Література рідного краю. Галина Могильницька. Поезії.10 клас.

     ТЕМА. ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ. ГАЛИНА МОГИЛЬНИЦЬКА «НЕ ГОВОРИ… СЛОВА ТАКІ ПУСТІ…», «А ДО ОСЕНІ ВСЕ МИНЕ», «ВВІЙДИ В МІЙ СОН»

     МЕТА: ознайомити десятикласників із життєвим та творчим шляхом письменниці, вчити коментувати, розуміти твори; виховувати почуття гордості за людей рідного краю

Писати про себе – це писати про світ, у

якому ти жив, про людей, яких Бог поставив на твоєму шляху.

Галина Могильницька

ПЕРЕБІГ УРОКУ

     І. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ.(Привітання)

     ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ

     Слово вчителя.

      Щоб зрозуміти творчість письменника, необхідно знати і розуміти час, коли він проживав.

Людина, про яку ми сьогодні будемо говорити, жила в ті роки, коли в країні панував тоталітарний режим, а в літературі - соціалістичний реалізм.

      У 1934 році в Києві на першому Всеукраїнському з’їзді письменників України була створена Спілка письменників України.  Хоча Спілка письменників України була створена ще у 1934 році, проте українською національною вона стала у 1991 році. У 2021 році НСП України святкувала 30-річчя свого існування. Головою НСП України з 2018 року є Михайло Сидоржевський. Резиденція НСП України розташована в Києві у маєтку Лібермана, на вулиці Банковій,2.

     Одеська обласна організація НСП України – це структурний підрозділ НСП України в Одеській області. Знаходиться вона в м. Одеса, вулиця Белінського,5. Головою правління Одеської обласної організації НСП України є Дмитрієв Сергій Вікторович.

 

      Спілка письменників – це добровільна організація професійних літераторів України: поетів, прозаїків, драматургів, критиків та перекладачів. Займається організацією та проведенням літературних вечорів, конкурсів та різних подій, які сприяють розвитку літературного процесу в Україні та формують імідж української літератури за кордоном.

     ІІІ. ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

     Слово вчителя.

     Кажуть, хто не знає історію рідного краю і людей, які творять цю історію, той не може осягнути минулого своєї країни.  Сьогодні ми почнемо з малого, з вивчення літератури рідного краю,нашої Одещини.

     Щедрівочка.

 З Новим роком , людоньки!

 З роком Новим!

 Будьте мені радісні

 Та здорові!

 Будьте мені радісні

 Ще й багаті.

 Щоб добро всідалось

 У вашій хаті!

 Щоб всідалось в хатоньці

 Ще й на тині!..

 Пошли,Боже, радости

 Україні!

 На дорозі воленьки,

 На порозі –

 Подаруй нам, Господи,

 Ясний розум!

 Подаруй нам силоньки

 І сумління,

 Щоб діждать із зернятка

 Колосіння!

 Народилась воленька

 В сповиточку.

 Дай їй, Боже,

 Вбратися у сорочку!

 Дай їй, Боже, красного

 Віку – долі!..

 З Новим роком , людоньки!

 З роком – Волі!

 

    

 

ВЧИТЕЛЬ. Цю щедрівку склала Галина Анатоліївна Могильницька на рік 1992.

      До нас на урок завітала група  літературознавців, яка досліджувала життєвий та творчий шлях поетеси, педагога, громадського діяча, учасниці українського правозахисного руху, лауреата премії імені Василя Стуса Члена Національної спілки письменників України.

     Учень. Галина Анатоліївна Могильницька народилася 8 травня 1937 року в місті Одеса.

  Батько, Анатолій Олександрович Могильницький, 1916 року народження, вчитель-математик, який до війни працював над дисертацією з методики викладання математики в середній школі. Воював. З війни повернувся інвалідом. Про життя у голодній і розбомбленій Одесі годі було й думати. Тому залишилися жити у батьків. У 1946 році почав працювати завучем школи у Кривому Озері. Помер у березні 1950, а у лютому 1950  року йому виповнилося 34 роки.

