ЛІТЕРАТУРНА ВІТАЛЬНЯ НЕСЕМО ШАНУ, ПАМ’ЯТЬ КРІЗЬ ВІКИ, ПРОРОЧЕ СЛОВО ВЕЛЕТА-ТАРАСА…

ЛІТЕРАТУРНА ВІТАЛЬНЯ

НЕСЕМО ШАНУ, ПАМ’ЯТЬ КРІЗЬ ВІКИ,

ПРОРОЧЕ СЛОВО ВЕЛЕТА-ТАРАСА…

(До 210-ої річниці від дня народження Т.Г.Шевченка)

 

(ВІДЕО ПРО КАНІВ, ПОЧАТОК)

https://www.youtube.com/watch?v=kx8TT54JDL0

 

        БІБЛІОТЕКАР. Черкащина – благословенний Богом куточок землі, а Канівщина одна з дорогоцінних його перлин.

    УЧИТЕЛЬ. У кожного народу є своя Свята гора, духовна вершина, до якої йдуть, щоб очиститися, сповідатися, попросити благословення. Українці їдуть до Канева, до Чернечої гори, до могили славного земляка, незрівнянного поета, талановитого художника – Тараса Григоровича Шевченка. У цьому році ми відзначаємо  210-ту річницю від дня народження генія українського народу.

(учень читає вірш Т.Шевченка «Мені здається, я не знаю…»)

        ВЕДУЧИЙ 1. У магічній аурі Канівських гір та древньою Дніпра-Славути здавна жили і творили напрочуд талановиті люди. Сьогодні ми згадаємо тих майстрів слова, які черпали наснагу на благодатній канівській землі і присвятили свої твори рідному краю, його мові, і, звичайно ж, Великому Кобзарю.

        ВЕДУЧИЙ 2. Катерина Іванівна Піка – одна з кращих поетес не лише Канівщини, а і всього Шевченкового краю. “Солов’їного краю співачка” – так називають Катерину Піку на Канівщині. Вона прожила відміряний їй вік, щедро даруючи людям добро.

 УЧЕНЬ 1. Катерина Іванівна – корінна канівчанка. Вірші майбутня поетеса  почала писати ще в дитинстві. У чотирнадцять років, 18 червня 1939 року, вона  виступала разом із відомими поетами Павлом Тичиною та Володимиром Сосюрою на відкритті Музею та пам’ятника Т.Г.Шевченку в Каневі. Ще за шкільною партою  плекала мрію стати лікарем, та спіткало сім’ю горе: раптово помер батько, а потім у рідне місто чорним смерчем увірвалася війна. Однак повоєнна стежка привела її в поліклініку. У 1957 році «Дніпрова зірка» донесла до нас вірші Катерини Піки. З дитячих літ вона була закохана в рідне місто, в Дніпро, Чернечу гору, в мудрість Тарасового слова і його пісню. Зігріті щирим серцем вірші вона передає нам, свои нащадкам.

УЧЕНЬ 2.

Стоїть над Славутою Канів

В шелесті лип і каштанів,

Вмитий в ранковій росі,

Стоїть над Славутою Канів

В своїй неповторній красі.

Квіти не в’януть ніколи,

Віщий луна «Заповіт».

На рідну Тарасову гору

Знає стежину весь світ.

Линуть слова полум’яні,

Міцно єднають серця.

Народ у глибокій пошані

Славить поета-співця.

Квітнуть лани неозорі,

Хвилями грає Дніпро.

Родять безмежні простори

Колос на щастя й добро.

 

         ВЕДУЧИЙ 1. Чарівний світ літератури допомагає зовсім по-іншому, через призму бачення письменника, глянути на світ, замилуватися ним і відчути гордість за те, що ти народився саме на цій землі, живеш тут і саме тут будуть жити твої нащадки. Сама доля поета-канівчанина Василя Панасовича Берези дарувала йому завидне буття – трудитися та спілкуватися з дітьми.

         УЧЕНЬ 3. Василь Панасович довгий час був директором Музею-бібліотеки А.П.Гайдара. Видав декілька путівників по музею. Був заслуженим працівником культури України та Польщі. Василь Береза багато поезій присвятив Великому Кобзареві, а також працівникам Музею Тараса Шевченка. Поезії Василя Берези надруковані у колективних збірках канівських авторів. У своїх творах поет передає читачам захоплюючу красу рідної землі, стверджує синівську вірність своєму народу.

УЧЕНЬ 4.

