Література рідного краю. Поетичний дивосвіт творчості Миколи Тютюнника - сучасного поета Луганщини

Поетичний дивосвіт творчості Миколи Тютюнника- сучасного поета Луганщини Гладка Марія Іванівна, учитель української мови та літератури Золотівського ліцею №5 Сєвєродонецького району Луганської області 2023р. Фрагмент роботи МАН Плєханової Єлизавети

Творчість нашого сучасника фактично не досліджена в літературі; складає незаперечну художню цінність з огляду на жанрове розмаїття, багатство мотивів; окреслені проблеми національної пам’яті та національної ідентичності; сприяє формуванню почуття гордості за успіхи земляків Тільки через осягнення краси рідного слова у творчій спадщині наших письменників-земляків ми відчуваємо гордість за славних наших краян. Здається, кожна гілка дерева на Україні має свого поета і кожна стеблина трави на цих безмежних квітучих рівнинах відлунює піснею Тальві, німецько-американська письменниця, літературознавиця, фольклористка

Розділ 1 Література рідного краю. Микола Тютюнник – сучасний поет Луганщини 1.1. Віхи життєвого шляху Народився 1 червня 1949 року в селі Банкіно Білгородської області У 1954 році в пошуках кращого життя родина переїжджає до міста Первомайськ Луганської області (зараз окупована територія), де і жив до 2014 року. Після закінчення Первомайської школи №2 продовжив навчання в Стахановському гірничому технікумі. Потім була армія – три роки в Казахстані на озері Балхаш. Після армії повернувся в місто Первомайськ, де 14 років працював на шахті імені Менжинського – кріпильником, прохідником, гірничим майстром

Розділ 1 Література рідного краю. Микола Тютюнник – сучасний поет Луганщини У 90-ті працював головним редактором Первомайської газети «Шахтёрский край». М. Тютюнник – повний кавалер Почесного знаку «Шахтарська слава», який видавався виключно за високі досягнення в праці та особистий внесок у розвиток галузі. Коли прийшли успіхи в літературі, залишив роботу на шахті, перейшов на письменницьку та літературну діяльність. З 2014 року М. Тютюнник – вимушений переселенець з Луганщини. Зараз проживає в місті Кам’янське (у 1936–2016 роках–Дніпродзержи́нськ) Дніпропетровської області. 1.1. Віхи життєвого шляху

Розділ 1 Література рідного краю. Микола Тютюнник – сучасний поет Луганщини 1.2 Творчий доробок М. Тютюнника У 1982 році вийшла перша книжка оповідань «Біля річки Лугані» У 1988 році був прийнятий до Спілки письменників СРСР та Спілки письменників України Він автор сорока книг віршів, поем, повістей, оповідань, поетичних і прозаїчних романів, відзначених багатьма літературними нагородами Побачило світ зібрання його творів у восьми томах. Більшість творів написано про Донбас Чотиритомна романічна тетралогія «Лугарі» (2005-2007рр,) оповідає про життя шахтарів протягом сорока років

Розділ 2 Оригінальність поетичного світобачення Миколи Тютюнника 2.1. Жанрове розмаїття творів Виразним свідченням творчого розвитку Тютюнника стала збірка новел «Вітер з теплого краю» (1996р.) Заслуговує на увагу збірка історичних новел «Табакерка бабки Маріули» (2004р.), до якої увійшли 45 новел. У 2014 році побачила світ збірка верлібрів «Стежина в один слід». У 2021 році вийшла збірка поезій «Захмарні журавлі», до якої увійшли вірші пейзажної лірики, Майже одночасно з поезією Микола Тютюнник писав і прозу - повісті та оповідання: «Незнайомка», «Чужа тайна», «Ніч перед Різдвом», «Ковані валянки», які увійшли до збірки «Ковані валянки» (2003)

Розділ 2 Оригінальність поетичного світобачення Миколи Тютюнника 2.1. Жанрове розмаїття творів Плідно працює Микола Тютюнник в останні роки, коли волею долі став вимушеним переселенцем з Донбасу. Створено збірки: історичний роман у віршах «Бунтарська галера» (2015 р.); «Спартак» (не вигадані історії шахтарських окраїн (2017 р.); роман «В июле 14-го» (2017 р.); «Не считай, кукушка, мне года (вірші різних років, оповідання) (2017 р.); збірка віршів «Подарунок долі» (2020 р.); збірка «Історичні віршовані романи» (2021 р.); оповідання циклу «Сіра зона» (2021р.)