 

    

    Учень.  Мати, Ася Іванівна Могильницька, вчитель-математик. У 8 років залишилася сиротою. У голодний 1921 рік її мати, зібравши немудрі пожитки, пішла по селах міняти їх на якийсь харч і не повернулася. Діти, Ася та її молодша сестричка, просидівши кілька тижнів у хаті, пішли шукати маму. Їх ловили як безпритульників. І одного разу, тікаючи, Ася впала у якусь яму і зламала ніжку. Дітей відвезли до дитячого будинку у Рибницю. Та зламана ніжка не давала спокою, тому відправили до Одеси, де професор Кофман зробив три операції. Завдяки цьому талановитому хірургові вона знову стала ходити.

 

 

     Учень. Мирного, 21 червня 1941 року батьки разом з чотирирічною донькою Галиною та старшим сином Вадимом вирушили у відпустку до  батькових батьків на Кривоозерщину у село Велика Мечетня. Туди приїхали уже війною – 22 червня 1941 року.

       Учень.  Зустрів їх на станції Олександр Пилипович Могильницький, учитель-філолог, який пропрацював у школі 53 роки. Він був закоханий у слово, знав кілька мов,  «Слово про похід Ігорів» розказував напам’ять давньоруською.  За своє життя ніколи не підвищував голос чи вжив якесь грубе слово. Саме за лагідність, доброту бабуня прозвала його Святим Миколаєм .

      Учень. Бабуня, Ксенія Федорівна Могильницька, була невичерпною криницею народних знань. Здається, не було пісні, примовки, легенди, повір 'я, яких би вона не знала. Серед цих людей проходило дитинство майбутньої письменниці.

    

       Учень.  Рай – це шкільна територія на кільканадцять гектарів: ділянка черешень, ділянка слив, вишень, далі абрикосова, яблуневих було дві, алея до криниці була обсаджена мурелями; друга, що вела до шкільних корпусів, обсаджена декоративними акаціями, що творили тунель, де все літо гули бджоли. Позаду будинку – майданчик, персидським бузком обсаджений. На майданчику – вулики. А перед будинком – бабусин квітник.

      Учень. Жили всі у великому щкільному будинку із двома терасами обіч двох вхідних дверей. Позад будинку було приміщення земської школи. Там був також шкільний театр, під час німецької окупації – лазарет, а після – шкільний спортзал.

   

        Учень.  Закінчивши 9 класів, вступила до Одеського фінансово-кредитного технікуму. Але невдовзі виключили. Спочатку з комсомолу, а потім – з технікуму за відвідування церкви та відстоювання  права віросповідання.

    Працювала на різних посадах: від робітниці на заводі до художнього керівника Будинку культури.

       Учень.  У 1959 році вийшла заміж за Михайла Фіннова, який закохався у Галину Анатоліївну ще коли їй було 16 років. У 1960 році народився син Анатолій. Але чоловік вирішив стати моряком і виїхав на Далекий Схід, де й прожив до кінця життя.

Учень.  Не говори…

                     Слова такі пусті!..

 Я знаю все, що станеться між нами.

Не перші ми придумали в житті

 Від себе боронитися словами.

  Дай голову покласти на плече…

 Я грішниця. Я жінка. Я – Сивілла!

 Моя душа століттями сивіла

 Без тебе в чорнім хаосі ночей.

 Так. Я пророчиця! Я відьма! Я – біда!

 Вселенське лихо в янгольській подобі!

 В моїх очах, як весняна вода,

 Скресаєш ти. І я – скресаю в тобі.

 Не треба слів. Я так тебе люблю…

 Так безпорадно, німо пророкую…

 Німим пророцтвом душу зачарую

 І впертий розум ніжністю присплю.

 Ще буде все: і каяття і біль!

