28 серпня о 18:00Вебінар: Методи і прийоми корекційної педагогіки, які можна використати на будь-якому уроці

Позакласний захід "Літературно-музична вітальня "Найперше - музика у слові"

Про матеріал
Позакласний захід приурочений Всесвітньому Дню поезії, що відзначається 21 березня. Захід спрямований на розширення світогляду учнів, на прищеплення любові до мистецтва. Показати учням на прикладах поетичних творів та музики про їх тісний взаємозв'язок та роль у житті людини, формувати творчі здібності учнів; виховувати почуття прекрасного.
Перегляд файлу

Літературно-музична вітальня «Найперше – музика у слові»

Мета: продемонструвати синтез, гармонійну єдність художнього слова й музики, вчити слухати та відчувати їхню неповторну красу; виявити те загальнолюдське, що поєднує поетичні й музичні шедеври різних епох –духовність; збагачувати та урізноманітнювати чуттєвий досвід дітей; сприяти виробленню естетичних смаків; стимулювати пізнавальну, творчу та естетичну активність особистості

Завдання:

  •                 створити відповідний емоційний фон для сприйняття ліричних та музичних творів;
  •                 допомогти перейнятися настроями, вираженими в поетичних та музичних творах;
  •                 навчити бачити й відчувати красу в звучанні, ритмомелодиці вірша, поєднаній з ритмомелодикою музики;
  •                 викликати емоційний відгук, співпереживання в душах дітей;
  •                 вчити передавати власні почуття засобами художнього слова та музики;
  •                 розвивати навички виразного читання, вміння відчувати і передавати у виконанні музичних творів різні емоційно – духовні настрої, психологічні стани, стиль музики.

Очікуваний результат:

  •                 зацікавити учнів поезією та музикою;
  •                 розширити коло читацьких та музичних уподобань;
  •                 викликати бажання творити власну особистість засобами прекрасного, спробувати себе в поетичній, декламаторській та музичній творчості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступне слово вчителя. (слайд 1)Поезія - найдавніший духовний скарб людства. Вона втамовує душевну спрагу, пробуджує в людині радість життя , любов до краси. Кожен поетичний твір - це своєрідна музика, під яку слова починають «танцювати» Це краса звуку у гармонії з почуттями, відгук душі у словах, луна від стуку серця. Поезія — це сум, чарівність, музика, дотик до душі, струни якої ще довго будуть бриніти. І чим частіш — тим краще. Аби ширше привернути увагу людства до мистецтва слова, 1999 року ЮНЕСКО ухвалила відзначати 21 березня як Всесвітній день поезії  (слайд 2)

Що таке поезія? Це - мука:

Підступає, множиться, болить. Іноді візьме тебе за руку, Іноді відпустить і мовчить. Що таке поезія? Це - свято:

Грає в тобі музикою слів, Молодечо, радісно, крилато Викресає іскру з почуттів. Що таке поезія? Це - совість: Бо коли несила говорить, То вона заплаче... І говорить, І сльозою кожною бринить. Що таке поезія? Це - проза,

Що до рими пнеться в лабіринт. Вулканічна лава, що морозить. Жар вогню, що в спеку холодить. Що таке поезія? Молитва.

Звернення до Бога і людей. Це - любові невимовне світло, Що до Тебе крізь цю ніч веде

 

(слайд 3) Поезія – це музика душі. Тому запрошуємо вас у літературно-музичну вітальню «НАЙПЕРШЕ – МУЗИКА У СЛОВІ»

 

 

 

(слайд 4) Музичний твір: І. Корнелюк. Мелодія з кінофільму «Бандитський Петербург»

Ведучий 1. Музика… найтонша матерія, що напряму говорить з душею людини, почуття в чистому, майже матеріальному вигляді… Музика – це коли слова більше не потрібні, тому що мова її універсальна, музика – це коли слова не так вже й важливі, тому що вони зявляться згодом, зявляться самі собою. Складуться в римовані рядки, заживуть своїм власним життям, дадуть натхнення комусь…

Читець 1. Музика

 О! Музика! Яке це справді диво,

 Вона підносить в сині небеса,

 Ти невагомий і летиш щасливо,

 А навкруги простори і краса.

 І стільки щастя, радості легкої,

 Любові, світла, ласки навкруги.

 Краси божественної, неземної,

 Реальність враз втрачає береги...

