Літературна композиція Шевченко - наш. Він для усіх століть

   Літературна композиція. «Шевченко - наш.  Він для усіх століть…»

 

Мета :розширити знання дітей про життєвий і творчий шлях великого сина               українського народу  -  Т.Г. Шевченка;

удосконалювати вміння виразного читання віршів;

виховувати на прикладі життя і діяльності Кобзаря активну любов до рідної землі, свого народу, української культури.

Обладнання : святково прибрана зала. Портрет Шевченка, прикрашений вишитим рушником, вислови про Шевченка, виставка учнівських робіт за творчістю Шевченка

 

 Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.

 

 Хлопчик  Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

 Мати  Так, синочку, правда.

 Хлопчик  А чому так багато зірок на небі?

 Мати  Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

 Хлопчик  Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

 Мати  Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

 Хлопчик Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.

 Мати  Старайся, мій хлопчику.

Ведучий 1 Шевченкове свято – то кришталево чисте свічадо. Багато років минуло від того дня, коли українка – кріпачка дала світові генія, але він не віддаляється, а наближається. Тож слухаймо Кобзареве слово!

Пісня «Зоре моя  вечірняя» 

Ведучий 2 Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 р. в  сім’ї кріпака. Батько Григорій Іванович родом з козаків, був людиною письменною.

Ведучий 1 Мати – Катерина Бойко – була натурою чутливою і люблячою. Померла рано, залишивши сиротами шестеро дітей, Тарасові тоді було 9 років.                                         

Ведучий 2 Тепло материнського серця, вся розкіш материнських почуттів, - про все це переповість Тарас у віршах, баладах, поемах.

   І виріс він, і кобзу взяв,

   І струн її торкнувсь рукою –

   І пісня дивна полилась,

   Повита вічною журбою.

Ведучий 1 Залишившись без батька й матері, малий Тарас став школярем – попихачем у дяка. І хоча забаганки п’яного дяка треба було виконувати з рабською покірністю, обдарований від природи малий Тарас за два роки пройшов Граматику, Часословець і Псалтир.                           

                                 Давно те діялось. Ще в школі

                                 Таки в учителя – дяка

                                  Гарненько вкраду п’ятака –

                                  Бо я було трохи не голе,

                               Таке убоге – та й куплю

                               Паперу аркуш. І зроблю

                               Маленьку книжечку. Хрестами

                                         візерунками з квітками

                               Кругом листочки обведу

                               Та й списую Сковороду. 

Ведучий2  Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші "Мені тринадцятий минало".

 

Інсценізація вірша ''Мені тринадцятий минало"

Оксана   Чом же ти плачеш? Ох, дурненький Тарасе, давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, ще й ,кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

 Тарас        Еге ж, малярем.

Оксана            І ти розмалюєш нашу хату.

Тарас    Еге ж. А всі кажуть , що я ледащо і ні на що не здатний.   Ні, я не ледащо. Я буду – таки малярем.

Оксана   Авжеж будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята. Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий - вони ж питочки хочуть! Жени їх до води!

Оксана і Тарас вибігають.

Ведучий 1                        Ведучий 1  Шевченкове  життя – це повість  про  те,  що  таке  мистецтво,  яке  воно  безмежне,  які  перепони  воно може  здолати  та  який  страх  може  викликати  у  ворога. Здається,  усі  обставини  були  проти  того,  щоб  Шевченко 

став  поетом  і  художником.  Спочатку  злидні,  рабство,  сваволя  поміщика  перешкоджали  досягненню  мети. Згодом,  коли   Шевченко  їх  здолав,  сама  держава  перегородила  шлях  поетові. 

Ведучий 2 « ... Живу, учусь, нікому не кланяюсь, і нікого не боюсь, окроме Бога – велике щастя бути вольним чоловіком ...», - так писав Шевченко братові з Петербурга. Вирішальне значення для Шевченка мала зустріч з Сошенком, на той час учнем Академії мистецтв, який перший спостеріг талант у ранніх Тарасових малюнках і розпочав справу викупу Шевченка  з неволі.

      Ведучий 1    Українські та російські діячі мистецтва і літератури – Є. Гребінка, В. Жуковський, Карл Брюллов, О. Венеціанов – викупили Тараса з неволі і дали можливість талановитому юнакові вчитися в Академії мистецтв. Це сталося 25 квітня 1838 року.

Ведучий 2 Спливав третій рік, осяяний сонцем свободи. Як художник, Тарас Шевченко нагороджений трьома срібними медалями Академії мистецтв. Вперше прийшла до нього слава і як поета. З безмежного болю і з неосяжної любові народжуються слова.                               18 квітня 1840 року у Петербурзі з’явився   світові найперший « «Кобзар».   «Думи мої, думи мої...». Цими словами починався перший рядок уперше виданого «Кобзаря». Поетичний геній Шевченко дав початок світовій історії нашої української літератури.