Стрімкі провалля й диковисні кручі,

Та тільки я для тебе – неминуча !

 Як неминучий ти в моїй судьбі.

 Ми просто вік до зустрічі йдучи,

 Зустрітись опізнились на часинку.

 …Не відьма я. Не гріх…

 Я просто - жінка,

 Краплинка долі в тебе на плечі

 

          Учень.  У 1962 році повернулася до матері в Криве Озеро. У 1963 році, склавши екстерном іспити за вечірню школу, вступила до Одеського державного університету імені Іллі Ілліча Мечникова.

    

         Учень. Після  Великомечетинського раю найщасливішим періодом  її  життя було навчання в Одеському університеті.

 

   (ЗІ СПОГАДІВ)   Низько дякую всім, хто щодня ніс краплину нового знання, краплину свого життєвого досвіду. Це Іван Михайлович Дузь – декан факультету та Андрій Володимирович Недзвінський – науковий керівник дипломної роботи. Я завжди вміла кожну серйозну ситуацію перетворювати в комічну  Одна з витівок пов’язана з Василем Стусом, який на зустрічі зі студентами читав свої вірші. Років з десять після закінчення мені снився наш корпус у Малому провулку, лекції, викладачі.

        Учень. У 1967 році, закінчивши університет, вийшла заміж за Олексу Різників. У 1968 році народилася донька Ярослава Дістала призначення у Балтське педагогічне училище. Чоловік влаштуввся на роботу у районну газету «Народна трибуна». Пропрацював там  років зо два. Та життя з різних причин не ладилося.

ТАКА БЕЗТОЛКОВА ЖІНКА (баллада-жарт)

 Отака вдалась безтолкова:

 Все шукає якогось слова,

 Все б край столу сиділа як цяця,--

 Це ж вмудритись - такою вдаться!

 Плаче мати: «Побійся Бога!

 Срам з тобою і більш нічого.

 Чи тебе, може, хто наврочив,

 Що все вірші прокляті строчиш?!»

 Совістить братова несміло:

 «Чи заслабла ти, чи здуріла?..»

 А тітки сокотять сердито:

 «Все тому, що не була бита…»

 Та вона (чи й  до неї мова?)

 Переслуха – і пише знову.

 Знов на плиті збігає страва,

 А вона собі в римах плава!

 Грима свекор: «Ти жити вчися!

 З віршів хліба не наїсися!..»

 А свекруха «Дай лад в городі!

 Дописалась до ручки, годі!»

 Чоловік її кличе спати,

 а вона ,бач, сіда писати!

 Умовляє зовиця стиха:

 «Кинь писання оті до лиха!

 Ну, писала ті кляті вірші,

 Доки заміж іще не вийшла…

 А тепер… Ну яка потреба?

 Єй-бо, люди сміються з тебе:

 Чоловіка такого мати –

 І ще вірші якісь писати!...»

 Але жінка немов не чує,

 Посміхнеться, і знов віршує!

 Ну і, звісно, довіршувалась…

 Чоловіку терпіння врвалось,

 Втік, сердешний, притьмом із хати,

 Іншу жінку подавсь шукати.

 Не шука ні краси, ні стану,

 Дума: «Хай буде препогана,

 хай тупа, хай сліпа, хай клята,

 Кривонога, ряба, горбата.

 Біла, чорна, руда, зелена,

 Лиш аби була… неписьменна!!!»

 (Тільки де ж таку в біса взяти,

 Коли навчені  всі писати!)

 Покотилась містечком мова:

 «Дописалася безтолкова!

 Дописалася недоріка –

 Ані грошей, ні чоловіка!

 Ні тобі клумака в коморі,

 Ні хвоста, хоч на сміх , в оборі.

 Ні кота у дворі, ні курки…

 Що й казать – дожилась до цурки!

 Дописалась… Куди вже гірше!..»

 А вона собі - пише вірші!

