Народилася Надія Мовчан-Карпусь 12 червня 1944 року в сім’ї учителів. Її мати – Єфросинія Дем’янівна – педагог, добра і дбайлива вихователька своїх дітей, була першою учителькою Надійки. Досить культурна і освічена, вона любила музику й співи. У сім’ї звучали українські пісні у супроводі гітари, домри, скрипки, баяну. Мати прищеплювала дітям любов до праці, навчала розуміти і шанувати природу. Батько – Михайло Кузьмович – гарний бджоляр і садівник, учитель-словесник, усе своє життя присвятив великій і благородній справі виховання дітей.
Працюючи на ниві красного письма, поетеса стала автором наступних збірок: «Батькова тополя» (1997), «Над річкою-журавкою» (1998), «Золотокрилі ранки» (2000), «Сонячне коло»(2003), «Мелодія осінньої просині»(2004). Готується до друку ліро-епічна поема «Стаю на прю» та дитяча книжка «Веселинки Василинки». Мешкає Надія Мовчан-Карпусь у місті Одесі.
Ось такими закоханими очима дивиться на навколишній світ Надія Михайлівна Мовчан-Карпусь. Цю свою любов до світу вона передає дітям: і вам, і своїм рідним. Он яку чарівну «Пісню для онука» вона склала: Пахне колисково. Пісня для онука. Вітами береза. У віконце стука. Вітерець легенький. В гіллі засинаєКолисково, ніжно. Листячко співає. Скажіть,, чи тільки бабуся любить цього маленького хлопчика? Чи тільки вона хоче, щоб він спокійно спав?