Літературна вітальня «Романтик Шекспір, і не тільки він!»

Літературна вітальня

«Романтик Шекспір, і не тільки він!»

Мета: Ознайомити учнів з особистістю В.Шекспіра; розкрити його новаторство в розвитку ренесансної поезії; відтворити внутрішній світ поета й інших творчих особистостей через їх творчість; удосконалювати навички виразного читання; розвивати і формувати високі людські почуття; виховувати віру в коханя.

 Обладнання: портрет В.Шекаспіра, портрет смаглявої леді, аудіо запис  90-го сонета В.Шекспіра у виконанні А.Пугачової; сонети В.Шекспіра англійською, російською, українською.

Тип уроку: літературна вітальня.

      Така вже доля у Поета –

     Любити пристрасно і щиро.

      Такі у нього і сонети,

     Любов в них – гімн, любов в них – вирок.

        Д.Гусєва

Хід Вітальні

Вчитель. Кохання — одне з найкращих і найглибших людських почуттів, невичерпне та вічне, як саме життя. Його сила облагороджує, робить людину добрішою і кращою, спрямовує на величні діла і героїчні вчинки, а іноді змушує тяжко страждати. Кохання — одна з магістральних тем світової літератури від самого початку її існування. Знайомлячись із шедеврами скарбниці світової культури, захоплюємося античною любовною лірикою. Дивуємося глибині відображення людських почуттів у творчості видатних поетів Кавказу й Середньої Азії. Віддаємо належне віртуозності любовної поезії західноєвропейських письменників доби Відродження і бароко. Пишаємося сучасниками, які, попри всі катаклізми й негаразди, віддають у своїй творчості належне вічній темі кохання. Існує думка, що про любов сказано все, але не всіма. Тобто кожен, поет він чи прозаїк, драматург чи людина зовсім не причетна до літератури, у житті обов’язково «пише» свою неповторну історію кохання.

Любов - це  велике почуття. Слово «любов» на всіх мовах світу зрозуміле без перекладу. Почуття любові саме поетичне, піднесене, чисте, прекрасне.

 

(На фоні музики Мішеля Леграна учні промовляють різними мовами: «Я тебе кохаю».)

Вчитель. Як сказати різними мовами: «Я тебе кохаю…»?

(Учні по черзі говорять і прикріплюють вислови на дошку.)

білоруською. - Я цябе каха.

Угорською… - Серетлек.

Іспанською… -  Йо те амо.

Німецькою… - Іхь лібе діхь.

Естонською… - Ма армастан сінд.

Французькою… - Же тем.

Абхазькою… - Сара бара бзія бзой.

Вірменською… - Ес кес сірумем.

Англійською – Ай лав ю

Вчитель Любов буває різною: вона буває щасливою і гіркою, взаємною і безмовною, любов'ю-радістю і любов'ю-стражданням…

Але справжня любов завжди піднімає людину, робить її кращою. 
(на фоні музики учениця читає вірш)

Любов придумана не нами,

Вона від Бога нам дана,

І хоч любов буває різна,

Та кожна справжня —

Завжди лиш одна.

Любов безмежний, чудовий дар,

Що дав творець своєму створінню.

Любов — це жертва, серця жар,

І райський спокій у терпінні.

 Кохання возвеличує людину, торкається струн її серця. Ллється музика слова, що передає почуття. Закохані створюють шедеври неповторної краси. Чисте, як сльоза, почуття уславив титан Відродження В.Шекспір у трагедії «Ромео та Джульєтта» і у ліричних сонетах.

 Та кохана жінка не розділяє його почуттів, не відповідає взаємністю. Скільки горя, болю, сердечних мук зазнав поет!

 Кохання породило прекрасні вірші. Усього 154 сонети залишив нам Шекспір і понад 20 із них – про почуття до жінки, яку кохав. Кохання пройшло крізь його серце, даруючи радість, наснагу, муки і біль, навіть бажання смерті. «Звісно, - скажете ви, - адже він був одружений, кохав свою дружину і присвячував їй вірші».