Канівщино моя!

Це поля і сади.

Це гаї, блиск Дніпра –

Прямо в вічі...

Це козацькі полки,

Що летіли на герць, 

На початок

гарячої січі,

Це вони відстояли

 від турків, татар

Оцей сонячний край –

 Батьківщину.

         ВЕДУЧИЙ 2. Канівщина багата літературними талантами. Одні народилися на канівській землі і своєю творчістю прославили рідне місто, інших звабила чарівна канівська земля, а третіх сама доля зріднила з містом на Дніпрі. До них належить Галина Володимирівна Морозова.

        УЧЕНЬ 5. Галина Володимирівна народилася на Житомирщині, проживала у місті Прип’ять, а після чорнобильської трагедії переїхала до Канева. Художниця, поетеса, лауреат і дипломант багатьох виставок, нагороджена почесними і грамотами та дипломами. У 2009 році нагороджена орденом «Святої Анни». Автор пам’ятного знака Т.Г.Шевченка. Також є автором герба Канівського району, що є символом Канівщини.

       УЧЕНЬ 6.

Дніпро

Яри глибокі, гора висока,

А лід горою Дніпро тече.

Дніпро широкий,

Дніпро Величний,

Куди віками течеш, пливеш?

І скільки горя, і скільки щастя

На хвилях синіх своїх несеш?

Дніпро Величний,

Ти мудрий свідок

Людських історій,

Людських подій.

І я до тебе іду на сповідь

Єдиний свідок печалі й мрій.

      ВЕДУЧИЙ 1. Чарівна аура Тарасових висот привабила до себе і лауреата премії імені Максима Рильського Віру Володимирівну Носенко.

     УЧЕНЬ 7. Народилася Віра Носенко в селі Жаб’янка Черкаської області. У 1972 році переїхала в місто Канів. Педагог-психолог за професією і покликанням, вона вдається до виховної лірики, тому її часто запрошують до студентських аудиторій або з виступами на різних конференціях. Багато віршів Віри Володимирівни покладено місцевими композиторами па музику. Майстриня художнього образного слова залюблена в рідний край.

УЧЕНЬ 8.

Предвіковічний і молодий Канів

Хвилі котять води сивого Дніпра,

Пломеняться свічами у цвіту каштани,

Тут Свята й Велична Чернеча гора,

і наймиліший серцю красень – рідний Канів.

Б’ються хвилі Дніпра в береги,

Зародився з роси і туманів.

Рідний краю ти мій дорогий,

Предковічний і молодий Канів!

Гордимось славетним Шевченковим краєм,

Словом Кобзаревим – вікопомне часом.

Батьком і Пророком навік узиваєм,

Славим невмираючий «Заповіт» Тараса!

Б’ються хвилі Дніпра в береги,

Зародився з роси і туманів.

Рідний краю ти мій дорогий,

Предковічний і молодий Канів!

         ВЕДУЧИЙ 2. Історія України складається з історії окремих її частин – самобутніх і неповторних. Таким неповторним куточком України є Смілянщина – край, в минулому якого, як у краплині води, відбилася давня  й новітня історія нашої Батьківщини. На мальовничих берегах швидкої річки Тясмину, там, де впадає в неї прозора вода річка Сріблянка, недалеко від районного центру міста Сміла, розкинулось село Самгородок.

ВЕДУЧИЙ 1. Саме тут у  селянській сім’ї Михайла Федоровича та Лідії Федорівни Чуйченків народилася дівчинка Валентина.  Родина майбутньої поетеси була залюблена у землю, закохана у рідний край.

     ВЕДУЧИЙ 2. Лютий 2022 року, сам факт війни окремим письменникам ніби поставив загату на творчість, поставив суто психологічно. Частині інших, навпаки, ніби проламав ту загату й зумовив особливо плідну творчу працю. Така преамбула доречна, зокрема, і щодо Валентини Коваленко. Знана поетеса зі своїм цілком оригінальним творчим голосом за понад десять «довоєнних» років майже зовсім не писала вірші, переключившись на прозу, дослідницьку й адміністративну роботу. Неодноразово казала, що лірика «не пишеться».

        ВЕДУЧИЙ 1. Та варварська московська агресія посутньо вплинула на письменницю саме як поетесу: на сторінках періодики, у стрічках соцмереж регулярно стали з’являтися її талановиті й гостроактуальні вірші, народжені з болю та гніву.

УЧЕНЬ 9.

