Літературна композиція "Мелодія степу"

 «Мелодія степу»

Степ і море – різні стихії.

Степ і море – рідні брати.

Тихі, стримані, ніжні обоє.

Як розлютяться, то не втікти.

В степу маяк. Для чого, звідки?

В степу маяк для моряків.

Прокласти шлях щоб до домівки

Маяк той в темряві світив.

І навіть в час, коли на Марсі

Персеверанс збирає грунт,

Ті маяки позначені на карті,

Щоб кожен корабель знав путь.

Гляжу на море,

На волны бурные,

Что бьются об скалу.

Смотрю я вдаль

И вижу зарево,

Вдали корабль одинокий.

И я одна стою на берегу.

Песок как золото сияет,

Разбавив отблеском

Морскую синеву,

Бросаю взор опять на море.

Не вижу край…

Такая загадочная,

Манящая даль.

Від берега до берега

Біснується прибій.

Колишиться, хитається

І кличе до обійм.

Запрошує у царство

Холодних буйних хвиль,

Крокуючи назустріч,

Пірнаю в ріку мрій.

І ось стою ногами

У крижаній воді,

І хвилі забирають

Неспокій мій собі.

Усе навкруги виє,

Свистить з усіх сторін,

То вітер так вирує,

Кличе на двобій.

Ревуть гучні мотори,

Що здалеку ледь чуть.

Луна чужі розмови,

Що хочеться забуть.

Навкруги все стихає,

Лиш річка не мовчить.

Нарешті потрапляю

До бажаних обійм.

Не чутно більше гулу,

Єдине пестить слух –

То пісенька Інгулу,

Що мені не забуть.

Якщо мене колись спитають,

Яке місце зветься раєм,

Де чарівний небокрай,

То це місце – рідний край

Тут хатиноньки біленькі

Визирають з сіл маленьких.

Кожна з них свій вогник має,

Й залюбки гостей приймає.

Найродючіша земля,

Славиться врожаєм.

Всі культури зернові

на угіддях маємо.

Які вільні в нас степи!

Є гранітні кручі.

Ці пейзажі, як в кіно,

Так милують очі.

Озеро цілюще є,

І річки, і море.

Саме тут найкраще чуть

Як шепочуть зорі.

Сотні слів не підібрати,

Щоб красу цю описати.

Заплануйте краще ви

Подорож, мандрівку.

З друзями, на самоті,

Влітку, взимку. Будь-коли.

Щоб відчути. Щоб почути.

Тишу. Спокій. Пісню цю.

Краса лісу – особлива,

В ній багато таємниць,

Сповнених казок і дива.

Все траплялося колись.

Як заходиш ти до лісу,

Навесні чи восени,

Чути ніби тиху пісню,

Від дерев, кущів, трави.

Мох зеленим килимом

Розгорнувся ніжно.

Там грибочки поховались,

Тут пеньочки височать.

Зайченя біжить (злякалось)

До матусі спочивать.

Як поглянеш ти довкола

І вдихнеш оцю красу,

То згадаєш ти легенду

Про ту мавку лісову.

Перешептуються тихо

Між собою тут пташки.

Звірі тут довкола ходять

І в гармонії живуть.

Все це – матінка природа

Зберегти її. Це суть.