 У сімейному житті Шекспір не був щасливим. Він одружився дуже молодим на дівчині, що була старшою на 8 років. Йому було 18, а Анні – 26. А.Хеттуей була родом із простої, але заможної  селянської родини. Анна і Вільям одружилися, бо батьки Анни наполягали на цьому. Через п’ять місяців після вінчання народилася донька Сюзанна. У Вільяма й Анни ще народилися син Гамлет і донька Джудіт. Але вони не стали розрадою в сімейному житті. Анна сварилася, ревнувала. Шекспір любив своїх дітей, але, щоб не втратити розум від «сімейного щастя», він, як підліток, утік в Лондон, щоб присвятити себе театру, мистецтву. Свою дружину він увінчав в образах сварливих жінок. Працюючи в Лондоні, Шекспір піклувався про дітей, дружину, надсилав їм гроші й щороку відвідував.

 Отже, Анна не могла надихнути Шекспіра  на прекрасні твори про кохання.

 Ім’я жінки-незнайомки, що надихнула  Шекспіра, не одне століття цікавило вчених. Поет зображує її смаглявою.

 Хто ж вона, смаглява леді шекспірівських сонетів?

Звернемося з цим запитанням до відомого англійського професора Роуза. Він ретельно вивчав творчість В.Шекспіра. Тож йому слово.

Інсценізація, виступ професора.

Р о у з. Так, я довгі роки вивчав творчість В.Шекспіра. Не давала мені спокою думка про смагляву леді. Багато часу я провів у бібліотеці Оксфорду, з’ясовуючи, хто вона. Одного разу мені пощастило. Я знайшов записи сучасника Шекспіра, його друга Симона Формана. Симона знали багатії, бо вів, відомий астролог, охоче робив для них прогнози на майбутнє.

 У записах Симон дуже часто згадує свою знайому. Він, мабуть, і сам її кохав, багато говорив про неї з Вільямом Шекспіром.

 Я прочитав, що 13 травня 1597 року до Симона Формана звернувся двадцятичотирирічний Альфонсо Ланье. Він збирався піти в плавання на Азорські острови. Згодом Формана відвідала дружина Ланьє – Емілія, давня його знайома. Астролог розповів молодій жінці, що її скоро знатимуть у світському колі; чоловік помре через 2 роки після повернення з мандрів. У своїх записах Форман зазначив, що в Емілії було щось властиве відьмам. Вона причаровувала чоловіків, відчувала радість, розбиваючи їм серця, отримуючи перемогу над ними. Це була справді жінка-демон, що отримує задоволення від страждань, мук своєї жертви. Емілія була непостійною, кокетливою, зрадливою, жорстокою. За словами Симона Формана, Емілія Ланьє була смаглява,  темнокоса, вродлива, і Шекспір її кохав. Ось такі відомості про смагляву леді.

 Учитель. Це була героїня сонетів Шекспіра. Але не тільки насолоду, щастя подарувала смаглява леді, а й змусила страждати поета. Його сонети – «ключ, яким Шекспір відкрив своє серце».

 Шекспір і Емілія познайомилися на зібранні акторського товариства «Слуг лорда-камергера» 1594 року. Йому було 30 років, а вона була на 6 років молодшою від нього. Темнокоса красуня стала центральним образом його сонетів.

 Смаглява леді надихала поета на творчість. Жінка, оспівана поетом, - не традиційне для того часу творіння, виткане із зірок, а жива, звичайна, земна жінка, у неї і зовнішність звичайна, але серцю поета вона найдорожча і наймиліша. Послухайте, як про смагляву леді написав поет..

Учні декламують.

  Сонет № 130

 Її очей до сонця не рівняти,

 Корал ніжніший за її вуста,

 Не білосніжні пліч її овали,

 Мов з дроту чорного, коса густа.

 Троянд багато зустрічав я всюди,

 Та на її обличчі не стрічав.

 І дише так вона, як дишуть люди,

 А не конвалії між диких трав.

 І голосу її рівнять не треба

 До музики, милішої мені.

 Не знаю про ходу богинь із неба,  

 А кроки милої – цілком земні.

 І все ж вона – найкраща поміж тими,

 Що славлені похвалами пустими.

Пісня Пугачової сонет 90

   Сонет № 90

Уж если ты разлюбишь - так теперь,

Теперь, когда весь мир со мной в раздоре.

Будь самой горькой из моих потерь,

Но только не последней каплей горя!

И если скорбь дано мне превозмочь,

Не наноси удара из засады.

Пусть бурная не разрешится ночь

Дождливым утром - утром без отрады.

Оставь меня, но не в последний миг,

Когда от мелких бед я ослабею.

Оставь сейчас, чтоб сразу я постиг,

Что это горе всех невзгод больнее,

Что нет невзгод, а есть одна беда -

Твоей любви лишиться навсегда.

