образ Фенікса використовується і в символіці християнства, зокрема зустрічається в українському іконописі. Вогненно-червоний чи золотий міфологічний птах, розмірами й зовнішнім виглядом схожий на орла, а окремими рисами на фазана, присутній у творах мистецтва багатьох народів. Він став символом безсмертя, відродження, вічного оновлення, перемоги життя над смертю. Цього птаха можна вважати й символом невмирущості мистецтва, яке попри всі війни, катастрофи, соціальні кризи знову й знову відроджується і чарує кожне наступне покоління. М. Коцюбинський з приводу відкриття пам'ятника І. П. Котляревському у Полтаві 1903 року писав: «Полтава справляє нині свято українського слова. Сто літ минуло, як те занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знов в устах батька нової української літератури, Івана Котляревського, голосно залунало по широких світах». А сорок п'ять століть тому древній митець у своєму «Повчальному слові Птахотепа» писав: «Мистецтво не знає меж...» Справді, мистецтво не знає меж ні в часі, ні в просторі. Воно безсмертне й вічне, а його чарівна сила відкривається лише тому, хто йде на діалог із ним, хто робить його частиною свого життя. Спробуймо осягнути значення мистецтва і місце літератури серед інших видів мистецтва, зробити новий крок до розуміння літератури як мистецтва слова, увійти в широкий і розмаїтий світ художньої творчості.

Учень - читець 1

Мистецтво незбагненне й незрівнянне —     

Його не може розум осягнуть, 

Є в ньому вічна і священна тайна,

Що кличе людство на духовну путь. Чому обличчя змінюють епохи?

 І час від часу інша новина?.. Здається, наче розібрались трохи,

Та знов відкрилась більша глибина Мистецтво піднімається на крилах До вищої мети між інших мет.

 Воно летить невпинно і нестримно, Шляхи його — мов спалахи комет.

То величає, то сміється їдко,

 То говірке, то стримує вуста. Примхливе і вибагливе нерідко,

 А інколи грайливе, як дитя.

 Воно, як жінка, чарівне й прекрасне, Вдиха натхнення яблуневий цвіт,

Та якщо жінка із роками гасне,

Краса мистецтва не рахує літ!

Ведучий 1.

Культура кожного народу неповторна і дивовижна, а однією з найважливіших її складових є література. Як би швидко не розвивався технічний прогрес, які б сучасні машини не оточували людей, ніщо не зможе замінити книгу — найцінніший скарб на землі.

Учень -читець 2

 Любіть книгу!

У книги люди, наче бджоли в сота,

Знесли духовний, чародійний мед.

Сліпцеві очі ним протри, і вмить

Побачить сонце й голубі висота,

Відчує мислі найстрімкіший лет,

Збагне людські страждання і турботи,

Поможе іншим темряву збороти,

Рвучи з очей пов’язки чорних літ!

Благословенна та ясна година,

Коли буквар до рук бере дитина,

Коли читає « Кобзаря» юнак,

Коли Франка «Огромнії сонети»

Підносять дух, коли говорять Гете,

Шекспір, Міцкевич, Лєрмонтов, Бальзак.

                                                               (Д. Павличко.)

Ведучий 2.

 Книга є не лише джерелом відомостей про історію і життя людей різних народів. Книга — це передовсім духовна скарбниця. Вона робить людей не тільки розумнішими, а й добрішими, милосерднішими, людянішими. Без художньої літератури на людство чекав би моральний занепад, що неминуче призвело б до війн, катастроф, знищення земної цивілізації. Російський письменник, лауреат Нобелівської премії Йосип Бродський писав: «Література ще нікого не врятувала, але вона може допомогти людині усвідомити, що таке добро і зло, і зробити правильний моральний вибір».

 Учень -читець 3

 Под соборними сводами вечными,

 Босиком по пышным дорогам,

С обнаженно дрожащими свечками

Люди ишут доброго Бога.

Чтобы он пожалел и понял

 Сквозь убийства, бред и обманы,

Чтобы он положил ладони

На висок, как на злую рану,

Чтоб увидел кричашие лица,

Темень душ и глаза без света,

Чтоб простил дурака и блудницу,

И священника, и поэта.

 Чтобы спас беглеца от погони,

Чтобы дал голодающим хлеба...

 Может, Бог — зто крест на ладони?

Может, Бог — зто темное небо?

 Как к нему отыскать дорогу?

 Чем надежду иль боль измерить?

 Люди ишут доброго Бога.

Дай им Бог найти и поверить.

Учень -читець 4

 Хто є Шекспір?

 Чи був він?

Білі руки підводять вчені — їм бракує слів. Чи був він — той актор,

Чиї перуки

Вкривали наймудрішу із голів? Хто є Шекспір?

А що таке безсмертя?

 А як сонети збурюють святи? Митцеві часом необхідно вмерти, Аби своє безсмертя віднайти.

І хто глибінь тієї слави зміряв Та правди, що чужа хитанню мод?. Народжує Шевченків і Шекспірів, Як знак своєї вічності,

Народ.

Художник перепони днів ламає, Якщо на світі гідно він прожив.

Є дійові особи І немає

На світі непричетних глядачів. Високі думи час з собою значать. Стають вони, мов пасма вічних гір. Був Гамлет.

Був народ англійський. Значить,

Напевне був Шекспір.

Ведучий 1

Література — це мистецтво самовираження за допомогою слова. Акутагава Рюноске

Ведучий 2

Література — це керівництво людського розуму людським родом. В. Гюґо

Ведучий 1

Лише література непідвладна законам тління, вона одна не визнає смерті. М. Салтиков-Щедрін

Учень -читець 5.

Софокл і Гамсун, Едгар По і Ґете,

Толстой глибокий і Гюґо буйний,

 Петрарчині шліфовані сонети —

 І Достоєвський, грішний і святий,—

 Усі книжки, усі земні поети,

 Усі зрідні душі його живій!

Бо всі вони — лиш відблиски одного сонця: Духа Світового!

Ведучий 2

Величний Дух Вічності втілився у творах мистецтва. Він є найкращим відоб­раженням краси, яка, за словами французького письменника А. Франца, най­ближча до істини. Визначаючи роль митців у житті людства, український пись­менник О. Довженко писав: «Художники покликані для того, щоб доводити світові, що життя прекрасне, що воно саме є найбільшим і найвеличнішим з усіх можливих благ».