Література рідного краю "Твої таланти, Бердичеве!" (урок – зустріч)

Література рідного краю
Твої таланти, Бердичеве! (урок – зустріч)

Мета:

• ознайомити учнів з талановитими людьми нашого міста;
• розвивати інтерес до поезії, поетичного слова, вміння цінувати прекрасне;
• виховувати почуття прекрасного на прикладі творів наших земляків.

Обладнання: книги письменників нашого міста, художні картини, рушники.

Епіграф

А я не часто про любов кажу
До краю рідного: не від людини,
Від обігу те злото бережу,
Щоб на вазі не втратило грамини.
Марія Пономаренко

Перебіг уроку:

І. Організаційні моменти.
ІІ. Актуалізація опорних знань:

Питання вчителя для учнів:

1.Назвіть відомих письменників Бердичева. Чим вони вам запам`яталися?
Для чого ми повинні знати митців нашого краю?

Вступне слово учителя:

На попередньому уроці літератури рідного краю на мистецькому вернісажі ми зустрічалися з талановитим письменником нашого міста. У нас  в гостях був Анатолій Олександрович Кондратюк. Сьогодні ми перегорнемо  ще одну сторінку – зустріч з новими цікавими людьми.

Ми добре знаємо, що відбувається у світі, як ідуть справи у наших сусідів, але дуже мало знаємо, що відбувається  у нас тут, на нашій землі. У народі часто кажуть: «Бачимо, що робиться під лісом, але не бачимо під носом». Тому мені хотілося б, щоб ми і ви, діти, навчились цінувати те, що у нас є.

 

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

*Учні записують у зошити тему уроку та епіграф.

IV. Опрацювання навчального матеріалу.

Прекрасна і багата наша земля щедрими врожаями, родючими ґрунтами, а найбільше – прекрасними людьми. Саме наша земля дала світові Д.Конрада, В.Гросмана, В.Нестайка.

І тепер тут живуть і працюють прекрасні люди – наші земляки – сучасники. Докладніше про це розкаже завідувачка районною бібліотекою – Ананьєва Тамара Станіславівна.

Виступ завідувачки бібліотекою:

Рядки, що народились на Поліссі,
Хто поета хотів би збагнуть -
Мусить в край його прибути.
Гете

Прекрасна і багата житомирська земля. Прекрасна і не тільки своїм ландшафтом та надрами. Красу і велич її становлять люди. У цій               землі знаходимо слова автора Безсмерного «Слова про похід Ігорів». Вона дала світові Лесю Українку, Володимира Короленка, Джозефа Конрада і Максима Рильського.

 Учитель:

Сьогоднішня наша зустріч не випадкова. Ми готувалися з вами до цієї розмови. Були сформовані робочі групи, які отримали випереджувальне завдання. У нас є три групи: «Біографи», «Літературознавці», «Декламатори».

Учитель:

В цю бурхливу літературну річку течуть і маленькі струмочки творчості наших земляків – бердичівлян. Поговоримо про поетів, яких виплекала наша бердичівська земля, послухаємо, як бринить мелодія їхнього слова.

Виступ «Біографів»:

Учень 1

Наша земля зростила і дала наснагу Михайлові Пасічникові. Народився він у 1953 році в селі Половецьке. Виріс у сім’ї сільських працелюбів. Філологічну освіту здобував у Житомирському педагогічному інституті імені Івана Франка. В цей же час з’являються його поезії в обласній, республіканській періодиці. В 1983 році Михайлу Пасічнику було присуджено обласну комсомольську премію імені Миколи Шпака.

Учень 2

У його творчому доробку сьогодні декілька збірок: «Робота» (1975), «Право на дорогу» (1981), «Робочий день бджоли» (1983), «Хлібні заповіти» (1988), «Корабельний ліс» (1993). Основна тема його творчості – земля, а на ній – людина, світ її труда, почуття, переживання, радощі, захоплення красою природи.

Учні виразно виконують вірші  «Вересень»,  «Схилилися берези».

Учитель: Багато своїх творів автор присвячує коханню «Вірші при свічці».

Виступ «Біографів»

Учень 3

Сьогодні Михайло Пасічник працює над циклом збірок про заводи, підприємства, колгоспи нашого міста. Як завжди – про людей, що на них працюють. Таке його кредо. Половецька земля подарувала нам ще одного письменника, прозаїка В.Ф.Доманського, він прокурор за фахом.

Його маленькі оповідки – новели вражають точністю образів, характерів. Настрої, почуття, тонкі спостереження, метафоричні відкриття тут головніші від сюжету, а всі твори разом створюють власну модель довколишнього світу Володимира Феліксовича.

Звучать вірші М. Пасічника у виконанні учнів – декламаторів: «Ніч», «Мати», «Чобітки».

Учитель: Це сьогодні, діти, вам важко уявити, що такою радістю могли стати для малого хлопчика чобітки... А колись це була велика розкіш та радість для того, хто їх мав...

 

Учень 4  розповідає коротку біографію Михайла Степанюка:

Михайло Степанюк народився на Сумщині. Учасник Другої світової війни,  був нагороджений високими урядовими нагородами. Творча письменницька діяльність Степанюка розпочалась в 1949 році. Перший його твір був присвячений Тарасу Шевченку. Він написав романи «Пульс», «Накувала зозуля», комедію «Мільйон», а також повісті, оповідання, серед яких «Брати», «Яблунева квітка». Вийшла у світ книга Михайла Івановича «Війна в ріках». В будинку, де жив Степанюк, встановлена меморіальна дошка, провулок Білопільський перейменовано на його честь. Його кредо яскраво висвітлено  у вірші «Агава».

Учитель: Ви вже знаєте про поета Кондратюка Анатолія. На його вірші написано більше десятка пісень. У цієї скромної людини немає поки що збірок, але це не применшує його таланту.

Висновок, який зробила завідувачка бібліотекою:

- Як бачите, ми можемо пишатись нашими земляками. Наша поліська поетеса сказала так:

Як тебе я стала розуміти,
Батьківщино, зблизька – не здаля;
Найдорожче на землі – це діти;
Найдорожче у дітей – земля.
                                                   Марія  Павленко

Учитель:

На сьогодні, діти, ви отримали ще одне завдання – підготувати вірші.

Виразне читання напам'ять вірша учнями - декламаторами :

Учень 1

Дві мови
Дві мови – дві рідні,
Прекрасні обидві;
Дві мови яскраві,
Для мене ласкаві,
Одна – українська
А друга – російська,
Дві мови – дві волі
Обидві – у крові.
І тою, і тою
Пишу свої вірші ,
Дві ріднії ви -
Обидві не скривджу.

Учень 2

Маки

Маки у полі горять -
Не згорають.
Дивлюся в небо,
Широке без краю.
Дивлюся сонечку
Прямо у вічі,
Не відвертають
Свої обличчя.
Славлять і сонце
Славлять і вітер
Літечко – літо
Будуть горіти.

Учень 3

Пелюстки

Пелюстки, пелюстки облітають…
І без цвіту сади залишають.
Пелюстки, пелюстки, то віньєтка краси
Та ніколи краса не вмирає.
Вже сади одцвіли, запліднили -
Їм краса пелюсток дала силу
Пелюстки, пелюстки, то віньєтка краси
Без краси ми б з тобою збідніли.
Пелюстковий в садах грає вітер
І прощається сад з пишним цвітом
Пелюстки, пелюстки, то віньєтки краси
Незабаром зустрінемось з літом.

 

Бесіда вчителя з учнями:

• Чи сподобались вам вірші? А що саме сподобалось?
• Які художні засоби поетеса використовує у своїх віршах?
• А які слова поета виражають основну думку поезії?

Рубрика «Словесне малювання»

Які б картини ви могли намалювати до цих віршів?

Робота в групах

- Пропоную вам побувати в ролі «Літературознавців».

Група 1: вам завдання – виписати з віршів усі метафори (наприклад, «прощається сад ...»)

Група 2: виписати з віршів усі епітети (наприклад, «пишним цвітом..»)

Група 3: виписати з віршів усі тавтології (наприклад, «літечко.. літо..»)

Учитель:

-Сьогодні у нас в гостях поетеса Протасевич Ольга Миколаївна. Людина ця зовсім не зв’язана з літературою, і здавалося б, далека від неї. Працює лікарем в районній санепідемстанції, але має чуйне серце, добру душу. В Ольги Миколаївни більше 20 віршів – романсів.

Вона часто виступає на місцевому радіо, має чотири маленьких збірки. На сьогоднішній день вона є членом Національної спілки журналістів України. Саме її вірші ви читали напам’ять.

Лунає розповідь Ольги Миколаївни.

Учитель:

• А що вам хотілося  б дізнатись від Ольги Миколаївни?

З розмови з поетесою ви дізнались про тематику її віршів. У нашому класі теж є поетеса, яка свій вірш про маму склала на уроці української мови.

*Учениця зачитує свій вірш.

 Це ще одна свята сторінка в нашій поезії, дорога і близька всім прекрасним і незагубленим душам.

Матінка – природа, рідна земля, мати, що нас породила. Це святе для всіх із самого початку існування життя на Землі.

Ми не можемо розглядати мистецтво нашого міста лише з точки зору поезії. Адже талановиті люди нашого міста відтворили красу і велич рідного краю і в художніх полотнах.

Ми маємо багато знаменитих художників, скульпторів, що народилися в нашому місті, а їхні роботи знає сьогодні весь світ.

 І так вашій увазі приділяються картини Світлани Іванівни Ґедзь – учителя художньої школи. Назвала вона їх «Сонячний Бердичів».

*Учитель демонструє картини учням.

*Коментар від учителя: Якщо уважно проаналізувати написані картини,, можна чітко уявити, який Бердичів був багато років тому... І хоч ми з вами бачимо старенькі облуплені будиночки, однак зверніть увагу на те, скільки сонця на картинах ...

Учитель:

І нарешті, сюрприз, Ольго Миколаївно, коли я читала поезію «Пелюстки», то мені дуже хотілося співати, бо настільки вже мелодійним є ваш вірш.. І це не тільки моє враження. Коли я показала слова Польовому Георгію Васильовичу – нашому учителю музики, то він дуже швидко підібрав музику до них.

*Звучить романс у виконанні вчителя музики.

V. Підсумок уроку. Рефлексія. Метод « Мікрофон».

- Чи схвилювала вас поезія письменників Бердичева?
          - Чи виникло у вас бажання прочитати інші поезії цих поетів?

-Сьогодні ми перегорнули ще одну сторінку – зустріч з цікавими людьми. Хочеться, щоб ви, діти, не забувалися слова Оноре де Бальзака: «Україна починається з Бердичева».

            VI. Домашнє завдання.

1. Вивчити напам’ять один із віршів письменниці
2. Скласти сенкан на вибір. («Мова», «Пелюстки»)