Відео 90 сонет

Жінка, яку кохав Шекспір, кохає не його. Вона стала поміж поетом та його другом. Він болісно сприймає зраду коханої і друга, та все ж перевагу віддає чоловічій дружбі. На кохання поета смаглява леді не відповідає, і, хоч її серце схиляється до іншого, поет не ревнує.

   Сонет №116

 Не буду я чинити перешкоди

 Єднанню двох сердець. То не любов,

 Що розквіта залежно від нагоди

 І на віддаленні згасає знов.

 Любов – над бурі зведений маяк,

 Що кораблям шле промені надії.

 Це – зірка провідна, яку моряк

 Благословляє в навісній стихії.

 Любов – не блазень у руках часу,

 Що тне серпом своїм троянди свіжі –

 І щік, і уст незайману красу,

 Той серп любові справжньої не ріже.

 Як це брехня – я віршів не писав,

 І ще ніхто на світі не кохав.

 

Любов стає єдиним життєвим устремлінням та цінністю для поета:

  Нехай комусь від щедрої планети –

  Високі титули, гнучка хвала.

  Таких дарів не дістають поети,   

  Мені зоря любов твою дала.

     (Сонет 24)

 Навіть у час бурхливих і несамовитих пристрастей, якими було позначено Відродження, кохання вважали найпотаємнішим із почуттів. Закохані ховали свою любов від сторонніх очей. Настільки тема кохання є вічною, що навіть є свято всіх закоханих – День святого Валентина. Що у цей день роблять закохані різних країн.

(Діти зачитують і клеять на дошку.)

Діти.

1. У Англії у цей день ворожать. Дівчата пишуть на папірцях чоловічі імена, заліплюють їх в глину і кидають у воду. Кулька, що спливає першою, і приносить дівчині ім'я судженого.
2. Француженки у ніч перед 14 лютого пришивають листки лавра до подушки, тоді можна побачити уві сні нареченого.
3. В Америці, Англії у день святого Валентним ми їм зустрінете жодної жінки без букета квітів.
4. У Британі: хлопці на папірцях пишуть імена дівчат, кидають їх у кепку і витягують. Дівчина, чиє ім'я витягне хлопець, стає його «Валентинкою». А хлопець, стоячи на одному коліні, читає їй сонет Шекспіра.
5. В Італії цей день називають «Солодким днем», бо тоді прийнято дарувати своїм коханим переважно солодощі.
6. А поляки цього дня ходять до костьолів, моляться до ікони святого Валентина в надії на щасливе кохання.
7. В  Японії на головній площі Токіо: кілька дівчат та хлопців, стоячи на сцені, голосно вигукують свої побажання та освідчуються в коханні. Хто зробить це голосніше, той отримує приз.
8. В Уельсі з дерева вирізали дерев'яні ложки й дарували їх своїм коханим. Ці ложки оздоблювали сердечками, ключиками, що означало: «Ти знайшов шлях до мого серця».
9. На Сицилії існує таке повір'я: якщо молода дівчина стоятиме біля вікна півгодини перед сходом сонця напередодні Дня Валентина і перший промінь впаде на неї, то того ж року вона вийде заміж.
10. У Німеччині дівчата писали на цибулинах тюльпанів чоловічі імена. Який тюльпан зацвіте першим — за того дівчина і вийде заміж.
11. У Римі хлопці витягували невеличкі аркуші з написаними на них жіночими іменами.
12.  Японці вважають 14 лютого своєрідним днем вітання, коли подарунки отримує в основному сильна половина людства.
13. А в Норвегії 14 лютого можуть одружуватися без згоди батьків.
14. В Японії в цей день освідчуватись в коханні може першою жінка.

Вчитель Тема кохання хвилювала поетів у світовій літературі. Оскільки День усіх закоханих прийшов до нас із Західної Європи, зараз ми почуємо уривок з Ромео та Джульєтти. .

Уривок з трагедії «Ромео та Джульєтта» В. Шекспіра. ВІДЕО

Вчитель. Любов таємнича і загадкова стояла й стоїть біля витоків тих миттєвостей, коли в душах людських виникає щось незбагненно животворяще, викликає подив, захоплення, вводить у світ краси і величі.

СЬОГОДНІ МИ ПОЧУЄМО ЗГАДКИ ПРО КОХАННЯ ГЕРОЇНІ З РОМАНА «ВОЙНА І МИР» ЛЬВА ТОЛСТОГО НАТАШИ РОСТОВОЇ І ЛЕСІ УКРАЇНКИ.