За війною – війна.

Знов москаль по степах лиховіє,

знов збунтована Русь

гонить генами гомін гінкий…

Знов збунтовану Русь

етапує в нові соловки

заколимлена в дріт,

визволителька мать-московІя.

Знов гулаги нові

й фільтраційні нові табори…

Та все ті ж воркути,

таганроги, бєлмори, норільськи…

Й не забуті «дєла» –

ті, що «вєчно храніть» – українські –

перечитують знов

феесбешні  нові шулери.

А мені в пам’ятку –

в три штихи, в три віки глибочать –

з Слобожані й Січі

моїх пращурів сиві втечі.

Визволителько-мать,

визволяла ти й їх з-під бича

із прарідних земель,

нам під сонцем справік наречених.

   ВЕДУЧИЙ 2. На другому році війни з’явилася збірка Валентини Коваленко з доволі цікавою назвою – «Вишіптування мокшанської бешихи».

        ВЕДУЧИЙ 1. Витворюючи образ України, нашого народу, який стоїть і переможно вистоїть у цій екзистенційній війні з одвічним ворогом, В.Коваленко у віршах апелює не тільки до теперішніх унікальних наших воїнів-захисників, але й до глибинної нашої історії, до її відповідних сторінок, до наших богів і Бога, до «Слова о полку Ігоревім» і, звісно, до Шевченка.

         ВЕДУЧИЙ 2. Теперішня очільниця Шевченківського національного заповідника в Каневі, ясна річ, у творенні українського світу, який протистоїть кривавому світові московиської тьми, не могла оминути слŏва й постаті Тараса Григоровича.

 ВЕДУЧИЙ 1. Отож запрошуємо до творчого спілкування Валентину Михайлівну.

                                                    ВИСТУП КОВАЛЕНКО В.М.

ВЕДУЧИЙ 2. Дякуємо вам, Валентино Михайлівно. Нехай на Вашому творчому полі завжди панує свіжа весняна ярінь, колоситься жито як символ життя і віддзвонює багатством зрілих плодів щедра золота осінь, а у серці нехай повсякчас володарює княгиня Любов!

БІБЛІОТЕКАР. У творчої людини є велике щастя – народження нового твору. Тоді прискорено б’ється серце, душу переповнюють незвичні хвилювання, зникає весь світ, і думки шикуються в ритмічні рядки. Звідки вони беруться? Хто їх надиктовує? Це одна з таємниць людської свідомості.                                                                                            

УЧИТЕЛЬ. Магічна аура канівських гір та древнього Дніпра-Славути до цього часу надихає поетів і письменників до творчості. У нашій школі є багато талановитих дітей, які себе вже проявили на поетичній ниві. Кожен із трепетом в душі зізнається в любові рідній багатостраждальній Україні, її чарівній природі, великому Тарасу Шевченку.

                                                  ВИСТУПИ ЮНИХ ПОЕТІВ

БІБЛІОТЕКАР. Ім’я Шевченка стало символом України. Його називають провісником нового життя, народним пророком, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду. Духовну велич і красу українського слова він підніс на височінь.

УЧИТЕЛЬ Голос Тараса Шевченка чути сьогодні в усьому світі. До вашої уваги фрагмент відзначення українцями в Нью-Йорку 210-ої річниці від дня народження Т.Г.Шевченка Громадським товариством «Український Народний Дім».

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2166998830329810&set=a.160363197660060&type=3&rdid=OTjmoGDOY69g57B0

 

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕО ТА ФОТО

         Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Тарас Шевченко залишатиметься в пам’яті нащадків, бо він став символом боротьби за свободу та незалежність не одного покоління українців. І сьогодні, у XXI столітті, коли нашу країну вчергове намагаються знищити, слова Шевченка додають усім нам сил для протистояння. А вони, нащадки, сучасне молоде покоління, черпаючи сили від пращурів,  віддають шану своїй Батьківщині і зізнаються у щирій любові й ланам широкополим, і Дніпру, і кручам…

(ПІСНЯ ЛІЗИ ПИСЬМАК)

(на презентації) Свою Україну любіть,

любіть її…Во время люте,

в останню тяжкую минуту

за неї Господа моліть!

УЧИТЕЛЬ. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.

Хочемо подякувати всім учасникам сьогоднішнього заходу. Бажаємо міцного здоров’я, людського щастя, гордості від втілення задуманого, натхнення. Мирного неба нам усім! Дякуємо. До нових зустрічей.