Літературний журнал до Дня поезії

Літературний журнал «Поезія – високий стяг душі»

Поезія: що це? Гра слів і думок,

Що виклав поет на папері.

А, може до Вічності ще один крок,

Чи, навіть, до Істини двері?

Мета :

вдосконалювати навички виразного читання поетичних творів , відкрити учням красу поетичного слова;

розвивати творче мислення, уміння аналізувати прочитане, акторські здібності учнів;

виховувати любов до рідного краю, духовних скарбниць української культури, « почуття часи», точність та влучність слова.

Обладнання: проєктор, презентація, роздатковий матеріал, портрети письменників.

 

 

Ведучий: Наша зустріч присвячена Всесвітньому дню поезії ! Це  свято відзначають щороку 21 березня в день весняного рівнодення. У відривному «Українському народному календарі» цей день уперше з'явився 2004 року. 

Ведуча: Свято має свою історію. У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції  ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

Ведучий .Що таке поезія? Це стихія, в якій ми можемо висловлювати наші думки, не боячись осуду чи непорозуміння. Коли людину відвідує муза,  то її вже не втримати – енергія і рядки б’ють зсередини, вириваються із серця і просяться на папір. Поезія— це життя, а воно розквітає, ранньою весною, оживає ясним весняним вогнем .

Ведуча. Зараз я хочу надати слово кожному з вас. Поділіться, будь ласка, своїми думками щодо поезії.

Учень 1. Поезія – це пам’ятник душі, 
Яку зорали гострі лемеші. 
Засіяна з великою любов’ю, – 
Її плекають роси й спориші. 

Учень 2.Поезія - це той дзвінкий струмок, 
Що витікає з надр душі твоєї, 
Це мрії у тлумаченні думок, 
Що з вірою вселяються в надію! 
Учень 3. Поезія - це струни відчуттів, 
Це музика Вселенської любові, 

Поезія - це скарб усіх віків, 
Це діамант величиною в слово!

Учень 4.Поезія – це жінка без прикрас 
у образі прекрасної Мадонни. 
І що їй перебіжний час? - 
у млі віків блищать її корони. 

Учень 5. Бо має хрест – любити світ людей 
та мріяти про речі досконалі, 
шукати світло в темряві очей 
і руйнувати помисли погані. 

Учениця 6. Здіймаючи у височінь просте, 
вона царить над спраглими умами 
і дум її натхнення золоте 
осяяне ліричними словами. 

Учениця 7. Поезія – це завжди крок вперед 
від суєти, буденної нудоти 
у стан душі, окриленої  в лет 
до неба слів, до вільної свободи. 

                                              
Учениця 8. І щедрий цвіт, і усмішка дівоча, 
І діаманти сміху голосного. 
Поезія - краса життя земного, 
І з піснею душа обнятись хоче. 

Учениця 9. Поезія - це гімн весні урочий, 
Крилата мрія серця молодого, 
Це каре сяйво погляду палкого, 
І ніжне слово милій серед ночі. 

Учениця 10. Поезія - високі гори мук, 
Поезія - це зоряна вершина, 
І щирий спів душі, і серця стук, 

І росяниста у саду жоржина. 
Поезія - це дотик милих рук, 
Поезія - це пісня лебедина

Учениця 11.Поезія - то серця мова -

Надії, Віри і Любові -

Життя духовного основа.

Ні меж, кордонів їй немає,

Аж до зірок дух підіймає.

Учениця 12. Вона - мрій сонячних жар-птиця,

Наснаги - чистая криниця,

Поезія - прекрасний цвіт,

Що нам дарує дивосвіт

Учень 13. Поет - пророк, віщун часу..

А я - земне життя несу.

Нічого нікому не пророчу.

З усіх доріг - пилюка в очі.

Учень 14. В житті - по всякому ведеться,

То біль, то відчай - коло серця.

Та от: коли у сад піду,

То світ від буднів одведу.

Учениця 15. У  дзвін росинки у траві

Перекладу в слова живі.

Над мертвим коником заплачу.

Усе навік усім пробачу.

Учень 16. Коли поет - ще жінка й мати,

Він може з Богом розмовляти

 

 Ведучий: Іван Франко назвав поезію «кристалізацією» життя, а  Ліна Костенко висловлюється так:

Поезія – це неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

Ведуча: Символічним знаком поезії, як відомо, є крилатий кінь – Пегас, адже «крилатість» – одна з важливих її якостей.

