Розробка уроку "Еволюція Ничипора Варениченка. Типове й екстремальне у долі персонажа. Проблема життєвого вибору. Чіпка Вареник – злочинець чи жертва?

 

Еволюція Ничипора Варениченка.

Типове й екстремальне у долі персонажа.

Проблема життєвого вибору. Чіпка Вареник – злочинець чи жертва?

 

Мета: проаналізувати поведінку головного героя, винести вирок щодо скоєного ним; розвивати вміння дискутувати та  усне монологічне мовлення учнів,уміння характеризувати образи-персонажі, аргументувати свою точку зору; виховувати в учнів гуманне ставлення до слабших, доброту,співчутливість;

Тип уроку: урок-суд (урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок)

Структура  уроку: перевірка осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення.

Обладнання: портрет Панаса Мирного, ілюстрації до твору, роздатковий 

                        матеріал,  опорні конспекти,  художній  твір, рольові  картки,

                        презентація  до  уроку.

Цілепокладання:

       Учні повинні знати:

образну систему роману, його проблематику;

розуміти сутність філософської системи духовності українського народу, зміст понять “добро” і “зло” та їх відображення на сторінках роману;

причини моральної деґрадації головного героя роману.

 

 

      Учні повинні вміти:

аналізувати образи художнього твору;

з’ясовувати ідейну спрямованість та повчальний зміст твору;

осмислювати і словесно оформляти враження від прочитаного, аналізувати духовний світ особистості.

Визначати цілі, яких слід досягнути та здійснювати рефлексію.

                                        

     Епіграф уроку: 

                                                                             “Не убий”

                                                                                                       (Біблія)

Вислови на  плакаті чи  на дошці.

                                                                                         Великі духом свідчать:

                                                                                    Страшіться ж! Закінчився суд –

                                                                    І кара йде, і гнів вирує.

                                                                                             Є. Маланюк “Убійникам”

 

                                                                                  Прокляття всім, прокляття всім,

                                                      хто звіром став!

                                                                        П. Тичина “Замість сонетів і октав”

 

                                                                          Ти знаєш, що ти – Людина…

                                                                                                            В. Симоненко

                                                                Я йшов кудись і знав:

                                                                  Мій шлях – в нікуди…

                                                                                                         Богдан Бойчук

 

                                                                              Людино! Ти є найвище твориво землі.

                                                    Омий же з себе скверну!

                                                                                          О. Де

 

Хай кожна мить, що в вічність промайне,

Тебе вщасливлює, бо головне,

Що нам дається тут,- життя :  пильнуй же!

Як ти захочеш, так воно й мине.

Недоброзичливість ніколи не могла

      Узяти верх : до злих вертались їх діла.

Я зичу благ – ти зла мені бажаєш:

Ти благ не діждешся, я не побачу зла!

Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі,

Що вмерти мушу я, що строки в нас малі:

Того, що суджено, боятися не треба.

Боюсь неправедно прожити на землі.

 

Х І Д    У Р О К У

 

І. МОТИВАЦІЯ  НАВЧАННЯ  УЧНІВ.

Організаційний момент.

Оголошення  теми,  мети,  завдань уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань.

      - Слово вчителя.

Ось і завершили ми роботу над романом Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

 

 

 

Сьогодні у нас із вами незвичайний урок. Ми побуваємо на умовному засіданні суду.

( Використання інтерактивного плаката  у грі –суд (робота з текстом твору на закріплення вивченого  матеріалу)).

Наше завдання – з’ясувати: винен чи ні у своїх злочинах герой роману Панаса Мирного – Чіпка. Вислухавши сторону обвинувачення й захисту, суд присяжних винесе вирок.  

За допомогою інтерактивног плаката  спробуємо дати характеристику діям і  вчинкам головного  героя.

 

 

 

 

 

 

 

Недаремно Панас Мирний дав своєму романові назву «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»  Він запозичивїї з Біблії, де дослівно вона звучала так: "Чи ж реве віл при яслах повних?".
Це доводить, що злочинність ніколи не виникає просто так. Людина не скоює злочини, якщо вона задоволена життям , не жаліється, має те, що хоче.

( вводять Чіпку до зали)

 

Секретар: 

 

 Прошу всіх встати. Суд іде. Прошу сідати. Сьогодні ( вказується  дата) розглядається справа підсудного Нечипора Варениченка, який звинувачується  в убивстві сім’ї  Хоменків. Слово надається прокурору.

 

Прокурор. Добридень,шановні присяжні!

 

 

 

Сьогодні ми розглядаємо справу громадянина Варениченка. Ця людина відома мені з того самого моменту, як народилася. Цими відомостями хочу поділитися з вами.

