Ліплення на тему «Дивовижні тварини»

Про матеріал
Провести бесіду про декоративно-прикладне мистецтво; поглиби¬ти поняття про розмаїття форм і пропорційні особливості будови тварин і птахів; удосконалювати навички роботи з пластиліном, уміння передавати форму та пластику тварин і птахів на основі перегляду творів декоративно-прикладного мистецтва; розвивати відчуття гармонії у процесі попереднього перероблення форм ре¬альних у декоративні; сприяти формуванню поваги до праці на¬родних майстрів і розумінню краси декоративно-прикладного ми¬стецтва.
Перегляд файлу

 

Ліплення на тему  «Дивовижні тварини»       

 

Мета. Провести бесіду про декоративно-прикладне мистецтво; поглиби­ти поняття про розмаїття форм і пропорційні особливості будови тварин і птахів; удосконалювати навички роботи з пластиліном, уміння передавати форму та пластику тварин і птахів на основі перегляду творів декоративно-прикладного мистецтва; розвивати відчуття гармонії у процесі попереднього перероблення форм ре­альних у декоративні; сприяти формуванню поваги до праці на­родних майстрів і розумінню краси декоративно-прикладного ми­стецтва.

Завдання до уроку. Виготовити обємний виріб; ознайомитись з новими поняттями і термінами, навчитись застосовувати їх на практиці.

Обладнання. Таблиці, ілюстрації із зображенням керамічних виробів, гли­няні іграшки, глечики, макітри, куманці, кухонні дощечки;  пластилін, стеки, дощечка для ліплення, серветка, фарби, пензлі, склянка з водою, зошит-словник.

Техніка виконання.  Обємне ліплення.

Епіграф до уроку.  «Будь майстром, поетом, художником у справі, яку ти            любиш!» В.Сухомлинський.

 

Хід уроку

 

І. Організаційна частина

                                 Візьми собі за правило:

                                 Видумуй, пробуй, твори!

                                 Розум, фантазію ти прояви!

ІІ. Актуалізація опорних знань

          Вікторина «Види мистецтва».

         Використовується візуальний ряд для визначення видів мистецтва.

ІII. Робота над темою уроку

  1. Бесіда про декоративно-прикладне мистецтво

       Людина за своєю природою — художник. З давніх-давен нею керу­вало бажання збагатити красою усе, що її оточували і до чого торкалися її руки. З цією метою на прості тканини наносили вишиті візерунки, керамічні вироби прикрашали видавленими, прошкрябаними і намальо­ваними орнаментами. Візерунок надавав предмету особливої краси, ба­гатства й ошатності. Прикрашену річ оцінювали вже не тільки за ко­ристь, але й за майстерність виконання. Стародавні гончарі, ковалі, тка­чі, кравці і взагалі ремісники, майстри декоративно-прикладного мисте­цтва, створювали справжні шедеври, які ми можемо побачити сьогодні у музеях, картинних галереях і на виставках.

2. Словникова робота

        Художньо виконані предмети побуту — одяг, посуд, меблі, килими,             вишивки, ювелірні вироби, мереживо, керамічні іграшки тощо — назива­ються предметами декоративно-прикладного (ужиткового) мистецтва.

       У них  поєднуються краса і зручність, практичність і доцільність.

      Мистецтво прикрашування предметів називається "декоративним" (від французького слова "декор" — "прикраса").

3. Продовження розповіді

    Це — найпоширеніший вид мистецтва, бо його зразки зустрінеш у кож­ному помешканні.

   Пам'ятки декоративно-прикладного мистецтва дійшли до нас з гли­бини віків. Майстри створювали предмети побуту з найрізноманітніших матеріалів: дерева, глини, пряжі, шкіри, металу, каменю тощо.

    Одним із найдавніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва є гончарне виробництво. З глини виготовляли керамічний по­суд (глечики, куманці, чашки, миски, макітри). Вироби з різних видів глини, випалені при високих температурах у спеціальних печах, назива­ються керамікою. Гончарні вироби виготовляли за допомогою гончарно­го круга, а щоб вони були міцніші, їх покривали поливою (тонким шаром свинцевого порошку, який плавився під час обпалювання). Великим досяг­ненням у кераміці стало відкриття фарфору — техніки виготовлення ви­робів з білої глини і спеціальних домішок.

   На Україні основними центрами керамічного мистецтва були Опішня, Миргород, Зіньків Полтавської області; Дибинці, Васильків Київсь­кої; Попівка, Нова Водолага Харківської; Кути Івано-Франківської.

    Форми керамічних виробів та їх оздоблення в різних регіонах були позначені місцевими характерними рисами. В одній місцевості перева­жали геометричні орнаменти, в іншій — на посуді розквітали пишні рос­линні візерунки: квіти соняшника, рожі, грона винограду. Розписували­ся також глиняні іграшки — свищики у формі півників, баранчиків, верш­ників, козликів, коників тощо.