 

Ведучий: Поезія лікує, надихає, розчулює, смішить, пророчить. Вона не вимагає від вас багато уваги й часу, але якщо ви все ж знайдете для неї трохи місця у своєму житті – вона вам неодмінно віддячить.

 Пропоную брати участь у  поетичному ворожінні.

Ведуча: Спробуємо зазирнути у наше майбутнє, а допоможе у цьому гуру слів, наша сучасниця  - Ліна Костенко. Подумки запитайте щось у пані Ліни, називайте сторінку (а їх у нас 323!) та рядок, а я спробую вам дати відповідь.

Ще вас очікує зустріч у музичній вікторині.

Ведучий: Сучасна музика зараз не має меж. Але дещо залишається незмінним, це любов і популярність поезії. Впевнена, що ви неодноразово чули ці пісні, а от чи знаєте ви, хто автор слів, які покладені на музику?

 

1. Артем Пивоваров –«Думи» (Шевченко)

2.Славія – «Щоб не плакать, я сміялась» (Леся Українка)

3. Біла Вежа – «Виростеш ти, сину» (В. Симоненко)

4. Сергій Бабкін – «Заповіт» (Т. Шевченко)

5. Пивоваров і Полякова – «Тішся» (Леся Українка)

6.Брутто – «Вечірнє сонце» (Ліна Костенко).

 

 

 Ведуча. Усі погляди й думки майстрів слова література бережно плекає, адже кожен поет – це інша таємниця, його історія унікальна.

Ведучий. Немає відповіді на питання, в чому секрет поетичних творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Василя Стуса, Олександра Олеся, Василя Симоненка, Павла Тичини, Ліни Костенко…

Читання віршів напам’ять учнями 5 кл.

 Т. Шевченко «За сонцем хмаронька пливе»

За сонцем хмаронька пливе,

Червоні поли розстилає

І сонце спатоньки зове

У синє море: покриває

Рожевою пеленою,

Мов мати дитину.

Очам любо. Годиночку,

Малую годину

Ніби серце одпочине,

З Богом заговорить...

А туман, неначе ворог,

Закриває море

І хмароньку рожевую,

І тьму за собою

Розстилає туман сивий,

І тьмою німою

Оповиє тобі душу,

Й не знаєш, де дітись,

І ждеш його, того світу,

Мов матері діти.

 Т. Шевченко «Садок вишневий…»

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,

Так соловейко не дaє.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

         П. Тичина «Ми дзвіночки..»

Ми дзвіночки,
Лісові дзвіночки,
Славим день.
Ми співаєм,
Дзвоном зустрічаєм:
День!
День.
Любим сонце,
Небосхил і сонце,
Світлу тінь,
Сни розкішні,
Все гаї затишні:
Тінь!
Тінь.
Линьте, хмари,
Ой прилиньте, хмари, —
Ясний день.
Окропіте,
Нас нашелестіте:
День!
День.
Хай по полю,
Золотому полю,
Ляже тінь.
Хай схитнеться —
Жито усміхнеться:
Тінь!
Тінь.
1917

 

Ведуча. У День поезії я  хочу нагадати всім вам , що вірші — це живопис, який можна почути і відтворити. Тому пропоную скласти з пазлів картинки, сказати до яких  поезій  компонують. 

Ведучий. Поезія залишається загадкою. Тим більше вона вабить читачів. Навіть той, хто кричить: «Не люблю віршів всіляких поетів!», мабуть, просто не читав шедеврів. Інакше обов’язково знайшов би собі поетів до душі. Тому ми  повинні навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство.

У  бібліотеці школи №11 підготовлена тематична – полиця « Поезія – дотик до душі».

На ній представлені збірки віршів класиків і  сучасників української поезії  та поетів нашого міста. Бажаючих запрошуємо ознайомитися.

 

Ведуча. Надіюсь, що кожен з вас носитиме в серці частинку любові до поезії, а хтось, можливо, стане талановитим українським поетом.

Пропоную брати участь у  майстер-класі патріотичної поезії.

Ведучий: А зараз ви напишете свою власну поезію і вона обов’язково вдасться.

Всі рими стоять на місці. Вам треба додати ваш текст.

_________

_____________________________воля,

_____________________________доля.

_____________________________ хмари,

_____________________________чари.

 

___________________________місто,

_________________________________тісно.

________________________________голос,

______________________________колос.

Ви можете продовжити поезію своїми рядками, або ж завершити шаблон.

Прочитаємо вірші. Хто охочий першим бути?

 

Ведуча. Дякуємо за увагу та участь! На цьому наш літературний журнал добіг кінця.