 А хвиля музики тебе несе, гойдає.

 Відносить в загадковії світи.

 І вабить душу, ніжно пригортає.

 Частинкою її стаєш і ти.

 І все земне уже неактуальне,

 А лише музика в душі твоїй луна.

 То спрагла, лагідна, а то печальна,

 Але тобою випита до дна.

Ведучий 1Так, музика надихає весь світ, постачає душу крилами, сприяє польоту уяви; музика додає життя і веселість всьому існуючому ... Її можна назвати втіленням всього прекрасного і всього піднесеного

     Ніщо так сильно не впливає на душу людини, як чудова музика. Тому вона є вічним, невичерпним джерелом для кожного з нас

Ведучий 2. І все ж таки поети знаходять слова, прислухаючись до  еолової арфи  своеї душі, відволікаючись від всього суєтного і підносячись вгору із хороводом звуків, знаходять цим звукам імена – і тоді Музика йде під руку з Поезією.

Ведучий 1. Її Величність Музика ніколи не фальшивить, рівно як і душа справжнього Поета, ось чому вони – одне ціле. Згадаймо слова відомого російського художника О. Серова про літературу і музику: «Музика взагалі доповнює  поезію, доказує те, що словами неможливо чи майже неможливо висловити. Ця особливість музики складає її основну чарівність,  головну її силу». Йому імпонує й український педагог В.Сухомлинський: «Слово ніколи не може до кінця пояснити всю глибину музики, але без слова не можна наблизитися до цієї найтоншої сфери пізнання почуттів».

Ведучий 2. (Слайд 5) В глибоку  давнину література і музика складали єдине ціле. Та й самі слова «лірика», «музика» прийшли до нас з Давньої Греції.

 

 

 

 

 

Музичний твір: Одинокая Флейта . Волшебная мелодия.

К.Бальмонт. «Рождение музыки»

Читець 2.

 Звучало море в грани берегов.

Когда все вещи мира были юны,

Слагались многопевные буруны, -

В них был и гуд струны, и рёв рогов.

 

Был музыкою лес и каждый ров.

Цвели цветы – огромные, как луны,

Когда в сознаньи прозвучали струны.

Но звон иной был первым в ладе снов.

 

Повеял ветер в тростники напевно,

Чрез их отверстья ожили луга.

Так первая свирель была царевна

 

Ветров и воли, смывшей берега.

Ещё – чтоб месть и меч запели гневно

Я сделал флейты из костей врага.

 

Ведучий 1. (Слайд 6) Музи давньогрецьких міфів, покровительки мистецтв, - Евтерпа, Ерато, Калліопа і Полігімнія втілювали собою не окремі види, а різні жанри єдиного музично-поетичного мистецтва.  Згідно міфам, сином музи епічної поезії Калліопи (з грецької – «та, що має прекрасний голос», богиня пісноспівів) був знаменитий співець Орфей.. своїм чудовим співом він зачаровував богів і людей і навіть підкоряв дикі сили природи , приборкував  стихії. Ось як про це писав Райнер Марія Рільке(Слайд 7)

Читець 3.

Ось дерево звелось. О виростання!

 О спів Орфея! Співу повен слух.

 І змовкло все, та суне крізь мовчання

 новий зачаток, новий знак і рух.

 Вилазять звірі з лісової тиші,

 покинувши кубельця чи барліг;

 вони, либонь, зробилися тихіші

 не з остраху, не з хитрощів своїх,

 а з прислухання. Рев, скавчання, гам

 змаліли їм в серцях. Їм за пристанок

 недавно ще була маленька хижа,

 де крилася жадливість їхня хижа

 і де при вході аж хитався ганок, -

 там ти воздвиг в їх прислуханні храм.   (Пер. М. Бажана)

 

 

Ведучий 2. Дуже образно виразив думку про першооснову світу, злиття всього в природі і Всесвіті, свою мрію про нероздільність поезії і музики, про присутність музики в слові російський поет Осип Мандельштам: (Слайд 8)

Кліп : videoplayback.mp4

Читець 4.

О. Мандельштам "Silentium"

 Не народилась ще вона,

 Вона і музика, і слово,

 І тому-то всього живого

 В’язь непорушна і міцна.

 

 Світліє день, мов буревій,

 А море дихає спокійно

 І ,як бузкова повінь, піна

 В оправі блідоголубій.