 І, подейкують люди збоку, -

 Веселенька, либонь, нівроку!

 

         Учень. Після звільнення з роботи, чоловік виїхав до Одеси, звідки повідомив, що пробує шукати щастя з новою дружиною.

    А до осені все мине,

 Все відбудеться і забудеться.

 І ніхто не спита мене,

 чи любилась, чи й досі любиться.

 Тільки будуть рости гриби,

 У світанки холодноросі,

 І гудітиме синій бір,

 Пізнє сонце заплівши в косми.

 І стоятиме в напівсні

 Теремок наш. Як заворожений,

 Тільки вивірка із сосни

 Зазирне у вікно порожнє.

 А тоді пеленою сніжною

 упаде зима серед бору,

 І червоними сироїжками

 Стануть в небі холодні зорі.

 Все минуле огорне спокоєм

 Зачарована німота

 І про тебе ласкавоокого

 Вже ніхто мене не спита…

 

      Учень. Був 1969 рік. Після від’їзду чоловіка, почалися обшуки. А жила на квартирі.  Господарка, тітка Дарка, запропонувала звільнити квартиру. До того ж і на педраді  в педучилищі проголосували за звільнення з роботи.     Повернулася до Кривого Озера до матері та вітчима , Бойко Гната Дорофійовича, . Працювала спершу методистом районного методичного кабітету, а потім – інспектором шкіл. Через мамину хворобу змушена була перейти працювати в школу.

     Учень. (Зі спогадів).  Школу я любила. Мені завжди було цікаво з дітьми. Ми створили шкільний театр, класний агітколектив «Дружба», фольклорний колектив «Джерельце». Ставили спектаклі, проводили тематичні вечори. Оскільки на обласних конкурсах займали перші місця, нагородами для нас були туристичні путівки. Ми багато їздили, багато бачили.

   

       Учень. У 1994 році повернулася до Одеси. Працювала вчителем української мови та літератури у загальноосвітній школі номер 117,  головним спеціалістом відділу по роботі з партіями та громадськими організаціями Одеського міськвиконкому.  З 1997 року – викладач кафедри методики викладання гуманітарних дисциплін Одеського обласного інституту підвищення кваліфікації працівників освіти. Відмінник освіти.

     

 

       Учень.  У 1966 році у Варшаві в «Українському календарі» був надрукований перший вірш.

  Галина Могильницька -. автор кількох поетичних збірок, ліро-епічної поеми «Рогніда», близько сотні статей суспільно-політичної, релігієзнавчої та методико-педагогічої проблематики, опублікованих в українській та зарубіжній пресі, а також полемічної книжки «Літос».

 

 

 

    

    Учень.  14 грудня 2008 року нагороджена премією імені Василя Стуса за книги «Літос» та «З непам.яті прикликана судьбою».

 19 серпня 2016 роу нагороджена ювілейною медаллю «25 років незалежності України».

 11травня 2017 року нагороджена Почесною відзнакою Одеської обласної ради.

 22 травня 2019 року нагороджена премією імені Ірини Калинець – за низку наукових, науково-публіцистичних, публіцистичних публікацій по утвердженню авторитету України та дослідження «білих плям» в історії України.

8 лютого 2020 року нагороджена медаллю «Івана Мазепи» – за книгу історичних поем «Імена»

  ВЧИТЕЛЬ. 12 грудня 2021 року Галина Анатоліївна Могильницька пішла з життя. Пішла з життя одна з кращих поетес сучасної України, видатна полемістка, публіцист, легендарна поетична діячка, видатний український педагог-словесник, літературознавець та методист, відмінник освіти України, лауреат літературних премій імені Василя Стуса та імені Ірини Калинець.

     Нелегкий життєвий та творчий шлях сприймала як виклик долі, завжди мала власну громадянську позицію. Завжди боролась за щасливу долю України, її державність, за високий рівень української культури та освіти.