4.Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя).

                          DSC02005

5. Продовження розповіді

     Дитяча іграшка — зображення півника чи баранчика, створене не­стримною фантазією народного майстра, — неповторна перлина, що ви­значає обличчя народу.

DSC01992

 

  У давні часи люди робили жіночі фігурки з глини, прикрашали їх візерунками, обліплювали зерном і кидали у вогонь. Навколо вогнища виконували ритуальні дійства, пов'язані з культом Матері-Землі.

      Після виконання цього магічного обряду, що мав принести багатий уро­жай, фігурки віддавали для забави дітям. Так з'явилися перші іграшки.

     Дослідники вважають, що традиція виготовлення твариноподібних

іграшок дуже давня, і пов'язують її зі скотарством та виробництвом мо­лока і сиру. Під час розкопок археологами було знайдено чимало скульп­турних зображень бика, барана, свині, птаха, коника тощо.

     Українські народні іграшки надзвичайно різноманітні. Є вони дере­в'яні, глиняні, сирні, солом'яні та з інших природних матеріалів, що­правда, відрізняються кольором, формою, візерунком, оздобленням і тех­нікою виготовлення.

6. Розгадування кросворду

 

 

1

т

 

 

 

 

2

 

 

в

 

 

 

 

3

 

а

 

 

 

 

 

4

р

 

 

 

5

 

и

 

 

 

 

 

 

 

н

 

7

 

и

 

 

 

 

 

 

 1)Він такий смугастий,

    Він такий ікластий,

    Найстрашніший у тайзі —

    Перед ним тремтять усі!

    Як роззявить пащу — иррр!

    Називають звіра... (Тигр.)

 

  1.               Ходить хмуро між дубами, 

     Хижо клацає зубами.

     Весь, як є, жорстока лють,

     Очі так її і ллють.

     Зачаївся ось, примовк

      Грізний звір цей, звісно... (Вовк.)

 

  1.               Він із казки, він із пісні,

    В нього зубки, як залізні.

    Капустинку він гризе,

    Зветься звір на букву 3. (Заєць.)

 

  1.                  І мене ти стережись —

      Полювати пішла... (Рись.)

 

  1.               Така велика, довгошия

 І вища за найбільшу шафу.

 Така розумна і красива

 У зоопарку є... (Жирафа.)

 

 6) Я сірий, високий,

  Замість носа в мене — хобот. (Слон.)

 

  7) Прийшла кума із довгим віником
    На бесіду із нашим півником.
    Схопила півня на обід

    Та й замела мітлою слід. (Лисиця.)

     7. Правила техніки безпеки та культури праці

          1. Не розмахувати стеками, щоб не поранитись.

          2. Ліпити тільки на підкладній дощечці.

           3. Не залишати шматочки пластиліну на парті, не кидати їх на підлогу.

          4. Після роботи руки треба витерти серветкою і добре вимити.

        Перед виконанням практичної роботи слід нагадати дітям прийоми роботи з пластиліном. (Використовуються демонстраційні таблиці «Прийоми роботи з пластиліном»). 

 

8. Послідовність ліплення баранчика

а) поділіть пластилін на дві непропорційні частини;

б) з першої зробіть тулуб; для цього розкачайте пластилін прямими
     рухами рук і утворіть товстий валик; кінці валика зігніть дугою, стекою
    зробіть розріз; пальцями рук сформуйте передні та задні ноги;

в) від загальної форми відтягніть пластилін для шиї та голови, потім
    зробіть мордочку, а на ній — маленький носик;

г) із протилежного кінця форми зробіть хвіст;

д) з другої частини пластиліну зліпіть ріжки і з'єднайте їх з головою;          стекою виділіть очі, ніс; зарівняйте нерівності та надайте фігурі харак­терних  ознак;

є) готову фігуру розфарбуйте.

                            

                                                

У такий спосіб можна виліпити і коника.

     IV. Практична діяльність учнів

 

                                

      Під час самостійної роботи учнів вчитель надає індивідуальну  теоретичну і практичну допомогу. (Звучить аудіозапис).

  Динамічна пауза

 Всі стомилися ми трішки.

 Хай спочинуть руки-ніжки.

 Ми стомились вже сидіти —

 Хочем трошки походити.

 Подивитися у віконце,

 Потягнутися до сонця,

 Наче м'ячик, пострибати —

                            Й знову будем працювати!

 

    Продовження практичної роботи учнів.

V. Прибирання робочих місць

     VІ. Підсумок уроку

  1. Перегляд та оцінювання виробів.
  2. Виставка дитячих робіт.

Ось і пролунав дзвінок –

Закінчився наш урок.

За роботу по заслузі

Щиро дякую вам, друзі.

 


 

docx
Додано
26 жовтня
Переглядів
93
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку