Цю розробку можна використати на уроці української ліератури у 8 класі для перевірки знання учнями тексту комедії Івана Карпенка-Карого "Сто тисяч".
Перегляд файлу
ЛІТЕРАТУРНИЙ ДИКТАНТ
(упізнай персонажа комедії Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч»)
«Ох земелько, свята земелько, Божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи в одні руки…»
«Чи душу йому, луциперові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей».
«Ето робота первий сорт. Ми не робимо такой дряні, як другі… Їх роблять у англичан, і англичанин їх возить, а я у нього агентом.»
«Та чи ти ж з розумом? Усяке знає, що ми хазяїни неабиякі, а я буду тьопаться стільки світу пішки до церкви.»
«Та мене, тату, у горниці й не кликали, я на кухні й обідав.»
«Обідив Пузир Романа! Не закликав у хату, так я женю Романа на Мотрі. Мотре, підеш за Романа?»
«Дайте моє мені… З мене печінка мало не витрусилась, поки це діло скінчилось, та щоб я не мав у руках свого заробітку, а заглядав вам у вічі, як цуцик?»
«Безподобная у вас вода, зараз пив; і містечко у леваді біля верби гарне. Отам би каші наварить гарненько та попоїсти по-чумацьки… Хе-хе-хе!»
«Що? Хліба взяв окраєць – поки до обіда, то їсти захочеться.»
«Зараз би поїхав у Париж…О, я їм скажу…Та все одно ви не зрозумієте!.. Вів ля Буланже, вів ля Ельзас, аб-а Ельман!»
«Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!»
«А-а! Зразу догадався! Опит – велікоє діло! На тім тижні в городі була така сама оказія!»