                       Тож давайте погортаємо сторінки «Кобзаря», глибше відчуємо в них красу рідної землі та любов поета до України.

                                        Вірш «Хустина»  

  Ведучий 1 «Кобзар» належить до найволелюбніших  книг  усіх

                                       часів.  Він  наскрізь  наповнений  прагненням  волі, 

                                     передчуттям  її  неминучості.  Поезії  «Кобзаря»  пронизані 

                                       вірою  в  незнищенність  людини,  вірою  в  те,  що  людина 

                                     ніколи  не  змириться  з  безправством.   Рабство  ніколи  не 

                                     стане  для  неї  за  норму  існування.  

Ведучий 2  Не схаменулася Шевченкова муза, яка вже привела його до цих казематів!

Звідти, з-за грат, лине на батьківщину голос митця, сповнений болем і тугою.              Муза зігрівала змучене серце, дарувала радість творчості. Щасливий з цього Шевченко звертається до Пресвятої Богородиці.

                                Вірш « Муза»

Ведучий1   У світовій ліриці немає митця, який би з такою любов’ю І таким сумом            оспівав жінку — матір, сестру, кохану, дружину. Шевченко гнівно виступив проти жіночого безправ’я. Він ніби зібрав воєдино у своєму зболеному серці страждання всіх поневолених жінок усіх епох і схвильовано розповів про них цілому світові. Т. Г. Шевченко мріяв бачити жінку веселу, радісну, багату, жінку — берегиню роду:

Вірш «Доля»

Ведучий 2 Свічка його життя догорала. Мрії про одруження, розраду в сімї, хатину над Дніпром залишились ілюзіями. Фізично знищений, поет відчував, що недалекий кінець.

 У німій холодній майстерні, в будинку Академії мистецтв він пішов із життя. Було це 10 березня 1861 р.  Але залишився його заповіт – мрії тобі, нам, українському народові.

Ведучий  1           Тарас Шевченко. З цим іменем сьогодні на планеті асоціюється

Україна та українці. І хто б ти не був, де б не жив, хто перечитає « Кобзаря », не

зможе уявити своєї долі без Шевченка.

Ведучий 2   Хто крізь алмазну грань Кобзаревого слова гляне у світ, той уже ніколи не спиниться в дорозі до ідеалу. Шевченко належить до найулюбленіших поетів світу.

Ведучий 1 Пізнавати Шевченка – це пізнавати історію, мучитися, страждати від того, що нашу предковічну землю позбавили спокою сусіди – нероби.

Ведучий 2 Пізнавати Шевченка – це працювати до сьомого поту  і наближатися до торжества добра над злом, очиститися духовно і морально.

Ведучий 1 Думаймо про Шевченка, живімо Шевченком, продовжуймо його безсмертя в собі та в дітях наших.

   Ведучий 2 

Шевченко - духовний символ України, наш великий сучасник. До нових і нових

поколінь він приходить разом із усвідомленням ними дійсності. Із дитячих літ,

неначе святе писання, убираємо ми в душу його полум’яні пророчі рядки. Великий

Кобзар і сьогодні незримо присутній у нашому житті, звертається до нас усіх зі

Своїми  безсмертними думами.
Читання поезії Б. Лепкого «Умер поет»

 

Ведучий 1 Український народ свято вшановує пам’ять свого безсмертного пророка,

поета. Кожного року ми відзначаємо Шевченківські дні. Линуть над світом вірші та

пісні, написані Шевченком. А його величний образ постає у нових ліричних творах

поетів. Звисока споглядає Тарас на свою Україну. Бо безсмертна слава народного

поета–патріота.
 

Ведучий 2
 

Шевченко - наш. Він для усіх століть,

Він - як Ісус Христос для України .

Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть,

І з цим вогнем виходьте із руїни.

Ведучий 1

І стане вам певніше на душі,

Засвітиться вона душею в храмі.

Його слова - освячені ножі,

Вони болять народові, як рани.

Ведучий 2

Шевченків біль. Він протинає нас.

І гнівом вибухає в кожнім слові.

І крізь віки іде сумний Тарас

Предтечею в терновому вінкові.

Ведучий 1

Шевченко починається не з горя,

Шевченко - уявіть собі! – не з горя,

Шевченко – уявіть собі – з любові

Правдиво, як із березня весна.

Ведучий 2

Життя його – пекельник не позаздрить -

Таїть в собі для світу таємницю.

Як з березня у березень дорога,

З весни у весну незворотний шлях.