Лист від колишнього учня Васі Перепуткіна про Світовий океан (з помилками)

Додаток 1

Добрий день, Лариса Андріївна!

Пише до Вас колишній Ваш учень - Вася Перепуткін. Останнього свого листа я відправляв Вам із Космосу. А зараз, опрацювавши той матеріал, яким я збагатився, подорожуючи по Всесвіту, я вирішив продовжити досліджувати нашу планету. Мене зацікавила водна оболонка Землі – гідросфера.

Вода – це найпоширеніша речовина в природі. Тіло людини складається на 90% з води, а водорості – на 65%. У двох станах може перебувати ця речовина: у рідкому та твердому. Гідросфера займає 40% поверхні Землі. Вона сформувалась майже 4 млрд. років тому. Більшу частину гідросфери становить солона вода, а лише 2,6% - прісна.

Безперервний процес переміщення води із Світового океану на суходіл через атмосферу та із суходолу знову у Світовий океан називається світовим кругообігом води.

Найбільш цілісною водоймою нашої планети є Світовий океан. Щоб переконатися в цьому, я вирушив у кругосвітнє плавання, як Фернан Магеллан.

Отже, свою подорож я розпочинаю із півострова на півночі Європи, який називається Скандинавський. Перетинаю на своєму кораблі Атлантичний океан і через рукотворний Панамський канал вихожу у Тихий океан.  Далі рухаюсь до Гавайських островів, які є островами материкового походження. 

Із Гаваїв моя подорож продовжується у північному напрямку аж до Філіппінських островів. На цих островах я відвідав могилу Магеллана. Далі моя подорож продовжується між островами Малайського архіпелагу. Тут безліч маленьких острівців коралового походження, є і великі острови материкового походження. Нарешті я висадився на узбережжі Австралії.

На цьому острові я побував кілька років назад і маю тут багато друзів. Отож, я не упустив нагоди їх провідати. Після кількаденного відпочинку я вирушив у мандрівку Індійським морем до острова вулканічного походження, що називається Мадагаскар. Із Мадагаскару мій корабель взяв курс на північ до найпріснішого моря в світі – Червоного.

Із Червоного моря через рукотворний Суецький канал я потрапив у Середземне море. Тут я затримався аж на місяць часу. На підводному кораблі вирішив пошукати затонулу міфічну країну Атлантиду. Але мої пошуки були марними. У мене закінчувалась провізія, і я змушений був найкоротшим шляхом повернутись в Україну. Ви вже, мабуть, здогадались, який це шлях.

Ця мандрівка допомогла мені переконатися, що Світовий океан – єдиний.

Надалі я маю намір шукати затонулу Атлантиду вже в Атлантичному океані. Десь же повинна вона бути і хтось  має і її знайти. Може пощастить мені

На цьому закінчую свій лист. Ждіть від мене новин.

Бажаю вам здоров*я і слухняних учнів.

Ваш Вася Перепуткін.