 

 Набудуть хай мої вуста

 Ту первородную німоту,

 Як кришталево чисту ноту,

 Що мов джерельная вода.

 

 Лишайсь, як піна, Афродито,

 І слово в музику вернись,

 І, серце, в серце перелийсь

 З життям першопричинно злите.

 

Ведучий 1.. У Новелли Матвієвої є такі рядки:

Ви пояснили музику словами,

Але,напевне , не потрібні їй  слова,

Не то вона, суперничи із вами,

Словами розмовляла  би сама.

Предмет зображення в поезії і музицілюдські почуття і переживання, але передаються вони по-різниму. Поети добре помітили перевагу музики.

 

Ведучий 2. (Слайд 9) Поезія, як ви вже переконались, має свою внутрішню мелодію і звучить в унісон з певним музичним твором. Але є особливі вірші, надзвичайно музикальні і ритмічні. Неабиякою музикальністю, розмаїттям ритмів і звуків відзначається поезія Афанасія Фета. Музика, народжена поетичним словом, набуває здатності жити поза ним, своїм окремим життям.

Пісня на  слова Афанасія Фета «Н а  з о р і   т и  її  н е  б у д и

 


 На зорі ти її не буди:

 На зорі вона милого снить,

 Ранок дихає їй на груді

 І на ямочках личка яснить.

 І гаряча подушка її,

 І знемога в гарячому сні,

 І збігають, мов лялі малі,

 Пишні коси на плечі її.

 

 Вчора коло вікна на юру  

 Довго, довго сиділа вона,

 В небі стежила місяця гру:

 Він щоночі її утина.

 

 Чим яскравіше місяць світив,

 Соловей чим лункіше свистав,

 Тим сильніше красуню смутив,

 Серце нило, поки перестав.

 

 Через те їй на юній груді,

 На ланітах світанок ярить:

 Не буди ж ти її, не буди!

 На зорі вона солодко спить.

 

 

 

 

 

 

 


Ведучий1. (Слайд 10) Деякі поети жертвують навіть змістом в ім’я красивого, ефектного звучання, вишуканих рим, незвичайних інтонацій – тоді ми чуємо музику слів. Французькі поети-символісти кінця ХІХ на чолі з  Полем Верленом висунули принцип музикальності поезії. В своєму вірші «Поетичне мистецтво» Верлен вимагав від  поетів

Музичний твір: «Рассветное».  Инструментальная музика. Флейта, рояль

Читець 5.

Поль Верлен.Найперше – музика у слові!

Бери ж із розмірів такий,

Що плине, млистий і легкий,

А не тяжить, немов закови.

 

Не клопочись добором слів,\

Які б в рядку без вад бриніли.

Бо наймиліший спів – сп’янілий.

Він невиразне й точне сплів.

 

В нім – любий погляд з-під вуалю,

В нім – золоте тремтіння дня

Й зірок осіння метушня

На небі, скутому печаллю.

 

Люби відтінок і півтон.

Не барву – барви нам ворожі:

Відтінок лиш єднати може

Сурму і флейту, мрію й сон…

 

Так музики всякчас і знов!

Щоб вірш твій завше був крилатий,

Щоб душу поривав – шукати

Нову блакить, нову любов.

 

Щоб мчав, де далеч непохмура.

Де чари діє вітерець,

Де пахне м’ята і чебрець…

А решта все – література.

Ведучий 1. (Слайд 11) Дякуючи особливим принципам взаємодій звуку, змісту і слова, використанню символів і асоціацій, які створюють атмосферу недомовленості і загадковості, поезія Верлена заворожує і гіпнотизує

Ведучий 2. Важко передати,  про що йдеться в тій чи іншій симфонії чи сонаті. Нема сенсу намагатися аналізувати вірші Верлена. В них часом неможливо визначити тему, ідею. Але з першої хвилини ці рядки своїм ритмом, інтонацією, підбором слів захоплюють, зачаровують і несуть на казкових хвилях емоцій.

Музичний твір: Осіння пісня.mp4

Читець 6.  

Поль Верлен

 Осіння пісня

Скорбне ридання

Скрипок до рання,

Пісня осіння –

Серце вражає,

Втомно гойдає,

Мов голосіння.

Весь я холону,

Стигну від дзвону,

Блідну з одчаю.