Багато років була членом правління Одеської обласної організації НСП України, підтримувала та благословляла на тернистий творчий шлях багатьох молодих письменників. Була  доброзичливою порадницею.

 

 

ІУ.  СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО

     ВЧИТЕЛЬ.  Діти, ви прослухали повідомлення про Галину Анатоліївну Могильницьку,  читали вірші, тож якою постала у вашій уяві ця жінка, мати, письменниця? (ГРОНУВАННЯ)

Я жінка – я просто жінка, ніжна, терпелива, мрійлива, чутлива

Я мати – любляча, сильна духом

Я письменниця – талановита

 

  ВЧИТЕЛЬ.  Літературна вікторина (Так чи Ні). Хто дає правильну відповідь, отримує приз.

1. Галина Могильницька народилася у 1937 році?
2. Батьки були учителями математики чи історії?
3. Галина Анатоліївна продовжила навчання після 9 класу в 10?
4. Із технікуму виключили через те, що ходила до церкви чи до театру?
5. У 1963 році почала навчатися в університеті чи педагогічному училищі?
6. Дитинство пройшло на Кривоозерщині чи Львівщині?
7. Раєм для письменниці була територія школи чи фабрики ?
8. Університет закінчила у 1967 році чи 2008 році?
9. З 1967 року почала працювати у педагогічному училищі  Балти чи Кривого Озера?

10. Методистом районного методичного кабінету, інспектором шкіл працювала у Кривому Озері чи Одесі?

11. Письменниця писала поетичні чи драматичні твори?
12. Нагороджена  медаллю «Івана Мазепи» за  книгу «Імена» чи «Літос»?

 

ВЧИТЕЛЬ. Діти, давайте пригадаємо, що таке сенкан.

Учень. Це своєрідний віршик, який треба писати, дотримуючись певної послідовності.

Перший рядок – іменник - тема

Другий рядок – два прикметники (опис теми)

Третій рядок – два дієслова (називають дію, пов’язану з темою)

Четвертий рядок – це речення з 4 слів. (висловлює ставлення до теми)

П’ятий рядок –іменник – висновок (синонім до першого слова)

 

СЕНКАН до слова

1. Могильницька
2. Талановита, гарна
3. Писала, виступала, читала
4. Прославила свій рідний край
5. Письменниця.

 

У. ПІДСУМОК УРОКУ

РЕФЛЕКСІЯ. ПРОДОВЖИТИ РЕЧЕННЯ

1. Я дізнався на уроці про …
2. Я зрозумів, що літературу рідного краю треба…

 

 

УІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. Зі словами  література, поетеса, рідний край скласти сенкани.

Тестові завдання

1. Галина Могильницька народилася.

А. 1937 р.

 Б.1837 р.

 В.2037 р.

2. Батьки були

А. Учителі математики

Б. Учителі фізики

В. Філологи

3. Після закінчення 9-го класу

А. Вступила до технікому
Б. Продовжила навчання в 10-ому класі

В. Пішла працювати

4. Із технікуму виключили через те, що

А. Ходила до церкви
Б. Мала багато двійок

В. Не хотіла вчитися

5. У 1963 р. почала навчатися

А. В іншій школі
Б. У ліцеї

В. В університеті

6. Дитинство пройшло

А. На Кривоозерщині

Б. На Київщині

В. На Львівщині

7. Раєм для письменниці була

А. Територіє земської школи

Б. Територія уманської школи

В. Територія одеської школи

8.Університет закінчила

А. 2021 р.

Б. 1959 р.

В. 1967 р.

9. Почала працювати

А. У педагогічному училищі м. Балти

Б. У середній школі м. Миколаєва

В. В дитячому садку «Веселка»

10. У Кривому Озері працювала

А. У школі

Б. У магазині

В. У Будинку культури

11.Письменниця писала

А. Вірші

Б. Поеми

В. Полемічні твори

12. Померла

А. 1950 р.

Б. 2008 р.

В. 2021 р.