Підготовлені учениці.

Наташа Ростова. Мама, ради Бога, ничего не спрашивайте у меня теперь. Это нельзя говорить. Такого, такого... со мной не бывало!  Когда я в первый раз увидела князя, мне еще тогда казалось, что я влюбилась в него. Меня как будто пугало это странное, неожиданное счастье, что тот, кого я выбрала еще тогда, встретился мне и, как кажется, неравнодушен ко мне. Как только я увидела его, почувствовала что-то особенное. Как он был хорош! И совершенно не такой как все! Возвышающий голос, важный и умный и какой-то недоступный.  Боже мой, как я его люблю, как мне хорошо! Нет, нет, вы не думайте. Зто слезыі счастья, волнения и любви!

Леся Українка. Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? І щастя, і горе, які божевільно сплелись — обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе.  Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всією душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Це нічого, що ти не обіймав мене ніколи, це нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, але я піду до тебе із найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Мій друже, чому ж я не можу, коли так, обмити твої руки, які тремтять мов струни, своїми гарячими слізьми?

Мій друже, невже я залишуся одинока?

Візьми мене з собою!

Ти, може, маєш іншу мрію, де мене немає? Дорогий мій! Я створю тобі світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя. Візьми мене з собою. Я так боюся жити без тебе! Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе. Візьми мене з собою і це буде мій рятунок. І нехай в'януть білі, рожеві, червоні й блакитні троянди.

Вчитель Про любов написано багато, про неї складають трактати і поеми, прозаїки пишуть романи, а поети — вірші.

Виходить читець.

Марина Цвєтаєва «Мне нравится...».

Мне нравится, что вы больны не мной,

Мне нравится, что я больна не вами,

Что никогда тяжелый шар земной

Не уплывет под нашими ногами.

 

Мне нравится, что можно быть смешной —

Распущенной — и не играть словами,

И не краснеть удушливой волной,

Слегка соприкоснувшись рукавами.

 

Мне нравится еще, что вы при мне

Спокойно обнимаете другую,

Не прочите мне в адовом огне

Гореть за то, что я не вас целую.

 

Что имя нежное мое, мой нежный, не

Упоминаете ни днем, ни ночью

Что никогда в церковной тишине

Не пропоют над нами: Аллилуйя!

 

Спасибо вам и сердцем, и рукой

За то, что вы меня — не зная сами! —

Так любите: за мой ночной покой,

За редкость встреч закатными часами.

 

За наши не — гулянья под луной,

За солнце, не у нас над головами, —

За то, что вы больны — увы! — не мной,

За то, что я больна — увы! — не вами!

 

Вчитель  Коли, в якому віці приходить кохання? Звідки її чекати? Скільки разів можна кохати?  Відповіді на ці питання вам ніхто не дасть. Не існує рецептів кохання.  Коли кохання є, то воно є, а коли його немає, то воно неодмінно прийде. 

Перше побачення. Перші квіти від коханого. Перший поцілунок. Перша любов... Найчистіше почуття. Багато людей згадують, що перше кохання запам'ятовується назавжди, і хоч бувають почуття сильніші, проте перше — найсвятіше.

Діти

1. Кохати — то не в губи цілувати

Й слова красиві говорити.

2. Кохати — це чарівним вогнем палати,

І ним людину найдорожчу гріти.

3. Кохати — то не треба поруч бути,

Гуляти разом в срібно зорі ночі.

4. Кохати — це ніде і ніколи не забути

В цілому світі наймиліші очі.

5. Кохати — то не квіти приносити,

Кохати невірному не вдасться.

6. Кохати — не для себе тільки жити,

Кохати — то народжувати щастя.

Вчитель. Мрія кожної дівчини — стати для нього отою одною-єдиною, неповторною, коханою.

Хотіла б я стати людиною —

Отою одною-єдиною,

Отою безмежно рідною,

Навіки тобі потрібною.

 

Хотіла б я стати богинею —

Отою одною-єдиною.

Отою ні з ким не зрівнянною,

Хотіла б я стати коханою.

 

У ч и т е л ь. А ви, шановні гості, діти. як казав Віктор Гюго: "Якщо ви каміння - будьте магнітом, якщо ви рослина - будьте мімозою, якщо ви людина - будьте коханням." На такій ноті ми закінчуємо сьогоднішню зустріч шанувальників поезії.