Література рідного краю. Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова (за творчістю волинських письменників).

Тема. Література рідного краю.

Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова (за творчістю волинських письменників).

Мета. Ознайомити учнів з поетичним словом волинських письменників, показати роль квітів у їх житті, вчити читати, розуміти і аналізувати вірші.

Розвивати художній смак та навички аналізу поетичних творів. Виховувати любов до поетичного слова і рідної мови, допомогти дітям дійти думки, що люди живуть у нерозривному зв’язку з природою, тому треба любити її, оберігати.

Тип уроку. Література рідного краю.

Обладнання. Портрети волинських письменників:

Олександра Богачука, Петра Маха, Йосипа Струцюка, Володимира Місюри; збірки творів письменників; квіти; ілюстрації квіток; «Вальс квітів»

П. Чайковського.

Епіграф уроку. Є багато квіток запашних,

                            Кожна квітка красу свою має,

                            Та гарніші завжди поміж них

                            Ті, що квітнуть у рідному краї…

                                                     Платон Воронько

Хід уроку

1. Мотивація навчання учнів

1. Організаційний момент

Доброго дня вам, любі друзі!

Вітаю вас в чудовий час.

Вже кучерява жовта осінь Ось відійшла від нас.

Зима морози й заметілі

Все кличе ось на зміну їй

 Й небесні простирадла білі Легенько стелить по землі.

            Та хай оці чудові квіти 

                Зігріють ніжністю серця

                 Послухайте уважно, діти.

           Урок спочатку й до кінця.

   2. Оголошення теми й мети, епіграфу  уроку

    Сьогодні у нас урок літератури рідного краю. Ми познайомимося з творами волинських письменників, пригадаємо їхні біографії, проаналізуємо вірші.

    Епіграфом  уроку є слова Платона Воронька.

    Прокоментуйте, будь ласка їх.

    Вашим домашнім завданням було підібрати вірші волинських письменників, в яких автори милуються красою природи, а саме квітами.

ІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя.

     Квіти... І уява малює безмежне розмаїття фарб і барв, дивовижну щедрість та науково велике багатство, що не вичерпується від своїх щедрот! Таке диво створити могла лише сама Досконалість - Всевишній.

Послухайте легенду «Господь і квіти».

          2.  Розповідь учнями легенди «Господь і квіти».

Легенда «Господь і квіти»

Був сонячний ранок. У райській долині квіти чекали на прихід Господа. Хоч тоді квітам не дозволялося вільно рухатися по долині, цього ранку вони стояли непорушно у сподіванні ласки Божої.

Ось надходить Господь. Першу помітив проліску. Вона зустріла Його поглядом синіх оченят, в яких було стільки надії. Господь ласкаво доторкнувся квітки і промовив:

Будеш ранньою весняною квіткою. Виростай першою, сповіщай прихід весни!

•          Почувши Господню мову, фіалочка подумала: «Щаслива проліска, вона приноситиме радісну звістку. А то ж так приємно дарувати радість усім навкруги!»

За такі хороші думки Господь нагородив фіалочку ніжними пахощами. Відтоді вона стала першою пахучою весняною квіткою.

Підійшов Господь до троянди. Зарожевілася квітка від щастя і потягнулася вгору, щоб вдячно торкнутися Господньої руки. Від гарячого почуття захоплення і відданості її туго завиті пелюстки розгорталися і щоразу густіше наливалися чудовими барвами. І почула вона слова Господа:

• Розів’єшся пишним квітом. Будеш найгарнішою квіткою на землі. Біла лілея зустріла Господа з побожно схиленою голівкою, ледве

чутно шепочучи слова молитви-привітання. Так і зосталася вона

назавжди побожною квіткою, квіткою чистоти. З того часу люди несуть лілею у Божий храм і кладуть її перед вівтарем Божої Матері.

Пішов Господь далі долиною. Горицвіт, шавлія, м’ята, подорожник, звіробій, золототисячник, валеріяна, ромен і багато інших гуртом припали до ніг милосердного. Господь поблагословив їх і промовив:

• Допомагайте людям у біді! Ростіть, всмоктуйте соки землі, ловіть сонячне проміння! Збирайте ліки у своїх листочках, у корінцях, у насінні! Кожен з вас буде мати в собі ліки від якоїсь хвороби.

Була там і конвалія.

• Господи! — озвалася вона не сміливо.— Я хочу робити добро людям, та чи знайдуть вони мене в лісових тінистих схованках? До того ж я мала й непомітна.

І почула відповідь:

• Не турбуйся, квіточко, люди будуть шукати і знаходитимуть тебе. І для того даю тобі дивні пахощі, а разом із цим у своїх дрібних білих квітках - дзвіночках матимеш дорогі ліки для серця.

Поблизу стояв будяк. Почувши розмову, він запишався: коли невеликі квітки мають таке важливе призначення, то йому - будякові

• буде дане ще важливіше! Він гордо випростався, розштовхав своїм жилавим листом менші рослини - того притиснув до землі, тому обірвав гілочки - і приступив до Господа. Тож був покараний за зухвальство та зневагу до менших:
• Нікому не буде користі з тебе! Ніяка тварина не захоче живитися твоїм листям, бо на ньому виростуть тверді колючки, — сказав Господь і пішов далі. Будяк здригнувся і в думці гірко покаявся. Тоді Милосердний повернувся і промовив:
• Будеш рятувати верблюдів від голодної смерті в пустелях.

Ішов Господь далі й далі. Кожній зустрічній квітці давав якесь

доручення.

3.Слово вчителя.

         Прослухавши легенду, ви дізналися, що кожній квітці Господь давав якесь доручення.

Слів на описи не трачу,

Словом не передаси, їх земної, безсловесної, дивовижної краси.

Люди дивляться п’яніють, в них кохаються віки,

Нареченим їх дарують, заплітають у вінки.

Ними кожен свою радість, власне щастя назива –

Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова...

Скільки незбагненного, загадкового, мудрого знаходимо в квітах! З ними пов’язані численні вірування, ритуали наших предків. Про них складено багато легенд і переказів, народних та естрадних пісень. Ці маленькі дива природи оживають у перлинах поезії, в музиці та живописі. Вони надихають на творчість поетів і письменників. На сьогоднішньому уроці ми це побачимо і прослідкуємо у віршах наших волинських авторів.

• Давайте пригадаємо, кого з волинських авторів ви знаєте?
• Які твори їх ви читали?

Серед названих вами імен прозвучало ім’я О. Богачука.

     * Погляньте на портрет О. Богачука.

Олександр Богачук народився в с. Сокіл Рожищенського району 18 грудня 1933 року. Навчався в Луцькому університеті імені Л. Українки. Працював у районній та обласних газетах. Був членом спілки письменників України. Автор багатьох поетичних збірок. Помер 18 травня 1994 року. Похований в м. Луцьку.

4. Розповідь учня про пролісок.

У березні, коли вже земля пробудилася від зимового сну, в лісі можна побачити таку картину: ніби клаптики блакитного весняного неба впали на землю і синіють серед віття лісових дерев. Це квітує провісник весни — пролісок. Ранньої весняної пори пробивається він до сонця і визирає на світ синіми оченятами. Це справжнє голубе диво, що сперечається з кольором неба, оспіване у творі О. Богачука.

       5. Читання ученицею вірша «Пролісок» О. Богачука.

  6.Слово вчителя.

Діти, ви прослухали вірш «Пролісок» і відчули, що пролісок жива істота, над якою хоче поглумитися зима.

• Скажіть, які художні засоби використовує автор, щоб ми це зрозуміли. (Автор використовує метафору – пролісок прокинувся, зима шкіриться, вітри розреготалися, хурделиці і віхоли наїхали).
• Погляньте на вірш і скажіть, які епітети використав автор, щоб показати красу квітки. (Зелені крила, лихою холоднечею, проліскове серце)
•       Як би ви визначити ідею цього вірша. Що хотів показати автор?

( Автор змальовує ніжну першу весняну квітку, на яку звалюються всі негаразди природи, але вона живе, серце проліска стукає і чекає, що весна все одно прийде).

•       Хто ще з волинських письменників звернувся до теми квітів?

7. Виразне читання учнем вірш «Лілея» П. Маха.

8. Розповідь вчителя про П. Маха.

Петро Мах народився 25 травня 1934 року в с. Корхів на Люблінщині. У 1945 р. переїхав з сім’єю на Волинь. Навчався в Львівському університеті. Працював у пресі, Товаристві книголюбів. Очолював Волинську організацію Спілки письменників України. Автор понад 20 книг поезій, прози. Є лауреатом літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського. Помер 17 березня 2011 року.

• Бесіда за запитаннями:

- Яку квітку описав автор у своєму вірші «Лілея»? (Автор описав білу лілею).

-  Діти, а чи доводилося вам спостерігати як росте і цвіте біла лілея. Адже ми живемо в озерному краї.

9. Розповідь учня про лілею.

Так, я не раз бачив лілею на зеленому листі, на чистому водяному плесі  озера Тросне. Лілея належить до числа найніжніших квітів. Цю чарівну квітку завжди любила молодь. Дівчата плели з лілей гірлянди, прикрашали ними волосся. Насінням лілеї користувались співаки для зміцнення голосу. Лілея стала символом чистоти і непорочності. Її тримав у руці архангел Гавриїл, коли з’явився до Марії сповістити про майбутнє народження Христа.

10. Слово вчителя.

Як бачите недаремно так сказав про цю квітку П. Мах.

Серед волинських письменників ми ще знаємо і Йосипа Струцюка.

- Що ви пам’ятаєте про цього автора?

         11. Розповідь учня про Й. Струцюка.

Йосип Струцюк народився 17 липня 1934 р. в с. Стрільці на Холмщині. З 1946 р. проживає на Волині. Навчався в Луцькому університеті. Працював - у школі, Колодяжненському музеї-садибі Лесі Українки та Волинському краєзнавчому музеї. Був журналістом, керівником організації творчої молоді «Лесин кадуб». Автор близько трьох десятків книг поезії та прози. Перший лауреат обласної премії імені Агатангела Кримського.

12. Слово вчителя.

Йосип Струцюк багато писав про красу рідної природи. Є у нього і вірші про квіти.

-Які вірші Й. Струцюка ви читали або знаєте?

      13. Читання ученицею вірша Й. Струцюка «Конвалії».

       14. Слово вчителя.

Діти у цьому вірші прозвучали такі рядочки:

Квіти на те, щоб рвати,

Для того вони й цвітуть.

- Чи згідні ви з ліричним героєм, який це стверджує?

1.     Ні, я не згідний. Квітами можна милуватися, коли вони живі, цвітуть, а не стоять у вазі на столі).
2.     А мені дуже шкода відбирати життя у квітів. Вони дуже швидко в’януть. А так хочеться бачити їхню красу).

- Діти, а ви знаєте, що символізує конвалія? (Конвалія символізує вірність, ніжність, чистоту кохання. Тому про неї писали багато письменників).

На уроках літератури рідного краю ми з вами говорили про багатьох волинських письменників. А сьогодні я хочу вас познайомити і ще з одним  письменником – Володимиром Місюрою. (показує портрет)

Занотовуйте за мною відомості про Володимира Місюру.

В. Місюра народився 21 серпня 1956 р. у старовинному містечку Торчин. З 1968 р. проживає у м. Луцьку. Закінчив історичний факультет Луцького університету імені Л. Українки. Вчителював на Рівненщині. Зараз працює заступником директора Луцького ВПУ №2. Поет, перекладач. Автор трьох збірок «Осінні квіти», «Рубіж», «Перо жар-птиці».

Я ознайомлю вас з віршем В. Місюри «Латаття». (Читання вчителем вірша «Латаття».)

Це здавалося болотна квітка. Але як гарно змалював звичайні квіти-латання В. Місюра. Автор у цьому творі згадує своє дитинство, далеку юність, коли все було таким веселим, милим, привітним.

У В. Місюри є вірш «Фіалки», який нам прочитає учениця Ковальчук Наталія.

15. Декламування ученицею вірш «Фіалки» В. Місюри,         робота над віршем.

- Яка тема вірша? (Розповідь про перші пахучі квіти фіалки)

           - Діти, як ви думаєте, з якою метою автор пише нам про фіалки?

 ( В. Місюра хоче показати  красу природи, а особливо квітів)

16. Слово  вчителя

Звичайно, ми живемо з вами у складному світі. Кожен день у нас різні проблеми, негаразди і у цьому житті ми дуже рідко помічаємо навколишню красу, забуваючи, що життя у людини - одне. Ми повинні бачити і дощову краплинку, і маленьку сніжинку, яка впала на вашу дитячу долоньку, і фіалку, яка розцвіла весною. А поети, про які ми з вами сьогодні говорили вчать нас цьому.

Діти, перед вами знаходиться вірш «Фіалки». Випишіть художні засоби, які використовує поет у цьому вірші.

 (Епітети: бузкове личко, невеличке личко, сонячних очей, тендітні сестрички, весняні і зоряні ночі, пишні ружі, гарніші, пригожі, малі фіалки, весняні дні.

 Метафори: вітають усмішкою, зелен-трави пробились.

 Пестливі слова: промінчик, личко, сестрички)

У народі кажуть: «Хто тримає в руках квітку, не може зробити нічого поганого». Хочеться вірити, що ми не будемо винищувати квіткові килими задля миттєвого задоволення, а насолоджуватимемося незайманою красою рослин у природі.

Я впевнена, що є ще кращі квіти, не видимі для очей.

І цвітуть вони у грудях, у ваших квітнуть серцях.

В щирім серці, в чесних душах - вірю, знаю! - квіти є!

Щастя їх коріння поїть, радість барв їм додає.

Бережімо, діти, землю,

Кожну квітку й деревце,

Нищити красу не треба,

Пам’ятайте всі про це.

ІІІ. Виставлення й аргументація оцінок.

От і добігає до кінця наш урок. На сьогоднішньому уроці активно працювали…., давали відповіді …, аналізували вірші…, декламували вірші …

V. Завдання додому.

1. Написати твір-роздум «Який вірш, прослуханий на уроці, схвилював мене найбільше?»

ІV. Підведення підсумку уроку

              - Що ви взяли для себе із сьогоднішнього уроку?

(- Дізнались про нового волинського письменника

• ознайомилися з новими творами волинських письменників;
• дізналися про роль квітів у житті волинських письменників)

- Яке відкриття ви зробили на уроці?

1. Ми зрозуміли, що треба бачити в цьому житті все, і навіть маленьку квітку.
2. Життя – прекрасне. Люди живуть у нерозривному зв’язку з природою, тому треба любити її і оберігати)

         Так, діти, життя - прекрасне. Люди живуть у нерозривному зв’язку з природою, тому треба любити її і оберігати.

         Хочеться, щоб завжди ви бачили цю красу, помічали її, адже від цього  ваші душі будуть щедрими на добро.

 А зараз пограємо в гру «Шифрувальник».

Розшифрувати слова, вказати, які квіти не згадуються в легенді.

П Р Л І О О С К

Х И Р З Н Т А Е А М

І А Ф Л А К

Р О Т Я Д А Н

Л Л І Я Е

К Н А В О І Я Л

Н З Е Б У А К Д А

Н Ц  С И А Р

              Слово вчителя

               Вам вдячна, діти, за увагу,

За вашу щирість, доброту.

Я зичу всім умінь, наснаги,

Знання хапайте на льоту.

Бажаю щастя всім без краю
Й сердечним бути повсякчас.