Згадки ж юрбою

Мчать наді мною –

 Тяжко ридаю.

Вийду я з хати,

Вітер проклятий

Серце оспале

Кидає, крає,

Наче змітає

Листя опале.     (Переклад М. Терещенка)

Читець 7.

Поль Верлен « Один одного слід у цім житті прощати»

 Один одного слід у цім житті прощати,

І це щасливими, повірте, зробить нас.

Нехай судилися скорботи нам і втрати,

Та будем плакати принаймні водночас.

В нас душі сестрами зєднались би навіки

В солодких прагненнях і в чистім колі мрій,

І хай там десь шумлять жінки і чоловіки,

Пили б ми забуття в печалі золотій.

Мов діти будемо, дві дівчинки невинні,

Усім здивовані, мов першої весни,

Що журяться в саду, у темних буків тіні,

Про те й не  знаючи, що прощені вони.

                                 Переклад Максима Рильського

Ведучий 1. (Слайд 12) Як у Поля Верлена, плаче серце й у героя поезії українця Миколи Вороного. Герой намагається вирватися із замкненого кола жахливих видінь і невимовного болю. Сила, котра може вивести його з глухого кута, - сила Духу, що живе у творах Мистецтва. Тільки вони здатні перемогти «холодні тіні», здолати самотність героя, відродити душу.

Музичний твір: Ф.Шуберт - Аве Мария - F. Schubert - Ave Maria.mp4

Читець 8. Микола Вороний. « Ти не любиш мене…»

Ти не любиш мене, ти не любиш мене –

Вже нема повороту до раю!..

Не всміхнеться мені твоє личко ясне…

Чи ж то правда, мій Боже? Благаю!

Розлюбити тебе, розлюбити тебе.

Та чи ж сонце розлюблюють квіти?

Та чи ж можна примусити серце слабе

Те, чим б’ється воно, не любити?

Ти минаєш мене, ти минаєш мене,

Коли часом тебе я стрічаю,

А коли твоя постать востаннє мигне,

Розривається серце з одчаю!

Чи верну я тебе, чи верну я тебе,

А чи буду весь вік туманіти?

Не вернути тебе – загубити себе…

Боже милий! Пожалься на діти!

Ведучий1. (Слайд 13)  А тепер перенесемося в так зване «срібне століття російської поезії» Його лірика багатообразна і дуже музикальна. Сам епітет «срібне століття» звучить як дзвіночок. Срібне століття подарувало нам ціле сузір’я поетів, поетів-музикантів. Вірші срібного століття – це музика слів. В цих віршах не було жодного зайвого звуку, жодної непотрібної коми, жодної  недоречно поставленої крапки.

Ведучий 2. (Слайд 14) Анна Ахматова. Російська Сапфо, жриця кохання. .. Її вірші – це пісні кохання. Всім відома її поема «У самого моря», в якій ми чуємо шум прибою і крики чайок… Безумовно, у всіх віршах Ахматової можна знайти ту чи іншу мелодію (деякі її вірші так і називаються «піснями», «пісеньками». Наприклад, у «Пісні останньої зустрічі» відчутна тривожна, розгублена музика:

Пісня  «Безпорадно душа холоділа»


Безпорадно душа холоділа,

Тільки кроки були ще легкі.

Я на руку, на праву, наділа

Рукавичку, що з лівой руки.

 

І здалося, що сходинок - безліч,

А я ж знала, що їх лише - три.

Поміж кленів лиш шепоту неміч

Просить тихо:"Зі мною помри.

Моя доля мене обдурила -

Зла, нудна і мінлива була".

Я ж у відповідь:"Як я любила!...

Помираю з тобою і я".

 

Це останньої зустрічі пісня.

Темний дім, а у серці біль-щем.

Тільки в спальні свічки золотисті

Ще горіли байдужим вогнем.

 


Ведучий 1(Слайд 15). Все отроцтво лауреата Нобелівської премії Бориса Пастернака було присвячене музиці, проте вибрав він все-таки поезію. І не дарма. Вірші Пастернака надзвичайно музикальні, пластичні, живописні, психологічні. Багато з них стали романсами, в тому числі і «Зимова ніч».

Пісня на слова Бориса Пастернака «Зимова ніч»(Пісня Ірини Сказіної)


Мело, мело по всій землі,

Мело, сніжило.

