Література українського романтизму (презентація )

Література українського романтизму. ПІДГОТУВАЛА Бурса Мар’яна михайлівна

Романтизм – це художній метод і напрям у літературі й мистецтві першої половини ХІХ століття, пов’язаний зі змінами у свідомості митців, їхньою переконаністю в тому, що глибинне пізнання здійснюється серцем, а не розумом.

Риси романтизму: Народність Історизм Прийняття буденності Звеличення людського духу Культ почуттів Захопленість фольклором Інтерес до фантастики

Жанри романтизму. Балада Елегія Послання Оповідання Повість Роман Романтична трагедія Драма

Основні герої романтичних творів козаки, зокрема запорожці, самовіддані захисники Батьківщини, та народні співці (кобзарі, лірники, бандуристи) — виразники дум і сподівань українського народу, творці й хранителі національної культури. Поряд з образами реальних людей (козаків, гетьманів, селян, ремісників та інших) нерідко діяли міфічні — русалки, відьми, вовкулаки, упирі тощо. Усі романтичні герої високоморальні або ниці духом, надзвичайно вродливі або дуже потворні.

Тематично-стильові течії Фольклорно-побутова. Протистояння двох світів: реального і вигаданого. Фольклор – частина природи і важливий чинник літератури. «Маруся» Л. Боровиковського, «Козачі поминки» А. Метлинського, «Наталя» М. Костомарова, «За байраком» байрак Т. Шевченка.

Тематично-стильові течії Фольклорно-історична Змалювання історії України за допомогою фольклорних образів. Герої минулих епох проголошували ідеї, що мали стати зразком для наслідування. В центрі подій стоїть козак – втілення волелюбного духу народу.

Тематично-стильові течії Громадянська Прагнення розбудити почуття національної гідності. Висока місія поета-митця, який повинен розв’язувати проблеми морального і суспільного буття.

Тематично-стильові течії Психологічно-особистісна Зосередження митців на внутрішньому світі людини. Виникнення жанру монологу-сповіді. Утвердження свободи, духовної незалежності людини. Шукання істини, добра, справедливості.

На перший план романтики поставили проблему «людина і суспільство», конфлікт особи й народу, неприйняття героєм сучасної йому дійсності, протиставлення їй героїчного минулого. І. Франко писав, що в українському романтизмі немає «гордого індивідуалізму» Байрона та Міцкевича, бо орієнтація на фольклор зумовила помітну видозміну цього романтичного почуття. Герої їх творів – це не горді одинаки, а народні звитяжці.

Школи в українському романтизмі I. Харківська школа романтиків. Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров, М. Петренко, Я. Щоголів. Заслуга – привчили освічену публіку до рідної мови. II. Львівська школа романтиків або Руська трійця – осередок національно-культурного і літературного відродження. М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький. Програма відродження української літератури на західноукраїнських землях. III. Київська школа романтиків. М. Максимович, Тарас Шевченко, М. Костомаров, П. Куліш, В. Білозерський. Гуртувалась навколо Кирило-Мефодіївського братства. Збагатили літературу новою проблематикою, новими жанрами, художніми засобами. IV. Петербурзька школа романтиків (українська громада в Петербурзі) Т. Шевченко, М. Костомаров, П. Куліш, В. Білозерський. Видання журналу Основа. Обговорення політичних і культурно-мистецьких проблем, питання освіти, видання книг для народу.

Українські поети- романтики. П. гулак-артемовськийЄ. Гребінка. М. Костомаров. В. забіла. М. петренко. М. Шашкевич та ін.

Петро Гулак-Артемовський(1790 — 1865) Писав байки (байка-казка, байка-приказка), притчі, вірші, послання, балади«Рибалка» — переспів однойменної балади Гете — має вже виразно романтичний характер. Письменник вказував на причини, що спонукали його передати своєю рідною мовою твір Йоганна Вольфганга Гете: «Хотів спробувати, чи не можна малоросійською мовою висловити почуття ніжні, благородні, піднесені...»

І. Крамський. Русалки

Євген Гребінка(1812 — 1848) Розмаїття жанрів творів письменника: українські ліричні поезії, що виникли на ґрунті народної творчості («Човен», «Українська мелодія», «Заквітчалася дівчина», «Маруся»…); байки, які органічно пов’язані з народними приказками і прислів’ями («Верша та Болота», «Школяр Денис»); російські вірші («Печаль», «Скала»); романс «Чорные очи»; популярність Є. Гребінці як прозаїку принесла збірка «Рассказы пирятинца»; повість «Нежинский полковник Золотаренко», «Кулик»; роман «Чайковський», «Доктор»; фізіологічні нариси: «Петербургская сторона», «Провинциал в столице», «Хвастун».

Парусник в морі. – І. Айвазовский

Микола Костомаров(1817 — 1885)В історію української літератури Костомаров увійшов як письменник-романтик: віршові збірки «Украинские баллады» (1839), «Вітка» (1840), історичні п'єси. Поезія Костомарова характеризується широкою проблематикою і розмаїттям жанрових форм: вірші-балади, в основу яких покладено народні вірування, легенди та історичні перекази; особистісно-психологічна лірика з її наріканням на життя, тугою за недосяжним щастям, молодістю.

Віктор Забіла(1808 — 1869)Народився в сім'ї дрібного поміщика, нащадка старовинного козацько-старшинського роду. Вірші поета були добре відомі в народі, виконувались як народні пісні («Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку», покладені на музику М. Глинкою). До своїх віршів «Не плач, дівчино», «Голуб», «Човник» та ін. Забіла сам створив мелодії

Михайло Петренко(1817 — 1864)До шедеврів лірики М. Петренка належить триптих «Небо». Триптих – композиція, складена з трьох самостійних творів, пов’язаних ідейним змістом та мотивом. Перший твір триптиха має назву «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю», другий – «По небу блакитнім очима блукаю», третій – «Схилившись на руку, дивлюсь я...»

Амвроосій Метлинський(1814-1870)збірка поезій «Думки і пісні та ще дещо» (1839р.) засвідчила появу одного з яскравих поетів, з творчістю якого пов’язані становлення й розвиток громадянської ідейно-художньої стильової течії в українському романтизмові. Якщо ж говорити про творчість А. Метлинського загалом, то можна сказати словами Є. Шабліовського: «У новій українській літературі А. Метлинський запровадив поезію високих емоцій: громадянські інвективи, трагедійні оскарження, медитації...»

І. Айвазовський. Хмара над небом

Левко Боровиковський (1806-1889)Романтизм Боровиковського ґрунтується на романтиці народних переказів, легенд, казок і пісень. Водночас він тим самим наближається і до реальної дійсності, оскільки на нього не могли не вплинути ті реальні сторони народного життя, які відображаються в народних піснях та переказах. Байки поета (збірка «Байки й прибаютки»), за словами А. Метлинського, сповнені гумору, жартівливості, дотепності.

Маркіян Шашкевич(1811-1843)Одним з перших зумів об’єднати філософські засади естетики романтизму державних народів з принципами романтизму народів бездержавних, яким був український народ. На перше місце в своїх поглядах поет ставить мову, розглядаючи її найважливішою зовнішньою і внутрішньою ознакою національної самобутності. Постійно вводячи у світ романтичний образ людини-велетня, підкреслюючи мужність, Шашкевич сюжетами і темами про добрі старі часи, про руських лицарів і лицарів думки намагався розбудити у своїх сучасників бажання повернути в повну силу «руську славу і власть»

Іван Вагилевич (1811-1866) Відомий фольклорист, поет, етнограф і громадський діяч, письменницький талант якого пробудила народно-поетична творчість. Доля письменника була складна, життєвий шлях – нерівним. І все ж таки те корисне, що створено ним для української культури, заслуговує вдячності й поваги

Яків Головацький (1814-1888) Твори Я. Головацького відзначаються щирістю, добрим поетичним смаком, мають виразні ознаки романтизму. Усі вони написані під впливом народнопоетичних зразків, що цілком природно для романтика і фольклориста.

Занепад романтизму У кінці 30-40-х років ХІХ ст.. в українській літературі з'являються ознаки занепаду романтизму як окремого напряму. І все ж романтизм в Україні не зник відразу, вплив його позначився не тільки на сучасних, а й на наступних поколіннях літераторів. Особливо живучою виявилася традиція романтичної героїзації козацтва (М. Костомаров, П. Куліш та інші).

Дякую за увагу!