Дитинство Нечипора було тяжким. Ріс він без батька, який, до речі,  втік від пана та залишив на Дону дружину з дітьми. Можна припустити, що саме гени батька стали основою розбійницького життя Чіпки. Але повернуся до дитинства. Сім’я жила бідно. Мати утримувала Чіпку та його бабусю Оришку. Тому Мотря тяжко працювала, а тут іще син ріс непослухом, часто доводилося вчити його батогом. З цього приводу маю запитання до свідка-матері.

Так, у дитинстві Чіпку не любили діти, але ж були тисячі таких самих ображених долею дітей, та вони у дорослому віці не вбивали, не крали, не знущалася над матір’ю. А Чіпка до цього дійшов.

Відхилений від норми розвиток психіки ми бачимо, коли наш підсудний із Грицьком драли горобців. Це жорстока сцена, я не буду її описувати, але питання стосовно неї поставлю.

 

 

 

Запитання до підсудного:

Підсудний,чому ви все ж таки пішли з другом знущатися над птаством, коли тільки недавно дід Улас казав вам, що мучити живих створінь-це гріх?

                                (Чіпка відповідає на запитання)

 

Я хочу попередити присяжних, що це відхилення у розвитку психіки не є підставою вважати громадянина Варениченка неосудним, у разі чого усі обвинувачення з нього знялися б.

Треба сказати, що Чіпка працював. Він пас овець разом із Грицьком та дідом Уласом. Коли дід Улас покинув роботу, а Грицько пішов на заробітки, Чіпка просив довірити йому громадську отару, але йому відмовили. Ця відмова була цілком обґрунтованою, тому що він був молодий і недосвідчений. Але й це здалося йому кривдою, він не був згодний із законом, всюди виказував свою неприязнь до закону.

Коли відібрали землю в Чіпки, він почав пити, познайомився з товариством, яке тільки й робило, що крало та пропивало. Тоді ж і наш підсудний пішов на першу у своєму житті крадіжку. Він називав її «відбиранням свого», але як би це не називалося, це було незаконно. Чіпка з товариством обікрав пана та вбив сторожа.

Тим часом мати Чіпки, за порадою людей, пішла у волость за тим,щоб посадили сина в чорну. З цього приводу маю запитання до свідка.

 

Секретар. До залу  суду  запрошується мати Чіпки. Представтесь, будь ласка( свідок  представляється).

 

Прокурор .  Запитання до свідка:

 Чому ви вирішили засадити сина в чорну?

 ( свідок відповідає на запитання)

 

Мати: Я думала, що  він одумається, що  за  злочини карають і не буде красти, вбивати.

 

Після того, як Нечипора витягли з чорної «товариші», він дуже образив матір, вигнав її з дому. Звичайно, Мотрі було дуже боляче приймати таку образу від сина, але про це вона розповість сама.

 

Прокурор . Запитання до свідка:

 Як же жилося вам, коли рідний син вигнав із дому?

(свідок відповідає на запитання)

 

Мати. Дуже  соромно  було  перед людьми. Як  таке  буває, що  син  виганяє з хати , приймає зовсім інша  людина. Та  ще з образами  та  погрозами. Дуже  важко  було  це  пережити.

 

У цей період Чіпка й товариство крали та пили. То якого пана обкрадуть, то жида, а то,бува, й простого чоловіка,що добув своє багатство тяжкою працею. Незабаром набридли Чіпці постійні людські підозри. Вирішило товариство вночі красти, а вдень Чіпка працював. Він вибачився перед  Мотрею, зустрів Галю, одружився. Здалося, виправився. Навіть у земство його обрали, але потім також легко вигнали, згадавши вбитого Чіпкою сторожа та вкрадену

 

 

пшеницю. Знову він вважає це за кривду.  І вистачило ж цій людині совісті пхатися в те земство та ще й ображатися, що його, вбивцю, звідти вигнали!

Але через деякий час набридло Нечипору тихе спокійне життя. Хоча що йому могло набриднути? Знову почалися крадіжки. А одної ночі Нечипор зі своєю бандою вирізали цілу сім’ю Хоменків, забрали все й підпалили хату. Тільки одна дівчинка дивом залишилася жива й прибігла до Мотрі, щоб розповісти все.

У мене є питання до свідка й обвинуваченого.

 

Прокурор . Запитання до свідка:

Чому ви не приховали від закону злочин сина?

  Мати.

Кожен  має відповідати за зроблене. А в Чіпки вже було багато злочинів.

 

Запитання до підсудного:-

 А не шкода вам було вбивати людей, бо це ж не пани, не жиди, а свої брати-селяни?

Чіпка.

 (підсудний відповідає на запитання)

Люди…Люди… Вони  в мене батька одняли, вони мене ще  змалечку ненавиділи – з  іграшок  проганяли, йшли повз хату  одхрещувались…. Моє серце  вразила  кривда, коли за  право працювати на  своїй власній землі чиновник вимагає хабаря….

 

 

Ще додам, що своїми діями громадянин Варениченко довів до самогубства свою дружину, яка невдовзі після затримання злочинців повісилася.

Хочу сказати, що цей злочин був скоєний не в стані афекту, бо підсудний знав, на що він ішов та міг передбачити наслідки. Натомість я можу стверджувати, що і цей , і попередні злочини були скоєні  в стані алкогольного сп’яніння, що передбачає ще суворіше покарання.

На основі всього життєвого шляху громадянина Варениченка я , як прокурор, можу запевнити, що наш підсудний - суспільно-небезпечний злочинець, в арсеналі якого без ліку дрібних та серйозних крадіжок та дуже жорстокі вбивства, тому він заслуговує суворого покарання.

Адвокат.

Пане суддя. Панове присяжні. Звинувачувати, на  мою думку, найлегше. Спробуймо зрозуміти причини,  які  штовхнули підсудного  на шлях злочину. Давайте допитаємо  свідків.

 

 

Секретар. 

До свідчень запрошується  Мотря Жук, мати підсудного Нечипора Варениченка.

 

Прокурор (запитання до свідка Мотрі Жук):

                                     1) Розкажіть про дитинство вашого сина;

                                     2) Як ставився до вас син?

                                     3) Як ви дізналися, що ваш син злочинець?

 

Адвокат (запитання до свідка Мотрі Жук) :

Чи правда, що в дитинстві ви били свого сина, чому?

Смерть бабусі стала першим горем, кривдою для вашого сина, чи розрадили ви його?

Чому правду про батька він дізнався з вуст чужої людини, а не від вас?

Секретар.

До зали судового  засідання запрошується Грицько,  побратим Чіпки.

 

Прокурор (запитання до свідка Грицька):

Яким був Чіпка в дитинстві, чи був він гарним другом?

Розкажіть суду присяжних про “розправу над горобцями”.

Як змінився Чіпка за той час, поки ви не бачилися?

 

Адвокат (запитання до свідка Грицька):

Як поводили ви себе під час бунту пісчан, коли побили діда Уласа? Що діяв Чіпка?

Чому ви задарма забрали хліб у Чіпки, чому не підтримали товариша?

Чи вважаєте себе винним у трагедії Чіпки?

 

Секретар.

До зали судового  засідання запрошується Галина Гудзь, дружина підсудного.

 

Прокурор (запитання до свідка Галі):

Як ви познайомились із підсудним?

Чи змінились ваші почуття до Чіпки, коли ви дізнались, що він злочинець ?

Чому ви вийшли заміж за розбійника?

 

Адвокат (запитання до свідка Галі):

Як ставився до вас чоловік? Він любив вас?

Чи намагалися ви переконати його стати на праведний шлях?

Секретар.

До зали судового  засідання запрошується Христина, дружина Грицька.

Адвокат.

А що ви можете сказати про Чіпку Варениченка.

Прокурор.

А як же  сталося, що матір  підсудного  певний  час жила  у  вас?

.Секретар.

До зали судового  засідання запрошується Максим Гудзь.

 

Прокурор (запитання до свідка Максима Гудзя):

Чому ви, онук запорожця, стали розбійником?

Чому ви дозволили вашій дочці вийти заміж за злочинця?

 

Адвокат (запитання до свідка Максима Гудзя):

Чому ви примушували Чіпку розбійничати навіть після одруження з вашою дочкою?

Секретар.

До зали судового  засідання запрошується Явдоха Гудзь.

 

Прокурор ( запитання до свідка Явдохи Гудзь):

Які риси підсудного вас найбільше привабили, коли ви вирішили віддати за нього дочку?

Адвокат (запитання до свідка Явдохи):

Чому ніколи не зупинили Чіпку перед злочином, адже страждала ваша дочка?

Суддя. Є ще свідки обох сторін.

Прокурор. Ні.

Адвокат. Ні.

Суддя.  Тоді  слово надається  захисту.

 

Адвокат.  Добрий день. Шановний суд присяжних, сьогодні ми розглядаємо справу Нечипора Варениченка - невинної людини, яка стала жертвою обставин. Кожна людина народжується для щастя, радощів. Кожна прагне світлої долі. Хотів цього й Чіпка, але всі мрії та сподівання розбились о кам’яні мури дійсності.

Дитинство. Не дай, Боже, ще комусь пережити таке. Бідність, нестатки, непорозуміння з дітьми, але гірше за все те, що й дорослі люди ображали його. Люди вважали його чортеням, вони навіть шукали в нього ріжки та хвостик. Така ненависть оточуючих була безпідставною. Наш підсудний відчував, що він нікому не потрібний, відчував усю злість людей. Як ви вважаєте, чи може в таких умовах життя залишитися в душі людини щось добре?

Отак жив Чіпка, виростав у голоді й холоді, злиднях та нестачах. Так прикро вражають його маленьку душу слова «безбатченко», «виродок», «байстрюк», і в його добрім серці росте озлобленість не тільки на людей, а й на Бога: чому він не покарає лихих, щоб вони не кривдили добрих? Це болісне відчуття стало супроводжувати його все життя. Упродовж  життя він не може змінити соціальні обставини,  наштовхується на байдужість людей, не мириться з цим і прагне відшукати ідеал правди й справедливості. Перед ним постійно постає проблема вибору: залишитися й «жити як всі», чи піти в житті іншою стежкою. Оце болюче відчуття соціальної несправедливості все сильніше поглиблюється в душі героя і згодом переростає у важкий недуг, відбирає спокій, порушує душевну рівновагу.

Однак у душі Чіпки ховалася не тільки ненависть, але й щира любов. Із самого дитинства він любив бабу Оришку, казки діда Уласа.

 

 

 А ніжне кохання до Галі, яку щиро хотів зробити щасливою.  Саме бабуся захищала хлопчика від ворожості людей, бо бабуся розуміла чуттєву  та беззахисну душу онука. Але незабаром бабуся помирає, а Чіпка залишається без єдиної підтримки та опори. Розумієте, як це важко для дитини?

Чіпка - людина, яка любить у житті і в природі все добре, ласкаве, красиве, усім цікавиться. Любив він також і свою землю, те бездонне поле, що радувало його око. Скажіть, чи здатна на це лиха людина? Але й тут не дали йому спокійно жити. Великою емоційною напругою пройняті болісні роздуми Чіпки  у зв’язку з несправедливим рішенням громади відняти в нього землю. Він втратив не лише землю, а й віру в добро й справедливість. Селяни обрали Чіпку в земську управу, а це свідчить про те, що йому довіряли.

Принизливе виключення його з громади ще більше розлютило його душу. Несправедливість існуючих порядків привела вольову, енергійну людину до трагічного кінця. Наш підсудний потрапляє під вплив лихого товариства, яке підбиває його на погані вчинки. Удари долі зруйнували душу Чіпки. Отже, на лихий шлях Чіпку підштовхнуло саме суспільство зі своїми несправедливими устоями.

 

 

 

Тож,  шановні присяжні, добре подумайте перед тим,  як винести  цій людині вирок, який вирішить її  долю.

 

 

Секретар.  Суд присяжних зараз винесе  свій вирок підсудному Варениченку. А суд свій.

Секретар: Встати. Суд віддаляється для винесення вироку.

 

Учитель.  Поки ми з вами будемо чекати на вирок підсудному, давайте прочитаємо й прокоментуємо вислови до уроку.

(діти читають і висловлюють свої думки)

ІІІ. Підсумок.

Учитель. 

 А давайте проаналізуємо своє життя. Чи є серед нас такі, кого б не ображали близькі люди? Чи не впадаємо ми інколи у відчай? Чи завжди у своїх невдачах звинувачуємо лише себе, а не шукаємо винуватців? Я думаю, ви погодитесь, що навряд чи з будь-якої  скрутної ситуації єдиним виходом може бути помста, а ще страшніше-вбивство. Не можна виправдовувати злочин важким дитинством, нелюбов’ю до себе людей. Отже, не всякими шляхами можна дійти до праведного діяння. Треба думати, щоб не завдати непоправної шкоди оточуючим.

 

 

Ось такий урок життя дає роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Урок, який триває й нині та змушує замислитися над життям, бо є й серед нас, на жаль, і терплячі, працьовиті люди, які нагадують доброго господаря Грицька, але чимало є й "чіпок", які вважають себе обділеними і, прагнучи легкого хліба, бажання мати все й одразу, піднімають руку на людей, які мають більший достаток. Приклади такі ледве не щоденно наводять засоби масової інформації.

 

 

Суд присяжних.

Ми прослухали сторону прокурора і сторону  захисту, зважили  докази свідків, винесли  таке рішення: громадянин Чіпка Варениченко вважається   винним у  скоєні багатьох злочинів і засуджується. 

 

 

 

 

 

Останнє слово підсудного.

 

Суддя: Суд вважає Нечипора Вареника винним у всіх названих злочинах. Чіпка – вбивця, він не може бути помилуваний. Людині, яка забрала життя іншої людини, немає виправдання. Суд засуджує Нечипора Варениченка до довічної каторги.

 

Рефлексія:

чи досягнув я поставлених цілей?

як оцінюю власну участь у побудові уроку?

робота яких учнів сподобалася найбільше?

що конкретно навчився робити на уроці?

що нового дізнався на уроці?

 

5. Оцінювання. Підведення підсумків.

6. Домашнє завдання: підготуватися до контрольного твору за творчістю Панаса Мирного та Нечуя – Левицького.