Свіча горіла на столі,

Свіча горіла.

 

Злітався сніг і вирував

Перед шибками,

Так влітку на вогонь мошва

Летить роями.

 

Ліпила віхола на склі

Кружки і стріли.

Свіча горіла на столі,

Свіча горіла.

І протяг тіні хилитав,

І мимоволі

 

Схрестились руки і уста,

Схрестились долі.

 

І черевички з ніг самі

Упали м'яко.

І віск із нічника слізьми

На плаття капав.

 

Все поглинала на землі

Хуртеча біла.

Свіча горіла на столі,

Свіча горіла.

 

І доки хуґа по землі

Мела, сніжила,

Свіча горіла на столі,

Свіча горіла.


Ведучий 1. (Слайд 16) Неможливо не згадати сьогодні про поета, який є символом Іспанії. Неможливо уявити Іспанію без звучання гітари. Це Федеріко Гарсія Лорка. Його вірші – своєрідна поетична симфонія. Навіть їх назви говорять про нероздільність музики й поезії

Читець 9. Гітара (Вірш читається під музичний супровід гітари)

           Починається плач гітари,

 Розбивається чаша світанку,

 Починається плач гітари,

 Гамувати плач її марно –

 Не втішайте даремно іспанку.

 

 А так плаче у такт, монотонно…

 Плаче так лиш вода або вітер,

 Що спиняється снігом бездонним,

 А її неможливо спинити.

 

 Плаче щиро про речі померлі,

 Про пісок із гарячого півдня,

 Що сумує без білих камелій

 І так слізно їх просить, бідний.

 

 Вона плаче – стріла без мішені,

 Пізній вечір без вранішніх терцій,

 Мертва пташка в гілках – душевно…

 І мечами п’ятьма страшенними,

 О гітаро, поранене серце!

Ведучий 2. (Слайд 17)  Сергій  Єсенін – один з найяскравіших і самобутніх поетів ХХ століття. Співець природи, людина бурхливої і трагічної долі. Його вірші полонять своєю щирістю і мелодійністю. Багато з них покладені на музику

Ведучий 1. Поетичному дару Єсеніна дано було чути музику природи. Поезія Єсеніна - це музика душі. В ній — плач флейти, сміх бубенців, гітарний перебір з циганським надривом, пісня солов’я, шум дерев, говір річечки і передзвін дзвонів!

Пісня на слова С. Єсеніна «Відгомоніла золота діброва»

Відгомоніла золота діброва

Беріз веселих словом шелестким.

І журавлі у небі вечоровім

Вже не жаліють більше ні за ким.

Стою самотній на рівнині голій,

А журавлів односить вітер вдаль.

Я повен дум про юність смаглочолу,

Хоча нічого, що пройшло, не жаль.

Не жаль тих літ, які на вітер кинув,

Не жаль душі бузкову рясновіть.

В саду пала багаття горобини,

Та не снага когось йому зігріть.

Ведучий 2. Закінчуючи нашу сьогоднішню зустріч, ми сподіваємось, що ви не будете байдужими ні до поезії, ні до музики, і зробите їх своїми постійними друзями. Адже, як говорив ще Вільям Шекспір

Той, у кого немає музики в душі,

Кого  не торкнуться солодкі  співзвуччя.

Здатен на крадіжку, зраду, хитрість.

          Темні, як ніч, душі його пориви

І почуття похмурі, як Ереб;

Не вір такому!

Ведучий 1. Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радіти й плакати, може допомогти пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани.  А на кінець послухайте вірш відомого українського поета Максима Рильського про життєдайну силу мистецтва.

Читець 10.  Максим Рильський. «Мистецтво»

Коли усе в тумані життьовому

Загубиться і не лишить слідів,

Не хочеться ні з дому, ні додому,

Бо й там, і там вогонь давно згорів, -

В тобі, мистецтво, у тобі одному

Є захист: у красі незнаних слів,

У музиці, що вроду, всім знайому,

Втіляє у небесний перелив;

В тобі, мистецтво, - у малій картині,

Що більша над увесь безмежний світ!

Тобі, мистецтво, і твоїй країні

Я шлю поклін і дружній свій привіт.

Твої діла – вони одні нетлінні,

І ти між квітів – найясніший квіт!

 

docx
Додано
6 лютого
Переглядів
233
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку