Література рідного краю М.Луків

Тема. Література рідного краю. М. Луків – поет-пісняр із чарівного подільського краю.

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом поета-пісняра Миколи Лукова; розвивати неповторність і розмаїття тем його лірики, вчити розуміти зміст його творів; розвивати й розширювати читацькі інтереси школярів; поглиблювати навички виразного читання поезій; сприяти розвитку естетичних і художніх смаків, виховувати шанобливе ставлення до митців рідного краю, до їх творчих доробок, почуття краси і добра, високу моральність людських почуттів.

Обладнання: портрет М. Лукова, виставка творів: «Росте черешня в мами на городі», «Доля і час», «Балада про брата», «Подільські криниці», грамзаписи пісень на слова поета.

Тип уроку: урок –  літературний портрет.

Методи на уроці: бесіда, рольові виступи, групові форми уроку, виразне читання поезій М. Лукова, слухання грамзапису пісень, метод «Мікрофон».

Хід уроку

І. Організаційний момент.

                                          До нас на урок завітали гості.

                                          Тож давайте їх привітаємо:

                                     -   Добрий день!

                                          Ми Вам раді, любі гості,

                                          І вітаєм щиро Вас.

                                          Запрошуємо ласкаво

                                          На урок у 6 клас.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.                                                                    

Слово вчителя.

Сьогодні ми з вами познайомимося із життєвим і творчим шляхом нашого поета-земляка, поета-пісняра Миколи Володимировича Лукова. Це урок літератури рідного краю. Познайомимося з корінням його родоводу, визначимо тематичні обрії, заслухаємо поезії; доторкнемось серцем і душею його пісень, рядки віршів, які схвилювали душу, зачепили серця акорди.

   У нашій роботі візьмуть участь біографи, любителі слова – читці, музикознавці.

    Епіграфом до уроку будуть слова:

                                                                    Поезія –це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

                                   Ліна Костенко

 

                                                                   Жити по совісті й честі завжди –

                                       Ось що важливо.

                             М. Луків

 

                                                                 … мав би за найвищу нагороду

                                                                    Потрібним бути рідному народу.

                                                                                                                      М. Луків

Прочитаймо їх хором (по рядах). Вони стануть заспівом до теми.

 

ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями нового матеріалу.

1. Слово учителя про багатство талантів на Поділлі.

• Рідне Поділля виплекало цілу плеяду поетів, прозаїків, драматургів, композиторів…

        Із цим чарівним і неповторним краєм пов’язані імена багатьох видатних людей:

М. Коцюбинського, Марко Вовчок,

С. Руданського,  Годованця, О. Чорногуза,

Є. Гуцала, М. Трублаїні, Г. Чубач, Н. Гнатюк, Гарматюка… Всіх не перелічиш. Їхні твори – це велике надбання нації.

 

2. М. В. Луків – один із відомих подолян-земляків, поет-пісняр (демонстрування портрету).

• Погляньмо на портрет. Приємне обличчя, ледь усміхнені, вдумливі й проникливі очі, посріблене сивиною волосся. Мудрістю й простотою віє від нього. Хто ж він? Він академік, лауреат кількох Міжнародних і Всеукраїнських премій імені М. Островського, Г. Сковороди, Володимира Вернадського, відзначений медаллю С. П. Корольова, заслужений діяч мистецтв України, головний редактор журналу «Дніпро», нагороджений державною нагородою «За заслуги ІІІ ступеню». Він автор понад 20 поетичних книг.

 

3. Демонстрування окремих збірок.

• Деякі із них представлені на виставці. Це: «Цвіте черешня в мами на городі», «Доля і час», «Балада про брата».

           Окремі твори неодноразово видавались на теренах колишнього Радянського Союзу, у Канаді, Австралії, США. Це свідчення великої популярності творів митця.

            М. Луків захоплений своїм благословенним, багатим краєм, овіяним легендами, піснями, зачарований подолянами, розділяє думку про них свого земляка Вадима Шевчука:

Моя Україно, подільський мій краю!

                                 До тебе я птицею лину завжди,

                                 Я іншого краю такого не знаю,

                                 Де б так квітували поля і сади.

Місця, де поет народився, для нього були дорогими й святими завжди.

 

4. – Де ж коріння долі М. Лукова?

Про це розкаже нам група біографів.

 

І біограф

Луків Микола Володимирович народився 6січня 1949 року в с. Куманівцях Хмільницького району на Вінниччині. Батько із фронтовиків, пройшов війну од першого й до останнього дня. Був контужений, звідав пекло фашистських концтаборів. По війні відбудовував шахти Донбасу, там захворів і повернувся у рідне село. Залюблений у землю, садівництво.

          Мати була неписьменною, але багато знала напам’ять віршів із  «Кобзаря». Гарно співала, вишивала. Чутлива до краси.                                             

 

    Закінчив Немирівське педагогічне училище і факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка у 1973 році.

  На останньому курсі видав першу свою збірку віршів під назвою «Ріка». Його наставниками і порадниками були такі майстри літератури: Андрій Малишко, О. Гончар, Б. Олійник, Д. Павличко. Вчився у Рильського, Сосюри, Блока, Єсеніна, польського поета Л. Стеффа.

 

ІІ біограф

Одружений. Із дружиною познайомився, навчаючись у Немирівському педучилищі. Побралися, коли він був на третьому курсі Київського університету, а Галина – на третьому курсі Вінницького педінституту. За фахом вона філолог. Працює у видавництві «Український письменник». Її, як редактора, дуже цінували письменники О. Гончар, Б. Олійник, які доручали редагувати їй свої книги.

   У них двоє синів. Старший Ярослав мешкає в Англії, працює кореспондентом української служби Бі-Бі-Сі (Британська радіомовна корпорація). Він – батьківська гордість, знає більше десятка різних мов. Молодший син – Роман, закінчив інститут журналістики, проживає у Києві.

 

ІІІ біограф

Працював М. Луків у редакції газети «Літературна Україна». З 1984 року і понині очолює редакцію ж. «Дніпро». Про свою роботу в ньому з гордістю говорить: «Я цей журнал люблю, не уявляю свого життя без цього видання».

  За його участю видано 4 томи книги «Українське слово», видано збірку творів поетеси з Тульчина Ніни Шаварської.

  Поет брав активну участь у фестивалях «Слов’янський базар» у Вітебську, «Кроловецькі рушники» на Сумщині, авторських вечорах у палаці «Україна», у цьому році – у Київському будинку вчителя. Радо зустрічається із читачами, своїми земляками, бо його душа птахом повертається у рідне гніздо.

  У кабінеті письменника на столі у вазі житні колоски з рідного поля, соняшники, калина.

 

5. Розмаїття тематики творчості М. Лукова.

Слово вчителя.

• Вся поезія М. Лукова овіяна степовим вітром, пахне полем, полином, яблуневим цвітом, «соняхом край отчого вікна», червоними кетягами багряної калини. Про що пише поет? Про отчий край, свою рідню – уславлює батька й матір, «як два сонця великих», простих людей, про моральні людські цінності, про місце людини в житті, про єдність із природою, про лихо Чорнобиля. Віршам властиві стриманість почуттів, простота форми. Його роздуми, пронизані ліризмом.

        Поетичним кредом (символом віри, основою світогляду, переконань) є рядки:

Люблю свої обов’язки трудні,

                                       Себе за плечі інших не ховаю,

    Свій хліб у світі чесно заробляю

   І можу поклястись при знамені,

            Що мав би я за найвищу нагороду

          Потрібним бути власному народу.

«Палю себе на тихому вогні»

 

А зараз прозвучать рядки поезій М. Лукова, що бентежать душу й серце.

Слово нашим читцям. Отже, рубрика:

«Чарівний світ поезії, серця акорди митця»

1-ий читець

  Темі отчого краю, єдності поета з природою, безмежною любов’ю пронизаний вірш «Зупинюсь у вечоровій тиші».

Зупинюсь у вечоровій тиші,

Вслухаюсь, як дихає земля.

З кожним днем для мене все рідніші

Ці гаї, і ріки, і поля.

З кожним днем все глибше і ясніше

Відчуваю дивну спільноту

З білим садом, птицями в узвишші,

Зіркою, що гасне на льоту.

І тому щораз мені миліші

Ці гаї, і ріки, і поля…

Я стою у вечоровій тиші,

Слухаю, як дихає земля.

 

2-ий читець

Ліричний герой із поезії «Вийду в поле, стану серед жита» клянеться у своїй вірності рідній землі, прагне віддати своє життя їй сповна:

Кров свою віддам твоїй калині,

Пісню – травам, птицям і лісам.

Плоть – піску, чорнозему і глині,

А високі думи – небесам.

Я тебе, кохану і єдину,

Навіть після смерті не покину.

 

3-ій читець

Про необхідність чистоти помислів кожної людини, милосердя, благодійність, доброту, мудрість у вчинках, її призначення вірш «Не зобидь старого, ні дитину». Кожна людина повинна на землі залишити добрий слід. Ліричний герой наказує:

Не зобидь старого, ні дитину,

Поділись останнім сухарем.

Тільки раз ми на землі живем,

У могилу не бери провину.

 

Зло нічого не дає, крім зла,

Вмій прощати, як прощає мати.

За добро добром спіши воздати, -

Мудрість завше доброю була.

 

Витри піт солоний із чола

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що могла,

 

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало.

 

4-ий читець

Послухаймо уривок з вірша «Із вірою в добро сідай за стіл творити»

Нелегко на землі святі діла вершити,

Та сил для справ благих ніколи не жалій.

Вогонь і жар душі у слово перелий,

Аби своїм теплом усіх людей зігріти, -

 

Цими рядками автор заявляє про свою життєву позицію, роль поетичного слова.

 

5-ий читець

У вірші «Для чого в світі живемо?» М. Луків розмірковує над сенсом життя кожного, заявляючи, що прожити його треба гідно й достойно – у цьому велике щастя:

Для щастя кожного із нас

Ми маєм пам’ятати,

Що подарований нам час

Не можна марнувати.

 

6. - Надамо слово природолюбам.

І-ий виступаючий

Душа поета М. Лукова чутлива, мов струна. Знайшла й відгомін у ній мила й люба різна пора року. Вабить у віршах мелодія струмка, прив’язані край берега човни, плюскіт річки, лісові галявини з духмяними пахощами суниць, синява небес, пахощі духмяного сіна, м’яти, материнки, чебрецевий, калиновий, вишневий, липовий, яблуневий цвіт.

  Вашій увазі пропоную послухати вірш «Упали сніги на луги»

Упали сніги на луги,

На темні ліси та діброви.

І сиві дуби, як боги,

Застигли, нахмуривши брови.

 

І тиша довкола така,

Така чистота первозданна,

Що стишений гул літака

Звучить, як відлуння органа.

 

ІІ читець

Кущ осінньої калини

Кущ осінньої калини

Паленіє у вікні.

Була нитка павутинки

Пропливає вдалині.

 

А під нею сині-сині

Ріки, наче неземні.

У ясному безгомінні

Світ лежить, немов у сні.

 

ІІІ читець

Бабине літо

Бабине літо. Золото синь.

Срібла тонкі павутинки.

Вирій пташиний, пізня теплинь,

Повінь черлена калини.

 

Погляд вбирає далеч і шир,

Обрії сонцем залито.

В серці панують злагода й мир –

Бабине літо.

 

ІV читець

Вільшина, верба, осока

Вільшина, верба, осока,

Кущі над берегами.

І ледве котиться ріка

Зеленими лугами.

 

Синіють мирно небеса,

Пливе хмарина біла…

Спокійна, стримана краса,

А серцю – люба й мила.

 

М. Луків закликає своїх читачів уважним бути до всього в природі, бо: «безслідно у світі ніщо не зникає!»

 

V читець

Дуже зворушила мене доля українця, який опинився за кордоном. Пустив там своє коріння, нажив статків, мав синів, внуків, дружину. Але щастя не мав на чужині. Справжня зустріч із цією людиною відбулася у нього з автором.

У вірші-монолозі «Старий із Санта-Моніки» (США) передано стогін враженої душі, плач: туга за рідною землею. Пропоную послухати ці зізнання і розпуку зраненої душі українця.

 

… Я народився там,

На Україні,

Під Уманню

Жила сім’я моя.

Продати б все:

І дім оцей,

І сад,

Покинути

І птахом полетіти.

Але нема,

Нема шляху назад:

Мої тут внуки,

Правнуки

І діти.

Тут народились,

Виростали тут.

Тут – їх вітчизна,

А моя – за морем…

Але про що ми, містере.

Мабуть,

Допиймо віскі

Та й ходім.

Пора.

Я радий був

Зустрітися із вами.

Вам завтра вирушати

До Дніпра,

До сивих верб

Над тихими ярами.

Я вас прошу:

Хоч слово напишіть,

Хоч вісточку

З-під Умані подайте.

Я заздрю вам.

Простіть мені,

Простіть.

Щасливої дороги вам,

Прощайте…

 

Бесіда:

• Якими рядками прислів’я можна висловити головну думку цього твору?

                     (Рідна земля і в жмені мила.

                      Нема в світі, як своя країна!

                      Кожному мила своя сторона).

• Які думки і почуття навіяв твір?

 

7. «Яка то святість – мамина любов»

                                      М. Луків

Слово вчителя.

Тема матері, батька – одна із головних, золотий лейтмотив, основа основ духовного і поетичного світу М. Лукова. Це вірші-монологи, вірші-сповіді, вірші-спогади. У них щем і біль синівської провини перед матерями за неповноту спілкування, швидкоплинність зустрічей і гірку тривалість розлук, і каяття за щось недоказане, незбагненне до кінця, не зроблене своєчасно, і роздуми про взаємовідносини між дітьми та батьками, і схиляння перед моральною і духовною висотою стареньких, малописьменних батьків із глухого села, і потрясіння в той несподіваний день материнської смерті. Вона звучить у віршах: «Росте черешня в мами на городі», «Приїжджайте частіше додому», «Матері», «Батькова хата», «Відвідини», «Лист до матері», «Матері залишаються з нами»…

       Вірші цієї тематики вміщені у збірках: «Росте черешня в мами на городі», «Мелодії для матері і коханої», «Матері залишаються з нами».

       Послухаймо деякі з них:

 

 Матері

За все, що маю, дякую тобі,

За все, що маю і що буду мати…

Ночами сняться зорі голубі

І вишні білі на причілку хати.

Немов пилину, світ мене крутив,

Ловив я мрію і мету високу.

Пробач мене, що тяжко завинив, -

Лишив тебе на старість одиноку.

Та й що я знав, коли із дому йшов,

Хіба я міг в ту пору зрозуміти,

Яка святиня – мамина любов,

Яка то мука – як лишають діти?

Аж отепер, як став я батьком сам

І час прийшов стрічать і проводжати,

Я знаю ціну тим святим сльозам,

Які тобі судилося спізнати.

Тому і сняться зорі голубі

І вишні білі на причілку хати,

Тому спішу подякувати тобі

За все, що маю і що буду мати.

 

Мамині руки просять

Мамині руки просять:

Думайте.

Хліб на столі промовляє:

Думайте.

Зламане дерево квилить:

Думайте.

Рідна земля вимагає:

Думайте.

 

Приїжджайте частіше додому

Приїжджайте частіше додому,

Щоб не мучила совість потому.

 

Ні грошей не привозьте, ні слави, -

Будьте з рідними ніжні й ласкаві.

 

Бо не вічні ні батько, ні мати,

Завтра можете їх не застати.

 

Щоб не мучила совість потому,

Приїжджайте частіше додому.

 

8. Пісенна творчість М. Лукова.

Виступ музикознавців

І виступаючий

Захоплення М. Лукова піснею не випадкові, а глибинні й органічні.

     Ніна Гнатюк, поетеса-землячка, напередодні 50-річчя взяла інтерв’ю у митця, запитавши:

• Коли з’явилося бажання писати не просто вірші, а творити пісні?

На це автор відповів:

• Пісня – це завжди молитва, пісня – щасливий шепіт чи печальний стогін. Я ніколи не був тим, хто спеціально пише тексти для пісень…

          Хочу писати так, щоб мене зрозуміли і жінка з бурякового поля, і вчителька, і юнак, котрий працює з ком’ютером. А це буде тоді, коли вкладати у слова, у мелодію звуків душу».

                                             Стаття «Тут коріння моєї долі», газета  «Вінниччина», 6 січня 1999р.

 

ІІ виступаючий

Успішно він співпрацює із відомими композиторами: А. Горчинським, Морозовим, М. Юрковим, М. Свидюком, А. Лаврінчуком… Вони доповнили внутрішні почуття поета музичними інтонаціями. А виконують пісні Віталій Білоножко, Наталія Бучинська, Надія Шостак, Алла Кудлай, дует «Росичі», квартет «Явір»…

     Покладено на музику понад 300 пісень. Видано кілька компакт-дисків. Популярними стали «Сади цвітуть над небесами», «Половина саду квітне, половина в’яне», «Приїжджайте частіше додому», «Тополі»…

    Мелодії пісень бентежать, хвилюють, викликають тривогу за долю героїв, роблять мудрішими, добрішими, людянішими.

 

9. Музична хвилинка

Особливе визнання в народі здобула пісня «Росте черешня в мами на городі».Давайте заспіваємо її всі разом.

                 (Учні виконують пісню «Росте черешня в мами на городі»)

 

Слухання пісень у грамзапису:

• «Калиновий вітер»;
• «З природою на самоті»

 

ІV. «Мікрофон»

1. Я переконався, що…

                (…вірші М. Лукова  мудрі, душевні, прості, щирі, людяні)

2. Урок приніс мені…

                (… хвилини радості, вчить доброти, чуйності до людей, родини)

3. Мені сподобалось..

                (… багатство тем, простота й доступність віршів поета)

4. Урок справив на мене…

                (… незабутнє враження, схвилював і збентежив; низько вклоняюсь за велику майстерність слова)

5. Сподобались пісні на слова М. Лукова…

                 (… задушевні, ліричні, мелодійні; мелодія журлива)

6. Мої побажання М. Лукову…

                      (Гострого пера Вам і влучного слова, поете-земляче наш дорогий і незабутній, довгих років, плідної праці).

 

     V. Підсумки уроку.

Слово вчителя.

• Дякую вам за співпрацю, за змістовні цікаві відповіді. Переконана, що із сьогоднішнього уроку ви почерпнули для себе багато нового. М. Луків – поет з Божої ласки, він подарував нам свої глибоко задушевні вірші, які вчать нас бути справжніми людьми, вірними синами й доньками нашого чарівного Поділля. Сподіваюсь, що спілкування з поезією митця буде продовжуватися. Бажаю вам плідної праці!

           Нехай слово М. Лукова стане вашим орієнтиром на шляхи відродження української державності.

           Про митця можна сказати словами поетеси Н. Чернієнко:

                                  Ти – гордість нації, ти – син і честь народу, непересічну роль в поезії зіграв.

           Нехай же не в’яне його черешнево-яблуневий сад!

 

VІ. Оцінювання знань учнів.

 

VІІ. Домашнє завдання.

Написати лист М. Лукову: «Я Вам пишу» або «Мої побажання М. Лукову».

На наступне заняття уроку ЛРК (ІІ півріччя, травень) прочитати оповідання Є. Гуцало «В гості до білого світу».

 

 

 

Література до уроку:

1. Збірник «Подільські криниці». Хрестоматія з літератури рідного краю, випуск другий, упорядник А. М. Подолинний, с. 530-561.
2. Г. Гордасевич. «Життя, як ріка» (у книзі «Подільські криниці»), с. 532-542.
3. В. Чуйко. «Потрібним бути рідному народу», передмова до збірки «Доля і час», К.:2002, с. 5-23.
4. Збірки поезій М. Лукова.