Розділ 2 Оригінальність поетичного світобачення Миколи Тютюнника 2.2. Гордість поета – історичні романи у віршах Гордістю Миколи Тютюнника є його історичні романи у віршах «Маруся Богуславка» (2007), «Бунтарська галера» (2015), «Іван Сірко» (2016). Герої його романів - бранка Маруся Богуславка, кошовий Запорозької Січі Іван Сірко, учасник визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького Роман Каторжний – взірці волелюбного духу наших пращурів, узагальнений образ ментального ідеалу.

Розділ 2 Оригінальність поетичного світобачення Миколи Тютюнника 2.2. Гордість поета – історичні романи у віршах Він писав: «Жоден твір не мав такого успіху, стільки добрих відгуків практично з усієї України і навіть з-за кордону. Відгуки на «Марусю Богуславку» займають двадцять сторінок книжного тексту. Надходять і по сьогодні» Роман був відзначений чотирма Всеукраїнськими і Міжнародними преміями. «Звідки він черпає автентику народного буття того часу, адже народився в Росії, а прожив на Луганщині?! Може, це генетична пам'ять нащадка слобідських козаків, чиї полки в 1765 році були реорганізовані в Слобідську Українську губернію і центром у Харкові?»* *З подання ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка на присвоєння М. Тютюннику Національної премії України імені Тараса Шевченка(2021р.)

Розділ 2 Оригінальність поетичного світобачення Миколи Тютюнника 2.3. Своєрідність верлібрів Тютюнника Символічною є назва збірки «Стежина в один слід» (2014), в якій на 115 сторінках розміщено верлібри, які умовно поділено на три частини: «Світанкові», «Полуденні» і «Надвечірні». Неперевершені поетичні образи прикрашають верлібри. Ось, як наприклад, закінчення верлібру про рибалку: «По щічці ставка, аби теж не заснув, ласкаво ляскає хвостом якась риба». А у «Вишиванні хрестиком» читаємо: «Поруч нього, зі срібним відерцем у руці, така ж чорноока-чорноброва дівчинонька, з роздвоєною, наче риб’ячий хвіст, косою». А ось як описуються на баштані величезні кавуни, що їм «в спеку, мабуть, ліньки і поворухнутись, сховатись в траву», тому й «не ворухнуть своїми поросячими хвостиками».

Розділ 2 Оригінальність поетичного світобачення Миколи Тютюнника 2.3. Своєрідність верлібрів Тютюнника Заслуговують на увагу верлібри про шахтарів, шахтарський край, шахтарську долю. Всім нам, дітям шахтарського краю, знайоме нехитре слово «тормозок», яке вже стало символом шахтарського побуту. Який же то був щедрий дарунок – немов від зайчика – для шахтарської дитини, ця нехитра смакота з окрайця хліба із салом, загорнута в шматок звичайної газети! /Навіть тоді, коли ти знаєш, /що татко спеціально брав на роботу зайвий /І потім приніс тобі. А ці рядки є ніби справжнім пам’ятником Шахтареві. Коментарі тут дійсно зайві: «Кожного разу, /збираючись на роботу, під землю, /він особливо лагідним був з дітьми, /навіть за якусь провину не караючи їх. /Коли в шахті щось трапиться – /нехай не пам’ятають/ татка жорстоким...»

Розділ 2 Оригінальність поетичного світобачення Миколи Тютюнника 2.4 Яскравий світ художнього слова поета Микола Тютюнник глибоко оригінальний поет, він використовує яскраву палітру кольорів для зображення природи, має багату метафоричну уяву: Зима, мороз… В засніженій діброві, Де доріжки занесено усі, Старі дуби похмуро суплять брови, Як ті сільські, буває, дідусі. В снігу і ліс, і поле, і долина… О, скільки ж у Зими того добра!.. Дуби ждуть Весну, снігу ж – по коліна, Весна і в чобітки понабира.

Розділ 2 Оригінальність поетичного світобачення Миколи Тютюнника 2.4 Яскравий світ художнього слова поета Його вірші невеликі за обсягом, але в них відчувається непідробна щирість, максимальна відвертість, що і приваблює читача, як, наприклад, вірш «Школа» … Останні дні. Позаду школа. Вже все минуло й загуло. Й такого смутку ще ніколи, Іще ніколи не було. Комусь нагадано столицю, Якою марили давно. Мені ж ця школа буде сниться, І цей ось поверх, це вікно І цей же клен, кулястий з виду, З листвою дивного лиття, Хоч я нікуди й не поїду, А буду поруч все життя. Бо школа ж – ось вона, за рогом, Бува, й зайду, як давній друг. Й одразу ж за її порогом Щось міцно перехопить дух

ПОЕТИЧНА ХВИЛИНКА

ЗУСТРІЧ 1 Іди, не бійся, песику, не бійся! Ти й так бредеш, старенький, навмання. Й хотілось знати: це якого ж біса Тебе будь-хто з дороги проганя? Мене ж не бійся, хоч з якого краю, Бо нам обом дісталося в житті. Ти на одну, а я на дві кульгаю, Й давно літа минули золоті. Старі обидва, і могли б дружити, Як невеличка, але все ж сім’я. Та як тебе до двору взяти жити, Коли у мене й хвіртка не своя?  

СВЯТИЙ МИКОЛАЙ 1 Як він спішив! Напевне, як ніколи. Летіли сани, ніби з висоти! Сніги лежали аж до виднокола – Високі і пухнасті, мов коти. Нехай мете, кружляє біла вата, – Там жде дарунок кожнеє маля. Та снігу в полі стало малувато, Затим пішла вже й зорана земля. Зупиниться, шепочучи: Осанна! Даремно сніг очима пошука, Зітхне тихенько, кине свої сани І полем, до маляток, – пішака.

ТИХЕ МІСЦЕ 1 Зелений гай, дорога пролягає. Міленький яр і ручайок на дні. Дорога так тіснесенько до гаю, Бо в неї ж більше жодної рідні. Але дорога – завше мандрівниця. Ночує також де перепаде. Зупиниться тут хтось, води напиться, Й дорога його далі поведе. А я сюди приходжу мов на прощу, До милого з дитинства ще струмка, Де верби віти цілий день полощуть У голубому тазику ставка.

1 Їде на конячці лісом осінь, Їде там, де не пройти машині. Розсипає скрізь холодні роси І фарбує ліс в червоне й синє. Та найбільше − в золоте і жовте, Лиш чорніють де-де дикі груші, Бо оце вже на порозі й жовтень, Син її любимий, середульший. Й листопаду залишиться все це, Вся краса ця з тишею німою. Й тихий сум міцніше ввійде в серце, Як завжди бува перед зимою. ОСІНЬ

ВОРОНЦІ 1 Знов пригадалось: ніби я маленький І в коротенькі вдягнений штанці, Й ведуть мене дівчата у Крутеньке, Де вже цвітуть і пахнуть воронці. Доріжка в’ється, як чорненька нитка, І приведе, як кажуть, в справжній рай, Бо воронці – найкраща в світі квітка, Якою здавен славиться наш край. Пливуть в повітрі дальні мідні дзвони… Прийшли і розгубилися на мить, Бо воронців тут, прапорців червоних, Ну так вже рясно – аж в очах мигтить! Нарвали трішки й понесли до хати, Хоч кожна жде й червоні паруси… Життя було сіреньке й небагате І всім хотілось трішечки краси. Пройшли роки, як скоротечні зливи, Ті квіти в мене й дотепер в руці. От тільки б знати, чи були ж щасливі Дівчатка ті, що рвали воронці?

ВОРОНИХА 1 Гуляю парком з вороном удвох. Чи це, мені здається, ворониха… Намети позіхають: ох та ох!.. І так довкруж спокійно все і тихо. Іде слідом, голівкою круть-верть, Й міцненьким дзьобом пробує доріжку. Й, затримавшись над крихтою ледь -ледь, Знов налягає на пружкенькі ніжки. Чи, може, це якась у неї гра?! Чи то з морозу проситься до хати? Бо ніжками вже так перебира, Аби й на крок від мене не відстати!

Висновки На основі літературних досліджень було визначено ключові етапи життя поета, з’ясовано жанрове розмаїття, основні мотиви й проблематику його творів, досліджено художні засоби творення образів, окреслено місце творчого доробку Миколи Тютюнника в сучасній українській літературі зроблена спроба узагальнити естетико-поетикальні риси та проаналізувати творчий доробок митця. можемо впевнено сказати, що кожен твір митця ставав визначною подією у літературному житті не тільки Луганщини, а й всієї України, про що свідчать відгуки відомих українських письменників, культурних діячів. його поетичне слово наповнює високою духовністю, збагачує інтелектуально, звеличує душу шляхетними почуттями, чарує несказанною красою і довершеністю художнього слова. творчість Миколи Тютюнника – небуденне явище в українській літературі, ДИВОСВІТ – у ліриці. Велика кількість міжнародних та вітчизняних премій свідчить про вагомий внесок Миколи Тютюнника – сучасного поета Луганщини – в розвиток української літератури.

Список використаних джерел 1. Батанцева Т.А. Сіркова Одіссея: містичний мотив дружби зі звіром у подорожі в романі Миколи Тютюнника «Іван Сірко». Українська література в загальноєвропейському контексті: Збірник наукових праць. Мелітополь: ФОП Однорог Т. В., 2018. – Випуск 1. – 312 с. 2. Біляцька В. П. Український роман у віршах постколоніальної доби: монографія. Дніпро: Середняк Т. К., 2017. – 398 с. 3. Біляцька В. П. Епічний стиль» роману у віршах М. Тютюнника «Маруся Богуславка». Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. Луганськ: ЛНУ імені Тараса Шевченка, 2012. – № 3 (238). – С. 143–152. 4. Біляцька В. П. Історична ретроспектива роману у віршах М. Тютюнника «Бунтарська галера». Українська література від давнини до сучасності: парадигми, напрямки, проблеми: до 106-річниці від дня народження доктора філологічних наук, професора Михайла Давидовича Бернштейна: матеріали міжвишівських наукових читань. Запоріжжя: ЗНУ, 2016 – С. 15–17. 5. Біляцька В. П. Матриці культурної й історичної пам’яті в сучасних романах у віршах. Художні феномени в історії та сучасності («Пам’ять та ідентичність»): тези доповідей VІ Міжнародної наукової конференції. Харків: ФОП Бровін О.В., 2020. – 134 с 6. Біляцька В. П. Часопростір історичних романів у віршах М. Тютюнника. Художні модуси хронотопу в культурно-мистецькому дискурсі : збірник матеріалів Міжнародної наукової конференції (26– 27 травня 2016 р.) / ред.-упор. Н. Ю. Акулова. Мелітополь: Вид-во МДПУ ім. Богдана Хмельницького, 2016. – С. 14–17. 7. Біляцька В. П Історію свою не кожен знає. Тютюнник М. Г. Бунтарська галера: Історичний віршований роман / Передм., упор. В. П. Біляцької. Дніпропетровськ: СЕРЕДНЯК Т. К., 2015. – С. 3–5. 8. Вовчок: новела. М.Тютюнник. Луганськ: Лугань, 2007. — № 1. — С. 44-46. 9. Домовичок: новела. М.Тютюнник. Жайвори над Луганщиною. Ч. 2. Луганськ, 2004. — С.51-

Список використаних джерел 10. Думич Л. П. Г. Тютюнник "Іван Сірко". Епізод із великої епопеї життя цілого народу [Текст]: бінарний урок: 10-й клас. Українська мова та література, 2015. – № 21/22. – С. 51–57. 11. Захмарні журавлі: поезії. Микола Тютюнник. К.: Талком, 2021. – 76с. 12. Лугари: роман в 4 кн. Кн. 1. Исторические новеллы, 2005. — 494 с. 13. Лугари: роман в 4 кн. Кн. 2. Повесть. Рассказы. Стихи. 2006. — 499 с. 14. Лугари: роман в 4 кн. Кн. 3. Осенние дороги. Новеллы, 2007. — 491 с. 15. Маруся Богуславка: історичний роман у віршах. М.Тютюнник. Луганськ: Глобус, 2006. — 91 с.; Луганськ: Світлиця, 2009. — 160 с. 16. Науменко Наталя. Генеза і шляхи розвитку українського верлібру кінця ХІХ – початку ХХІ століть. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук. [Текст] К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2010. – 34 с 17. Пізні яблука. М.Тютюнник. Луганськ: Лугань, 2007. — № 1. — С.30-33 18. Солодкий страх: новела. М.Тютюнник. Жайвори над Луганщиною. Ч.ІІ". Луганськ, 2004. — С. 47-50. 19. Харчук Р. Покоління постепохи. Дивослово, 1998. - №1. - С. 6 - 12. 20. Шахтарча. М.Тютюнник. Лугань, 2007. — № 1. — С. 33-36. 21. Тютюнник М. З відгуків колег. Маруся Богуславка. Історичний роман у віршах. Луганськ.: Світлиця, 2009. – С. 5–13. 22. Тютюнник М. Г. Маруся Богуславка. Історичний роман у віршах. Луганськ: Світлиця, 2009. – 159 с. 23. Тютюнник Микола. Іван Сірко: історичний віршований роман. Київ: Глобус, 2016. – 120 с. 24. Тютюнник Микола. Бунтарська галера: Історичний віршований роман. Дніпропетровськ: СЕРЕДНЯК Т. К., 2015. – 138

Дякую за увагу!